Рішення

від 20.12.2024 по справі 320/30470/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року № 320/30470/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

у червні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (Приватна НВК «Інтербізнес», ПНВК «Інтербізнес», компанія) до Державної служби України з безпеки на (Укртрансбезпека).

Просили визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.03.2024 № 047764.

Ухвалою від 03.07.2024 провадження у справі відкрито, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог ПНВК «Інтербізнес» зазначали, що оскаржувана постанова є протиправною та необґрунтованою, оскільки суб`єктом відповідальності є перевізник, який здійснює перевезення вантажу на комерційній основі. Вказали, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажів, не здійснював перевезення на комерційній основі, а у спірному випадку мала місце доставка вантажу для власних потреб, а саме: яєць курячих з одного власного складу на інший власний склад. Зазначили і те, що Інструкція №385 з використання контрольних пристроїв на автомобільному транспорті поширюється лише на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що для цілей застосування Закону «Про автомобільний транспорт» визначальним є факт здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів, є автомобільним перевізником. Також пояснили, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Наголосили, що транспортний засіб у спірному випадку обладнаний цифровим тахографом, позивач повинен був забезпечити належну експлуатацію тахографу, зокрема, водій повинен мати та використовувати особисту картку водія до цифрового тахографу і мати можливість роздрукувати інформацію про робочий час і час відпочинку.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

29.01.2024 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки у м. Києві по проспекту Бажана, 1 (Л) КПП проведено рейдову перевірку на дорозі транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу MAN TGX 26 440, номерний знак НОМЕР_1 .

Перевірку проведено на підставі направлення від 29.01.2024 №001283.

Водієм було надано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.67зв.-68), посвідчення водія (а.с.68зав.), товарно-транспортну накладну від 27.01.2024 (а.с.69), протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с.69зв.).

За результатами перевірки складено акт №АР043455 від 29.01.2024, у якому констатовано відсутність документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказано, що транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом. При цьому, зазначено, що у водія відсутня роздруківка даних цифрового тахографу за 29.01.2024, водій не використовує особисту карту водія (а.с.9).

У зв`язку із наведеним, зроблено висновок про порушення пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 і статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій із актом ознайомлений і зазначив у ньому про незгоду (а.с.9) .

Позивачем направлялися заперечення на акт перевірки (а.с.11).

Власником автомобільного транспорту MAN TGX 26 440, номерний знак НОМЕР_1 , є сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» (а.с.67зв., 68).

У відповідності до умов договору оренди транспортного засобу №07/11 від 07.11.2022, укладеного позивачем із сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче», орендодавець (СПрАТ «Охоче») зобов`язується передати орендареві (ПНВК «Інтербізнес») у строкове платне користування транспортний засіб MAN TGX 26 440, державний номер НОМЕР_2 , а орендар - зобов`язується прийняти у строкове платне користування об`єкт оренди, що визначений у цьому договорі та акті прийому-передачі і зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с.14-15).

Актом приймання-передачі до такого договору від 07.11.2022 №07/11, оформлено передачу названого транспортного засобу позивачу (а.с.16).

Таким чином, автомобіль MAN TGX 26 440, державний номер НОМЕР_2 , знаходився у користуванні саме Приватної НВК «Інтербізнес».

Як видно із товарно-транспортної накладної від 29.01.2024 №YY999-001999 (а.с.18), автомобільним перевізником вказано філію «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес»; пункт навантаження: Київська область Баришівський район с. Садове; пункт розвантаження: Київська область, смт. Макарів; водій ОСОБА_1 .

Як вбачається із наказу від 11.10.2023 №127-к/а, ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу бригади доставки готової продукції с. Садове філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» з 12.10.2023 (а.с.19).

Як видно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26 440 (а.с.67зв., 68), повна маса автомобіля становить 26000 кг, маса без навантаження 9850 кг.

Також відповідачем надані фотокопії названого вище транспортного засобу (а.с.67).

08.02.2024 оформлено повідомлення про розгляд справи про порушення (а.с.72), яким позивач викликався на розгляд справи про вчинення правопорушення. Відповідач надав докази направлення цього повідомлення (а.с.71).

05.03.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 047764 (а.с.13), якою до позивача, відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за відсутність на момент проведення перевірки роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно застосував до нього норми пункту 3.3 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, і помилково дійшов висновку, що компанія у спірних відносинах виступала перевізником, що надає послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, а відповідно і суб`єктом вчинення правопорушення, звернувся із цим позовом до суду. Просив звернути увагу і на те, що мала місце доставка яєць курячих для власних потреб із одного власного складу компанії на інший, на підтвердження чого, окрім названої вище товарно-транспортної накладної, надали і накладну на зовнішнє переміщення №1999 від 29.01.2024 між складами готової продукції (а.с.17).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до пункту 5 названого Положення Укртрансбезпека здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (Закон № 2344-III).

За визначенням у статті 1 названого Закону:

автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Відповідно до положень частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством (стаття 18 Закону № 2344-III).

Згідно вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (стаття 48 Закон № 2344-III).

За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

У відповідності до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом "а" частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці від 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною 06.03.2008) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

За приписами частини третьої статті 10 названої Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції №153 жодному водію не дозволяється керувати транспортним засобом без перерви більше чотирьох годин.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком №1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 (Порядок №1567).

Як закріплено у пункті 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

За нормами пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункти 26, 27 Порядку №1567).

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (Положення №340).

У відповідності до абзацу першого пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За визначенням у пункті 1.5 Положення №340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).

За положеннями пункту 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 № 946/18241 (Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

За визначенням у пункті 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Надаючи оцінку викладеному, суд приходить до висновку, що за результатом тлумачення наведених вище положень обов`язковою умовою для визнання учасника дорожнього руху перевізником є наявність у нього статусу фізичної чи юридичної особи, а також залучення у процес переміщення вантажу у просторі із використанням вантажного автомобіля та праці найманого водія.

При цьому, наявність або відсутність у процесі переміщення вантажу із використанням вантажного автомобіля та праці найманого водія саме послуги з перевезення пасажирів чи вантажів (тобто перевезення на договірних умовах за плату) не має юридичного значення, оскільки таке перевезення може відбуватись і за власний кошт (у тому числі для задоволення власних внутрішньогосподарських потреб, як у випадку, який розглядається).

Суд констатує, що нормами чинного законодавства закріплено обов`язковий облік часу роботи водія транспортного засобу; при цьому, закріплюючи нормативно такий обов`язок законодавець мав на меті підвищити безпеку дорожнього руху, без прив`язки виду і характеру перевезень до господарської діяльності.

Крім цього, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон діючими тахографами (із заповненням відомостями про час роботи і відпочинку водія), а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Суд наголошує, що транспортний засіб у випадку, який розглядається, має масу без навантаження 9850 кг, повна загальна маса 26000 кг.

Тобто поріг у 3,5 тони (який дозволяв не використовувати діючий і повірений тахограф, у тому числі із заповненням інформації про роботу та відпочинок водія) у спірному випадку значно перевищений.

Також суд ще раз наголошує, що законодавцем встановлено вимоги до контролю дотримання вимог тривалості робочого часу водія саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, а не у взаємозв`язку із фактом здійснення перевезення на договірних засадах за плату.

За наведеного, суд приходить до висновку про існування у кожної юридичної особи або фізичної особи, що використовує для перевезення вантажу як на договірних засадах, так і для задоволення власних потреб такий транспортний засіб як вантажний автомобіль повною масою понад 3,5 тон із використанням праці найманого водія - обов`язку наявності тахографу із використанням такого приладу експлуатації вантажного автомобіля за призначенням і належним чином або використання інших суміжних засобів обліку робочого часу найманого водія.

Такий обов`язок обумовлений необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому має поширюватись як на автомобільного перевізника юридичну особу, що надає комерційну послугу з перевезення вантажів, так і на перевізника юридичну особу, яка здійснює переміщення вантажу для власних внутрішньогосподарських потреб без надання послуги іншим учасникам цивільних відносин. Протилежне тлумачення цієї вимоги буде мати наслідком дискримінацію однакових за статусом та категорією учасників відносин у однакових умовах участі у дорожньому русі.

Тому, за наведеного, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що водії, які здійснюють перевезення на вантажних автомобілях з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати діючий тахограф і належно його експлуатувати, у тому числі мати і використовувати особисту картку водія до цифрового тахографу із подальшою можливістю роздруковувати дані роботи тахографа, що, відповідно, дають змоги визначити дотримання режиму роботи і відпочинку водія.

Щодо доводів про розповсюдження Інструкції №385 лише на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом, то, по-перше, вона не є тим нормативним актом, який встановлює обов`язок для позивача мати діючий і повірений тахограф (такими документами є Закон «Про автомобільний транспорт» та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, а також ратифікована Верховною Радою України Конвенція Міжнародної організації праці від 1979 року № 153); по-друге, за нормами пункту 1.2. Інструкції №385 вона регулює порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, тобто технічні аспекти використання тахографу; по-третє, позивач звужувально тлумачить положення пункту стосовно надання послуг з перевезення вантажів; по-четверте, відсутність перерахованих у акті документів дає підстави для висновку про недотримання позивачем вимог у частині наявності саме діючого тахографа, адже за відсутності інформації про режими роботи, яка міститься саме у роздруківці даних до тахографу і особистій карті водія, якщо має місце використання саме цифрового тахографу, що і було у спірному випадку, - не дає можливості визначити час роботи і відпочинку водія, а саме це є метою для запровадження обов`язку контролю часу праці й відпочинку водіїв і наявності тахографу.

Отже, позивачем не доведено наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а остання прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.