Рішення

від 20.12.2024 по справі 240/9548/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Житомир

справа № 240/9548/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»у період з 12.06.2022 по 21.08.2023;

- зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 12.06.2022 по 18.07.2022 з розрахунку 100000,00 грн на місяць, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 19.07.2022 по 21.09.2023, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службуу складі Військової частини НОМЕР_1 у період з 13.03.2022 по 18.07.2022 та в період з 19.07.2022 по 21.09.2023 у Військовій частині НОМЕР_2 .

11.06.2022 одержав вибухове поранення обох нижніх кінцівок, поранення одержане позивачем пов`язано із захистом Батьківщини.

У зв`язку з отриманим пораненням позивач в період з 12.06.2022 по 13.09.2023 проходив стаціонарне лікування за кордоном.

Вказує, що всупереч чинному законодавству відповідачами не була виплачена у повному обсязі додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницькою склад), поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період лікування з 12.06.2022 по 21.09.2023 з розрахунку 100000,00 грн.

Вважаючи дії відповідачів щодо невиплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 червня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2022 №127 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження військової служби з 18.07.2022.

Вказує, що відповідно до довідки від 11.06.2024 №1681ф позивач отримав за червень 2022 року додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 грн за весь місяць червень. Також позивачу нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду за місяць липень в розмірі 58064,52 грн за період з 01.07.2022 по 18.07.2022.

Саме тому, протиправна бездіяльність зі сторони Військової частини НОМЕР_1 , як суб"єкта владних повноважень щодо позивача відсутня.

17 червня 2024 року Військова частина НОМЕР_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказує, що до Військової частини НОМЕР_2 надходила заява ОСОБА_1 від 17.11.2023 щодо здійснення перерахунку та доплати додаткової винагороди за період лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини (додана до позовної заяви).

Військовою частиною НОМЕР_2 надіслано відповідь на заяву військовослужбовця, якою було проінформовано, що на підставі наданих ОСОБА_1 документів про перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовця було включено до наказів командира Військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень.

Нарахування та виплата зазначеної вище додаткової винагороди здійснена за періоди з 19.07.2022 по 11.10.2022 та з 22.08.2023 по 14.09.2022.

За час лікування закордоном ОСОБА_1 був госпіталізований, тобто перебував на стаціонарному лікуванні з 12.08.2022 по 26.08.2022 - за цей період додаткова винагорода виплачена, а далі проходив амбулаторне лікування та реабілітацію.

Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 передбачено, що зазначений вид додаткової винагороди виплачується саме за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних).

Тому за період амбулаторного лікування та проходження реабілітації ОСОБА_1 у лікарні Рігсхоспітале в Копенгагені, Данія виплата додаткової винагороди не може бути здійснена, оскільки, на думку відповідача, це суперечить вимогам чинного законодавства.

01 серпня 2024 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 залишити без уваги.

Додатково вказує щодо невиплати додаткової грошової винагороди за період з 19.07.2022 по 21.09.2023. Реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі фізичної повноцінності. Саме тому, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на реабілітаційному лікуванні у лікарні Рігсхоспітале в Копенгагені, Данія з 12.10.2022 по 21.08.2023 та з 15.09.2023 по 21.09.2023.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5ст.250 КАС Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 з 12.03.2022 по 18.07.2022, а з 19.07.2022 по 22.09.2023 у складі Військової частини НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачами та підтверджується відповідними записами у військовому квитку позивача.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №6040 від 29.09.2022, 11 червня 2022 року ОСОБА_1 отримав вибухове поранення обох нижніх кінцівок, осколкове поранення правої стопи із розтрощенням правої п`яткової кістки, багатоуламковим переломом клиноподібної кістки, травматичним тильним вивихом у суглобі Шопара, великим дефектом м"яких тканин. Множинні сліпі поранення обох нижніх кінцівок з наявністю сторонніх тіл та знаним дефектом м`яких тканин по внутрішній поверхні правої гомілки. Компартмент синдром правої гомілки 1 ст. Свіже внутрішньо-суглобове пошкодження, гемартроз правого колінного суглобу. Забій м`яких тканин, садна лівого передпліччя.

Отримане поранення є наслідком підриву міни, дистанційно встановленої збройними силами російської федерації в районі відповідальності НОМЕР_3 загону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 . Поранення пов"язані з захистом Батьківщини.

Відповідно до інформації з перевідного епікризу №6294, позивач у період з 12.06.2022 по 22.06.2022 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у травматологічному відділенні ВМКЦ Північого регіону м.Харків, з основним діагнозом: вибухове поранення обох нижніх кінцівок (11.06.2022) (а.с. 16).

13.06.2022 прийнято висновок про необхідність направлення позивача на лікування за кордон (а.с. 14).

З 22.06.2022 по 14.07.2022 позивач перебував па лікуванні у КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» з основним діагнозом: вибухове поранення обох нижніх кінцівок (11.06.2022).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6686/418, позивач перебував на лікуванні в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи».

Відповідно до довідки ВЛК від 11.08.2022 №691 КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» позивач отримав травму пов`язану з проходженням військової служби, у зв"язку з чим потребує відпустки за станом здоров`я на 60 календарних днів (а.с.20).

Згідно з інформацією з довідки Центру травм Голови та ОСОБА_2 , в Копенгагені, Данія, Хворостінін Едуард з 12.08.2022 тимчасово госпіталізований та проходить лікування і реабілітацію. Виписка цієї довідки зроблена 18.08.2023. Вказана довідка про лікування перекладена з данської на українську мову авторизованим перекладачем при Посольстві України в Королівстві Данії, ОСОБА_3 та містить відповідні відмітки та підпис особи, що здійснила переклад перекладу (а.с.21, 22).

Згідно зі свідоцтвом про хворобу №2095/1 позивач з 22.08.2023 по 13.09.2023 перебував на обстеженні у ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону (а.с. 23)

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у належному розмірі за період після отримання ним поранення з 12.06.2022 по 18.07.2022 (Військова частина НОМЕР_1 ) та за 19.07.2022 по 21.09.2023 (Військова частина НОМЕР_2 ), а саме не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду, передбаченуПостановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022у розмірі 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров"я.

Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд вказує на наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Україниустановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно дост.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІз наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.1ст.9 Закону України №2011-ХІІдержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовженоУказами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та№757/2022 від 07.11.2022,№58/2023 від 06.02.2023, від01.05.2023 № 254/2023.

На виконанняУказів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

01.04.2022 до Постанови №168, Постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Спірним питання в межах розгляду даної справи є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв"язку з отриманим 11.06.2022 пораненням.

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022.

Пунктом 8 вказаного рішення визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

В подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Судом встановлено, що у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №6040 від 29.09.2022 встановлено, що 11 червня 2022 року ОСОБА_1 отримав вибухове поранення обох нижніх кінцівок, осколкове поранення правої стопи із розтрощенням правої п`яткової кістки, багатоуламковим переломом клиноподібної кістки, травматичним тильним вивихом у суглобі Шопара, великим дефектом м"яких тканин. Множинні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок з наявністю сторонніх тіл та знаним дефектом м`яких тканин по внутрішній поверхні правої гомілки. Компартмент синдром правої гомілки 1 ст. Свіже внутрішньо-суглобове пошкодження, гемартроз правого колінного суглобу. Забій м`яких тканин, садна лівого передпліччя.

Отримане поранення є наслідком підриву міни, дистанційно встановленої збройними силами російської федерації в районі відповідальності 3 загону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 . Поранення пов"язані з захистом Батьківщини.

Матеріали справи свідчать, що позивач, у зв"язку з отриманим 11.06.2022 пораненням,перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, в період з 12.06.2022 по 22.06.2022, з 22.06.2022 по 14.07.2022, з 15.07.2022 по 12.08.2022.

Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними щодо позивача, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням підтверджується належними доказами (виписками із медичної карти стаціонарного хворого, епікризу), а тому суд дійшов висновку що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час проходження такого лікування.

Також суд враховує, що сам по собі факт припинення стаціонарного лікування наслідків отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а потім його продовження в силу об`єктивних причин (ускладнення після завершення лікування тощо) не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на отримання збільшеної до 100000грн додаткової винагороди у тих періодах, коли військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, у вказані проміжки часу позивачу мало бути нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100000 грн.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до довідки від 11.06.2024 №1681ф позивач отримав за червень 2022 року додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 грн за весь червень. Також позивачу нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду за липень місяць в розмірі 58064,52 грн за період з 01.07.2022 по 18.07.2022, з урахуванням переведення позивача з 19.07.2022 на службу у складі Військової частини НОМЕР_2 .

Позивачем, вказані розрахунки та виплата грошового забезпечення не заперечується. Окрім того у відповіді на відзив на позовну заяву (за вх.№42910/24) представник позивача підтверджує інформацію про донарахування позивачу додаткової винагороди за вищевказані періоди та просить залишити без уваги позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1

З огляду на викладене, зважаючи на самостійну виплату Військовою частиною НОМЕР_1 належного позивачу грошового забезпечення за період з 12.06.2022 по 18.07.2022 (період лікування), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу додаткової винагороди за період з 19.07.2022 по 21.09.2023 за час перебування у на лікуванні та у відпустці за станом здоров"я заявлених до Військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки від 20.02.2024 №285, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 ( НОМЕР_2 ), позивачу за період з липня по жовтень 2022 року здійснено виплату додаткової винагороди, а саме в розмірах: липень 2022 року - 41935,49 грн; серпень 2022 року - 100000,00 грн; вересень 2022 року - 100000,00 грн; жовтень 2022 року - 54538,71 грн, а також у серпні 2023 року - 32258,06 грн; у вересні 2023 року - 46566,67 грн.

Тобто, Військова частина НОМЕР_2 нарахувала та виплата додаткову винагороду за період перебування на лікування та у відпустці за станом здоров"я в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць, з урахуванням встановлених у справі обставин за періоди з 19.07.2022 по 11.10.2022 (лікування та відпустка за станом здоров"я - довідка ВЛК від 11.08.2022) та з 22.08.2023 по 14.09.2023 (огляд ВЛК свідоцтво про хворобу 2095/1).

З огляду на викладене, зважаючи на самостійну виплату Військовою частиною НОМЕР_2 належного позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 11.10.2022 та з 22.08.2023 по 14.09.2023, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Щодо іншої частини позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 , а саме періоду лікування за кордоном з 12.10.2022 по 21.09.2023, суд зазначає наступне.

Перебування позивача на стаціонарному лікуванні та реабілітації за кордоном підтверджується медичною інформацією з довідки Центру травм Голови та ОСОБА_2 , в Копенгагені, Данія, у якій зазначено, що ОСОБА_4 з 12.08.2022 госпіталізований та проходить лікування і реабілітацію. Виписка цієї довідки зроблена 18.08.2023. Вказана довідка про лікування перекладена з данської на українську мову авторизованим перекладачем при Посольстві України в Королівстві Данії, ОСОБА_3 та містить відповідні відмітки та підпис особи, що здійснила переклад перекладу (а.с.21, 22).

Крім того, період перебування позивача на лікування за кордоном в Рігсгоспіталь в Копенгагені, Данія, саме з 12.08.2022 по 18.08.2023, вказаний у свідоцтві про хворобу №2095/1 (а.с. 23).

Водночас суд враховує, що у разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до висновку від 13.06.2022, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг у закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.

Водночас,Закон №2011-XIIне містить визначення стаціонарне лікування за кордоном, однак має визначення - перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав,для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (п. 9ст. 9 Закону №2011-XII).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у даному випадку за кордоном, саме тому безпідставними є доводи Військової частини НОМЕР_2 щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на лікуванні за кордоном з 12.08.2022 по 18.08.2023.

Щодо періоду за який відповідачу необхідно здійснити нарахування, то суд враховує, що зважаючи на подані Військовою частиною НОМЕР_2 докази нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн за період з 19.07.2022 по 11.10.2022, як за період лікування та відпустки за станом здоров"я (довідка від 11.08.2022), зазначене є взаємовиключним та частково поглинається періодом перебування на лікуванні за кордоном з 12.08.2022 по 18.08.2023.

Саме тому, суд вважає за необхідне зобов"язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити нарахування та виплату позивачу саме з 12.10.2022 по 18.08.2023, тобто з урахуванням вже виплаченого періоду, додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров`я за кордоном у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням проведених виплат за цей період.

Щодо періоду з 19.08.2023 (наступний день після підтвердження перебування на лікуванні за кордоном) по 21.09.2023 (момент звільнення зі служби), суд вказує наступне.

Судом досліджено, що згідно зі свідоцтвом про хворобу №2095/1 позивач з 22.08.2023 по 13.09.2023 перебував на обстеженні у ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону за результатами якого встановлено непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, що у свою чергу слугувало підставою для звільнення позивача з військової служби за станом здоров"я з 22.09.2023 (а.с. 23, 26, 27).

У свою чергу, Військова частина НОМЕР_2 нарахувала та виплатила позивачу додаткову винагороду збільшену до 100000 грн, з розрахунку за місяць, як за період перебування на лікуванні з 22.08.2023 по 14.09.2023.

Однак, щодо періоду з 19.08.2023 по 21.08.2023 та з 15.09.2023 по 22.09.2023 ні під час звернення до суду, ні під час розгляду справи судом, позивачем суду не надано доказів наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, крім того не виокремлено підстав бездіяльності відповідача за зазначені періоди.

Суд зауважує, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Частиною 1ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатським бюро "Соломонюк та партнери" укладено Договір про надання правничої допомоги №3008 від 30.08.2023.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір від 30 серпня 2023 року про надання правничої допомоги, розрахунок №1 суми гонорару за надану правову допомогу від 03.10.2023, згідно з якими сторонами погоджено, що вартість наданих адвокатом послуг, визначається відповідним розрахунком. У свою чергу, згідно з актом виконаних робіт від 31.10.2023, сторонами узгоджено, що вартість наданих послуг на виконання умов договору №3008 від 30.08.2023 становить 3000,00 грн.

Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана позовні вимоги задоволено частково, відповідач заперечує щодо суми заявленої на відшкодування судових витрат, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання, тому за критеріями обґрунтованості її розміру та пропорційності до предмета спору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн решту витрат повинен нести позивач.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на лікуванні за кордоном у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 12.10.2022 по 18.08.2023.

Зобов"язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 12.10.2022 по 18.08.2023 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров`я за кордоном у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні, з урахуванням проведених виплат за цей період

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 20 грудня 2024 р.

20.12.24