Ухвала

від 20.12.2024 по справі 400/11859/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 грудня 2024 р. № 400/11859/24 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Бульба Н.О., ознайомившись з

адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Державного реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олесі Юріївни, вул. Заводська, 1, с-ще Кам`яний Міст, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55232, провизнання протиправними та скасування рішень від 09.10.2024ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державного реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олесі Юріївни про визнання протиправними та скасування рішень від 09.10.2024.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з матеріалами справи, позивач звернувся до суду із вимогами до Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олесі Юріївни про скасування/анулювання реєстраційних дій щодо нерухомого майна.

Виходячи зі змісту позовних вимог, суд дійшов висновку, що цей спір має приватноправовий характер, а саме є спором позивача у справі щодо встановлення права власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено з матеріалів справи, що розглядається, виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з тим, що державним реєстратором були вчинені реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, спір щодо якого перебуває на розгляді в суді загальної юрисдикції.

Таким чином, спірні правовідносини є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем речового права на спірне майно (земельні ділянки) і можуть впливати на майнові права та інтереси особи, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з скасуванням реєстраційних дій, тобто такі правовідносини обумовлені необхідністю захисту прав не у сфері публічно-правових відносин, а майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у цьому випадку має місце приватноправовий спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 зазначено, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

З урахуванням наведеного вище, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 19, п. 1) ч. 1 ст.170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 400/11859/24.

2. Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Н.О. Бульба