Рішення

від 24.06.2024 по справі 752/11059/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/11059/22-ц

Пр. № 2-3527/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» (далі - відповідач, ТОВ «Везем Шиппінг»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 156 753,79 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 02.12.2021 року та 18.02.2022 року ОСОБА_1 на користь ТОВ «Везем Шиппінг» було перераховано загальну суму грошових коштів в розмірі 156 753,79 грн. Зазначене перерахування коштів було зумовлене тим, що між сторонами відбувались перемовини, щодо можливості придбання позивачем за допомогою відповідача транспортного засобу. Однак відповідач ввів в оману позивача та під виглядом обіцянок укладення договорів та обіцянок здійснення продажу ОСОБА_1 транспортного засобу марки Dodge, модель: Dart, рік випуску: 2015, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 фактично не уклав з позивачем жодної угоди (ані попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, ані договору купівлі-продажу транспортного засобу), та обманним шляхом заволодів грошовими коштами позивача. Останній направив відповідачу лист від 10.08.2022 року вих. № 10/08/22 з проханням повернути зазначені грошові кошти не пізніше 12.08.2022 року, однак відповідач грошові кошти не повернув, відповіді на лист не надав. Вважає, що грошові кошти, які були ним сплачені у загальній сумі 156 753,79 грн. є такими, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 року, справу було передано судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазуру Ю.Ю.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення безпідставно збереженого майна, підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2022 року.

18.11.2022 року на адресу Голосіївського районного суду м. Києва в системі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Важеніної С.А. надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2022 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Важеніної С.А. про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення безпідставно збереженого майна, у режимі відеоконференції відмовлено.

24.11.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із відсутністю електропостачання, підготовче засідання призначено на 14.03.2023 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення безпідставно збереженого майна, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року, справу було розподілено судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2023 року прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення грошових коштів, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.10.2023 року.

21.08.2023 року на електрону пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Єленич О.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 24.10.2023 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Єленич О.В., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення грошових коштів, у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon відмовлено.

24.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Саліхова Б.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 24.10.2023 року без його участі, в якій останній зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2023 року, у зв`язку із неявкою представника відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 20.02.2024 року.

20.02.2024 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 13.05.2024 року.

13.05.2024 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на онлайн підготовці суддів, яка організована Національною школою суддів України за місцем роботи, та судове засідання призначено на 24.06.2024 року.

24.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Калініченка Б.І. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

В судове засідання 24.06.2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 24.06.2024 року просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження відповідача, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як визначено у ст. 131 ЦПК України, Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на адресу місця реєстрації юридичної особи, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 24.06.2024 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 02.12.2021 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» грошові кошти у розмірі 86 105,73 грн., назва послуги - оплата за транспортний засіб; призначення платежу - Dodge модель Dart, індт. номер НОМЕР_2 , 2015 рік, об`єм двигуна - 2360 см., бензин, що підтверджується копією квитанції № 0.0.2364027197.1 від 02.12.2021 року (а. с. 7).

Відповідно до копії квитанції № 5С1Н-НРНН-Х0Н5-4А38 від 18.02.2022 року, ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» грошові кошти у розмірі 70 648,06 грн., призначення платежу - легкове авто, бу, марка Dodge, модель Dart, індт. номер НОМЕР_2 , 2015 рік, об`єм двигуна - 2360 см., тип двигуна - Бензиновий (а. с. 8).

Загальна сума коштів, сплачена ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг», становить 156 753,79 грн.

10.08.2022 року ОСОБА_1 направив відповідачу лист вих. № 10/08/22 з проханням повернути зазначені грошові кошти не пізніше 12.08.2022 року.

Відповіді на лист відповідач не надав, сплачені позивачем грошові кошти не повернув.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено у ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі № 334/2517/16-ц під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено у ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦПК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зважаючи на те, що суду не надано письмовий договір, укладений між позивачем та відповідачем, а згідно наданих позивачем роздруківок листування не вбачається, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, то суд вважає, що договір між сторонами не був укладеним.

Також, судом встановлено факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 156 753,79 грн., що не спростовано відповідачем.

Таким чином, виходячи з установленої судом обставини відсутності укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про безпідставність отриманої відповідачем від позивача грошової суми, яку відповідач зобов`язаний повернути позивачу.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Везем шиппінг» не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження повернення коштів, які були сплачені позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Везем Шиппінг» про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 156 753,79 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зазначене кореспондується зі змістом ст. 81 ЦПК України.

Позивачем не зазначено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача - відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 767,54 грн., що підтверджується копією квитанції № 8507-2388-4806-1853 від 29.08.2022 року. Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 156 753,79 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 1 567,54 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 11, 15, 16, 23, 202, 203, 206, 207, 208, 626, 628, 640, 655, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-289, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 156 753 (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 79 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 1 567 (одну тисячу п`ятсот шістдесят сім) грн. 54 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», адреса: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 43764369.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 24.06.2024 року.

Суддя І.В. Григоренко