Рішення

від 12.12.2024 по справі 127/31622/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/31622/24

Провадження № 2/127/4619/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

12 грудня 2024 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Шмигори О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Вдовцова А.Д., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що позивач та відповідач у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який 03.09.2014 року на підставі рішення Вінницького міського суду вінницької області було розрівано. Від вказаного шлюбу у позивача є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного етану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.11.2023, в якому зазначені: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 .

Після розірвання шлюбу неповнолітня дитина ОСОБА_3 залишилася проживати разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 .

В подальшому позивач уклав шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 23.05.2017 року.

Від вказаного шлюбу у них є двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.03.2024 року, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 21.06.2018 року.

Таким чином, позивач являється батьком трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні.

Позивач звертався до третьої особи без самостійних вимої щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення йому в установленому порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Проте, згідно з повідомленням голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 №362/1363 від 09.07.2024 року, позивачу протоколом від 09.07.2024 року №8 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку із відсутністю рішення про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобовязаним, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України та відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову на військову службу під чає мобілізації на особливий період».

Таким чином, оскільки позивач має намір оформити собі в установленому порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та отримав відмову від ІНФОРМАЦІЯ_6 у наданні такої відстрочки у зв`язку з недоведенням факту перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні ОСОБА_1 , позивач змушений був звернутись за встановленням такого факту в судовому порядку.

Крім того, позивач у позові вказує на те, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.12.2023 року №11815 позивачу раніше вже була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, у зв`язку з перебуванням на його утримання трьох дітей віком до 18 років на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 30.06.2023). Згідно вказаної довідки, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була надана йому строком на 6 місяців.

Зазначає, що з дня завершення дії попередньої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, обставини не змінились, а саме на утриманні позивача наразі перебуває троє дітей віком до 18 років та відсутня заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Факт утримання позивачем неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підтверджується перебуванням заявника у зареєстрованому шлюбі з їхньою матір`ю - ОСОБА_5 . Тоді, як факт утримання позивачем неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується договором між батьками про проживання, виховання та сплату аліментів, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.02.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за №469.

Так, відповідно до змісту вказаного вище договору батько ОСОБА_1 , який проживає окремо від дитини, зобов`язується приймати постійну участь у вихованні і розвитку доньки, надавати своїй дитині матеріальну, моральну та фізичну підтримку, сплачувати аліменти на утримання доньки щомісяця у розмірі 1500,00 (однієї тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом до відповідача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2024 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не зявилися, але представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити, понесені судові витрати позивача просив залишити за ним.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подала. Враховуючи неявку відповідача, яка вважається належно повідомленою про місце, дату та час судового засідання та не повідомила про причини неявки, відсутність відзиву, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Представники третіх осіб у справі: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомленні про місце, дату та час судового засідання та не повідомили про причини неявки,заяв та клопоатнняь, або заперечень на адресу суду не надходило.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок), документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів па дитину.

Отже, рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного, відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, є документом, що підтверджує право на відстрочку, та прямо вимагається Порядком як документ, що подається разом з заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено, що «справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Судом встановлено в ході розгляду справи що позивач та відповідач ОСОБА_2 з 30.08.2009 року по 03.09.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 03.09.2014 року на підставі рішення Вінницького міського суду вінницької області було розрівано (а.с. 16-17).

Від вказаного шлюбу у позивача є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного етану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.11.2023 року, в якому зазначені: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 (а.с. 18).

Після розірвання шлюбу неповнолітня дитина ОСОБА_3 залишилася проживати разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Судом встановено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні позивача, що підтверджується договором між батьками про проживання, виховання та сплату аліментів, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.02.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за №469 (а.с 26-27).

Так, відповідно до змісту вказаного вище договору батько ОСОБА_1 , який проживає окремо від дитини, зобов`язується приймати постійну участь у вихованні і розвитку доньки, надавати своїй дитині матеріальну, моральну та фізичну підтримку, сплачувати аліменти на утримання доньки щомісяця у розмірі 1500,00 (однієї тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, та відсутня заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, що також підтверджується наданими позивачем квитанція про перерахування коштів на утримання дитини та довідкою Третього віділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального упраувління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с 28-31, 32).

Також, судом встановлено, що в подальшому позивач уклав шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 23.05.2017 року (а.с 19).

Від вказаного шлюбу у позивача є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.03.2024 року, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 21.06.2018 року (а.с. 20-21).

Таким чином, позивач по справі являється батьком трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до третьої особи без самостійних вимої щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення йому в установленому порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з повідомленням голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 №362/1363 від 09.07.2024 року, позивачу протоколом від 09.07.2024 року №8 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий періоду зв`язку із відсутністю рішення про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобовязаним, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України та відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову на військову службу під чає мобілізації на особливий період».

Таким чином, оскільки позивач має намір оформити в установленому порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та отримав відмову від ІНФОРМАЦІЯ_6 у наданні такої відстрочки у зв`язку з недоведенням факту перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні ОСОБА_1 , даний факт можливо встановити в судовому порядку.

Крім того, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.12.2023 року №11815 позивачу раніше надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, у зв`язку з перебуванням на його утримання трьох дітей віком до 18 років на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 30.06.2023). Згідно з вказаною довідкою, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була надана йому строком на 6 місяців (а.с. 25).

З дня завершення дії попередньої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, обставини не змінились, а саме на утриманні позивача наразі перебуває троє дітей віком до 18 років та відсутня заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Факт утримання позивачем неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підтверджується перебуванням заявника у зареєстрованому шлюбі з їхньою матір`ю - ОСОБА_5 , але є необхідність у встановленні факту перебування на утриманні батька (позивача у справі) доньки від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будь-яких даних, які б спростовували факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взявши до уваги що відповідачем та заінтересованими особами заперчень на заявленні позовні вимоги не було подано, та те, що встановлення факту перебування на утриманні дитини у позивача, має для нього юридичне значення, вважає, що позов про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає до задволення, оскільки він підтверджений належними та допустими доказами, які ніким не спростовані та неоспорюються.

Враховуючи зміст прохальної частини позову, в якій позивач просив судові витрати залишити за позивачем та відповідно до вимог ст. 13, 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 15,16, 1216, 1218, 1258, 1261, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні, задовольнити.

Встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_9 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса місцязнаходження: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, ЄДРПОУ 44566028, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Повний текст рішення суду складений 19.12.2024 року.

Суддя: