Рішення

від 20.12.2024 по справі 752/15906/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15906/24

Провадження № 2/752/6259/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» (далі - ТОВ) «Житло-Сервіс Груп», через адвоката Ушакевич М.П. (довіреність а.с.47) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 78 585,13 грн. з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних. Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 та власником особового рахунку № НОМЕР_1 .

01 листопада 2020 року між ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та співвласниками багатоповерхового б. АДРЕСА_1 , на підставі рішення зборів співвласників багатоповерхового будинку від 24 жовтня 2020 року, укладено Договір про надання послуг з управління багатоповерховим будинком.

З 01 травня 2020 року по 31 березня 2024 року позивачем надавались послуги для функціонування багатоповерхового будинку, надані послуги відповідачем сплачувались частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 березня 2024 року склала 82 843,86 грн. Станом на 31 березня 2024 року відповідачем частково сплачено заборгованість за надані послуги в розмірі 7 136,55 грн. З урахуванням 3% річних та інфляційних витрат сума заборгованості за надані позивачем послуги становить 78 585,13 грн. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 31 липня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.56,57).

Відповідачу суд направляв ухвалу про відкриття провадження з додатками за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , згідно відповіді № 716272 від 31 липня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.54). Кореспонденція двічі поверталась без вручення на адресу суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.60,64).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального Кодексу (ЦПК) України.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались, відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 13 (ЦПК) України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30 вересня 2005 року зареєстровано ТОВ «Житло-Сервіс Груп» згідно витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності - комплексне обслуговування об`єктів (а.с.43).

За матеріалами справи, 01 листопада 2020 року між ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та співвласниками багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , що діють на підставі рішення зборів співвласників багатоповерхового будинку від 24 жовтня 2020 року, укладено Договір про надання послуг з управління багатоповерховим будинком, відповідно до якого, а також додатків до нього, встановлено розміри плати за послуги в галузі житлово-комунального господарства з наданням послуг управління, а співвласники зобов`язались оплачувати виконавцю послуги відповідно до вимог законодавства та умов Договору (а.с.10-11).

Як вбачається з Ордеру на жиле приміщення №000002 серії Б від 21 травня 2020 року, відповідачу ОСОБА_1 видано ордер на право заняття жилого приміщення з сім`єю з 4-х осіб за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).

Судом встановлено, та як вбачається з розрахунку заборгованості за спожиті послуги, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем з оплати за послуги з управління будинком за період з 01 травня 2020 року по 31 березня 2024 року в розмірі 75 707,31 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з травня 2020 року по січень (включно) 2022 року нараховано 3% річних у розмірі 630,31 грн. та інфляційні втрати 2 247,50 грн. (а.с.6,7).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

В силу положень ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року в справі № 176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Свої зобов`язання відповідач, як споживач послуг, належним чином не виконала, надані позивачем послуги за вказаний період повністю не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованості, яка становить 78 585,13 грн. та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 247,50 грн та 3% річних в розмірі 630,31 грн, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, суд зазначає, що на спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Достатніх доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, відповідачкою не надано, в тому числі, не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості. Розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а отже може бути прийнятий судом до уваги.

Відповідно до заяви, поданої представником Адвокатського об`єднання «Правовий діалог» - Ушакевич М.П., ставиться питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За матеріалами справи, інтереси позивача представляє адвокат Ушакевич Марина Петрівна, яка діє на підстава довіреності, виданої ТОВ «Житло-Сервіс Груп» 29 квітня 2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 від 23 травня 2019 року (а.с.47,48).

30 червня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та позивачем ТОВ «Житло-Сервіс Груп» укладено договір № 30-06/2023 про надання правової допомоги (а.с. 44-46).

Додатком до даного договору є Акт № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 10 липня 2024 року, крім іншого і наданих послуг щодо боржника ОСОБА_1 (п.2). Акт № 3 підписано сторонами договору № 30-06/2023 від 30 червня 2023 року ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» (а.с.60,61).

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вказано, 30 червня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та позивачем ТОВ «Житло-Сервіс Груп» укладено договір № 30-06/2023 про надання правової допомоги. Договір укладено між юридичними особами, стороною позивача не надано достовірних доказів, що адвокат Ушакевич М.П. входить до складу учасників АО «Правовий діалог».

Отже, позивачем не надано суду доказів понесення витрат з приводу надання правничих послуг саме адвокатом Ушакевич М.П., як це передбачено статтею 137 ЦПК України.

За таких обставин не вбачається підстав для стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Враховуючи наведене, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 259, 265, 274-279,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2020 року по 31 березня 2024 року в сумі 75 707 (сімдесят п`ять тисяч сімсот сім) грн 31 коп, 3 % річних в сумі 630 (шістсот тридцять) грн 31 коп; інфляційні втрати в сумі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн 50 коп, а всього стягнути 78 585 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» судовий збір в сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп», код ЄДРПОУ 33739577, адреса: 02034, м. Київ, вул. Градинська, буд. 20, офіс 1/1.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст судового рішення складений 20 грудня 2024 року.

Суддя А.В.Слободянюк