Рішення

від 20.12.2024 по справі 160/24761/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/24761/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 щодо переміщення на нове місце служби на підставі листа-згоди командування військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2024р. №692/8106;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити дії щодо переміщення мене, ОСОБА_1 на нове місце проходження військової служби на підставі листа-згоди командування військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2024р. №692/8106.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Як зазначає позивач є потреба у його переміщенні на нове місце служби на підставі листа-згоди командування військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2024 №692/8106. У зв`язку з чим, ним було подано рапорт про переміщення на нове місце служби до командування військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2024р. Листом від 26.08.2024 №1465 на адвокатський запит, було повідомлено, що рапорт позивача не було погоджено у зв`язку з тим, що укомплектованість інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_1 в цілому менше ніж 95 %, а згідно розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.05.2023 №518/1.2.2/168 щодо укомплектування структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту особами рядового, сержантського складу та підтримання належного рівня укомплектованості підготовленим особовим складом, клопотання до головного штабу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо переміщення військовослужбовців до ЗСУ та інших військових формувань розглядається тільки при укомплектованості підрозділів не нижче 95%. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з урахуванням особливостей частини 4 статті 287 КАС України.

15.10.2024 року від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року залучено до участі у справі №160/24761/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) та витребувано належним чином посвідчену копію витягу з розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.05.2023 №518/1.2.2/168 щодо укомплектування структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту особами рядового, сержантського складу та підтримання належного рівня укомплектованості підготовленим особовим складом.

01.11.2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідач щодо позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі з огляду на наступне. Так, засобами поштового зв`язку від позивача надійшов рапорт щодо направлення його для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Зазначений рапорт не був погоджений у зв`язку з тим, що укомплектованість інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 та самої військової частини НОМЕР_1 в цілому менше ніж 95%, а згідно розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.05.2023 №518/1.2.2/168 щодо укомплектування структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту особами рядового, сержантського складу та підтримання належного рівня укомплектованості підготовленим особовим складом, клопотання до головного штабу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо переміщення військовослужбовців до ЗСУ та інших військових формувань розглядається тільки при укомплектованості підрозділів не нижче 95%. Аналогічна письмові відповідь також була надана військовій частині НОМЕР_2 на письмову згоду в/ч НОМЕР_4 09.07.2024 №692/8106. Наявність рапорту про переміщення та письмової згоди від командира іншої в/ч не створює обов`язку для командира в/ч НОМЕР_1 надавати згоду на переміщення. Крім того, на самому рапорті солдата ОСОБА_1 відсутнє погодження командира взводу, у якому проходить службу солдат ОСОБА_1 . Рапорт від 14.08.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 до військової частини не надавався.

06.11.2024 року від Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вказано, що з метою недопущення зниження рівня укомплектованості структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцям рядового та сержантського складу, рішення щодо переміщення позивача до іншого військового формування для подальшого проходження військової служби є неможливим.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.05.2022 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 .

30.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до командира взводу із рапортом, в якому просив клопотання перед Вищим командуванням щодо направлення, солдата ОСОБА_1 , сапера розмінування першого відділення розмінування інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби на посаду старшого сапера 1 відділення інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 військове звання за штатом "старший солдат", ВОС - 166855Д, посадовий оклад 2820 грн.

До рапорту долучено рекомендаційний лист Військової частини НОМЕР_2 №692/8106 від 09.07.2024, згідно якого командуванням в/ч НОМЕР_2 позитивно вивчений та розглянутий для проходження військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_1 та просить оформити необхідні документи на солдата ОСОБА_1 та направити для подальшого проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 .

Зазначений рапорт з рекомендаційним листом направлено до Військової частини НОМЕР_1 позивачем засобами поштового зв`язку 30.07.2024 року.

07.08.2024 року адвокатом позивача - Семенча А.І. було направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з питання поданого позивачем рапорту.

Листом від 26.08.2024 року №1465 Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто адвокатський запит представника позивача та повідомлено зокрема наступне.

Військовою частиною НОМЕР_1 06.08.2024 було отримано письмовий рапорт ОСОБА_1 щодо направлення його для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

Вищезазначений рапорт солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був розглянутий тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 . На зазначений рапорт 14.08.2024 року була надана відповідь шляхом накладання резолюції "Не погоджено" та зазначено правові підстави та обґрунтування відповіді.

Рапорт солдата ОСОБА_1 не був погоджений у зв`язку з тим, що укомплектованість інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 та самої військової частини НОМЕР_1 в цілому менше ніж 95%, а згідно розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.05.2023 №518/1.2.2/168 щодо укомплектування структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту особами рядового, сержантського складу та підтримання належного рівня укомплектованості підготовленим особовим складом, клопотання до головного штабу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо переміщення військовослужбовців до ЗСУ та інших військових формувань розглядається тільки при укомплектованості підрозділів не нижче 95%.

Аналогічна письмова відповідь від 23.07.2024 вих.№1262 також була надана військовій частині НОМЕР_2 на письмову згоду в/ч НОМЕР_2 від 09.07.2024 року №692/8106.

Листом від 26.08.2024 №1466 Військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено окремо і позивача про розгляд його рапорту.

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо переміщення позивача на нове місце служби, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Видами військової служби, є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 7 та 13 ст.6 Закону порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Пунктом п. 82 розділу IV зазначеного Положення визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється:

1) на вищі посади - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади, зокрема, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

3) на нижчі посади, зокрема, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Відповідно до п. 110 зазначеного Положення, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з`єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Пунктом 112 зазначеного Положення визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Згідно з п. 113 зазначеного Положення переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Аналогічні положення містяться в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454).

Так, відповідно до п. 4.15 розд. IV зазначеної Інструкції переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров`я або за станом здоров`я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, або на нижчу на один ступінь посаду за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені військові звання старший лейтенант або молодший сержант (старшина 2 статті)) провадиться на особисте прохання відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 82 Положення (Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008), за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням.

Згідно з п. 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 90 цього Положення необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров`я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов`язки військової служби з урахуванням стану здоров`я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.

Згідно з п. 91 Положення переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані придатними або обмежено придатними до військової служби, але при цьому вони самі чи члени їх сімей мають потребу за станом здоров`я у зміні місця служби (проживання), здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Отже, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Переміщення за станом здоров`я здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Прийняття рішень по суті рапорту, на час виникнення спірних правовідносин, є виключним повноваженням посадової особи, яка уповноважена на розгляд такого рапорту, в той час як суд уповноважений на перевірку дотримання законодавства під час реалізації відповідної владної компетенції відповідачем.

Так, питання переміщення військовослужбовців є правом, а не обов`язком, яке належить до дискреційних повноважень відповідача, і, в даному випадку, таке питання вирішено з урахуванням того, що укомплектованість інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 та самої військової частини НОМЕР_1 в цілому менше ніж 95%, а згідно розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.05.2023 №518/1.2.2/168 щодо укомплектування структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту особами рядового, сержантського складу та підтримання належного рівня укомплектованості підготовленим особовим складом, клопотання до головного штабу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо переміщення військовослужбовців до ЗСУ та інших військових формувань розглядається тільки при укомплектованості підрозділів не нижче 95%.

Також суд зазначає, що наявність листа-згоди від командування військової частини НОМЕР_2 не є умовою, за наявності якої на відповідача покладається обов`язок для прийняття рішення про переведення позивача на військову службу до іншої військової частини.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для втручання у владні повноваження відповідача щодо прийняття рішення по суті рапорту та зобов`язання відповідача здійснити дії щодо переміщення ОСОБА_1 на нове місце проходження військової служби.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою КМУ від 12 листопада 2024 р. № 1291 "Про реалізацію експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців Збройних Сил, військовослужбовців Національної гвардії за їх ініціативою" було затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців Збройних Сил за їх ініціативою, який визначає процедуру реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців між військовими частинами Збройних Сил за їх ініціативою, проте вказаний порядок в межах даних правовідносин не підлягає застосуванню, оскільки спірні правовідносини виникли в липні-серпні 2024 року.

На момент виникнення спору, так і під час розгляду справи, питання переміщення військовослужбовців врегульоване Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 та Інструкцією №170 від 10.04.2009 року, які є чинними та підлягають застосуванню в межах даних правовідносин.

Позивач, як військовослужбовець, не позбавлений права звернутись із відповідним рапортом в порядку визначеному постановою КМУ від 12 листопада 2024 р. № 1291.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наданих Військовою частиною НОМЕР_1 доказів та пояснень суд вважає, що суб`єкт владних повноважень в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його дії, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ 33145904, 02094, місто КИЇВ, вулиця ГНІЗДОВСЬКОГО ЯКОВА, будинок 5) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова