Рішення

від 19.12.2024 по справі 453/162/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/162/24

№ провадження 2/453/235/24

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року Сколівський районний суд Львівської області у

складі: головуючого судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

за участю прокурора Гончара Б.С.,

та представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Білан П.В.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону А. Гарасимчук, який діє в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

31.01.2024 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону А. Гарасимчук, який діє в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, в якій просить:

-витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Міністерства оборони України частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , площею 0,0101 га, кадастровий номер 4624583000:02:012:0040;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, розрахунковий рахунок: IBAN НОМЕР_3 , МФО 820172), суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 01.02.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02.04.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

У 1983 році на підставі рішення Львівського облвиконкому №5 від 1972 року, яке погоджене розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 187рс від 1972 року, Стрийській КЕЧ району (на даний час правонаступник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова), як структурному підрозділу Міністерства оборони України, було видано державний акт серії Б № 040573 на право користування землями загальною площею 10892 га, що розташовані в урочищі «Тисовець» Сколівського району Львівської області.

Вказані землі відносяться до військового містечка № НОМЕР_2 , де розташована Навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець».

У 2021 році на замовлення КЕВ м. Львова, ПП «Кайлас-К» було проведено інвентаризацію земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», внаслідок чого було встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .

В подальшому було встановлено, що громадянка ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування №3-570 від 26.04.2021 року.

Відтак, на думку позивача, вказана земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 розташована в межах військового містечка № НОМЕР_2 на території Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», яка належить до земель оборони, і вибула з державної власності поза волею титульного володільця усупереч нормативно регламентованій процедурі.

Враховуючи відсутність згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, станом на даний час, на переконання позивача, земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040, яка знаходиться у володінні ОСОБА_1 , підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Позивач зазначає, що про вищезазначені обставини Міністерству оборони України стало відомо за результатами проведення інвентаризації земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» у 2021 році.

19.02.2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника Міністерства оборони України Матяшука В.К., в яких зазначено наступне.

У 1983 році на підставі рішення Львівського облвиконкому № 5 від 1972 року, яке погоджене розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 187рс від 1972 року, Стрийській КЕЧ району (на даний час правонаступник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова), як структурному підрозділу Міністерства оборони, було видано державний акт серії Б № 040573 на право користування землями загальною площею 10892 га, що розташовані в урочищі «Тисовець» Сколівського району Львівської області.

Вказані землі відносяться до військового містечка № НОМЕР_2 , де розташована Навчально- спортивна база зимових видів спорту «Тисовець».

У 2021 році на замовлення КЕВ м. Львова, ПП «Кайлас-К» було проведено інвентаризацію земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», внаслідок чого було встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 3 Земельного кодексу Української РСР № 2874а-07 в редакції від 14.10.1977, яка діяла на момент видачі державного акта серії Б № 040573 від 1983 року, передбачено, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Земельний кодекс Української РСР № 2874а-07 в редакціях від 12.03.1981 та від 25.10.1988 не передбачав таку категорію земель, як «землі оборони».

Відтак, передані на користь Стрийської КЕЧ району (на даний час правонаступник КЕВ м. Львова) землі перебували у державній власності.

Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970 року втратив чинність 15.03.1991 у зв`язку з набранням чинності Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 №562-ХІІ. Згідно з пунктом 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.1990 зазначено, що рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15.03.1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

На момент введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 № 562- ХІІ спірна земельна ділянка була в користуванні Стрийської КЕЧ району та використовувалась для державних потреб.

При цьому, відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 ЗК України № 561-ХІІ за цільовим призначенням всі землі Української РСР поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Таким чином, запровадження «земель оборони» як категорії земель закріплено з прийняттям ЗК України № 561-ХІІ.

Згідно з ст. 70 ЗК Української РСР від 18.12.1990 землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил і внутрішніх військ.

Отже, спірна земельна ділянка відносилась до земель оборони, а з набуттям чинності ЗК Української РСР від 18.12.1990 держава України набула права власності на відповідну земельну ділянку.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством Української РСР (ч.2 ст. 70 ЗК України № 561-ХІІ).

На виконання вказаної норми наказом Міністра оборони України 22.12.1997 № 483 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення № 483).

Згідно з пунктом 45 Положення № 483 передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

За наведених обставин вбачається, що передача місцевим органам влади території, яка перебувала у державній власності, отримавши у подальшому статус «земель оборони», повинна здійснюватись за нормативно детермінованою процедурою, яка встановлювала необхідність отримання згоди Міністра оборони України.

При цьому слід звернути увагу на те, що процесуальна форма передачі відповідних територій із прийняттям ЗК України № 2768-ІІІ не змінилася, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 77 згаданого нормативного акта в редакції від 25.10.2001, яка за своєю природою є бланкетною, порядок використання земель оборони встановлюється законом. У свою чергу, наведена правова норма відсилає до цитованих приписів Положення № 483.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-ГУ (зі змінами) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 10892 га (до її складу також входить земельна ділянка № 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га), що знаходиться на території Стрийського району (раніше Сколівського) Львівської області в урочищі «Тисовець», отримана за рішенням Львівського облвиконкому № 5 1972 року, належить до земель оборони в силу положень указаного Закону, а також положень ст. 70 ЗК УРСР від 18.12.1990 та ст. 77 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до яких землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Однак, як зазначалось вище, у ході проведення інвентаризації земель Навчально- спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» у 2021 році, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, що відноситися до земель оборони та перебуває у державній власності, знаходиться ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_1 .

В подальшому було встановлено, що громадянка ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування № 3-570 від 26.04.2021 року.

Враховуючи наведені вище нормативні приписи у системному взаємозв`язку представник Міністерства оборони вважає, що вказана земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 розташована в межах військового містечка № НОМЕР_2 на території Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», яка належить до земель оборони, і вибула з державної власності поза волею титульного володільця усупереч нормативно регламентованій процедурі.

Про вищевказані обставини Міністерству оборони України стало відомо за результатами проведення інвентаризації земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» у 2021 році.

04.03.2024 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Нанівського А.Ф., в яких зазначає наступне.

У 1983 році на підставі рішення Львівського облвиконкому № 5 від 1972 року, яке погоджене розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 187рс від 1972 року Стрийській КЕЧ району (на даний час правонаступник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова), як структурному підрозділу Міністерства оборони, видано державний, акт серії Б № 040573 на право користування землями загальною площею 10892 га, що розташовані в урочищі «Тисовець» Сколівського району Львівської області.

Вказані землі відносяться до військового містечка № НОМЕР_2 , де розташована Навчально- спортивна база зимових видів спорту «Тисовець».

У 2021 році на замовлення КЕВ м. Львова, ПП «Кайлас-К», проведено інвентаризацію земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець».

В результаті інвентаризації було встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624586900:06:000:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .

Представник третьої особи також зазначив, що земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 розташована в межах військового містечка № НОМЕР_2 на території Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», яка належить до земель оборони, і вибула з державної власності поза волею титульного володільця всупереч нормативно регламентованій процедурі, внаслідок чого, враховуючи відсутність згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040, яка станом на теперішній час знаходиться у володінні ОСОБА_1 , така підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства оборони України, внаслідок чого просить позов задоволити повністю.

19.03.2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Білан П.В. на позовну заяву, в якому зазначає, що стороною відповідача не визнається та заперечується той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 розміщена у межах військового містечка № НОМЕР_2 навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:0125.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що в обґрунтування позивних вимог та аргументів, викладених у позовній заяві Позивач посилається на матеріали інвентаризації на 44 (сорока чотирьох) аркушах до яких входить Технічна документація із землеустрою, щодо інвентаризації земель військового містечка N?27 навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» до якої входять Матеріали топографо-геодезичних робіт, Робочий інвентаризаційний план, Зведений інвентаризаційний план, Кадастрові плани, однак інших доказів на підтвердження позовних вимог щодо факту порушення прав позивача, які б підтверджували розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:0125, позивачем не надано.

Представник відповідача зазначає, що матеріали інвентаризації на 44 (сорока чотирьох) аркушах не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження позиції позивача, оскільки за результатами аналізу зазначених доказів неможливо встановити факт порушення ОСОБА_1 прав та інтересів Міністерства оборони України

Окрім того, сторона відповідача не погоджується з тими обставинами, що позивач довідався чи міг довідатися про розміщення інших земельних ділянок у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:0125 станом на 2021 рік та того факту, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 може бути витребувана у відповідача шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Представник відповідача зазначає, що 05 травня 2005 року Козівською сільською радою було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №042307 на ім`я громадянина ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 4624583000:02:012:0040. Вказані відомості підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 травня 2006 року.

26 травня 2006 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку на користь гр. ОСОБА_3 згідно Договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П., зареєстрований в реєстрі №657.

26 квітня 2021 року гр. ОСОБА_3 подарувала гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за №3-570. Відтак представник відповідача вважає, що аргументи позивача, зазначені у абз. 6 ст. 6 позовної заяви не відповідають фактичному стану речей та суперечать доказам відповідача, оскільки гр. ОСОБА_3 мала право відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки набула її законно на підставі відплатного Договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, а тому, на думку представника відповідача, до спірних відносин не може бути застосована норма ч.3 ст. 380 ЦК України, оскільки спірна земельна ділянка була відплатно відчужена на користь ОСОБА_3 , а в подальшому подарована гр. ОСОБА_1 , виходячи з правомірних підстав володіння нею попереднім власником на підставі Договору купівлі-продажу.

Також представник відповідача звертає увагу на ту обставину, що 26.05.2006 року за договором купівлі-продажу до ОСОБА_3 перейшла не лише спірна земельна ділянка, а і незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на ній.

У подальшому ОСОБА_3 завершила будівництво житлового будинку та здала його в експлуатацію у 2008 році у спосіб, визначений законом. Відтак, за договором дарування від 26 квітня 2021 року, ОСОБА_1 набула у власність не лише земельну ділянку з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040, а і житловий будинок, який на такій розташований.

Таким чином представник відповідача зазначає, що відповідач не є первісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, оскільки остання була продана, а згодом подарована на користь ОСОБА_1 , відповідачка набула майно добросовісно, відтак необхідно встановити співмірність інтересів держави та особи, у тому числі чи не нестиме це надмірний тягар для відповідачки.

20.03.2024 року на адресу суду надійшли пояснення представника третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова - Нанівського А.Ф., в яких зазначено наступне.

У Квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова обліковується земельна ділянка площею 10890,5038 га військового містечка № НОМЕР_2 , на території якого знаходиться Сколівське військове лісництво (площа земельної ділянки 10510,4567 га) та Навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець» (площа земельної ділянки 380,3873 га).

Земельну ділянку площею 10892,0 га військового містечка № НОМЕР_2 було передано з обліку Самбірської КЕЧ району на облік КЕВ м. Львова відповідно до Акту приймання (передачі) території військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого в АДРЕСА_2 від 31.10.2013 року, затвердженого ТВО начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Також зазначено, що у КЕВ м. Львова відсутня інформація, чи вживались заходи Стрийською КЕЧ району та Самбірською КЕЧ району з проведення інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 до прийняття їх на облік саме в КЕВ м.Львова.

Порядок проведення інвентаризації земель визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель».

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 8 Постанови, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Відповідне розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації було прийняте від 02.06.2017 року № 487/0/5-17 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», згідно якого надано дозвіл КЕВ м.Львова на розроблення з урахування вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 10892,0 га.

КЕВ м. Львова укладав з ДП «УкрДАГП» ВЦ «Геосервіс» договір №02/17-37 від 16.03.2017 року на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 . Даний договір був зареєстрований в ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області 18.08.2017.

Станом на 23.05.2018 КЕВ м. Львова проведено відкриті торги щодо надання послуг із закупівлі по предмету «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги код ДК 021:2015-71250000-5».

З переможцем торгів ТОВ «ЛЕНД.КОМ» від 02.08.2018 року зареєстровано в ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області договір про надання послуг з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 .

У 2019 році КЕВ м. Львова було укладено з ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договори від 21.01.2019 року № 28, від 04.02.2019 року № 32, від 11.02.2019 року № 55, від 18.02.2019 року № 81 та від 21.03.2019 року № 116 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 .

Всі вищезгадані договори були не завершені та розірвані, роботи були не закінчені у зв`язку з тим, що суміжні землекористувачі, а саме: Козівська, Росохацька, Коростівська, Крушельницька, Корчинська сільські ради, ДП «Галсільліс» та національний парк Сколівські Бескиди», не погоджували межі земельних ділянок КЕВ м. Львова.

На виконання розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.06.2020 року № 15401/С, КЕВ м. Львова було розпочато у 2021 році нову тендерну процедуру на закупівлю послуг з виконання топографо-геодезичної зйомки та розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки Навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець» орієнтовною площею 387,17 га. Відповідно КЕВ м. Львова підписаний договір №36 від 09.03.2021 року з переможцем процедури закупівлі ПП «Кайлас-К».

Відтак, лише за результатом інвентаризації земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 ПП «Кайлас-К» були отримані відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з розташуванням в межах земельних ділянок, які передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Після чого було виявлено та встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624586900:06:000:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, представник просить позов задоволити повністю.

19.02.2024року відпредставника Міністерстваоборони УкраїниМатяшук В.К.надійшли пояснення,в яких позовнівимоги Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону до ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить задовольнити з наступних підстав.

У 1983 році на підставі рішення Львівського облвиконкому № 5 від 1972 року, яке погоджене розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 187рс від 1972 року Стрийській КЕЧ району (на даний час правонаступник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова) як структурному підрозділу Міністерства оборони, видано державний акт серії Б № 040573 на право користування землями загальною площею 10892 га, що розташовані в урочищі «Тисовець» Сколівського району Львівської області. Вказані землі відносяться до військового містечка № НОМЕР_2 , де розташована Навчально- спортивна база зимових видів спорту «Тисовець». У 2021 році на замовлення КЕВ м. Львова, ПП «Кайлас-К», проведено інвентаризацію земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець».

Установлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 3 Земельного кодексу Української РСР № 2874а-07 в редакції від 14.10.1977, яка діяла на момент видачі державного акта серії Б № 040573 від 1983 року, передбачено, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються. Земельний кодекс Української РСР № 2874а-07 в редакціях від 12.03.1981 та від 25.10.1988 не передбачав таку категорію земель, як «землі оборони». Відтак, передані на користь Стрийської КЕЧ району (на даний час правонаступник КЕВ м. Львова) землі перебували у державній власності. Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970 втратив чинність з 15.03.1991 у зв`язку з набранням чинності Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 № 562-ХІІ. Згідно з пунктом 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.1990 зазначено, що рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15.03.1991 відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. На момент введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 № 562- ХІІ спірна земельна ділянка була в користуванні Стрийської КЕЧ району та використовувалась для державних потреб. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗК України № 561-ХІІ за цільовим призначенням всі землі Української РСР поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Таким чином, запровадження «земель оборони» як категорії земель закріплено з прийняттям ЗК України № 561-ХІІ.

Згідно з ст. 70 ЗК Української РСР від 18.12.1990 землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил і внутрішніх військ. Отже, спірна земельна ділянка відносилась до земель оборони, а з набуттям чинності ЗК Української РСР від 18.12.1990 держава України набула права власності на відповідну земельну ділянку. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством Української РСР (ч. 2 ст. 70 ЗК України № 561-ХІІ).

На виконання вказаної норми наказом Міністра оборони України 22.12.1997 № 483 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі Положення № 483).

Згідно з пунктом 45 Положення № 483 передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. За наведених обставин вбачається, що передача місцевим органам влади території, яка перебувала у державній власності, отримавши у подальшому статус «земель оборони», повинна здійснюватись за нормативно детермінованою процедурою, яка встановлювала необхідність отримання згоди Міністра оборони України. При цьому, слід звернути увагу на те, що процесуальна форма передачі відповідних територій із прийняттям ЗК України № 2768-ІІІ не змінилася, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 77 згаданого нормативного акта в редакції від 25.10.2001, яка за своєю природою є бланкетною, порядок використання земель оборони встановлюється законом. У свою чергу, наведена правова норма відсилає до цитованих приписів Положення № 483. Згідно з ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV (зі змінами) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Таким чином, земельна ділянка загальною площею 10892 га (до її складу також входить земельна ділянка № 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га), що знаходиться на території Стрийського району (раніше Сколівського) Львівської області в урочищі «Тисовець», отримана за рішенням Львівського облвиконкому № 5 1972 року, належить до земель оборони в силу положень указаного Закону, а також положень ст. 70 ЗК УРСР від 18.12.1990 та ст. 77 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до яких землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Однак, як зазначалось вище, у ході проведення інвентаризації земель Навчально- спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» у 2021 році, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, що відноситися до земель оборони та перебуває у державній власності, знаходиться ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_1 .

Подальшим вивченням встановлено, що громадянка ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування № 3-570 від 26.04.2021 року. Повертаючись до викладених вище нормативних приписів у системному взаємозв`язку, слід дійти висновку про те, що вказана земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 в межах військового містечка № НОМЕР_2 на території Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», яка належить до земель оборони, вибула з державної власності поза волею титульного володільця усупереч нормативно регламентованій процедурі. Таким чином, ураховуючи відсутність згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, станом на теперішній час земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 знаходиться у володінні ОСОБА_1 , така підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства. Про вищевказані обставини Міністерству оборони України стало відомо за результатами проведення інвентаризації земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» у 2021 році. Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. 142 ЗК України виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. Указаних висновків дійшов Верховний Суд за результатами розгляду справи № 924/1025/14, застосовуючи правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14.

За таких обставин суспільним, публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безперешкодного користування землями оборони для розміщення на них військових підрозділів, а також проведення навчань військовослужбовцями Збройних Сил України на землях державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

04.03.2024 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Нанівського А.Ф., в яких позовні вимоги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, підтримує, та просить такі задоволити в повному обсязі.

Зазначає, що земельна ділянка загальною площею 10892 га (до її складу також входить земельна ділянка № 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га), що знаходиться на території Стрийського району (раніше Сколівського) Львівської області в урочищі «Тисовець», отримана за рішенням Львівського облвиконкому № 5 1972 року, належить до земель оборони в силу положень указаного Закону, а також положень ст. 70 ЗК УРСР від 18.12.1990 та ст. 77 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до яких, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Громадянка ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування №3-570 від 26.04.2021. Враховуючи вищевказане, вбачається, що земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 в межах військового містечка № НОМЕР_2 на території Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», яка належить до земель оборони, вибула з державної власності поза волею титульного володільця всупереч нормативно регламентованій процедурі. Таким чином, враховуючи відсутність згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040, яка станом на теперішній час знаходиться у володінні ОСОБА_1 , підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства оборони України.

19.03.2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Білана П.В. на позовну заяву, в якому зазначає, що сторона відповідача не погоджується з тими обставинами, що позивач довідався чи міг довідатися про розміщення інших земельних ділянок у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:0125 станом на 2021 рік та того факту, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2346475646246, може бути витребувана у відповідача шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Представник відповідача покликається на те, що в обгрунтування позовних вимог та аргументів, викладених у позові, позивач посилається на матеріали інвентаризації на 44 аркушах, до яких входять Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 навчально-спортивної бази зимових видіа спорту «Тисовець», до якої входять матеріали топографо-геодезичних робіт, Робочий інвентаризаційний план, Зведений інвентаризаційний план, Кадастровий план. Інших доказів на підтвердження вимог, щодо факту порушення прав позивача з підставою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:0125, не надано. Вважає, що матеріали інвентарищації не є належним та достовірним доказом у справі, оскільки за результатом аналізу вказаних доказів неможливо встановити факт порушення гр. ОСОБА_1 прав та інтересів Міністерства оборони України.

25.03.2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Нанівського А.Ф., в яких зазначає, що у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова обліковується земельна ділянка площею 10890,5038 га військового містечка № НОМЕР_2 на території якого знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_1 (площа земельної ділянки 10510,4567 га) та Навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець» (площа земельної ділянки 380,3873 га).

Земельну ділянку площею 10892,0 га військового містечка № НОМЕР_2 передано з обліку Самбірської КЕЧ району на облік КЕВ м. Львова відповідно до Акту приймання (передачі) території військового містечка № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 від 31.10.2013 року, затвердженого ТВО начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління. Зазначиає, що в КЕВ м. Львова відсутня інформація чи вживались заходи Стрийською КЕЧ району та Самбірською КЕЧ району з проведення інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 до прийняття їх на облік саме в КЕВ м.Львова. Порядок проведення інвентаризації земель визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель». Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації було прийняте від 02.06.2017 року №487/0/5-17 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», згідно якого надано дозвіл КЕВ м.Львова на розроблення з урахування вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 10892,0 га.

КЕВ м. Львова укладав з ДП «УкрДАГП» ВЦ «Геосервіс» договір №02/17-37 від 16.03.2017 року на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 . Даний договір був зареєстрований в ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області 18.08.2017 року. Станом на 23.05.2018 року КЕВ м. Львова проведено відкриті торги щодо надання послуг із закупівлі по предмету «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги код ДК 021:2015-71250000-5».

З переможцем торгів ТОВ «ЛЕНД.КОМ» від 02.08.2018 року зареєстровано в ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області договір про надання послуг з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 .

У 2019 році КЕВ м. Львова укладено з ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договори від 21.01.2019 року № 28, від 04.02.2019 року № 32, від 11.02.2019 року № 55, від 18.02.2019 року № 81 та від 21.03.2019 року № 116 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель військового містечка № НОМЕР_2 .

Всі вищезгадані договори були не завершені та розірвані, роботи були не закінчені у зв`язку з тим, що суміжні землекористувачі, а саме: Козівська, Росохацька, Коростівська, Крушельницька, Корчинська сільські ради, ДП «Галсільліс» та національний парк Сколівські Бескиди», не погоджували межі земельних ділянок КЕВ м. Львова.

На виконання розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.06.2020 року № 15401/С, КЕВ м. Львова було розпочато в 2021 році нову тендерну процедуру на закупівлю послуг з виконання топографо-геодезичної зйомки та розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки Навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець» орієнтовною площею 387,17 га. Відповідно КЕВ м. Львова підписаний договір №36 від 09.03.2021 року з переможцем процедури закупівлі ПП «Кайлас-К».

Відтак, лише за результатом інвентаризації земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 ПП «Кайлас-К» були отримані відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з розташуванням в межах земельних ділянок, які передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Після чого було виявлено та встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624586900:06:000:0040 площею 0,0101 га, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .

На підставі викладеного просить позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, який діє в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволити повністю.

02.04.2024 року на адресу суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Білан П.В., в якій зазначає наступне.

05 травня 2006 року Козівською сільською радою було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ №042307 на ім`я громадянина ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 4624583000:02:012:0040. Вказані відомості, у тому числі, підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 травня 2006 року. 26 травня 2006 року громадянин ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку на користь гр. ОСОБА_3 відповідно до Договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П., зареєстрований в реєстрі за №657. 26 квітня 2021 року гр. ОСОБА_3 подарувала гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер: 4624583000:02:012:0040 відповідно до Договору дарування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 3-570. Відтак, спірна земельна ділянка існувала станом на 05 травня 2006 року та була передана Козівською сільською радою на користь гр. ОСОБА_2 . У подальшому він відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , а та, в свою чергу, відчужила її на користь Відповідачки.

Згідно п. 1 Інструкції з обліку, фонди військових містечок (казармений фонд, житловий фонд, об`єкти соціально-культурного призначення, комунальні споруди, інженерні мережі) та земельних ділянок організовується і ведеться в Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ Збройних Сил), територіальних квартирно-експлуатаційних управліннях та Київському квартирно-експлуатаційному управлінні (далі - КЕУ), квартирно-експлуатаційних відділах (квартирно-експлуатаційних частинах) (далі КЕВ (КЕЧ)) та квартирно-експлуатаційних службах військових частин (далі - КЕС) відповідно до нормативно-правових актів з питань бухгалтерського обліку бюджетних установ у частині, що стосується Збройних Сил, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення та цієї Інструкції.

Згідно п. 4 Інструкції про облік вбачається, що облік фондів військових містечок та земельних ділянок, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до кошторису Міноборони на квартирно-експлуатаційне забезпечення, ведеться у КЕВ (КЕЧ) за кожну будівлю, споруду, військове містечко, гарнізон і в цілому за КЕВ (КЕЧ) у порядку, визначеному Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення.

Згідно п. 5.24 Р. V Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом МОУ № 448 від 03 липня 2013 року (надалі Положення), планові інвентаризації фондів військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок проводяться в строки, визначені чинним законодавством України. Позапланові інвентаризації проводяться обов`язково у разі: приймання (здачі) посади матеріально відповідальними особами; формування, переформування і розформування військової частини; установлення фактів зловживань службовим становищем, інших службових порушень, крадіжок або зіпсування, а також за рішенням органів досудового розслідування або суду; катастрофи, аварії, пожежі або стихійною лиха. Згідно п. 5.7 Р. V Положення приймання (передача) фондів і територій військових містечок між КЕВ (КЕЧ) здійснюється комісією, яка призначається начальником КЕУ. Приймання оформлюється за Актом приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка та за типовою формою № ОЗ-1 (бюджет) "Акт приймання-передачі основних засобів", затвердженою спільним наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 02 грудня 1997 року № 125/70, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 612/2416, які є підставою для взяття зазначеного нерухомого майна на баланс у КЕВ (КЕЧ). Під час приймання КЕВ (КЕЧ) зобов`язані отримати всю технічну документацію на нерухоме майно, що передається.

Згідно п.4 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою КМУ №748 від 03 травня 2000 року (надалі Положення про інвентаризацію), інвентаризація військового майна у військовій частині проводиться як планова, так і позапланова - у разі перевірки результатів господарської діяльності і документальної ревізії та в інших випадках, коли необхідно встановити наявність військового майна.

Згідно п.7 Положення про інвентаризацію слідує, що планова інвентаризація проводиться у такі терміни за видами військового майна: інших видів військового майна - один раз на рік (станом на 1 січня).

Згідно абз. 6 п.7 Положення про інвентаризацію слідує, що позапланова інвентаризація військового майна проводиться обов`язково у разі: передачі, перепідпорядкування, переходу військової частини на матеріально- технічне забезпечення в іншій військовій частині, розформування військової частини.

Виходячи з вказаного слідує, що Стрийський КЕЧ, Самбірський КЕЧ, КЕВ м. Львові повинні були проводити інвентаризацію майна щорічно та звітувати про результати такої інвентаризації. Це стосується, у тому числі, інвентаризації земельних ділянок. Пунктом 2 Р. ХХІІІ Інструкції з обліку чітко визначено, що у квартирно-експлуатаційних органах облік фондів військових містечок та земельних ділянок ведеться за обліковими документами відповідно до переліку облікових документів, що ведуться у квартирно-експлуатаційних органах, щодо нерухомого військового майна (додаток 109).

Згідно п. 5 Р. ХХІІІ Інструкції з обліку зазначено, що облік земельних ділянок у КЕВ (КЕЧ) ведеться в книзі обліку земельних ділянок (додаток 125). На кожну відведену земельну ділянку у двох примірниках складається індивідуальна картка обліку земельної ділянки (додаток 126), перший примірник якої з копією плану меж земельної ділянки надається землекористувачу, другий її примірник з планом меж землекористування залишається у КЕВ (КЕЧ) для ведення обліку. Результати перевірки обліку та використання земельних ділянок оформлюються у відомості наявності та використання земельних ділянок (додаток 127).

Пункт 6 Інструкції з обліку вказує, що у КЕУ облік фондів військових містечок та земельних ділянок ведеться за кожний КЕВ (КЕЧ) і в цілому за КЕУ. Крім того, облік ведеться за види Збройних Сил.

Отже, з моменту набуття гр. ОСОБА_2 земельної ділянки у власність на підставі державного акту, виданого Козівською сільською радою, тобто починаючи з 2006 року, на Стрийський КЕЧ, Самбірський КЕЧ, у подальшому КЕВ м. Львів було покладено обов`язок проводити планову та позапланову технічну інвентаризацію майна, у тому числі земельних ділянок. Відтак призюмується, що щорічно, відповідно органи ЗСУ проводили інвентаризацію майна, що перебувало або ж повинно перебувати у їх володінні та користуванні. З вказаного слідує, що станом на 2006 рік та, у тому числі, станом на 2013 рік (момент передачі військового містечка № НОМЕР_2 ) орган уповноважений Міністерством оборони України в особі Самбірського КЕЧ, Стрийського КЕЧ та КЕВ м. Львова володів достатнім обсягом інформації та відомостями про земельні ділянки, що на їх думку, входять до складу відповідного військового містечка та незаконно вибули з володіння держави.

Саме з наведеного, на думку представника відповідача, вбачається можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вказує на поширення загальної позовної давності на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування) (пп. 60-61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2018 року у справі №362/44/17, провадження №14-183цс18; постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися сукупно як про факт порушення свого права, так і про особу, яка його порушила. З дослідження законодавчих актів можна встановити факт того, що під час приймання КЕВ (КЕЧ) зобов`язані отримати всю технічну документацію на нерухоме майно, що передається, та провести позапланову технічну інвентаризацію майна.

Станом до 2013 року відповідні КЕЧ (Стрия чи Самбора) об`єктивно знали та могли довідатися про існування тих обставин, на які вони посилаються у позовній заяві, проте станом на 2013 рік представник відповідача вважає, що уповноважений Міністерством оборони орган в особі КЕВ м. Львова володів вичерпною інформацією про усі земельні ділянки, що на їх думку неправомірно передані третім особам.

Окрім цього представник відповідача зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, обґрунтування чого було викладено у відзиві на позовну заяву,

Також представник відповідача просить суд врахувати той факт, що прокурору було надано право подати письмові пояснення у справі, однак не долучати докази на підтвердження позовних вимог, строк подання яких сплив, а прокурор не заявив клопотання про його поновлення, не обгрунтував поважності причин неподання відповідних доказів у строк, визначений ЦПК України, відтак письмові пояснення необхідно оцінювати виключно з текстового змісту, а не долучених доказів.

З врахуванням наведеного представник відповідача зазначає, що фактичне доповнення позовної заяви іншими підставами, що викладені у поясненнях прокурора від 18.12.2024 року, та той факт, що Витяг з ДЗК було отримано станом на 18.12.2024 року, вважає, що наявні поважні причини для поновлення строку на подання вказаного доказу до матеріалів справи.

Прокурор Гончар Б.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити в повному обсязі.

25.07.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Міністерства оборони України Кравців Р.Ю., в якому просить суд розгляд справи провести без участі представника, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити повністю.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Білан П.В. заперечив щодо задоволення позовних вимог прокурора з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

16.12.2024 року на адресу суду надійшла заява представника третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Сус С.В., в якому просить проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У 1983 році на підставі рішення Львівського облвиконкому № 5 від 1972 року, яке було погоджено розпорядженням Ради Міністрів України УРСР №187рс від 1972 року, Стрийській КЕЧ району (на даний час правонаступник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова), як структурному підрозділу Міністерства оборони, було видано державний акт серії Б № 040573 на право користування землями загальною площею 10892 га, що розташовані в урочищі «Тисовець» Сколівського району Львівської області.

Вказані землі відносяться до військового містечка № НОМЕР_2 , де розташована Навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець».

У 2021 році на замовлення КЕВ м. Львова приватним підприємством «Кайлас-К» було проведено інвентаризацію земель Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець».

Як вказує позивач, під час проведення вказаної інвентаризації було встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4624586900:06:000:1205 площею 322,2899 га, яка відноситься до земель оборони та передана для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 17.01.2024 року за № 362150046, вказана вище земельна ділянка з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 площею 0,0101 га належить на праві власності ОСОБА_1 .

З врахуванням вказаних вище фактичних обставин позивач вважає, що спірна земельна ділянка площею 0,0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 розташована у межах військового містечка № НОМЕР_2 на території Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець», яка належить до земель оборони, та вибула з державної власності поза волею титульного володільця усупереч нормативно-регламентованій процедурі. А відтак, враховуючи відсутність згоди Міністерства оборони України та рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вказаної земельної ділянки, оскільки станом на даний час така земельна ділянка знаходиться у володінні ОСОБА_1 , така підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Так, частиною 2 ст. 3 Земельного кодексу Української РСР № 2874а-07 в редакції від 14.10.1977, яка діяла на момент видачі державного акта серії Б № 040573 від 1983 року, передбачено, що земля є виключно власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Суд звертає увагу на те, що Земельний кодекс Української РСР №2874а-07 в редакціях від 12.03.1981 року та від 25.10.1988 року не передбачав таку категорію земель, як «землі оборони».

Тобто передані на користь Стрийської квартирно-експлуатаційної частини (на даний час правонаступник КЕВ м. Львова) землі перебували у державній власності.

Редакція ЗК України №561-ХІІ почала діяти з 15.03.1991 року. При цьому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЗК України № 561-ХІІ, відповідно до цільового призначення всі землі Української РСР поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Аналіз правового регулювання дозволяє суду стверджувати про те, що запровадження «земель оборони» як категорії земель було введено з прийняттям ЗК України №561-ХІІ.

За приписами частини першої статті 70 названого нормативного акта Землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил і внутрішніх військ.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством Української РСР (частина друга статті 70 ЗК України №561-ХІІ).

На виконання цитованої норми наказом Міністра оборони України 22.12.1997 №483 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі Положення №483).

Згідно з пунктом 45 Положення № 483 передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

За змістом 5 постанови ВР УРСР №562-ХІІ встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію ЗК України №561-ХІІ, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.

При цьому слід звернути увагу на те, що процесуальна форма передачі відповідних територій з прийняттям ЗК України №2768-ІІІ не змінилася, оскільки відповідно до частини 4 статті 77 згаданого нормативного акта в редакції від 25.10.2001 року, яка за своєю природою є бланкетною, порядок використання земель оборони встановлюється законом. У свою чергу, наведена правова норма відсилає до цитованих приписів Положення № 483.

За змістом ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України. (Ст. 2.Закону України «Про використання земель оборони»).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Згідно ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеногочастиною другою цієїстатті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється впорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

05 травня 2006 року Козівською сільською радою було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ №042307 на ім`я громадянина ОСОБА_2 з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040. Вказані відомості підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 травня 2006 року.

26 травня 2006 року громадянин ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку на користь гр. ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П., зареєстрований в реєстрі за №657.

26 квітня 2021 року гр. ОСОБА_3 подарувала гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 та житловий будинок, що на ній розташований, на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 3-570.

Сторона позивача зазначає, що у ході проведення інвентаризації в межах земельної ділянки з кадастровим номером 462458900:06:000:0125, яка відноситься до державної власності, встановлено розташування ряду земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, серед яких, на його думку, наявна спірна земельна ділянка з кадастровим номером 624583000:02:012:0040, що перебуває у власності відповідачки. Позивач зазначає, що даний факт вбачається з тих обставин, що спірна земельна ділянка безпосередньо межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 4624583000:06:000:0001 та 4624583000:02:012:0041, які відображено у поконтурній відомості (аркуш 151-153 матеріалів інвентаризації) за порядковими номерами 18 та 19, а також у Переліку земельних ділянок наданих у власність (користування) з присвоєнням кадастрових номерів (аркуш 155 157 матеріалів інвентаризації) за порядковими номерами 18 та 19.

В той же час, представник позивача в судовому засіданні під час надання пояснень не заперечував того факту, що у поконтурній відомості, а також також у Переліку земельних ділянок наданих у власність (користування) з присвоєнням кадастрових номерів, відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040,

Відтак, суд звертає увагу, що твердження позивача про те, що "спірна ділянка безпосередньо межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 4624583000:06:000:0001 та 4624583000:02:012:0041, які відображено у поконтурній відомості (аркуш 151-153 матеріалів інвентаризації) за порядковими номерами 18 та 19 а також у Переліку земельних ділянок, наданих у власність (користування), з присвоєнням кадастрових номерів (аркуш 155 157 матеріалів інвентаризації) за порядковими номерами 18 та 19», є лише припущенням, які не підтверджені належними та допустими доказами, наявними у матеріалах справи, оскільки поконтурна відомість не містить інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040.

Також у переліку земельних ділянок, наданих у власність (користування) з присвоєнням кадастрових номерів, відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040. Відтак посилання прокурора на ту обставину, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку Міністерства оборони України лише тому, що межує з іншими земельними ділянками, які накладаються на землі Міністерства оборони, є неналежним доказом, оскільки прокурор зробив відповідне припущення виходячи з доказу, який доводить інші обставини, що не мають значення для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 31.05.2023 р. у справа № 515/1315/18: "Належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку". А відтак інвентаризація, як і усі інші матеріали, не є належним доказом, оскільки жоден з аркушів інветаризації не містить даних про земельну ділянку, належну відповідачці, не містить інформації про накладення земельних ділянок та не містить інформації, що такі земельні ділянки межують між собою. Окрім того, інвентаризаційні матеріали не можуть підміняти собою висновок земельно-технічної експертизи, а відтак не можуть свідчити про доведення факту накладення земельних ділянок.

Окрім цього, у матеріалах справи наявні Пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі". Однак вказний документ не включає відомості щодо земельної ділянки гр. ОСОБА_1 з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040.

Разом з тим, інженер-землевпорядник ОСОБА_4 не встановила того факту, що земельна ділянка відповідачки накладається на земельні ділянки позивача, а навпаки така не включила земельну ділянку Відповідачки до переліку тих земельних ділянок, що потребують узгодження меж.

Дана обставина також не була спростована представником позивача в судовому засіданні належними і допустимими доказами. Зокрема, представник позивача підтвердив відсутність земельної ділянки, належної відповідачці, у переліку тих земельних ділянок, що потребують узгодження меж, однак зазначив про можливість упущення спірної земельної ділянки інженером-землевпорядником.

В той же час суд наголошує, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо посилань сторони позивача на графічні матеріали, то такі, на переконання суду, не можуть братися до уваги, оскільки з графічних матеріалів також не вбачається факту накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку Міністерства оборони України.

Таким чином суд приходить до переконання, що строною позивача не доведено належними та обгрунтованими доказами той факт, що земельна ділянка загальною площею 0.0101 га з кадастровим номером 4624583000:02:012:0040 вибула з державної власності поза волею титульного володільця усупереч нормативно регламентованій процедурі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону А. Гарасимчук, який діє в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057;

Позивач: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022;

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027.

Суддя