Рішення

від 16.12.2024 по справі 442/9356/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/9356/24

Провадження №2-о/442/810/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання Голяк В.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дрогобичіцивільну справуза заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 разом із своєю мамою ОСОБА_3 , 1929 року народження, на час відкриття спадщини смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування заяви покликається на те, що вона є донькою ОСОБА_3 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Березів, Самбірського району Львівської області. До дня смерті її мати ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі заповіту ОСОБА_3 заповіла усе належне їй майно своїй доньці ОСОБА_1 . Звернувшись після смерті матері до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вона отримала відмову у зв`язку із пропуском строку подання відповідної заяви. Вважає, що на неї не поширюється встановлений строк для прийняття спадщини, оскільки на час відкриття спадщини вона постійно проживала із спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_1 так як повернулась до батьківського дому, щоб жити спільно з матір`ю та вести спільне господарство, доглядаючи її, оскільки мати на той час була похилого віку, хворіла. Проживає в зазначеному будинку і до цього часу, вважає такий своїм постійним житлом з 2014 року.

Представник заявника адвокат Писко С.І. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заяву підтримує повністю, просить таку задоволити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, з приводу задоволення заяви не заперечує.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

У статті 234 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз`яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.02.1975, виданого на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.10.1977, є донькою ОСОБА_3 , 1929 року народження.

Як вбачається зі Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 22.02.2016 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_5 зробила розпорядження заповітом щодо належного на день смерті їй майна, а саме: заповіла усе належне їй майно своїй доньці - ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки, виданої Виконавчим комітетом Мурованської сільської ради від 22.02.2016 №147 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 , дійсно проживала разом із матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в Львівській області, Старосамбірський (Самбірський) р-н, с.Березів.

Згідно із Довідкою №551 від 04.11.2024 виданою старостою Старостинського округу №4 сіл Муроване, Березів, Тарнавка, Шумина Хирівської міської ради Самбірського району Льівської області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею проживала донька ОСОБА_1 1957 року народження.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №532192 від 12.10.2011 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 0.6300 га, яка розташована в Львівській області, Старосамбірський (Самбірський) р-н.

Бачинська Марія Михайлівна, звернувшись до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Ридзак Л.К. із заявою про прийняття спадщини, отримала відмову у зв`язку із пропуском строку на звернення із заявою про прийняття спадщини та тим, що не вважається також, що прийняла спадщину, оскільки факт спільного проживання має бути підтверджений наявністю штампу в паспорті, проставленого уповноваженим органом, відповідальним за здійснення реєстрації проживання або Витягом з Державного демографічного реєстру.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цьогоКодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1270ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз.3 п.3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження заявлених вимог заявницею представлено суду вищевказані довідки, одна з яких датована ще 2016 роком.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено факт постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, а тому позов є не обґрунтованим та не доведеним матеріалами справи.

Разом з тим, суд, при ухваленні даного рішення, враховує й те, що заявницею у заяві вказано адресу реєстрації: АДРЕСА_2 , при цьому іншої адреси для кореспонденції не зазначено.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити й наступне:

У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, і встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц вказано, що:«під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі № 198/99/15-ц зазначено, що:«згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від14 червня 2021 рокув справі№ 760/33008/19, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Ухвалою суду від 22.11.2024 витребовувалось у Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області (82001, м.Старий Самбір, вул.Л. Галицького, 88): Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо наявності чи відсутності заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої до дня смерті по АДРЕСА_1 ; та у разі наявності такої спадкової справи - належним чином засвідчену в установленому порядку копію матеріалів спадкової справи; - Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) щодо наявності чи відсутності заповіту у спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, вищевказана ухвала суду не виконана.

З таких підстав, суд позбавлений можливості встановити чи наявний у даних правовідносинах спір про право, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Керуючись ст. ст.315-319 ЦПК України, -

ухвалив:

В задоволеннізаяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.12.2024.

Суддя Павлів З.С.