Ухвала

від 29.11.2024 по справі 752/25098/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25098/24

Провадження №: 1-кс/752/9264/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Скарга мотивована тим, що 20 листопада 2024 заявник ОСОБА_3 подав до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

ОСОБА_3 в поданій скарзі просив слідчого суддю визнати незаконною бездіяльність уповноважених осіб Голосіївського УП ГУНП у місті Києві та зобов`язати уповноважених осіб Голосіївського УП ГУНП у місті Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, зазначені у поданій заяві від 20.11.2024 року.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, в прохальній частині скарги просив її розгляд проводити без його участі.

Уповноважена особа Голосіївського УП ГУНП у місті у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду скарги, не повідомила про причини свого неприбуття.

У зв`язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні заявником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Встановлено, що 20.11.2024 року ОСОБА_3 подав до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у мсіті Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають буми критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За змістом ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана з одного боку забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.

Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.

Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

У заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення не наведено будь-яких даних, які б вказували на факти вчинення кримінального правопорушення, а також підтверджували викладені у заяві обставини.

Наведене не дозволяє слідчому судді перевірити її обґрунтованість на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана в тому числі для недопущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь.

Самих посилань заявника на наявність в діях Президента України ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, вчинених за обставин, викладених у заяві, не достатньо на підтвердження наявності ознак скоєння злочинів, які підслідні Голосіївському УП ГУНП в м. Києві, а також потребує більш переконливих тверджень, що підтверджуються конкретними письмовими матеріалами.

Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення.

Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Враховуючи наведені вимоги до заяви про кримінальне правопорушення, вказана заява за своїм змістом не є повідомленням про кримінальні правопорушення.

Стаття 11 Кримінального кодексу України визначає, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне діяння ( дія чи бездіяльність ), вчинене суб`єктом злочину.

При цьому Особлива частина Кримінального кодексу України визначає, які саме діяння є злочинами, в чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона того чи іншого злочину, їх кваліфікуючі ознаки тощо .

Виходячи з наведеного, за умови наявності в заяві, повідомленні тих чи інших об`єктивних даних, що дійсно містять ознаки відповідного злочину, то такі заяви, повідомлення необхідно вважати саме заявами, повідомленнями про вчинені кримінальні правопорушення, відомості про які підлягають внесенню слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строки, передбачені ст. 214 КПК України.

Враховуючи, що вказана заява ОСОБА_3 не містить викладу обставин, які б могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, оскільки такі обставини є також необхідними для їх попередньої правової кваліфікації із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, тому слідчий суддя приходить до висновку, що уповноваженими особами Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не допущена бездіяльність, у зв`язку із цим скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

Тобто, кожне висловлене твердження у заяві про злочин повинно бути підтверджено будь-якими розумними поясненнями (матеріалами), інакше будь-які дії, за такою логікою, можливо піддати сумніву та неправомірній перевірці.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 214, 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1