Рішення

від 20.12.2024 по справі 300/5069/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. справа № 300/5069/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради (далі відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 №125-36;

- зобов`язати Івано-Франківську міську раду передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2678 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0876 за адресою: Івано- Франківська область, Тисменицький район, с. Братківці, вул. Шевченка.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 03.03.2023 він звернувся через Центр надання адміністративних послуг із заявою про передачу в оренду земельної ділянки 262588201:01:004:0835. Рішенням Івано-Франківської міської ради відмовлено в задоволенні вказаної заяви. Вказану відмову вважає протиправною, посилаючись на ст. 120 Земельного Кодексу України, відповідно до якої якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві вказав, що 03.03.2023 позивач звернувся із заявою до ЦНАП Івано-Франківської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,2678 га, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0876, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Братківці, вул. Шевченка, терміном на 49 років. Відповідно до п. 41 рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 135-36 позивачу відмовлено у передачі земельної ділянки. Відповідач зауважив, що цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, проте позивачем при поданні документів не було надано підтвердження членства у фермерському господарстві. Також вказав, що Центром наданняадміністративних послугм. Івано-Франківська надається адміністративна послуга «рішення про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності». Проте, позивачем не було надано повного пакету документів для отримання даної послуги, а саме копії документації із землеустрою, завіреною проектною організацією, що не відповідає змісту його заяви (переліку доданих документів до заяви) та переліку документів, необхідних для отримання вказаної адміністративної послуги, відповідно до Інформаційної карти (ІК-34/18).Також відповідач звернув увагу, що довідка з містобудівного кадастру, згідно з якою фактичне використання земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень, містобудівна інформація: згідно генерального плану села Братківціпроектний стан території виробничі, складські та комунальні. У даній довідці відсутня інформація про форму власності, документ, що посвідчує власність; цільове використання згідно документа, що посвідчує власність. Крім того, із заяви позивача від 03.03.2023 вбачається, що довідка з містобудівного кадастру є необхідною лише при виготовленні містобудівної документації із землеустрою. Зазначив, що відповідно до Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка 2625880201:01:004:0876 належить до земель сільськогосподарського призначення 01.02. для ведення фермерського господарства. Також відповідач звернув увагу, що ОСОБА_1 просить скасувати рішення, яке стосується інших громадян. Крім того зазначив, що прийняття рішення щодо надання в оренду земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відноситься до дискреційних повноважень відповідача. На підставі вказаного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги п.2, зазначена копія документації із землеустрою, завірена проектною землевпорядною організацією. Оскільки замовником документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880201:01:004:0876 була Братковецька сільська рада, дана документація знаходиться в Івано-Франківській міській раді, як у правонаступника. Позаяк вищевказана земельна ділянка, на якій розміщено нерухоме майно, що належить на праві власності, сформована з цільовим призначенням "Для ведення фермерського господарства", тому позивачвважає законною вимогою отримати в оренду дану ділянку.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 239,5кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що видано витяг №130035942 від 06.07.2018. Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,2678 га, кадастровий номер 2625880201:01:004:0876. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000122302023 від 26.01.2023, цільове призначення земельної ділянки: 01.02 для ведення фермерського господарства.

03.03.2023 ОСОБА_1 , через Центр надання адміністративних послуг міста Івано-Франківськ, територіальний підрозділ «Братківці», звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою щодо виділення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2625880201:01:004:0876, площею 0,2678 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 49 років. До заяви, зокрема, було доданокопії: паспорту, РНОКПП, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.02.2023, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідка з містобудівного кадастру, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фотофіксація земельної ділянки.

Рішенням 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 відмовлено у передачі ОСОБА_1 в оренду вказаної земельної ділянки.

Вважаючи таке рішення протиправним, з метою захисту своїх порушених прав, позивач, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 Земельного Кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 розділуЗК України.

Так, згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин, зокрема й надання земельної ділянки в користування.

При цьому за наслідком розгляду відповідного клопотання обов`язковим є прийняття рішення про надання відповідного дозволу або рішення про відмову у його наданні.

Щодо посилання Івано-Франківської міської ради, що позивач при поданні документів з метою укладання договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства не додано документів, що підтверджують участь у фермерському господарстві, суд зазначає таке.

Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За положеннямичастини четвертої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування.

Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства тастворення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Аналогічна правова думка викладена в постанові Верховного суду від 30 червня 2020 рокуу справі № 927/79/19 та від 07.11.2024 у справі № 300/5082/23.

Відтак, суд робить висновок, що договір оренди земельноїділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства можливо укласти до реєстрації фермерського господарства.

Водночас порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований положеннями статті 123 ЗК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 134 Земельного Кодексу України визначено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як встановлено судом вище, позивач є власником нежитлового приміщення площею 239,5кв. м., яке розташоване за адресою: село Братківці, вул. Шевченка Т.Г., буд. 25 д, Тисменицький район, Івано-Франківська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 26255880201:01:004:0876.

Пунктом 11 статті 120 ЗК України визначено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, єдиним способом отримання в користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, є подання громадянином до компетентного органу клопотання та необхідних документів із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Судом встановлено, що позивачем 03.03.2023 подано заяву про передачу в оренду земельної ділянки із пакетом документів. Заява подана у вигляді заповненого бланка, у якій зазначено додатки до вказаної заяви, зокрема, копія документації із землеустрою, завіреної проектною землевпорядною організацією.

Позивач у відповіді на відзив вказав на те, що замовником документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880201:01:004:0876 була Братковецька сільська рада, тому дана документація знаходиться в Івано-Франківській міській раді, як у правонаступника, що не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що повноваження Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області припинилися у зв`язку з приєднанням до Івано-Франківської міської ради після добровільного приєднання Братковецької сільської територіальної громади Тисменицького району до Івано-Франківської міської територіальної громади на підставі відповідних рішень Івано-Франківської міської ради, у порядку, визначеному Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад". Івано-Франківська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем, як власником об`єкту нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці с.Братківці, що не перебуває у користуванні, належним чином виконано свій обов`язок, визначений чинним законодавством щодо звернення до Івано-Франківської міської ради з клопотанням про передачу йому у користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 права відповідно до приписів ст. 377 Цивільного кодексу України на отримання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 26255880201:01:004:0876) за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд зауважує, що спірне рішення винесене відповідачем щодо широкого кола осіб, тому стосується вимог позивача лише в частині.

Відтак, суд вважає, що рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 в частині відмови позивачу у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,2678 га, розташованої в АДРЕСА_1 для ведення фермерського господарства, є протиправним та належить до скасування.

Водночас, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у цьому провадженні), сформовану у рішенні від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії". Зокрема, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Разом з тим, щодо другої позовної вимоги - зобов`язати Івано-Франківську міську раду передати в оренду Мельниковичу Д.Ю. земельну ділянку площею 0,2678 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0876 за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Братківці, вул. Шевченка, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи,рішення, діїчи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права ОСОБА_1 урахуванням вищенаведених висновків суду, враховуючи положення статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 0,2678 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0876 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіляючи між сторонами судові витрати, суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Отже, на користь позивача, з бюджетних асигнувань відповідача, слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем в розмірі 2147,20 грн, у розмірі (50%) - 1073,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 №125-36 в частині відмови ОСОБА_1 у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,2678 га, розташованої в АДРЕСА_1 для ведення фермерського господарства.

Зобов`язати Івано-Франківську міську раду на найближчій сесії повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 , про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,2678 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0876 за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 49 років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 33644700) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену ним суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60(шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33644700), адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.