Рішення

від 20.12.2024 по справі 640/30575/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року № 640/30575/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу «Про відмову у задоволенні скарги»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2020 №3325/7 «Про відмову у задоволенні скарги»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити необхідні дії щодо відновлення становища, яке існувало до моменту порушення прав шляхом скасування реєстраційної дії створення ТОВ «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ» та припинення ТОВ «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що внаслідок проведення незаконної реєстраційної дії, відомості щодо позивача були внесені як про учасника та керівника Товариства до ЄДР, проте жодних документів для проведення державної реєстрації вона не підписувала та до органів державної реєстрації не подавала. Вважає відмову у задоволенні скарги протиправною, оскільки державним реєстратором була порушена процедура здійснення реєстраційних дій, а саме не виготовлені документи в електронній формі та невнесені до Єдиного державного реєстру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу.

Згідно з частиною 3 статті 29 КАС України у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На підставі частини 2 статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що для проведення реєстраційної дії документи були подані державному реєстратору особисто позивачем. Зауважив, що до повноважень державного реєстратора не належить встановлення достовірності даних, вказаних у документах, натомість, державний реєстратор перевіряє відповідність відомостей, які зазначені у заяві про державну реєстрацію відомостям, які наявні у поданих документах. Вважає оскаржуваний наказ обґрунтованим і законнимё а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

До Міністерства юстиції України звернулась ОСОБА_1 зі скаргою від 24.09.2020 року на реєстраційну дію в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб,

фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10671020000027637 «Державна реєстрація створення юридичної особи», проведену державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Павленко Іриною Миколаївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41830680).

19.11.2020 Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів

Міністерства юстиції була розглянута вказана скарга та підготовлено висновок, яким рекомендовано відмовити у задоволенні скарги у зв`язку з тим, що державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Павленко І.М. було прийнято рішення відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства юстиції від 29.12.2020 № 3325/7 «Про відмову у задоволенні скарги» позивачу було відмовлено у задоволенні скарги від 24.09.2020 року.

Незгода позивача із прийнятим наказом зумовила її звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі Закон №755-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 4, 7 частини першої статті 1 Закону № 755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до статті 4 Закону № 755-IV, державна реєстрація базується на таких основних принципах: обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; державної реєстрації за заявницьким принципом; єдності методології державної реєстрації; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону №755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

3) рішень, прийнятих Міністерством юстиції України, його територіальними органами відповідно до статті 34 цього Закону.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку відомостей Єдиного державного реєстру на наявність заборони вчинення реєстраційних дій;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

При цьому п. 8 ст. 1 Закону №755-IV передбачений перелік осіб, які можуть бути заявниками: засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; особа, уповноважена рішенням про створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; керівник державного органу, органу місцевого самоврядування або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення державного органу, органу місцевого самоврядування; голова комісії з припинення або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи; уповноважений представник юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; спадкоємець чи правонаступник учасника товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю або уповноважена ними особа - у разі подання заяви про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю в порядку спадкування (правонаступництва) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, його спадкоємець чи правонаступник або уповноважена ними особа - у разі подання заяви про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа - у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - у разі подання документів для державної реєстрації рішення про припинення банку у зв`язку з прийняттям рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; Міністерство юстиції України та його територіальні органи - у разі подання документів для державної реєстрації рішення про припинення політичної партії, її структурного утворення у зв`язку з прийняттям судом рішення про анулювання реєстрації або заборону діяльності політичної партії; Міністерство юстиції України - у разі подання документів для державної реєстрації припинення відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації; фізична особа, яка має намір стати підприємцем, або уповноважена нею особа - у разі подання документів для державної реєстрації фізичної особи підприємцем; фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа - у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо фізичної особи - підприємця; державний орган, родичі (чоловік, дружина, батьки, діти, онуки, дід, баба, брати, сестри) та спадкоємці фізичної особи - підприємця - у разі подання документів для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням безвісно відсутньою чи оголошенням померлою; учасник юридичної особи приватного права (крім акціонерного товариства) - у разі подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо встановлення вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису такого учасника під час прийняття ним рішень з питань діяльності відповідної юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, чи скасування такої вимоги; інші особи відповідно до цього Закону.

Отже, відомості до Єдиного державного реєстру вносяться на підставі звернення заявника (коло осіб визначені п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 755-IV) з відповідним пакетом документів, перелік яких встановлений ст. 17 цим же Законом.

Вказаною статтею визначено порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що внаслідок проведення реєстраційної дії було зареєстровано ТОВ «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ» та відомості про позивача, як про учасника та керівника Товариства, було внесено до ЄДР.

Проте, як зазначає позивач, жодних документів для проведення державної реєстрації вона не підписувала та до органу державної реєстрації не подавала.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, Міністерством юстиції України на підставі п. 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, листом від 30.09.2020 №14/33.3/20 було витребувано з Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації копії документів, що містяться у реєстраційній справі ТОВ «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ».

За результатами проведеного аналізу відомостей, які містяться в ЄДР та матеріалів реєстраційної справи, відповідачем встановлено, що для проведення реєстраційної дії документи були подані державному реєстратору Павленко І.М. особисто позивачем, заява про державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи також була підписана позивачем.

На підтвердження даного факту до відзиву на позовну заяву було долучено документи реєстраційної справи, витребувані від Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Згідно змісту вказаних документів, судом встановленоё що позивачем були підписані: опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи», заява про державну реєстрацію створення юридичної особи, протокол № 1 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ» від 22.12.2017 року.

Суд зауважує, що Закон №755-IV, в редакції чинній на момент подання позивачем документів, не містив вимоги для нотаріального засвідчення підписів на рішенні засновника про створення юридичної особи.

Тобто, подані державному реєстратору Павленко І.М. документи відповідали вимогам, що встановлені статтею 15 та частиною першою статті 17 Закону № 755-IV.

Таким чином, зазначені вище обставини спростовують доводи позивача про протиправність та безпідставність реєстраційної дії, оскільки для проведення державної реєстрації новоутвореної юридичної особи державному реєстратору Павленко І.М. було подано документи належним заявником у розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону №755-IV.

Крім того, відповідачем листом від 30.09.2020 №13/33.3/11-20 витребувано інформацію від Головного управління ДПС у м. Києві щодо Товариства, з метою з`ясування, чи подавалась щодо ТОВ «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ» будь-яка податкова звітність, чи сплачувались нею податки та платежі.

У відповідь Головне управління ДПС у м. Києві листом від 22.10.2020 № 25168/9/26-15-12.20 (вх. № 8109761-20 від 02.11.2020), надало відповідь, що в інформаційних ресурсах наявна податкова звітність ТОВ «ЗАПИТ НА ПЕРЕМОГУ», яка подавалась засобами телекомунікаційного зв`язку за підписом керівника Товариства - Пушкар Ліни Вікторівни.

Частиною першою статті 4 Закону №755-IV визначено, що державна реєстрація здійснюється за заявницьким принципом і базується на принципах обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, а також внесення відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Суд зауважує, що до повноважень державного реєстратора, визначених статтею 6 Закону, не належить встановлення достовірності даних, вказаних у документах. Водночас, повноваження державного реєстратора полягають у перевірці відповідності відомостей, які зазначені у заяві про державну реєстрацію, відомостям, які наявні у поданих документах.

Таким чином, об`єктивно та всебічно дослідивши обставини, справи, інформацію від Головного управління ДПС у м. Києві, матеріали реєстраційної справи, суд погоджується із висновком відповідача про те, що державний реєстратор Павленко І.М. не мала підстав для зупинення розгляду документів, поданих для проведення реєстраційних дії, а також підстав для відмови у державній реєстрації, а отже державним реєстратором Павленко І.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію юридичної особи відповідно до законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наказ Міністерства юстиції №3325/7 від 29.12.2020 «Про відмову у задоволенні скарги» є законним, обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.