Рішення
від 20.12.2024 по справі 160/27870/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/27870/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 07.08.2024 р. №05, яка винесена щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848) про накладення фінансової санкцій на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взагалі не мав права проводити щодо ТОВ «АЛЛО» позаплановий захід державного нагляду (контролю) у зв`язку із встановленими постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2022р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» обмежень. Отже, відповідачем була призначена та проведена перевірка позивача без достатніх обставин, тобто без наявності існування конкретної загрози.

Крім того, позивач зазначає, що позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, був проведений відповідачем за відсутності керівника ТОВ «АЛЛО» або уповноваженої керівником ТОВ «АЛЛО» особи, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), перед початком здійснення заходу не було пред`явлено керівнику ТОВ «АЛЛО» або уповноваженій керівником ТОВ «АЛЛО» особі, примірник акту не було вручено керівнику ТОВ «АЛЛО» або уповноваженій керівником ТОВ «АЛЛО» особі. Отже, як зазначає позивач, відповідач допустив грубі процедурні порушення під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), за результатами проведення якого було прийнято оскаржувану постанову.

Також позивач зазначає про те, що відповідачем не було складено припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та примірник такого документа не вручався ТОВ «АЛЛО» (уповноваженій особі ТОВ «АЛЛО»), що свідчить про недотримання відповідачем порядку здійснення заходу державного нагляду (контролю), за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову. Отже, застосування штрафу за порушення законодавства без видання документа щодо усунення порушень та надання можливості суб`єкту господарювання його добровільно виконати і усунути порушення у встановлений у такому документі термін (строк) є неправомірним.

Позивач зауважує, що відповідач самовільно відступив від затвердженої форми постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», що свідчить про перевищення ним своїх повноважень.

Як зазначає позивач, інформація про продукцію не вважається рекламою і може бути розміщена у місцях, де вона реалізується. Розміщення інформації про продукцію (пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння) чи самої продукції (пачок тютюнових виробів) в місці її продажу, де вона реалізується споживачеві, здійснюється з метою задоволення прав споживачів такої продукції на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, наявний асортимент і забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами,

Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що не дивлячись на наявність мораторію на проведення заходів державного нагляду (контролю), останній мав право на проведення такого заходу та винесення за його результатами постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», зокрема через наявність загрози. На думку відповідача «конкретну загрозу» становить «опосередкована реклама» «ймовірним» результатом якої є «опосередковане стимулювання» продажу пристроїв для споживання тютюнових виробів, що нібито спонукає покупця до придбання 5 виробів та їх вживання, яке завдає шкоду життю та здоров`ю людини.

Крім того, відповідач вважає, що ним було проведено позаплановий заходів державного нагляду (контролю), за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, у присутності керуючої магазину «АЛЛО» за адресою: вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, що підтверджується відеозйомкою з місця проведення вищезазначеного заходу та її підписами у документах.

Також відповідач вказує про те, що до позивача було застосовано штраф за порушення законодавства без видання документа щодо усунення порушень та надання можливості ТОВ «АЛЛО» його добровільно виконати і усунути порушення у встановлений у такому документі термін (строк), оскільки згідно зі ст. 20 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» не передбачено видання такого документу як припис.

Позивачем було направлено на адресу суду відповідь на відзив, в тексті якого зазначено, що для надання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, дозволу на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) повинна існувати конкретна загроза, яка має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, і лише така конкретна загроза може бути підставою для проведення конкретного позапланового заходу державного нагляду (контролю) протягом періоду дії воєнного стану. Додатково позивач зазначив, що він підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 16.07.2024 р. по 29.07.2024 р. посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «АЛЛО», а саме: у магазині «АЛЛО», що розташований за адресою: вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, щодо дотримання законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Підставою для здійснення цього позапланового заходу стало звернення фізичної особи скарга фізичної особи (споживача) від 28.06.2024 р. №К-123.

ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області було видано наказ від 16.07.2024р. №327-п «Про проведення позапланового заходу на здійснення державного нагляду (контролю) у ТОВ «АЛЛО», відповідно до якого було наказано здійснити позаплановий захід із здійснення державного нагляду (контролю) у суб`єкта господарювання ТОВ «АЛЛО», за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч, з питань дотримання вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) наказано провести на предмет дотримання вимог чинного законодавства України про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення. Встановлено термін проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з 16 липня 2024 р. по 29 липня 2024 року, включно.

Для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «АЛЛО», магазин «АЛЛО», за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області було оформлено направлення № 13 від 16.07.2024 р.

В період з 16.07.2024 р. по 29.07.2024 р. посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області Рабченюком Дмитром Олександровичем та Ящуком Сергієм Михайловичем було проведено у ТОВ «АЛЛО», магазині «АЛЛО», розташованому за адресою: Тернопільська обл., м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч, позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, за результатами якого було складено акт від 29.07.2024 р. № 06.

Як свідчить зміст означеного вище по тексту акту, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було виявлено наявність порушень ТОВ «АЛЛО» вимог законодавства, а саме: абз. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 16, абз. 1, 7 ч. 1 ст. 16-1 Закону України від 22.09.2005р. № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

На підставі акту ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області було винесено постанову від 07.08.2024 р. № 05 про накладення фінансової санкції на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення за порушення абз.1, 7, 9 ч. 1 ст.16 та абз.1, 7 ч.1 ст.16-1 ЗУ №2899-IV, відповідно до абз. 9 ч.2 ст.20 ЗУ №2899-IV та застосовано до ТОВ «АЛЛО» фінансову санкцію у розмірі 30000,00 грн. Зобов`язано ТОВ «АЛЛО» у 30-денний строк після отримання цієї постанови сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету.

ТОВ «АЛЛО» була отримана постанова ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 07.08.2024 р. № 05 про накладення стягнень та ТОВ «АЛЛО» було вимушено сплатити штраф у розмірі 30000 грн., що підтверджує і відповідач в тексті відзиву на позовну заяву (а.с. 153 Т.№1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина (п. 3 розділу І Загальних правил етичної поведінки, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158).

Як зазначено у п. 4 розділу І Загальних правил етичної поведінки, поведінка державних службовців має забезпечувати довіру суспільства до державної служби.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Отже, дія цього Закону поширюється на здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Відповідно до абз. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа встановлюються виключно законами.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 13.03.2022р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (з наступними змінами) Кабінет Міністрів України постановив припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Як зазначено у п. 2 вищевказаної Постанови, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Аналізуючи вищевикладене Суд вважає, що для надання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, дозволу на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) повинна існувати конкретна загроза. І лише така конкретна загроза може бути підставою для проведення конкретного позапланового заходу державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану.

Матеріалами справи підтверджується, що перевірка ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області була проведена на підставі звернення фізичної особи скарга фізичної особи (споживача) від 28.06.2024 р. №К-123. Подана скарга обґрунтована тим, що скаржник вражений тим, що у магазині «АЛЛО» присутня заборонена реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів.

Суд вважає, що скарга не містить жодних обґрунтованих доводів щодо наявності реальної загрози життю та здоров`я скаржника, навколишньому природному середовищу та безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України. Таким чином дана скарга не може слугувати підставою для призначення перевірки. Отже, перевірка була призначена та проведена ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області без належних на те підстав.

Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-IV (далі Закон № 2899-IV) визначає основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.

Прийняття цього Закону зумовлено метою зменшення шкідливих наслідків для життя та здоров`я населення від вживання тютюну.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 2899-IV реклама і стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою, результатом або ймовірним результатом яких прямо чи опосередковано є стимулювання продажу тютюнових виробів або вживання тютюну.

Положеннями ст. 16 Закону № 2899-IV передбачено, що забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі:

проведення заходів з безоплатної роздачі, у тому числі для маркетингових досліджень та дегустації, обміну одних тютюнових виробів на інші тютюнові вироби чи будь-які інші товари, роботи, послуги;

використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг;

пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування з придбання або використання тютюнових виробів;

пропонування або надання бонусів, премій, повернення готівкових коштів, надання права на участь у будь-якій грі, лотереї, конкурсі, події, прямо або опосередковано пов`язаних з тютюновими виробами, якщо умовою надання чи участі в них є придбання або вживання тютюнових виробів;

продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами;

розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них;

розміщення інформації з метою стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні, у тому числі: малюнків та інших зображень, які не є частиною захищеної торгової марки; адрес веб-сайтів; листів-вкладок упакування тютюнових виробів; текстової або графічної інформації на прозорій обгортці упакування тютюнових виробів;

розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні;

надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп`ютерних та інших ігор, розміщення будь-якої інформації в мережі Інтернет, включаючи соціальні мережі чи інші цифрові мережі, з метою стимулювання продажу тютюнових виробів;

продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама чи упаковка яких містять напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або частково ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів;

інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну.

Забороняється спонсорство тютюну, в тому числі:

спонсорство телепередач, радіопередач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів, програм чи окремих осіб або спонсорство з використанням знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби;

надання виробниками тютюнових виробів або пов`язаними з ними організаціями фінансової або іншої підтримки заходам, діяльності, окремим особам або групам, в тому числі політичним партіям або діячам, спортсменам або спортивним командам, артистам або артистичним групам, навчальним закладам усіх форм власності;

проведення інформаційних кампаній та заходів для населення, в тому числі з метою профілактики куріння серед молоді, за прямої або опосередкованої фінансової підтримки виробників тютюнових виробів або пов`язаних з ними організацій.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що ст. 16 Закону № 2899-IV встановлює заборону на розповсюдження реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі за розміщення інформації про виробника тютюнових виробів, інформацію про тютюнові вироби.

При цьому, вказана заборона не поширюється на розміщення самих тютюнових виробів у місцях їхнього продажу на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі.

Стосовно висновку відповідача про те, що розміщення на обладнанні, на якому розміщуються тютюнові вироби, знаків для товарів і послуг, під якими випускаються пристрої, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи нагрівання.

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров`я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов`язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Також слід зауважити, що згідно вимог ч. 8 ст. 8 ЗУ «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Верховний Суд у постанові ВС від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22 дійшов висновків про те, що сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.

За викладених обставин суд вважає висновки відповідача про те, що розміщення знаків для товарів і послуг, під якими випускаються тютюнові вироби, на обладнанні, на якому розміщуються пристрої для вживання тютюнових виробів у місці, де реалізуються такі вироби, є фактом реклами, безпідставними та такими, що здійснені з помилковим тлумаченням ч. 1 ст. 16 Закону № 2899-IV.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

У той же час, приписи ч. 1 ст. 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» є двозначними у своєму тлумаченні, що призводить до помилкових висновків контролюючих органів та незаконного притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за порушення, які не були вчинені.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr. Ukraine, заява №21722/11, пункт 170))

Верховний суд у постанові від 11.05.2022 р. у справі № 640/10758/21 (№ в ЄДРСР 104258074) наголошує, що поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.

А тому, висновки відповідача про порушення позивачем вимог абз. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 16, абз. 1, 7 ст. 16-1 Закону № 2899-IV, не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи, що позивачем не було допущено порушенням вимог абз. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 16, абз. 1, 7 ст. 16-1 № 2899-IV, підстави для застосування до нього штрафних санкцій у відповідності до вимог ст. 20 Закону № 2899-IV відсутні.

З огляду на викладене, заборону реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі: інформації про виробника тютюнових виробів та/або інформації про тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, необхідно розуміти так, що саме по собі розміщення тютюнових виробів, не може вважатися рекламою та стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови про накладення на позивача стягнень, передбачених ст. 20 Закону № 2899-IV, за рекламу та стимулювання продажу тютюнових виробів, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення позивачем вказаного порушення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» підлягають судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 184181 від 17.10.2024 р. року, що міститься в матеріалах справи.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становить 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 р. у справі №810/4749/15.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

На підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Так, судом встановлено, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги № А1 від 10.06.2019, укладений ТОВ «АЛЛО» з АБ «Олександра Шевченка»; додаткова угода № 35 від 07.10.2024 р. до договору про надання правничої допомоги №А1 від 10.06.2019р, укладена ТОВ «АЛЛО» з АБ «Олександра Шевченка»; акт прийому-передачі виконаних послуг № 35 від 16.10.2024р.; платіжна інструкція кредитового переказу коштів №1442636 від 17.10.2024р. в розмірі 5000 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У той же час, оскільки позивач, у зв`язку із протиправним рішенням відповідача був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн., оскільки така сума наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги. Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 07.08.2024 р. №05, яка винесена щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848) про накладення фінансової санкцій на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.12.2024
Оприлюднено23.12.2024
Номер документу123939412
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них дозвільної системи, нагляду (контролю), реалізації держ-ї регуляторної політики у сфері госп-ї д-ті; ліцензування видів господарської д-ті; розроблення і застосування національних стандар., технічних регламентів та процедур оцінки відповідності

Судовий реєстр по справі —160/27870/24

Ухвала від 23.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Олефіренко Н.А.

Рішення від 20.12.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Лозицька Ірина Олександрівна

Ухвала від 22.10.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Лозицька Ірина Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні