Рішення

від 20.12.2024 по справі 462/7194/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7194/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Пилип`юк Г. М.

секретаря судового засідання Байдали М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Держави-України про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з Держави-України в особі казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 250 000 грн.

В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог позивачпосилається нате,що 01.02.2018року суддеюЗалізничного районногосуду м.Львова ГедзБ.М.у справі№ 462/6955/15-цза скаргою ОСОБА_1 на неправомірнідії табездіяльність державноговиконавця ЗалізничногоВДВС ГТУЮПопко О.В.та зобов`язаннядо вчиненнядії визнанодії державноговиконавця ЗалізничногоВДВС м.Львів ГТУЮу Львівськійобласті ПопкоО.В.у виконавчомупровадженні №54525364неправомірними табездіяльністю,зобов`язано державноговиконавця ЗалізничногоВДВС м.Львів ГТУЮу Львівськійобласті вжитиневідкладних заходівщодо вчиненнявиконавчих дій,передбачених ст.63,75Закону України«Про виконавчепровадження».Рішення Залізничногорайонного судум Львовавід 01.02.2018року усправі №462/6955/15-цнабрало законноїсили -05.07.2018року,однак останнєдотепер невиконано,триває повназлочинна бездіяльністьпосадових осібвиконавчої служби.Вважає,що неправомірнимидіями органуйому завданозначної моральноїшкоди, яка полягає у нервових стресах, переживаннях, дратівливості, слабості, головних болях, порушеннях режиму сну. Йому спричинено відчуття невизначеності, невпевненості, незахищеності, неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки. Вказане тривало протягом тривалого часу та триває і по даний час та потребує від нього додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно нього. Розмір моральної шкоди він оцінює у 250 000 грн. У зв`язку із наведеним позов просить задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

02.12.2024 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву від представника Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМ МЮ (м. Львів) Стасишин А. Р., в якому зазначила, що заперечує щодо позову в повному обсязі та вважає такий необґрунтованим та безпідставним. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами як факту завдання йому моральної шкоди, її розміру, так і факту, що саме дії та бездіяльність відповідача призвели до душевних страждань. Крім цього, зазначає, що невиконання судового рішення боржником у зобов`язанні не може вважатись бездіяльністю Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМ МЮ (м. Львів) при здійсненні свої повноважень.

09.12 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач просить не брати до уваги відзив відповідача, оскільки такий є необгрунтованим.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту ст.12ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.02.2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС ГТУЮ Попко О. В. та зобов`язання до вчинення дій. Визнано дії державного виконавця Залізничного ВДВС ГТУЮ Попко Ольги Володимирівни у виконавчому провадженні № 54525363 неправомірними та бездіяльністю. Зобов`язано державного виконавця Залізничного ВДВС ГТУЮ вжити невідкладних заходів щодо вчинення виконавчих дій, передбачених ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 54525363.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними чи юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Положення ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За змістом ст. 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову .

З врахуванням наведеного суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факту спричинення йому моральних страждань бездіяльністю державного виконавця, в чому конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. При цьому, сам по собі факт наявності судового рішення про визнання дій державного виконавця неправомірними, не являється достатньою підставою для висновку про наявність в справі підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, оскільки з представлених позивачем доказів не вбачається, в чому полягає моральна шкода, до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, а наявна в матеріалах справи виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого№ 114-0415 від 22.08.2023 року ОСОБА_1 не встановлює наявність причинного зв`язку між шкодою, яка на думку позивача йому завдана, і протиправним діянням державного виконавця, а відтак в задоволенні такого слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Керуючись ст. 56, 124 Конституції України, ст. 2, 15, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. 4-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 доЗалізничного відділудержавної виконавчоїслужби ум.Львові ЗахідногоМіжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)та Держави-Українипро відшкодуванняморальної шкоди - відмовити.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),ЄДРПОУ:35009206, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 299.

Суддя: Пилип`юк Г. М.

Оригінал рішення.