Рішення

від 13.12.2024 по справі 317/5312/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/5312/24 №/п 2/317/1419/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ачкасова О.М.

при секретарі Фененко М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальноїгромади вособі Біленьківської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобласті,про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом нажитловий будинокз господарськимиспорудами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Позивач, як спадкоємець за законом, прийняв спадщину, звернувшись до Запорізької районної державної нотаріальної контори, в зв`язку з чим була відкрита спадкова справа. При оформленні прав на спадкове майно нотаріусом встановлено, що спадковий житловий будинок не був при житті зареєстрований на спадкодавця, у зв`язку з чим 10.05.2023 року державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач вимушений звернутись до суду з позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява, у якій вона позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити та розглянути справу за їхньої відсутності.

Представник відповідача- територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за відсутності представника, за наявними у справі матеріалами, проти позовних вимог заперечень немає.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін, які беруть участь у справі , у загальному позовному провадженні, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області, актовий запис №793.

Після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина на спадкове майно, у тому числі, у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи №280/2016, відкритої 26.08.2016 р. Запорізькою районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом, прийняв лишепозивач ОСОБА_1 , як син померлого, а інший спадкоємець ОСОБА_3 , відмовився від спадщини, надавши нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями за законом першої черги є в рівних частках діти, батьки та дружина ( чоловік) померлого.

Родинні відносини позивача з померлим ОСОБА_2 , підтверджуються наданим суду свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , зареєстрованому Мар`ївською сільською радою Запорізького району Запорізької області 14.11.1980 р., де в графі «батько» зазначений « ОСОБА_2 ».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зіст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 р. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимогст. 49 Закону України «Про нотаріат», у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.

Відповідно до копії Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцової Л.М. вих.№531/02-31 від 10.05.2023 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 .

Причиною для відмови у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії стало те, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 23Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст.1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно з ч. 1ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зіст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено положеннями ст.ст.1269,1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1статті 1297 ЦК Українивстановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящихся, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до виписки з погосподарської книги на 2016 рік, відповідно до запису погосподарського обліку Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 .

Згідно довідки №01-43/1878 від 13.10.2024 р., виданої виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, померлий ОСОБА_2 на час смерті, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним за зазначеною адресою був зареєстрований його син- ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №401183960 від 28.10.2024, відомості щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,у реєстрах відсутні.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори від 02.03.2023 р., ОСОБА_1 , отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Мар`ївська сільська рада, площею 6,86 гектарів, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 .

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка була чинною до 07.07.1994, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

З аналізу положеньКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українивбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до технічного паспорту, складеного 05.10.2016 року ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 розташовані будівлі та споруди, а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., прибудова літ. «а», прибудова літ. «а1», гараж літ. «Б». літня кухня літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», погріб з шийкою літ. «пг», паркан №1, ворота з хвірткою №2, водопровід №3 які збудовані в період з 1966 по 1970 роки, самовільних побудов немає.

Крім того, відповідно до рішення №86 від 97.11.2002 р. Виконавчого комітету Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про передачу земельних ділянок у власність» п.2 вирішено : «Передати ОСОБА_2 у власність земельні ділянки загальною площею 0,35 га, в АДРЕСА_1 , для: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства. Однак державний акт на право власності на землю не зберігся.

Таким чином, з урахуванням факту побудови будинку спадкодавцем у 1966-1970 роках, що підтверджується технічним паспортом на будинок, та відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013 р., суд вважає, що за позивачем може бути визнане право власності на цей будинок в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст.25,30,346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Згідност. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно дост. 182 ЦК Українита Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст.3, ст.4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючисьЗаконом України «Про нотаріат», ст.ст.182,203,1216-1218,1220,1222,1261,1268-1270,1297 ЦК України, ст.ст.12,13,80,81,89,200,259, 263-265,273, 352,354-355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., прибудову літ. «а», прибудову літ. «а1», гараж літ. «Б». літню кухню літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», погріб з шийкою літ. «пг», паркан №1, ворота з хвірткою №2, водопровід №3.

Рішення суду набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13.12.2024 року.

Суддя: О.М. Ачкасов