Постанова

від 09.12.2024 по справі 531/993/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/993/24 Номер провадження 22-ц/814/3205/24Головуючий у 1-й інстанції Герцов О.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2024 року по справі за позовом адвоката КозленкоТетяни Вікторівни,яка дієв інтересах ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агро-Край»про стягненняорендної платиза користуванняземельною ділянкою ,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року позивач звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" , у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8826,81 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі.

Позов мотивовано тим, що 24.11.2016 року укладено договір оренди землі, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Федорівка і К" є орендарем земельної ділянки загальною площею 2,9682 га з кадастровим номером 532168490:00:002:0325. Проте , в порушення умов договору , орендарем ТОВ "Агро-Край" не було виплачено ОСОБА_1 орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексу інфляції. Вказані обставини стали підставою для звернення із позовом.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2024 року позов адвоката Козленко Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 , заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 2,9682 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0325, в загальному розмірі 8826,81 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять шість гривень вісімдесят одна копійка).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

В апеляційному порядку рішення оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край». Скарга мотивована тим , що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права , а також не в повній мірі досліджено матеріали справи та докази у ній.

Апелянт зазначає, що Договір оренди землі від 24.11.2011 року передбачив (п. 4.3. Договору): «Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року. В останній рік оренди до закінчення терміну оренди.

Згідно договірних умов, що склалися між сторонами в результаті орендних відносин Договір оренди землі від 24.11.2016 року (зі змінами) передбачав виплату орендної плати у розмірі 9% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік користування, яка склала 93316,55 грн. Відповідні відомості містились у Державному реєстрі речових прав. Вимога Позивача щодо стягнення коштів орендної плати у розмірі 8398,49 грн., що є річною сумою не є правомірною, оскільки Договір діяв до 24.11.2023. Відтак , реальний строк орендних відносин між сторонами становив 328 дні (з 01.01.2023-24.11.2023 включно). Відповідно оренда плата має становити 8398,49/365*328 7547,14 грн.

Скаржник просить змінити рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2024 року , зменшивши суму коштів, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за період що відповідає договірним умовам з 01.01.2023 по 24.11.2023, визначивши її у розмірі 7547,14 грн.

Від представника Аксюти Ю.В. , Козленко Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу , у якому остання просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення , вказуючи на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задовлення , виходячи з слідуючого.

За правилами частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другоюстатті 367 ЦПК Українивстановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті374, статті375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,9682 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0325 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської області Полтавського (колишнього Карлівського) району Федорівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Земельна ділянка набута позивачем у власність на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.07.2013 року № 2444.

Відповідач використовує вказану земельну ділянку згідно договору оренди землі від 24.11.2016, укладеного між ТОВ «Федорівка і К» і ОСОБА_1 та додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди землі від 16.11.2016, укладеної між ОСОБА_1 , ТОВ «Федорівка і К» та ТОВ «АгроКрай».

Відповідно до п. 2.4 договору оренди землі від 24.11.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93316,55 грн. станом на 01.01.2016 року.

Згідно п. 4.1 вказаного договору оренди землі від 24.11.2016 розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п. 4.2 договору оренди землі від 24.11.2016. Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року (п.4.3. договору оренди землі від 24.11.2016).

25.01.2024 позивачем на адресу ТОВ «Агро-Край» було направлено лист вимогу про виплату заборгованості з орендної плати за 2023 рік.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено та не спростовано відповідачем неналежність виконання останнім умов договору оренди землі в частині його оплатності, а саме, невнесення на користь позивача суми орендної плати за 2023 рік. Отже, до стягнення підлягає заборгованість по орендній платі, включно із інфляційними витратами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізстаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексом України(далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 цього Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3статті 762 ЦК Українивизначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом частин 1-3ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про оренду землі»у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об`єкторенди(кадастровийномер,місцерозташуваннята розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексу інфляції, як це визначено п.п. 4.2 Договору оренди землі.

Щодо посилань скаржника на необхідність зменшення суми орендної пати, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням строку дії договору , апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

Так, пунктом 4 Договору оренди землі визначено домовленість сторін щодо орендної плати.

Зокрема , п.п. 4.1. та 4.2 вказаного Договору містять узгоджену сторонами суму орендної плати , 9,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору, з урахуванням індексу інфляції.

Натомість, п.п. 4.3 , на який посилається скаржник в обґрунтування своєї апеляційної скарги , визначено терміни виконання умов договору в частині оплатності. Відтак , узгоджену сторонами умову , щодо сплати орендної плати в останній рік оренди, саме до закінчення терміну оренди , неможливо сприймати як можливість ТОВ «Агро-Край» здійснювати виплати орендної плати за неповний календарний рік.

Згідно змісту угод укладених між сторонами , строк договору оренди визначенов сім календарних років, злистопада 2016 року по листопад2023 року. Відповідно, орендармавсплачувати орендодавцевіплату за користування земельною ділянкою за кожен з семи календарних років. З урахуванням чого, оплата за календарний рік, який охоплював період з листопада 2022 року по листопад 2023 року, згідно умов п. 4.3 угоди мала бути проведена орендарем як в останній рік оренди до закінчення терміну її дії , тобто до 24.11.2023.

Доказів укладення угод із іншими умовами щодо сум та термінів проведення оплати скаржником не надано, також не доведено й дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, що у свою чергу могло б слугувати підставою для часткового стягнення орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зроблено висновок, що: «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертійстатті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».

Зазначене тлумачення має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17, провадження № 61-17583св20).

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача є необґрунтованими не відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим не заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.367,374,375,382,383,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 11 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов