Рішення

від 18.12.2024 по справі 606/2351/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2351/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

з участю секретаря Пасько І.Б.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Теребовля у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Пацула Василь Олександрович до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Пацула В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся всуд ізпозовом доМикулинецької селищної ради,третя особаТеребовлянська державнанотаріальна контора про визнанняправа власностіна житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог позивач вказує, що житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 належав до робітничого двору, головою якого був ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, яку прийняла дружина в установленому законом порядку, однак не оформив спадкових прав на житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. №644/02-14 від 02.10.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв"язку із тим, що право власності не зареєстровано. Посилаючись на наведене представник позивача, просить задовольнити позов.

В судове засідання представник позивача не з"явився, однак просив розгляд срави проводити за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений в установленому законом порядку, попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи Теребовлянської державної нотаріальної контори у підготовче судове засідання не з"явився, однак надав заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити за їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Микулинецької селищної ради Тернопільської області від 18.11.2024 року №1165, ОСОБА_3 станом на 15.04.1991 був головою робітничого двору по АДРЕСА_1 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

Спеціальним нормативним актом, який визначав порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 № 48.Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду 04 листопада 2021 року в справі № 452/888/19 (провадження № 61-5247св20) зазначено, що: «відповідно до статті 563 ЦК Української РСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах. Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві. Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК Української РСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим».

Оскільки спірне будинковолодіння відносилосяся до суспільної групи робітничий двір, тому положення статей 120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.

Таким чином,житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Дарахівською сільською радою народних депутатів Теребовлянського р/в ЗАГСу 29.01.1997, актовий запис №5.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, яку прийняла дружина ОСОБА_2 в установленому законом порядку, однак не оформив спадкових прав на житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим повторно 19.11.2024 Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі мати вказана вказана ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу виданого 26.10.1985 серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 26.10.1985 року зареєстрували шлюб.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, в тому числі і на житловий будинок.

Постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. №644/02-14 від 02.10.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що право власності не зареєстровано. Як вбачається із постанови державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. №644/02-14 від 02.10.2024 року, у справах нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 262/2021 від 03.09.2021 року заведена за заявою спадкоємця за законом ОСОБА_1 ; крім неї інших спадкоємців за законом не має.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 шляхом подання заяви до державного нотаріуса про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач після смерті ОСОБА_2 успадкувала будинковолодіння. Однак, оформити спадкових прав у нотаріальної конторі не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Згідно з нормами ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно довимог ч.1ст.1261 ЦПК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В силу вимог ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що за позивачем слід визнати право власності на житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 392,1217, 1218, 1261, 1268- 1270 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ,в інтересахякої звернувсяадвокат ПацулаВасиль Олександрович доМикулинецької селищноїради Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті,третя особаТеребовлянська державнанотаріальна конторапро визнанняправа власностіна житловийбудинок впорядку спадкуванняза законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу з належними до нього господарським будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка