Рішення

від 20.12.2024 по справі 143/1087/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1087/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій територій України,-

встановив:

12.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області померла його мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим міським відділом рацс маріупольського міського управління міністерства юстиції донецької народної республіки.

Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України, визначеною Верховною Радою України.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, на яку він має право, як спадкоємець за законом першої черги, а тому зазначений факт, що має юридичне значення, слід встановити в судовому порядку.

Заявник в судове засідання не з`явився, натомість подав до суду заяву від 12.12.2024 року про розгляд справи за його відсутності (а.с.12).

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, однак від начальника Погребищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника цієї заінтересованої особи (а.с.21).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була матір`ю заявника ОСОБА_1 , що в сукупності підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.07.2024 року, виданого міським відділом рацс маріупольського міського управління міністерства юстиції донецької народної республіки (а.с.7), рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполь Донецької області від 16.09.2020 року у справі №263/9798/20 (а.с.6), копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 (а.с.8), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 01.11.2005 року, виданим на ім`я ОСОБА_2 Маріупольською міською радою (а.с.11).

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Частиною 4 ст. 49 Цивільного кодексу України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 зазначеного Закону державна реєстрація смерті проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань

реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 квітня 2022 року № 80), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 р. за № 466/37802 (чинного станом на 24.07.2022 року) затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), серед яких зазначено і територію Бериславської міської територіальної громади Херсонської області.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, а тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року, вважаються недійсними.

Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, а у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

З огляду на наведене, суд приймає до уваги копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.07.2024 року, виданого міським відділом рацс маріупольського міського управління міністерства юстиції донецької народної республіки (а.с.7), та в сукупності із доводами заявами та іншими письмовими документами визнає його в даному випадку достатнім доказом на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполь Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи, що факт смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області дійсно мав місце, а без отримання свідоцтва про її смерть встановленого законодавством України зразка заявник не може реалізувати свої спадкові права, то означений юридичний факт необхідно встановити судовим рішенням.

Згідно із ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 268, 293, 315, 316, 317 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій територій України задовольнити.

Встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполь Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Копію рішення суду видати учасникам справи негайно після його ухвалення та невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 21725836, вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, 22200.

Суддя