Рішення

від 06.12.2024 по справі 205/9001/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

06.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/9001/24

Справа № 205/9001/24

Провадження № 2/205/3558/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Киричок Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: Автогаражний споживчий кооператив «Пейзажний», про визнання права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024р. позивачка ОСОБА_1 , звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 в споживчому кооперативі «Пейзажний», який розташований за адресою : Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пейзажна, за набувальною давністю. В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначила наступне. 02жовтня 1996р. позивачка придбала у ОСОБА_2 нежитлове приміщення- гараж № НОМЕР_1 , який розташований на території споживчого кооперативу «Пейзажний», отримала членський квіток та вступила у членство споживчого кооперативу «Пейзажний». Починаючи з 1996р. позивачка ретельно сплачували всі членські внески, відкрито, безперешкодно та безперервно володіла та користувалась приміщенням гаражу . В зв`язку з тим , що володіння та користування гаражем відбувається більше 10років- позивачка вважає, що у неї є всі підстави для звернення до суду із позовом про визнання за нею права власності на нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 в споживчому кооперативі «Пейзажний», який розташований в м. Маріуполь, вул. Пейзажна в порядку ст.344 ЦК України за набувальною давністю.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2024р. по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче судове засідання .

30липня 2024р. представник відповідача Маріупольської міської ради Бастрига С.М., який діє на підставі довіреності, направив до суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позову з наступних підстав. З посиланням на ст.344 ЦК України зазначив, що основною ознакою володіння при набувальній давності є добросовісне володіння. Володіння єдобросовісним,якщо особапри заволодіннічужим майномне зналаі немогла знатипро відсутністьу неїпідстав длянабуття прававласності;володіння визнаєтьсявідкритим,якщо особане приховувалафакт знаходженнямайна вїї володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Добросовісність , як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Представник відповідача звернув увагу, що позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевненим, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. З посиланням на судову практику, а саме постанову ВС у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.04.2020р. у справі №552/1354/18 зазначив, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна . За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Як зазначив представник відповідача позивачка не володіла чужою річчю, знала власника, надала розписку про передачу грошей власнику гаража, вважаючи ,що таким чином придбала нерухоме майно.

Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном повинне бути безтитульним. Згідно вимог ст. 19-1 ч.2 Закону України «Про кооперацію» - у разі викупу квартири, гаража, дачі, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно - будівельного, гаражно -будівельного ,житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Представник відповідача звертає увагу, що є процедура оформлення права власності , але позивачка з 1996року не здійснила зазначеної процедури щодо набуття права власності на гараж. Вважає, що позивача обрала не належний спосіб захисту свого права на майно. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2024р. підготовче провадження було закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі , позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача Маріупольської міської ради- Бастрига С.М., надав заяву про розгляд справи без його участі , заперечував проти задоволення позову.

Третя особа Автогаражний споживчий кооператив «Пейзажний», про час і дату судового засідання належним чином був повідомлений відповідно до вимог ст.128п.11 ЦПК України.

У зв`язку з наявністю письмових заяв від сторін про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявною в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 18.10.2007р. Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського МУЮ Донецької області 18.10.2007р. був укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 »(а.с.8)

На підтвердження права користування гаражем №52 в споживчому кооперативі «Пейзажний», позивачкою надано до суду копію членського квітка на її ім`я, виданого 1996р.(а.с.9)Також, надано копії квитанцій про сплату членських внесків (а.с.11-25)

Також, позивачкою надано копію розписки від 02.10.1996р. в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 1750гривень(а.с.10)

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1ст. 317 ЦК Українипередбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, на підставіст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності ізст. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1статті 344 ЦК Українивстановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п.9 постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» - при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Згідно ст.2 Закону України «Про кооперацію» - кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ст.6 Закону України «Про кооперацію» - кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» - член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Таким чином, позивачка, у разі викупу гаражу, повинна була звернутись з відповідними документами до державного реєстратора для реєстрації права власності.

Суд, критично ставиться до наданої позивачкою розписки від 02.10.96р. про отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1750грн.,як на підтвердження оформлення купівлі-продажу гаражу.

У зазначеній розписці відсутні відомості про сторону від якої ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 1750гривень, також відсутні відомості за що саме були отримані вказані кошти - будь-то боргові зобов`язання, чи це є договором про наміри укласти договір купівлі-продажу гаражу, тобто попереднім договором, що передбачено ст.635 ЦК України.

Згідно ст.208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ст.209 ЦК України - правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.1,2 ст.207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, позивачка не довела суду, що 02.10.96р. вона викупила гараж у ОСОБА_2 .

Частиною 3 статті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Відповідно до ст.12 України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладено, суду вважає, що позивачка не довела обставин набуття права власності на гараж № НОМЕР_1 в споживчому автогаражному кооперативі «Пейзажний» за набувальною давністю, в порядку ст.344 ЦК України.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.206-209,344,317,321,328 ЦК України, Закон України «Про кооперацію», ст.ст. 4, 12-13, 48, 141, 258-259, 263-266, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: Автогаражний споживчий кооператив «Пейзажний», про визнання права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю відмовити.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач Маріупольська міська рада Донецької області, ЄДРПОУ: 33852448, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 11;

третя особа Автогаражний споживчий кооператив «Пейзажний», ЄДРПОУ: 22030728, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пейзажна.

Суддя: Федотова В.М.