Рішення

від 20.12.2024 по справі 160/27803/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/27803/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 24 липня 2024 року №1777-47/VІІІ;

- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,24 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він звернувся до Любимівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо меж земельної ділянки в натурі та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,24 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За наслідками розгляду вказаного клопотання відповідачем було прийнято рішення № 1777-17/VIІІ Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Так, відповідачем було відмовлено у наданні дозволу, оскільки під час воєнного стану, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. ОСОБА_1 вважає спірне рішенням таким, що не відповідає ні нормам земельного законодавства України, ні обставинам справи, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом до суду. Чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивач зауважує, що частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. ОСОБА_1 вважає, що після отримання поданої ним заяви відповідач повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати їй мотивовану відмову у наданні дозволу. Додатково позивач наголосив, що згідно з вимогами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України він надав до зазначеного клопотання копії свого паспорту громадянина України, довідку РНОКПП, посвідчення учасника бойових дій та ситуаційну схему земельної ділянки, а також вказав що земельна ділянка, розташована по адресу: АДРЕСА_1 є вільною й будь-які споруди, будівлі, огорожі на ній відсутні. Як стверджує позивач, відповідно до даних Кадастрової карти України кадастровий номер зазначеній земельній ділянці не був присвоєний, а відомості про затвердження проекту відводу земельної ділянки, розташованої по адресу: АДРЕСА_1 про передачу її у власність або в оренду іншій особі - відсутні. З огляду на викладене позивач вважає спірне рішення про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У вищевказаній ухвалі суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Також у цій ухвалі суд зобов`язав відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:

-документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу).

- належним чином засвідчену копію клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо меж земельної ділянки та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та всіх документів, які були надані разом із клопотанням.

- належним чином завірені копії всіх документів на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 24 липня 2024 року №1777-47/VІІІ.

- інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.

Відповідно до ч. 5ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Згідно із п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Ухвала суду від 21.10.2024 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 21.10.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

При цьому, копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 17.10.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Разом з тим, станом на 05.11.2024 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

18.11.2024 р. до суду надійшло від відповідача клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та щодо залучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

21.11.2024 р. до суду надійшов від Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо меж земельної ділянки в натурі та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, враховуючи рекомендації комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, керуючись підпунктом 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Любимівська сільська рада вирішила у задоволенні клопотання заявника відмовити посилаючись на зазначену норму чинного законодавства України. Так, згідно підпункту 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим, суд зазначає, що відзив на позовну заяву було подано відповідачем поза межами строку встановленого судом в ухвалі від 21.10.2024 р. та суб`єкт владних повноважень не звертався до суду із заявою (клопотанням) про продовження строку для подачі відзиву, у зв`язку з чим такий відзив не враховується судом під час розгляду цієї справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.07.2024 р. ОСОБА_1 подав до Відділу Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Любимівської сільської ради заяву (клопотання) (вх. №1139 від 12.07.2024 р.) про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд орієнтовною площею 0,24 га, суміжна земельна ділянка 122148400;04:002;0080; за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із вищевказаною заявою (клопотанням) позивачем було надано копію посвідчення учасника бойових дій та роздруківку зображення ділянки з кадастрової карти.

24.07.2024 р.за результатами розгляду вищевказаної заяви (клопотання) Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області ухвалено рішення №1777-47/VІІІ, яким відповідач з посиланням на положення підпункту 5 пункту 27розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України відмовив у задоволенні клопотання гр. ОСОБА_1 , щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо меж земельної ділянки в натурі та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, оскільки під час воєнного стану, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно достатті 14 Конституції України,земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями частини 1статті 3 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1ст. 22 ЗК України,землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом п. "б" ч. 1ст. 81 ЗК України,громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частини 1статті 121 ЗК України,громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.

Згідно з ч. 1, 2ст. 55 Закону України "Про землеустрій" №858-IVвід 22.05.2003 р. (далі Закон №858-IV), встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) яка розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Частиною 3ст. 55 Закону №858-IVпередбачено, що у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Порядок набуття права на землю визначається главою19 Розділу ЗК України.

Так, згідно зіст. 116 ЗК України,громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннямистатті 118 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7ст. 118 ЗК України,орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 1ст. 122 ЗК України,сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції Українипередбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до положень ч. 1ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"№280/97-ВР від 21.05.1997 р. (далі - Закон №280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з вищезазначених підстав, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України,Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженимЗаконом України №2102-IX від 24.02.2022 р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого у подальшому було неодноразово продовжено.

На дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначаєтьсяЗаконом України "Про правовий режим воєнного стану"№389-VIII від 12.05.2015 р.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIIIвід 12.05.2015 р. (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначаєтьсяЗаконом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IXвід 24.03.2022 р. (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, доЗемельного кодексу України.

Так,розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані зміни доЗК Українинабрали чинності 07.04.2022 р.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції чинній з 19.11.2022 р.), під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях діє встановленазакономзаборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відповідно до частин 1, 2статті 20 Закону №389-VІІІ,правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно доКонституції Українита цьогоЗакону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другоюстатті 64 Конституції України.

Відповідно достатті 64 Конституції України,конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієїКонституції.

Водночас, правовідносини у сфері реалізації громадянами права на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства не належать до переліку прав і свобод, перелічених у частині 2 статті 64 Основного Закону (обмеження щодо яких не допускається в умовах воєнного або надзвичайного стану).

Як наслідок, запроваджене обмеження у сфері земельних відносин є таким, що ґрунтується на приписахКонституції УкраїнитаЗакону №389-VІІІ. Обумовлені обмеження є тимчасовими та таким, що направлені на забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності в умовах воєнного стану.

Отже, з огляду на зміни, які внесені доЗК УкраїниЗаконом №2145-IX, із 07.04.2022 р. до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 68 Конституції України,кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відхиляє доводи позивача з приводу того, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою визначений ч. 7ст. 118 ЗК України, адже, у даному випадку підлягає врахуванню факт запровадження на території воєнного стану та зміни, які були внесені доЗК Україниз метою унормування земельних відносин у період дії на території України режиму воєнного стану.

При цьому, таке регулювання відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану та не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання.

Окрім того, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лишена виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень та керуватися нормами чинними на момент прийняття того чи іншого рішення.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановленазакономзаборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.08.2023 р. у справі №300/3771/22, висновками судів апеляційних інстанції, викладених у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 р. у справі №240/15382/22, Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 р. у справі №280/7178/23, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2024 р. у справі №260/6168/23.

За таких обставин, приймаючи рішення за №1777-47/VІІІ від 24.07.2024 р. в частині відмови надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою на час запровадження воєнного стану, Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, якими визначено заборону на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки у власність, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.

При цьому, слід зауважити, що позивач після закінчення воєнного стану в Україні не позбавлений можливості отримати у встановленому порядку відповідний дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є таким, що прийнято у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає скасуванню.

З огляду на те, що основна вимога позивача у цій справі не підлягає задоволенню, то відповідно не підлягає задоволенню й похідна вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 2ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимогстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписівстатті 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із приписами ч.1 і ч. 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві ОСОБА_1 вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно достатті 139 КАС Українирозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса