Рішення

від 13.11.2024 по справі 477/1159/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1159/24

Провадження №2/477/912/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Клюсевич-Шараповою Н.М.,

без участі сторін,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської селищної ради Миколаївської області, третя особа Південна товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2024 року позивач звернувася до суду із позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений 08 серпня 1996 року між ним та ОСОБА_2 , за яким він купив у неї житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог вказував, що зазначений договір був укладений в простій письмовій формі, зареєстрований на Південній товарній біржі. Вказуючи, що між ними були домовлені всі умови договору і він виконаний, але договір не був посвідчений нотаріально, а в 2016 році продавець померла, тому, посилаючись на положення ст. 220 ЦК України 1963 року, просила позов задовольнити. Також, вказуючи, що з переходом права власності на будинок до нового власника перейшло право власності і на земельну ділянку, на якій він розташований, просила визнати за нею право власності на ділянку, площею 0,1239 га, виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, як і не прибув на розгляд справи, хоча про час та місце повідомлений належним чином шляхом подання оголошення на сайті суду, причини неявки не повідомила.

Позивач до судового засідання не з`явився, його представниця подала заяву з проханням розглянути справу без їх участі, задовольнивши позов.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Первісно будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності громадянці ОСОБА_2 .

08 серпня 1996 року між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого перша продала, а другий купив житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Договір був укладений в письмовій формі і посвідчений на Південній товарній біржі за номером 5128.

15 серпня 1996 року позивач зареєстрував своє право власності на вказаний житловий будинок в КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації.

В той же час, позивачу як покупцю в теперішній час стало відомо, що для реєстрації права власності нерухомості потрібно щоб договір купівлі-продажу був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Проте на тепер це вчини неможливо, оскільки відповідачка померла в 2016 році.

Відповідно до ст. 224 ЦК України 1963 року, який діяв на той час (час укладення договору), за договором купівлі-продажу житлового будинку продавець зобов`язаний передати майно у власність покупця, а останній зобов`язаний прийняти майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Право власності на майно, придбане за таким договором настає відповідно до ст. 128 того ж кодексу з часу передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в 1996 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , була досягнута домовленість про купівлю-продаж належного першій житлового будинку по АДРЕСА_2 .

На підтвердження угоди між сторонами був підписаний в простій письмові формі договір купівлі-продажу від 08 серпня 1996 року, зареєстрований на Пвденній товарній біржі.

Після укладення договору позивач сплатив власниці вартість будинку і отримав його у користування та володіння.

В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося, що не дає можливості ОСОБА_1 зареєструвати своє право власності на житловий будинок та належним чином володіти та користуватися ним або ж розпорядитися.

Статтею 227 ЦК України 1963 року, який був чинним на час укладення договору, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

Недотримання даної вимоги тягне за собою до недійсності договору (ч. 1 ст. 47 ЦК України).

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що такий договір підлягає реєстрації у відповідному виконкомі органу місцевого самоврядування (або ж в МБТІ відносно міст та селищ міського типу). Однак сама по собі відсутність такої технічної реєстрації не впливала на момент виникнення права власності на дійсність договору за вимогами ЦК України 1963 року.

Згідно з частиною 2 статті 47 ЦК України 1963 року суд може на вимогу однієї із сторін договору визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаного вище договору вбачається, що його сторони узгодили всі суттєві умови угоди, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов`язання за ним, тому суд вбачає достатньо підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку.

Крім того, відповідно до суті ч. 1 ст. 30 ЗК України1990року,який діявна часукладенні договору при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про власність, який діяв на І час 2001 року, об`єктами права приватної власності є зокрема і жилі будинки та земельні ділянки.

Згідно зі ст. 14 цього ж Закону громадяни мають право на одержання у власність земельних ділянок і для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину, одержання частки землі у спільному майні подружжя, купівлі-продажу, дарування та обміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України Про власність громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Для будівництва та обслуговування житлового будинку, належного ОСОБА_2 , була виділена у власність земельна ділянка, площею 0,13 га, на підтвердження чого їй був оформлений і виданий 06 березня 1996 року Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області державний акт серії І-МК № 035336.

Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський, а вподальшому Первлмайська селищна рада Вітовського району увійшло до складу Миколаївського району Миколаївської області, а Вітовський район ліквідовано, згідно постанови Верховної ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року.

Виходячи із аналізу вказаних статей ЗК України та Закону України Про власність слід дійти висновку, що з переходом права власності на будинок до позивача перейшло право власності і на земельну ділянку, виділену для його будівництва та обслуговування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір, укладений 08 серпня 1996 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1239, кадастровий номер 4823355700:05:012:0003, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 згідно державного акту серії І-МК № 035336, виданого 06 березня 1996 року Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Р.В. Козаченко