Рішення

від 10.12.2024 по справі 477/2421/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2421/24

Провадження №2/477/1266/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Ключевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши без участі сторін в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на право постійного користування земельною ділянкою, площею 5,0 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в межах території Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Вказувала, що є спадкоємицею після смерті батька і прийняла спадщину, але право користування ділянкою не може оформити в нотаріальному порядку через втрату оригіналу правовстановлюючого документу. В зв`язку з цим просила в судовому порядку визнати за ним право на спадщину.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином; позивачка надала заяву з проханням розглянути справу без її участі, а позов задовольнити; представник відповідача також подав заяву, в якій вказав про визнання позову і вважав можливим розглянути справу без його участі.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін в підготовчому судовому засіданні згідно з положеннями ст. 200 ЦПК України, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на час смерті проживав та був зареєстрований в с. Галицинове Вітовського району Миколаївської області (тепер територія Миколаївського району Миколаївської області).

Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме та рухоме майно, а також і на права, які належали спадкодавцю на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до державного акту серії МК № 00136, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 84, він мав право постійного користування земельною ділянкою площею 5,0 га для ведення особисого підсобного господарства.

Слід відмітити,що Жовтневий район Миколаївської області було перейменовано на Вітовський.

Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 719-р Про визначенняадміністративних центрівта затвердженнятериторій територіальнихгромад Миколаївськоїобласті Галицинівська сільська рада Вітовського (Жовтневого) району Миколаївської області увійшла до складу Миколаївського району Миколаївської області.

Часом відкриття спадщини є день його смерті.

На час смерті ОСОБА_2 , як і на тепер, діяли положення Цивільного кодексу України 2003 року (далі ЦК України).

Так, норми ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначають, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Оскільки заповіту ОСОБА_2 не встановлено, то спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Цивільний кодекс України визначає п`ять черг спадкоємців за законом, про що виписано у ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею ст. 1261 ЦК України передбачено, що до спадкоємців першої черги відносяться діти, дружина та батьки померлого.

Відповідно до довідки Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 13 січня 2021 року, яка знаходиться в спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вітовського районного нтаріального окургу Миколаївської області Реуковою Н.А., на час його смерті з ним були зареєстровані та проживал: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , та два онука.

Крім того, його дочка ОСОБА_5 (позивачка) в передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

В подальшому інші спадкоємці першої черги спадкування за законом подали заяви нотаріусу про відмові від спадщини на користь позивачки.

Тобто позивачка залишилася єдиною спадкоємицею першої черги за законом.

В той же час, відповідно до постанови приватного нотаріуса Реукової Н.А. йому було відмовлено в оформленні спадкового нерухомого майна, так як вона ненадала оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

За пунктами 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз`яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

За невідомих обставин оригінал державного акту був втрачений.

Факт видачі спадкодавцю зазначено вище державного акту підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 08 лютого 2024 року, яка міститься в спадковій справі ОСОБА_2 .

Державний акт про право постійного користування спадкодавицю ОСОБА_2 був виданий за час дії ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.

Статтею 7 ЗК Української РСР було передбачено, що постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення особистого підсобного господарства.

Постійним визнавалосяземлекористування беззаздалегідь установленогостроку (частинадруга (тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення N 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна "набувають" (який означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь") вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц виклала наступні правові позиції щодо спадкування права постійного користування земельною ділянкою. Так, згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що право постійного користування земельною ділянкою належало ОСОБА_2 і це право входить до складу спадщини після його смерті, а тому в порядку спадкування воно має спадкуватися спадкоємцям, тобто позивачкою як єдиною спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після його смерті і на користь якої відмовилися від своєї частки інші спадкоємці.

В позасудовому порядку вирішити це питання позивачка не взмозі через зміни в законодавстві щодо реєстрації права на нерухоме майно і через втрату оригіналу державного акту.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на нерухомість в порядку спадкування за законом.

За викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 впорядку спадкуванняза закономпісля смерті ОСОБА_2 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,право постійногокористування земельноюділянкою,площею 5,0га,призначеної дляведення особистогопідсобного господарства,розташованої вмежах територіїГалицинівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті,яке йомуналежало згіднодержавного акту серії МК № 00136, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 84 від 27 лютого 1998 року.

Рішення можебути оскарженедо Миколаївськогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргичерез Жовтневийрайонний судупротягом 30днів здня складанняповного текстурішення.

Суддя

Р.В. Козаченко