Постанова

від 16.12.2024 по справі 274/4838/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/4838/24 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Журавської Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/4838/24 за позовом керівника Бердичівськоїокружної прокуратуриЖитомирської областіВисоцької ОлениВолодимирівни вінтересах державив особіНаціональної службиздоров`яУкраїни до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача Комунальне некомерційнепідприємство«Бердичівськаміська лікарня»Бердичівськоїміськоїради,провідшкодуваннявитрат налікуванняпотерпілоговід кримінальногоправопорушення

за апеляційноюскаргою заступника керівникаЖитомирськоїобласноїпрокуратури

на рішенняБердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М.

встановив:

У червні 2024 року керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області вінтересах державивособіНаціональної службиздоров`яУкраїнизвернувся досуду ізвказаним позовом,в якомупросив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального порушення ОСОБА_2 в сумі 4 109,04 грн.

На обґрунтування позову вказував, що Бердичівською окружною прокуратурою здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №1202406048000006 від 02.01.2024 року за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.04.2024 року по справі №274/1903/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із дійовим каяттям, кримінальне провадження №1202406048000006 відносно останньої закрито. Ухвала суду набрала законної сили 11.04.2024 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.01.2024 року неподалік будинку №1 по вул. Центральній в селі Райки Бердичівського району, за участю водія автомобіля марки «Hyundai Sonata» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_2 .

Згідно інформації КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради від 26.04.2024 №957, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з 02.01.2024 року по 08.01.2024 року (6 ліжко-днів). Вартість 1 ліжко-дня, згідно з проведеним розрахунком, становить, 684,84 грн. Загальна вартість лікування ОСОБА_2 склала 4 109,04 грн. Згідно з розрахунку вартості 1 ліжко-дня хворого потерпілого від кримінального правопорушення за січень 2024 року по КНП «Бердичівська міська лікарня», джерелом фінансування витрат закладу були кошти НСЗУ.

Факт отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та її перебування на стаціонарному лікуванні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із суспільно-небезпечним діянням, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та кримінально-караними діями ОСОБА_1 .

Встановлено, що між закладом охорони здоров`я та НСЗУ в 2024 році укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а саме: №0699-Е124-Р000 та №3824-Е124-Р000 зі змінами та доповненнями, загальна сума оплати за ними здійснених НСЗУ у 2024 році складає 57 274 112,62 грн. Відтак, послуги КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради, пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, сплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, кошти у розмірі 4 109,04 грн., витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров`я України, що підтверджено листом НСЗУ від 21.05.2024 року №17064/2-16-24. Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої в межах кримінального провадження №1202406048000006 не заявлявся.

Разом з тим, відповідачка не відшкодувала витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ні у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, ні після набрання законної сили ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 03.04.2024 року у справі №272/1903/24.

Посилаючись на вищенаведене, а також у зв`язку з тим, що Національна служба здоров`я України заходи до примусового стягнення коштів з ОСОБА_1 протягом розумного строку не вжило, Бердичівська окружна прокуратура звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник керівникаЖитомирськоїобласноїпрокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що згідно квитанції від 26.04.2024 року ОСОБА_1 сплачено кошти в розмірі 4109,04 грн. на користь держави, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 . Заступником керівника Бердичівської окружної прокуратури 27.06.2024 року подано заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що витрати на лікування відповідачкою були повністю погашені в добровільному порядку, а тому на даний час відсутній предмет спору. Відповідачкою ОСОБА_1 25.06.2024 року також подано заяву про вирішення питання закриття провадження у справі, у зв`язку з погашенням заборгованості.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.07.2024 року у даній справі в задоволенні заяви керівника Бердичівської відмовлено. Судом роз`яснено, що позивач або керівник Бердичівської окружної прокуратури в даному випадку вправі звернутися до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відмовою від позовних вимог.

Ухвала суду від 08.07.2024 року про відмову у задоволенні заяви прокурора про закриття провадження у справі обґрунтована тим, що на час пред`явлення позову до суду і на час відкриття провадження (07.06.2024 року) у справі предмет спору існував, а тому твердження керівника Бердичівської окружної прокуратури, що між сторонами відсутній предмет спору на час розгляду справи в даному випадку не узгоджується із наявними у справі матеріалами.

Указаний висновок суду першої інстанції зроблено необґрунтовано та всупереч правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/379/22, згідно яких зазначено, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У відповідності до матеріалів даної справи предмет спору існував на час пред`явлення позову прокурором та відкриття судом провадження у справі. Однак, під час розгляду страви та після сплати заборгованості 24.06.2024 року відповідачкою ОСОБА_1 , став відсутній, а тому провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦІК України. Проте, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення указані обставини не врахував та не прийняв до уваги, внаслідок чого допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, висновок суду про відмову у задоволенні позову прокурора у зв`язку з повною сплатою відповідачкою ОСОБА_1 заборгованості та відсутністю боргу є необґрунтованим.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Прокурор у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

ОСОБА_1 направила до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.04.2024 року по справі №274/1903/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із дійовим каяттям, кримінальне провадження №1202406048000006 відносно останньої закрито. Ухвала суду набрала законної сили 11.04.2024 року (а.с.11-12).

Згідно ухвали суду, встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що вона 02.01.2024 року близько 17 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить останній, рухалась по проїзній частині вулиці Центральна в напрямку вул. Погреби в с. Райки Бердичівського району Житомирської області. Рухаючись у вказаний день, час та зазначеному напрямку, неподалік будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проявила безпечність та неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, і в порушення вимог п.п. 2, 3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, після виникнення небезпеки для руху, яку об`єктивно спроможна була виявити, негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжила, маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 , яка здійснювала перехід проїзної частини з ліво на право по напрямку руху автомобіля, шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, передньою правою частиною вказаного автомобіля допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки, крововиливу в м`які тканини в проекції перелому, які не були небезпечними для життя на час їх спричинення, тягнуть за собою довготривалий розлад здоров`я і за цим критерієм мають ознаки середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не знаходяться. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стала тромбоемболія легеневої артерії, яка могла виникнути на ґрунті різноманітних причин (тромбозпереважно з ураженням глибоких судин нижніх кінцівок або малого тазу, переломи трубчастих кісток, порушення згортаючої системи крові і т.д.).

Пунктом 1.1 та п. 1.5. Статуту КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради передбачено, що КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (а.с.18-24).

Як вбачається з довідки КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради №957 від 26.04.2024 року потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні у КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради з 02.01.2024 року по 08.01.2024 року. Діагноз: закритий через вертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, ЗЧМТ, струс головного мозку (а.с.15).

Згідно довідки розрахунку КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «Бердичівська міська лікарня» 6 ліжко-днів. Вартість одного ліжко\дня 684,84 грн. Загальна вартість лікування становить 4 109,04 грн. (а.с.16 ).

Також надано розрахунок вартості ліжко-дня хворого потерпілого від злочинного діяння за січень 2024 року по КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради, згідно якого вартість 1 ліжко-дня становить 684,84 грн. (а.с.17).

Бердичівською окружною прокуратурою 22.05.2024 року за №50-90-2659 вих-24 направлено до Національної служби здоров`я України запит про надання інформації в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яким поінформовано про виявлені порушення, невідшкодовані у межах кримінального провадження витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави (а.с.29-30).

Листом від 21.05.2024 року за №2737-24 Національна служба здоров`я України поінформувала про відсутність підстав для відшкодування таких витрат відповідно до норм Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1101. Проте, не заперечує про вжиття таких заходів прокурором (а.с.27,28).

Між Комунальним некомерційним підприємством «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради та Національною службою здоров`я України було укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а саме: №1926-Е123-Р000 від 03.02.2023; №2945-Е223-Р000 від 14.02.2023 та №4635-Е523-Р000 від 24.05.2023 зі змінами та доповненнями, загальна сума оплати за ними здійснених НСЗУ складає 158 129 712,02 грн., у відповідності до яких Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради зобов`язалось надавати відповідні медичні послуги, а Національна служба здоров`я України, в свою чергу, зобов`язалась оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Згідно квитанції від 24.06.2024 року ОСОБА_1 сплачено кошти в розмірі 4 109,04 грн. на користь держави, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 (а.с.56).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою ОСОБА_1 повністю сплачено витрати на лікування потерпілої від злочину в розмірі 4 109,04 грн., тобто на час розгляду справи сторонами наданий доказ, що свідчить про відсутність заборгованості відповідачки перед Національною службою здоров`я України.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частин першої, третьої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано статтею 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі Порядок).

Відповідно до пункту 4 Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Згідно пункту 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Судом встановлено, що згідно довідки розрахунку КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «Бердичівська міська лікарня» 6 ліжко-днів. Вартість одного ліжко\дня 684,84 грн. Загальна вартість лікування становить 4 109,04 грн.

24.06.2024 року ОСОБА_1 сплатила кошти в розмірі 4109,04 грн. на користь держави, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією №0.0.3725732780.1.

Дослідивши подані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка станом на дату ухвалення рішення сплатила суму коштів, яку просила стягнути прокуратура.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури та відповідачка звернулися до суду першої інстанції із заявами про закриття провадження у справі у зв`язку із добровільною сплатою відповідачкою коштів витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Установлено, що предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога, а саме стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального від кримінального порушення ОСОБА_2 в сумі 4 109,04 грн.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Отже, оскільки у справі є дані про сплату відповідачем витрат на стаціонарнелікування потерпілоївід кримінальноговід кримінальногопорушення ОСОБА_2 в сумі4109,04грн. після пред`явлення цього позову, що у свою чергу не заперечується прокуратурою, тому можна констатувати, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи те, що після пред`явлення позову відсутній предмет спору щодо стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального порушення ОСОБА_2 , то колегія суддів приходить до висновку про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 255, 259, 268, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівникаЖитомирської обласноїпрокуратури задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 серпня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області Висоцької Олени Володимирівни в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2024 року.

Головуючий Судді