Рішення

від 24.09.2024 по справі 761/41593/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/41593/23-ц

пр. 2-277/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., при секретарі Гаманюк О.С. розглянувши у порядку позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвент Експерт» про стягнення коштів за залиття нежилого приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди , посилаючись на те що є власником нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі- продажу нерухомого майна № 447 від 08.06.2017, що придбане на аукціоні.

14.11.2020 р. трапилось залиття (аварія) на системі центрального опалення (гарячого) водопостачання нежитлового приміщення, яке належить мені на праві власності (нежитлового приміщення з АДРЕСА_1 .

За фактом залиття була викликана аварійна служба, що підтверджується листом КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», в якому зазначено, що відповідно до Журналу обліку реєстрації аварійних заявок КП «Керyюча компанiя» 14.11.2020 працівниками аварійної служби було перекрито централізоване опалення на житловий будинок АДРЕСА_1 . 15.11.2020 працівниками аварійної служби проведено ремонтні роботи на інженерній мережі централізованого опалення та відновлено комунальну послугу на зазначений житловий будинок.

Також в листі зазначено, що згідно з Актом ЖЕД «Липкижитлосервіс» від 17.11.2020 року залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_1 у зазначеному житловому будинку відбулось внаслідок самовільного втручання власниками нежитлового приміщення № НОМЕР_2 житлового будинку АДРЕСА_1 в систему централізованого опалення що призвело до залиття приміщення НОМЕР_1.

17.11.2020 р. комісією ЖЕД «Липкижитлосервіс» було проведено обстеження вищезазначеного приміщення та складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (далі «Акт»).

Відповідно до Акту в приміщеннях з АДРЕСА_1 виявлено сліди залиття:

- приміщенні № 2 загальною площею 22,2 кв.м.(залиття стін площею 40 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 22,2 кв.м. (кавхель).

- приміщення № 3 загальною площею 12,2 кв.м. (залиття стін площею 28 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 12,2 кв.м.(кахель).

- приміщення № 4 загальною площею 24,1 кв.м.(залиття стін площeю 45 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 24,1 кв.м.(кахель).

- приміщення № 5 загальною площею 3,9 кв.м. (залиття стін площею 4 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 3,9 кв.м. (кахель).

- Приміщення № 6 загальною площею 2,8 кв.м. (залиття стін площею 3 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 2,8 кв.м. (кахель).

- Приміщення № 8 загальною площею 11,8 кв.м. (залиття стін площею 28 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 11,8 кв.м.(кахель).

- Приміщення № 9 та 10 загальною площею 3,8 кв.м. (залиття стін площею 4,5 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 3,8 кв.м.(кахель).

- Приміщення №11 загальною площею 16,2 кв.м. (залиття стін площею 33 кв.м.) (гіпсокартон) та підлога 16,2 кв.м. (кахель).

- Приміщення №12 загальною площею 7,7 кв.м. (залиття стін площею 19 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 7,7 кв.м.(кахель) та зaзначeнo, що також по всій площі оглянутих приміщень спостерігається залиття електророзеток.

В Акті зазначено, що причиною аварії (залиття) підвального приміщення сталося те, що власником підвального приміщення АДРЕСА_1 , з порушенням проекту було зарито в ґрунт трубу центрального опалення, яка піддалась корозії та згнила, що спричинило залиття підвального приміщення № НОМЕР_1.

В висновках комісії вказано: «Неправомірні дії власника підвального приміщення № НОМЕР_2 призвело до затоплення підвального приміщення № НОМЕР_1 та матеріальних збитків».

Відповідно до «Звіту про незалежну оцінку майнових прав, з мeтою визначення ринкової вартості права вимоги відшкодування матеріальних втрат», понесених внаслідок залиття нежилих приміщень з АДРЕСА_1 - вартість прямих збитків на відновлювальний ремонт становить 642 100 гpн.

Просить стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 642 100 грн. та витрати на проведення експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвент Експерт» про стягнення коштів за залиття нежилого приміщення - передано на розгляд Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою судді від 14 лютого 2024 року визначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

21 березня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає наступне.

Як зазначається позивачем, неправомірна поведінка власника нежитлового приміщення № НОМЕР_2 призвела до залиття нежитлового приміщення, яке належить позивачеві та отримання останнім збитків.

В якості причинно наслідкового зв`язку наводиться факт, що саме відповідач є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_2, що знаходиться в підвалі будинку АДРЕСА_1 по цій причині саме ОСОБА_3 повинен нести відповідальність в силу ст. 1166 Цивільного кодексу України за шкоду, заподіяну позивачеві.

На підтвердження того, що саме Відповідач є власником приміщення АДРЕСА_2 позивачем надано письмові докази невідомий план з відміткою кольором певних приміщені з поміткою «місце прориву води (аварії) та відомості з Державного реєстру речових прав від 18.10.2023 року щодо об`єкту з реєстраційним номером 2263202080000 у відповідності з яким ОСОБА_2 з 24.12.2020 року є власником об`єкту нерухомого майна, а саме приміщення АДРЕСА_6 загальною площею25,17 кв.м.

При цьому позивачем стверджується, що «В Акті зазначено, що причиною аварії (залиття) підвального приміщення сталося те, що власником підвального приміщення АДРЕСА_3 з порушенням проекту було зарито трубу центрального опалення, яка піддалась корозії та згнила, що спричинило залиття підвального приміщення № НОМЕР_1 .»

При цьому Позивачем не наведено жодного належного та допустимого доказу, яким доведено, що підвальне приміщення НОМЕР_2 нині має номер НОМЕР_3.

Окрім того, у відповідності з поповерховим планом від 03.07.1997 року зазначено, що приміщення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 є абсолютно різними об`єктами нерухомого майна. Приміщення № НОМЕР_2 це коридор, який відноситься до приміщень загального користування в якому за даними позивача сталася «аварія» яка призвела до затоплення його приміщення, що повністю спростовує докази позивача, наведені в невідомому плані з відміткою кольором певних приміщень з поміткою «місце прориву води (аварії).

У відповідності з поповерховим планом на будівлю літер «А» по АДРЕСА_4 №10/2 вiд 03.06.2002 року та журналом підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями від 03.06.2002 року приміщення № НОМЕР_2 було коридором, мало площу 9,7 кв.м. та належало до приміщень загального користування.

Право власності відповідача на об`єкт нерухомого майна, а саме приміщення

АДРЕСА_5 загальною площею 25,17 кв.м. підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2020 року.

У відповідності з технічним паспортом від 10.12.2020 року, Інвентаризаційна справа №2173, складеним TOВ «TЕXIHBEHТ ЕКСПЕРТ» підтверджується, що у відповідності з Експлікацією нежитлового приміщення № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 відповідачеві належить основне приміщення площею 18.7 кв.м., Сан вузол площею 1,2 кв.м., основне приміщення площею 5,2 кв.м., що повністю відповідає даним, зазначеним в витягі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2020 року, a приміщення I та II є коридорами площею 9,6 кв.м. та 27,7 кв.м. відповідно, та відносяться до місць спільного користування.

У відповідності з пп 6., ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потрeб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

В силу пп 7., ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) -фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

По цій причині, приміщення № НОМЕР_2, яке на сьогодні має № l було і залишається коридором, на який відповідач в жодному разі не мав права власності, оскільки коридори є місцями загального користування і відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку.

Оскільки «аварія» сталася в приміщені загального користування, яке cаме як спільне майно багатоквартирного буднику і прибудинкової території та створювати сантехнічне обладнання), то саме управитель багатоквартирного будинку повинен нести відповідальність за шкоду, нанесену третім особам в зв`язку з його неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду 25 липня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення співвідповідача у справі 761/41593/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвент Експерт» про стягнення коштів за залиття нежилого приміщення.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі- продажу нерухомого майна № 447 від 08.06.2017, що придбане на аукціоні.

14.11.2020 р. трапилось залиття (аварія) на системі центрального опалення (гарячого) водопостачання нежитлового приміщення, яке належить мені на праві власності (нежитлового приміщення з АДРЕСА_1 .

17.11.2020 р. комісією ЖЕД «Липкижитлосервіс» було проведено обстеження вищезазначеного приміщення та складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (далі «Акт»).

Відповідно до Акту в приміщеннях з АДРЕСА_1 виявлено сліди залиття:

- приміщенні № 2 загальною площею 22,2 кв.м.(залиття стін площею 40 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 22,2 кв.м. (кавхель).

- приміщення № 3 загальною площею 12,2 кв.м. (залиття стін площею 28 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 12,2 кв.м.(кахель).

- приміщення № 4 загальною площею 24,1 кв.м.(залиття стін площeю 45 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 24,1 кв.м.(кахель).

- приміщення № 5 загальною площею 3,9 кв.м. (залиття стін площею 4 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 3,9 кв.м. (кахель).

- Приміщення № 6 загальною площею 2,8 кв.м. (залиття стін площею 3 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 2,8 кв.м. (кахель).

- Приміщення № 8 загальною площею 11,8 кв.м. (залиття стін площею 28 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 11,8 кв.м.(кахель).

- Приміщення № 9 та 10 загальною площею 3,8 кв.м. (залиття стін площею 4,5 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 3,8 кв.м.(кахель).

- Приміщення №11 загальною площею 16,2 кв.м. (залиття стін площею 33 кв.м.) (гіпсокартон) та підлога 16,2 кв.м. (кахель).

- Приміщення №12 загальною площею 7,7 кв.м. (залиття стін площею 19 кв.м. (гіпсокартон) та підлога 7,7 кв.м.(кахель) та зaзначeнo, що також по всій площі оглянутих приміщень спостерігається залиття електророзеток.

В Акті зазначено, що причиною аварії (залиття) підвального приміщення сталося те, що власником підвального приміщення АДРЕСА_2 , з порушенням проекту було зарито в ґрунт трубу центрального опалення, яка піддалась корозії та згнила, що спричинило залиття підвального приміщення № НОМЕР_1.

В висновках комісії вказано: «Неправомірні дії власника підвального приміщення № НОМЕР_2 призвело до затоплення підвального приміщення № НОМЕР_1 та матеріальних збитків».

В позовній заяві позивач стверджує, що приміщення НОМЕР_5 на момент звернення до суду зареєстровано під № НОМЕР_4-А власником якого є відповідач.

Судом встановлено, що відповідач є власником приміщення АДРЕСА_5 загальною площею 25,17 кв.м. підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2020 року.

У відповідності з технічним паспортом від 10.12.2020 року, інвентаризаційна справа №2173, складеним TOВ «TЕXIHBEHТ ЕКСПЕРТ» підтверджується, що у відповідності з Експлікацією нежитлового приміщення № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 відповідачеві належить основне приміщення площею 18.7 кв.м., Сан вузол площею 1,2 кв.м., основне приміщення площею 5,2 кв.м., що повністю відповідає даним, зазначеним в витягі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2020 року, a приміщення I та II є коридорами площею 9,6 кв.м. та 27,7 кв.м. відповідно, та відносяться до місць спільного користування.

Доказів, що приміщення НОМЕР_5 зареєстровано під № НОМЕР_4-А позивачем суду не надано.

Окрім того, як вбачається з документів наданих відповідачем приміщення № НОМЕР_2 було коридором, мало площу 9,7 кв.м. та належало до приміщень загального користування.

Відповідно до ст. 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц та від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування завданої шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 280/1356/16-ц (провадження № 61-18231св18) у випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин належними і допустимими доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Доказів того, що залиття відбулося з вини відповідача, що як наслідок, відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена на відповідача, суду не надано.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача є безпідставними не знайшли підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

При таких обставинах позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючисьст.1166 ЦК України , ст. 12,13,76,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвент Експерт» про стягнення коштів за залиття нежилого приміщення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 11.11.2024 р

Суддя Т.В.Остапчук