Рішення

від 19.12.2024 по справі 420/25732/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25732/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.08.2024 р. № 32242/15-32-24-07 про застосування до ОСОБА_1 (штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 340.00 грн. (триста сорок грн. 00 коп.), винесене на підставі акта перевірки № 29504/15-32-24-07 від 15.07.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 31.01.2005 р. по 28.12.2019 р., а також у період з 01.07.2021 р. по 15.12.2023 р. здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування. 15.07.2024 р. ГУ ДПС в Одеській області складено акт про результати камеральної перевірки № 29504/15-32-24-07, яким встановлено помилку (порушення) щодо несвоєчасного подання податкової звітності, в порушення вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, зокрема податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік від 08.05.2024 р. № 9386438603. На підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 01.08.2024 р. № 32242/15-32-24-07 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 340.00 грн. (триста сорок грн. 00 коп.) на підставі пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що ППР № 32242/15-32-24-07 від 01.08.2024 року винесено з порушенням ПК України, не ґрунтується на законодавстві, порушує права та законні інтереси позивача, а отже є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства України і підлягає скасуванню.

Ухвалою від 19.08.2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28.08.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування правової позиції відповідачем зазначено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VІ(із змінами та доповненнями),відповідно до ст..76,ст..86 ПКУ та 69.1 ст.69 підрозд. 10 розд. ХХПКУ «Перехідні положення» ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями з урахуванням змін норм, внесених до ПКУ Законами України від 12.05.2022 року №2260-ХІ та №2520-ІХ від 15.08.2022 року, проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Дані перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової звітності ,а саме ,податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (№9386438603 від 08.05.2024 року). Відповідальність передбачена пунктом 120.1 статі 120 розділу ІІ ПКУ.

Враховуючи вищевикладене контролюючим органом у законний спосіб було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, доводи, наведені позивачем, не спростовують порушення, встановленні перевіркою, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного ППР.

04.09.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 31.01.2005 р. по 28.12.2019 р., а також у період з 01.07.2021 р. по 15.12.2023 р. здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VІ(із змінами та доповненнями), відповідно до ст.76,ст.86 ПКУ та 69.1 ст.69 підрозд. 10 розд. ХХПКУ «Перехідні положення» ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями з урахуванням змін норм, внесених до ПКУ Законами України від 12.05.2022 року №2260-ХІ та №2520-ІХ від 15.08.2022 року, проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки складено Акт №29504/1532-24-07 від 150.7.2024 року про результати перевірки даних, задекларованих у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Відповідно зазначеного Акту перевіркою встановлено несвоєчасне подання податкової звітності, а саме: декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (№9386438603 від 08.05.2024 року).

01.08.2024 року ГУ ДПС в Одеській області винесено ППР № 32242/15-32-24-07, яким до позивача застосовано фінансову санкцію (штраф) у розмірі 340,00 грн відповідно до пп.54.3.1. п. 54.3. ст. 54, п. 121.1 ст. 120 ПКУ.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № № 32242/15-32-24-07 від 01.08.2024 року необґрунтованим, прийнятим з порушенням чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 41.1. статті 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1.).

Відповідно до положень підпунктів 19-1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, що визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних.

Як встановлено судом, податковий органом проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено порушення, а саме: несвоєчасне подання податкової звітності, а саме: декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з пп. 49.18.4. п. 49.18. ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.1. ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до акту від 15.07.2024 року граничним строком подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік є 30.04.2024 року. Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік ОСОБА_1 подана 08.05.2024 року, тобто с пропуском строку, встановленого пп. 49.18.4. п. 49.18. ст. 49 ПК України.

Суд зазначає, що позивачем не надано докази вчасної подачі ним річної декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340,00 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 32242/15-32-24-07 від 01.08.2024 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя: Самойлюк Г.П.

.