Рішення

від 20.12.2024 по справі 240/11948/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/11948/22

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26 серпня 2021 року №0600-0207-8/62983 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, період роботи на посаді ізолювальника-плівочника у Малому спільному підприємстві Антикор(ідентифікаційний код 13555596) з 15 липня 1992 року по 31 грудня 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно дост. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило в призначенні пенсії, в зв`язку недостатністю загального страхового стажу. Відповідно до рішення зараховано загальний страховий стаж26 років 5 місяців 5 днів. До страхового стажу не зараховано період: 15 липня 1992 року по 31 грудня 2000 року у Малому спільному підприємстві Антикор, оскільки наявне виправлення в записах трудової книжки, яке не засвідчене належними чином. Вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, оскільки обов`язок щодо ведення трудової книжки покладений на роботодавця.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов.

Від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що на підставі записів трудової книжки №13-14 неможливо врахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.07.1992 по 31.12.2000, оскільки записи внесено некоректно. Позивачем не надано належні документи, визначені Порядком, згідно яких можливо підтвердити стаж за період трудової діяльності з 15.07.1992 по 31.12.2000.

Крім того, вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області. За результаами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято рішення від 18.08.2021 №063350014300 про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області до участі у справі №240/11948/22 як співвідповідача.

Від ГУ ПФУ в Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 15.07.1992 по 31.12.2000 в МСП Антикор, оскільки у трудовій книжці, заповненій 17.02.1979, у записі № 14 наявні виправлення у даті звільнення з роботи, які не завірено належним чином. Для зарахування вказаного періоду до страхового стажу слід долучити уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив наступні обставини.

11.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінняПенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно дост. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши відповідні документи передбачені діючим законодавством України, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято рішення від 18.08.2021 №063350014300 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, у зв`язку відсутності на день звернення необхідного страхового стажу.

Разом з тим, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівськійобласті від 18.08.2021 №063350014300 вбачається, що до страхового стажу не зараховано період роботи у Малому спільному підприємстві Антикор з 15.07.1992 по 31.12.2000, оскільки виправлення дати звільнення не завірено належним чином, що суперечить п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110.

Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.08.2021 №0600-0207-8/62983.

Вважаючи таку відмову протиправною,позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаєЗакон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1статті 9 Закону № 1058-ІVвизначено, що в солідарній системі призначаються пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

За правилами частини першоїстатті 26 Закону № 1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років.

Абзацом першим ч. 2ст. 24 Закону № 1058-IVвстановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таке ж визначення містить і частина першастатті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертоїстатті 24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, приписамистатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ(далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зіст. 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»(далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюютьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників»та прийнятою відповідно до зазначеної постанови Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі -Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1Інструкції № 58трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою у призначенні пенсії з підстав незарахування періодів роботи позивача до страхового стажу за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 . Зокрема, відповідач не зарахував період з 15.07.1992 по 31.12.2000, оскільки виправлення дати звільнення не завірено належним чином.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , вбачається таке:

МСП Антикор:

- запис №13: 15.07.1992прийнятий ізолювальником-плівочником 3 розряду, Наказ №2 12.06.1992;

- запис № 14: 31.12.2000 звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника, Н. №11 від 31.12.2000.

При цьому, вказано Виправленому вірити в 14 записі число 31 місяць 12 рік 2000. Вказаний запис скріплено підписом уповноваженої особи.

Щодо доводів відповідачів про правомірність неврахування до страхового стажу спірного періоду у зв`язку з тим, що виправлення в даті звільнення не завірені належним чином, то з ними суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2.2Інструкції № 58заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 зазначеної вищеІнструкції № 58усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.27Інструкції № 58передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Суд зазначає, що в силу пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників»відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанова від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак пенсійний орган таким правом не скористався.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Водночас суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення/перерахунок пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення/перерахунку пенсії за віком.

Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду його роботи відповідно до трудової книжки із вказаних у рішенніпідстав,є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд зазначає, що допущення посадовою особою відповідної установи описки у документі не може покладати тягар на особу, стосовно якої формується такий документ та така особа не може нести відповідальність за виявлені недоліки.

Отже, не зараховуючи позивачу до страхового стажу періоди роботи з 15.07.1992 по 31.12.2000, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області діяло необґрунтовано та протиправно.

За таких обставин, сукупний страховий стаж позивача становить більше 28 років, що свідчить про наявність права призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною четвертоюстатті 245 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першоюстатті 44 Закону № 1058-IVзаява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»затвердженийпостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинностіпостанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України»(далі - Постанова правління № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 15.07.1992 по 31.12.2000 є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за цією заявою.

Суд також звертає увагу, що листом від 26.08.2021 №0600-0207-8/62983 Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області лише повідомило позивача про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 18.08.2021 №063350014300 про відмову в призначенні пенсії.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Відповідно до статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зістаттею 90 цього Кодексуоцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Разом з тим, згідно з пп.1 п. 3 ч.2ст.4 Закону України "Про судовий збір"ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021рік"встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2481,00гривень.

Таким чином, позивач при подачі до суду даного позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Отже, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір судового збору, який внесено надміру, становить 992,40 грн.

Пунктом 1 ч. 1статті 7 Закону України "Про судовий збір"встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись положеннями статей2,9,72-77,139,242-246,251,262,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 18.08.2021 №063350014300 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, період роботи на посаді ізолювальника-плівочника у Малому спільному підприємстві Антикор (ідентифікаційний код 13555596) з 15 липня 1992 року по 31 грудня 2000 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

20.12.24