Рішення

від 05.12.2024 по справі 761/907/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/907/24

Провадження № 2/761/5045/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

представника позивача: Мікайилова Р.Р.,

представників відповідача: ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представника третьої особи 5: Вітер Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест», Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 р. ПАТ «АБ «Укргазбанк» звернуся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив суд визнати за ПАТ «АБ «Укргазбанк» право іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «АБ «Укргазбанк» за кредитним договором №256-Ф/06 від 06.10.2006 р. в розмірі 197843,62 дол. США та 14524,35 грн звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів під час примусового виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках процедури виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.10.2006 р. між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір №256-Ф/06, за яким було надано кредит в сумі 180000,00 дол. США на придбання нерухомості на первинному ринку на строк з 06.10.2006 р. по 05.10.2021 р. з сплатою 14,5 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань було прийнято в заставу цінні папери (облігації), кількістю 18476,00 шт., сумарною вартістю - 753820,80 грн.

06.10.2006 р. між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» було укладено договір застави майнових прав, предметом якого є право вимоги об`єкту інвестування, укладеного між заставодавцем та ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест», а саме: квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду від 16.06.2011 р. з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.01.2012 р. у справі №2-1204/11 стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банк "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 197 843, 62 доларів США, що в перерахунку на гривну станом на 16.06.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 577 506, 10 грн., пеню в розмірі 14524,35 грн., судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

Позивач зазначає, що було здійснено низку заходів щодо виведення нерухомого майна з-під обтяження застави та подальшого відчуження третім особам.

30.10.2015 р. власником квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - власником став ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - власником стала ОСОБА_1 ,

Станом на 16.02.2016 р. загальна площа квартири АДРЕСА_1 - 189,2 кв.м, житлова - 100,4 кв.м. В подальшому було змінено площу квартири, загальна площа якої стала 77,7 кв.м, житлова - 37,8 кв.м

Позивач вважає вказане майно предметом іпотеки, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що після введення в експлуатацію будинку по АДРЕСА_2 між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» мав бути укладений договір іпотеки, чого зроблено не було, обтяження спірного майна іпотекою не були зареєстровані. Просить врахувати обставини, встановлені при розгляді справи №761/6286/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Естеліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заремба Олена Віталіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сафонов Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучерук Євген Іванович, ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: після введенняв експлуатацію будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_5 не набував право власності на новостворений об`єкт - квартиру АДРЕСА_3 , право власності вперше було зареєстровано за ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест», ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 на законних підставах за договором купівлі-продажу. Вважає, що позивач ототожнює заставу та іпотеку за відсутності нотаріально укладеного договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 . Відповідач не була стороною та учасником кредитних правовідносин позивача та ОСОБА_5 та не може відповідати за неналежне виконання зобов`язання останнього. Крім цього, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, банк мав пред`явити позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років з моменту ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 . Також зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, відповідач є добросовісним набувачем квартири, на час її придбання квартира під обтяженнями не перебувала, відомості про наявність іпотеки були відсутні.

Представник третьої особи 5 подала пояснення, в яких заперечила щодо задоволення позовних вимог, зазначає, що під час проведення обстеження у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають з відповідачем ОСОБА_1 діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В квартирі створені належні умови для проживання дітей, діти навчаються в навчальних закладах Шевченківського району. Зі слів відповідача у неї та дітей у власності та користуванні іншого житла немає.

Ухвалою судді від 26.03.2024 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 18.06.2024 р. залучено ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест», Службу у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в якості третіх осіб до участі в справі за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 15.10.2024 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її судовий розгляд по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.

Представника відповідача заперечив щодо задоволення позову.

Представника третьої особи 5 заперечила щодо задоволення позову, враховуючи інтереси дітей, які проживають у квартирі.

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялися про день та час розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення присутніх представників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.10.2006 р. між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір №256-Ф/06, за яким було надано кредит в сумі 180000,00 дол. США на придбання нерухомості на первинному ринку на строк з 06.10.2006 р. по 05.10.2021 р. з сплатою 14,5 % річних.

Згідно з п. 3.2.7 договору у разі невиконання позичальником зобов`язань, передбачених дійсним договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно договору про заставу цінних паперів від 06.10.2006 р. між банком та позичальником.

Відповідно до п. 3.3.8 абз. 2 договору позичальник також зобов`язується негайно повернути всю заборгованість за цим договором, включаючи повну суму кредиту, належних процентів, будь-яких інших грошових коштів, сплата яких випливає з умов договору, в тому числі неустойки, у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем положень договору застави,згідно яких заставодавець зобов`язаний після введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_2 укласти з ВАТ АБ «Укргазбанк» нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна (квартири), яка стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору. Такий договір іпотеки має бути укладений на умовах, визначених ВАТ АБ «Укргазбанк», та є договором приєднання.

Рішенням Шевченківського районного суду від 16.06.2011 р. з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.01.2012 р. у справі №2-1204/11 стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банк "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 197 843, 62 доларів США, що в перерахунку на гривну станом на 16.06.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 577 506, 10 грн., пеню в розмірі 14524,35 грн., судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

06.10.2006 р. між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» було укладено договір про заставу цінних паперів (облігацій) №256-Ф/06-Z, предметом якого є іменні безпроцентні (цільові) облігації - 18476,00 шт., сумарною номінальною вартістю 753820,80 грн, назва емітент цінного паперу- «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест».

При цьому, п. 3.1.6 вказаного договору ідентичний за змістом з п. 3.3.8 абз. 2 кредитного договору, за яким заставодавець зобов`язаний після введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_2 укласти з ВАТ АБ «Укргазбанк» нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна (квартири), яка стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору. Такий договір іпотеки має бути укладений на умовах, визначених ВАТ АБ «Укргазбанк», та є договором приєднання.

06.10.2006 р. між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» було укладено договір застави майнових прав, предметом якого є право вимоги об`єкту інвестування, укладеного між заставодавцем та ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест», а саме: квартира АДРЕСА_1 .

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ПАТ «АБ «Укргазбанк» право іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «АБ «Укргазбанк» за кредитним договором №256-Ф/06 від 06.10.2006 р. в розмірі 197843,62 дол. США та 14524,35 грн звернути стягнення на вказану квартиру, яка на теперішній час належить ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 23 листопада 2010 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Житломаркет» на праві приватної власності на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 листопада 2010 року № 1543- С/Ю.

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет» -15.12.2010 р.

30 жовтня 2015 року між ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет», в особі директора товариства ОСОБА_13, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., номер запису про право власності 11838775. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 763833180000.

10 листопада 2015 року ОСОБА_3 відчужено спірне майно ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Зарембою.

23 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сафоновим Ю.А. було посвідчено договір купівлі - продажу спірної квартири за умовами якого ОСОБА_4 продав майно ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2019 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.09.2020 р., у справі 761/6286/16-ц позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Естеліна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заремба Олена Віталіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сафонов Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучерук Євген Іванович, ОСОБА_6 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення.

Під час розгляду справи 761/6286/16-ц було встановлено, що за результатами перевірки обставин укладення договору купівлі-продажу між ТОВ «ВО «Житломаркет-Інвест» та ОСОБА_3 , посвідченого 30 жовтня 2015 року Приватним нотаріусом КМНО Коноваловою Е.А., предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що підстав для відмови вчинення нею нотаріальної дії не була, а надані нотаріусу при посвідченні правочину документи відповідали вимогам законодавства, нотаріус Коновалова Е.А. належним чином встановила осіб, які укладали правочин та їх повноваження на його вчинення, а також додала до нотаріальної справи копії всіх документів, на підставі яких вчинено нотаріальну дію.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Добросовісна особа, яка придбала нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Судом встановлено, що правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі яких спочатку ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет», а в подальшому по черзі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 стали власниками квартири є чинними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вищевказані правочини, в установленому законом порядку недійсними не визнано, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України їх умови підлягають до виконання.

З огляду на викладене, відповідач є добросовісним набувачем спірного майна квартири АДРЕСА_1 , і воно було придбано ОСОБА_1 вільним від незареєстрованих прав третіх осіб, в даному випадку ПАТ «АБ «Укргазбанк».

Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний суд під час розгляду справи 761/6286/16-ц та не встановив, що ОСОБА_1 стала власником квартири незаконно, без відповідної правової підстави, так як набула право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу, який укладено у письмовій формі, посвідчений нотаріально та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Варто також зазначити, що матеріали справи не містять доказів про проведення банком будь-якої претензійно-позовної роботи щодо ОСОБА_5 з приводу предмету застави до подачі цього позову, в тому числі про необхідність переоформлення застави в іпотеку, згідно умов кредитного договору (п. 3.3.8) та договору застави цінних паперів (п. 3.1.6) після введення будинку в експлуатацію. Записи про обтяження в реєстр іпотек та єдиний реєстр заборон відчуження нерухомого майна щодо спірного нерухомого майна не вносилися.

Таким чином, правовий статус переданих в заставу банку майнових прав на договори у взаємовідносинах між позивачем та ОСОБА_5 не змінився і регулюється договором застави від 06.10.2006 року. Назва договору застави від 06.10.2006 року, назва його сторін та зміст свідчить саме про заставу майнових прав, правовідносини щодо яких регулюються нормами законодавства про заставу, а не іпотеку.

За договором застави майнових прав від 06.10.2006 р. не було передбачено, що після того, як об`єкт буде зданий в експлуатацію, він автоматично стане предметом іпотеки.

У спірних правовідносинах за договором застави, перетворення майнових прав, як предмета застави, у право власності на новостворену квартиру мало відбутися внаслідок підписання Банком, як іпотекодержателем та Боржником як іпотекодавцем нового забезпечувального договору - іпотеки новоствореного нерухомого майна, чого сторонами договору застави виконано не було та на час розгляду справи відповідні зміни щодо предмета застави чи обов`язку сторін, щодо майбутнього переукладення договору іпотеки до договору застави не внесено.

За таких обставин, ризики та несприятливі наслідки щодо не укладення нового забезпечувального договору - іпотеки, мають покладатись саме на сторін правочину, а не на нового добросовісного власника, яким є ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання за ПАТ «АБ «Укргазбанк» права іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ,

Вимога про звернення стягнення на нерухоме майно в даному випадку є похідною від вимоги щодо визнання права іпотекодержателя на вказану квартиру, яка задоволенню не підлягає, а тому в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки потрібно також відмовити.

Варто також зазначити, що відповідач зареєстрована та фактично проживає у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_5 .

Крім цього, згідно акту обстеження умов проживання від 10.09.2024 р., затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають з відповідачем ОСОБА_1 діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В квартирі створені належні умови для проживання дітей, діти навчаються в навчальних закладах Шевченківського району.

У справі, що розглядається, звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка належить відповідачу, в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням порушення права останньої на житло, внаслідок якого відповідач та її малолітні діти можуть втратити не лише право на користування житлом, а позбутися такого права взагалі та стати безхатченками.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача іншого житлового приміщення, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, звернення стягнення на належне майно відповідача завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім`ї.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, - суд не вбачає.

Крім цього, представник відповідача просив застосувати позовну давність до вимог позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».

З огляду на те, що позовні вимоги залишено без задоволення по суті, відсутні підстави для застосування позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 190, 204, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 354-353 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест», Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ПАТ «АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, м. Київ, вул. Єреванська, 1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Повне рішення виготовлено 10.12.2024 р.

Суддя: А.А.Осаулов