Рішення

від 20.12.2024 по справі 826/13389/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа № 826/13389/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді КушновоїА.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадської організації спортивно-фізкультурний клуб «Видубицький» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

Суть спору: у серпні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація спортивно-фізкультурний клуб «Видубицький» (далі позивач та/або ГО СФК «Видубицький»)з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач та/або Департамент), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 06.11.2018 (т. 1, а.с. 53-54), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання неповної публічної інформації за адвокатським запитом від 09.07.2018 року № 67 згідно з вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011;

- зобов`язати Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) терміново надати достовірну, точну та повну інформацію на адвокатський запит від 09.07.2018 № 67.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 (суддя Добрівська Н.А.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 (суддя Добрівська Н.А.) продовжено Громадській організації спортивно-фізкультурний клуб "Видубицький" строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2019 (суддя Добрівська Н.А.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

25.02.2019 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

07.07.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 29.12.2022 №03-19/7252/22 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №826/13389/18.

07.07.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 прийнято адміністративну справу №826/13389/18 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. та ухвалено продовжити розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

Як випливає з матеріалів справи позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, розглядаючи запит про отримання публічної інформації від 09.07.2018, надав неповну інформацію. При цьому, на переконання позивача, інформація надана Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) фактично є відмовою у наданні запитуваної інформації без посилання на правові підстави, що зумовили наведене. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

25.02.2019 в Окружному адміністративному суді міста Києва зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на положення статті 505 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», постанову Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» стверджує, що інвестор відповідно до законодавства обмежив надання інформації в межах інвестиційного договору. Відтак, представнику позивача було надано інформацію, з урахуванням наявних обмежень, що на переконання Департаменту, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Станом на час вирішення спору по суті додаткових пояснень та заперечень по суті позовних вимог у Київському окружному адміністративному суді не зареєстровано.

За правилами, визначеними в частині 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Громадська організація спортивно-фізкультурний клуб «Видубицький» зареєстрована як юридична особа за адресою: 01014, м. Київ, вул. Набережно-Печерська, 8, код ЄДРПОУ 38095667, основний вид діяльності КВЕД: 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.

Судом встановлено, що адвокатом Мегеда В.В. в інтересах ГО СФК «Видубицький» надіслано Київській міській раді адвокатський запит на отримання публічної інформації вих. № 67 від 09.07.2018 (далі запит) (т. 1, а.с. 8-9).

У запиті адвокат просив надати накази (розпорядження) КМДА (РДА м. Києва) про укладення інвестиційного договору про забудову зони відпочинку з громадським центром у районі озера Видубицьке Печерського району м. Києва від 07.09.2004 № 049-13/1/14; інвестиційний договір від 07.09.2004 № 049-13/1/14; зміни (нова редакція) до інвестиційного договору від 07.09.2004 № 049-13/1/14. 4.

Листом від 12.07.2018 № 050/13-4862 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив заявника про надання копії інвестиційного договору від 07.09.2004

№ 049-13/1/14, з урахуванням обмежень визначених інвестором - ТОВ «Дніпроекологія» у листі від 22.02.2018. В іншій частині відповідачем надано запитувану інформацію в повному обсязі (т. 1, а.с. 11-34).

Громадська організація спортивно-фізкультурний клуб «Видубицький» вважає, що її права та охоронювані законом відповідачем порушено, адже на запит про надання публічної інформації надано неповну інформацію. З огляду на викладене позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Між тим порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Положеннями частини 2 статі 1 Закону № 2939-VI регламентовано, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

При цьому частиною 1 статті 4 Закону № 2939-VI встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати інформацію на запити на інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, за умовами статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже окреслені положення запроваджують обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статі 6 Закону № 2939-VI.

Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Згідно з статтею 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Разом з цим положеннями частин 2-4 статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Суд зазначає, що можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1 3 частини 2 статі 6 Закону України № 2939-VI. Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Суд звертає увагу на те, що положення частини 2 статті 6 Закону України

№ 2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а.

Як вже було вказано судом вище, листом від 12.07.2018 № 050/13-4862 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив заявника про надання копії інвестиційного договору від 07.09.2004 № 049-13/1/14, з урахуванням обмежень визначених інвестором - ТОВ «Дніпроекологія» у листі від 22.02.2018 (т. 1, а.с. 11-34).

Разом з цим в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Дніпроекологія» вих. № 22/02 від 22.02.2018.

В окресленому листі зазначено про таке:

«ТОВ «ДНІПРОЕКОЛОПЯ» є Стороною га Інвестором по Інвестиційному договору від 07.09.2004 № 049-13/1/14 (зі змінами) (надалі Договір), а також власником інформації, яка міститься у Договорі. Також вважаємо, що інформація яка міститься у Договорі має для ТОВ «ДНІПРОЕКОЛОПЯ» комерційну цінність, та її розголошення може завдати значної шкоди інтересам ТОВ «ДНІПРОЕКОЛОПЯ» та нанести значні збитки. Тому повідомляємо, що наступну інформацію в документах, які запитані, слід вважати конфіденційною та комерційною таємницею:

1. Інформацію, яка міститься у Розділах Договору: « 1. Предмет Договору», « 2. Порядок та умови здійснення інвестицій», « 3. Права та обов`язки Організатора конкурсу», « 4. Права та обов`язки Інвестора», « 5. Порядок введення Об`єкта інвестування в експлуатацію», « 6. Відповідальність сторін». « 10. Заміна Інвестора», « 12. Прикінцеві положення», «Додаток».

2. Інформацію, яка міститься у пунктах 1,2. З Змін віл 07.02.2006 р. до Договору.

3. Інформацію, яка міститься у Розділах Додаткової угоди №1 від 18.09.2006 р. до Договору: « 1. Предмет Договору», « 2. Порядок та умови здійснення інвестицій», « 3. Права та обов`язки Організатора конкурсу», « 4. Права та обов`язки Інвестора», « 5. Порядок введення Об`єкта інвестування в експлуатацію», « 6. Відповідальність сторін», « 10. Заміна Інвестора», « 12. Прикінцеві положення», «Додаток».

4. Всю інформацію, яка міститься у Додатковій угоді №2 від 09.07.2008 р. до Договору за винятком інформації про сторін Додаткової угоди, інформації в пунктах 15, 16, 17, «Підписи сторін».

5. Інформацію, яка міститься у пунктах 1, 2, 3. 4, 5, 6 Додаткової угоди №3 від 05.08.2011 р. до Договору.

З огляду на вищенаведене, надаємо згоду на надання наступної інформації:

1. У Інвестиційному договорі від 07.09.2004 р. №049-13/і/14:

Інформацію щодо Сторін Договору; інформацію, яка міститься у Преамбулі Договору, Розділі « 7. Обставини непереборної сили», Розділі « 8. Порядок вирішення спорів», Розділі « 9. Зміни та доповнення до Договору», Розділі «II. Набрання чинності, дія Договору та його припинення», Розділі « 13. Реквізити та підписи сторін».

2. У Змінах від 07.02.2006 р. до Інвестиційному дот овору №049-13/і/14 від 07.09.2004 р.:

- Інформацію щодо Сторін Змін; інформацію, яка міститься у п.4 Змін. Підписи Сторін.

3. У Додатковій угоди №1 від 18.09.2006 р. до Інвестиційному договору №049-136/14 від 07.09.2004 р.:

- Інформацію щодо Сторін Додаткової угоди №1; інформацію, яка міститься у Преамбулі Договору, Розділі « 7. Обставини непереборної сили», Розділі « 8. Порядок вирішення спорів». Розділі « 9. Зміни та доповнення до Договору», Розділі « 11. Набрання чинності, дія Договору та його припинення», Розділі « 13. Реквізити га підписи сторін».

4. У Додатковій угоді №2 від 09.07.2008 р. до Інвестиційному договору №049-13/і/14 від 07.09.2004 р.:

- Інформацію щодо Сторін Додаткової угоди №2; інформацію, яка міститься в пунктах 15, 16, 17 Додаткової угоди №2, «Підписи сторін».

5. У Додатковій угоді №3 від 05.08.2011 р. до Інвестиційному договору №'049-13/і/14 від 07.09.2004 р.:

- Інформацію щодо Сторін Додаткової угоди №3: інформацію, яка міститься в пунктах. 7, 8, 9, 10 Додаткової угоди №3. «Підписи сторін».

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що ТОВ «Дніпроекологія» - інвестором за інвестиційним договором обмежено частину інформацію наведеної ним, шляхом віднесення її до конфіденційною інформації та комерційної таємниці.

Вирішуючи спір по суті, суд акцентує увагу на тому, що комерційна таємниця належить до різновидів конфіденційної інформації, що не є власністю держави. У частині 1 статті 36 Господарського Кодексу України (далі ГК України) поняття «комерційна таємниця» визначається як відомості, що не є державною таємницею, пов`язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди інтересам цього підприємства.

Отже, комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які згідно з чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відомості, які за рішенням керівництва можуть належати до комерційної таємниці підприємства, повинні мати такі ознаки:

не містити державної таємниці;

не завдавати шкоди інтересам суспільства;

стосуватися виробничої діяльності підприємства;

мати дійову або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі;

мати обмеження в доступі.

Статтею 162 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв`язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Суд нагадує, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону.

Відповідно до частин 4 та статті 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Суд досліджуючи матеріали справи, звертає увагу на те, що відповідач, надаючи відповідь на запит на публічну інформацію повідомив заявника про обставини обмеження інвестором доступу до інформації при наданні копії договору та додаткових угод до нього.

У той же час додатком до листа Департамент надав заявнику копію оголошення про конкурс про залучення інвесторів (т. 1, а.с. 83), яке містить основну інформацію про інвестування об`єкта забудови зони відпочинку з громадським центром в районі озера Видубицьке в Печерському районі м. Києва.

Також суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» передбачено перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, зокрема, органи місцевого самоврядування зобов`язані оприлюднювати перелік укладених договорів (далі Порядок № 835).

Варто звернути увагу на те, що Постанова № 835 не передбачає оприлюднення органами місцевого самоврядування договорів у повному обсязі, а лише їх перелік. У зв`язку із наведеним суд відхиляє посилання позивача в цій частині.

Одночасно, суд вважає, що лист Департаменту від 12.07.2018 № 050/13-4862 не містить деталізації підстав часткової відмови в наданні запиту на отримання публічної інформації (повного інвестиційного договору та додатків до них), однак містить обґрунтування підстав надання запитуваної інформації з обмеженням.

При цьому, суд наголошує, що частиною 6 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відтак, на переконання суду, Департамент надавав позивачу інформацію за його запитом із застосуванням положень частини 6 статті 6 Закону № 2939-VI, враховуючи лист ТОВ «Дніпроекологія» вих. № 22/02 від 22.02.2018 в частині обмеження інформації стосовно надання третім особам інвестиційного договору та додатків до нього.

Наведене зумовлює висновок суду про відсутність ознак бездіяльності Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання неповної публічної інформації за адвокатським запитом від 09.07.2018 року № 67 згідно з вимогами Закону № 2939-VI.

Тому адміністративний позов у наведеній частині задоволенню не підлягає.

Своєю чергою, з огляду на похідний характер позовних вимог, не підлягають до задоволення і вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати таку інформацію.

Між тим, суд при вирішенні даного спору не може оминути увагою ті обставини, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/7953/18 розірвано інвестиційний договір № 049/13/і/14 від 07.09.2004 з додатками до нього, що укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроекологія» про забудову зони відпочинку з громадським центром в районі озера Видубицьке в Печерському районі міста Києва за адресою: Набережно-Печерська дорога, 4-10 (Видубицьке озеро); стягнуто солідарно з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроекологія» 27 327 704,30 грн. збитків.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 р. у справі № 910/7953/18 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2019 р. у справі № 910/7953/18 залишено без змін.

Отже станом на час вирішення спору по суті запитуваний позивачем інвестиційний договір та додатки до нього є нечинними, у зв`язку з їх розірванням на підставі рішення суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.