Рішення

від 20.12.2024 по справі 520/24258/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 520/24258/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2024 року до Харківського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Харківського окружного адміністративного суду (надалі також відповідач), у якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати з дня його прийняття наказ голови Харківського окружного адміністративного суду "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 " №04-07/21 від 29.04.2024; зобов`язати Харківський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 25.04.2024, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді у зв`язку з наявністю стажу понад 15 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею Харківського окружного адміністративного суду, її стаж роботи на посаді судді складає 15 років, тому на підставі частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" їй повинна нараховуватися та виплачуватися суддівська винагорода з доплатою за вислугу років 40% від посадового окладу. Проте, 29.04.2024 голова Харківського окружного адміністративного суду видав наказ №04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ", яким з 25.04.2024 скасовано щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1 , хоча до 25.04.2024 суддівську винагороду позивачу нараховували та виплачували у розмірі посадового окладу з нарахуванням доплат до посадового окладу. Позивач пояснює, що про перерахунок суддівської винагороди позивач дізналася 30.07.2024, отримавши довідку №06-62/34393/24, та в той же день їй було повідомлено про винесення наказу №04-07/21, з яким ОСОБА_1 ознайомилася 02.08.2024. Позивач вважає оспорюваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018. Вказує, що вона не здійснює правосуддя з 18.06.2014 через припинення повноважень у зв`язку із закінченням строку, на який ОСОБА_1 було призначено, та через не призначення її на посаду судді після закінчення п`ятирічного строку до цього часу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року матеріали адміністративної справи №520/24258/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - направлено до Другого апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року адміністративну справу №520/24258/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа №520/24258/24 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 02 жовтня 2024 року /а.с. 30/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №520/24258/24, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12:00 год. 24 жовтня 2024 року, витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

21 жовтня 2024 року електронною поштою та 29 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив Харківського окружного адміністративного суду на позовну заяву /а.с. 43-45, 60-64/, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 18.06.2009 №458/2009 Ізовітову-Вакім О.В. призначено на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду строком на 5 років, 18.06.2014 п`ятирічні повноваження судді Ізовітової-Вакім О.В. припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який її було призначено, рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду до теперішнього часу не прийнято. Вказує, що з 18.06.2014 по 29.04.2024 нарахування та виплата винагороди судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 здійснювалася з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років. З метою дотримання прав суддівського корпусу та недопущення порушень фінансової дисципліни в частині нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді, 28.03.2024 за вих. №06-64/4449/24 адміністрацією суду на адресу Державної судової адміністрації України надіслано звернення щодо нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді, після відповіді на яке 29.03.2024 головою суду видано наказ № 04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №520/24258/24 до судового розгляду по суті на 09:30 20 листопада 2024 року.

Учасники справи в судове засідання 20 листопада 2024 року повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України /а.с. 59, зворот а.с. 59/, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Позивач надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності /а.с. 42/.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглянути справу за відсутності учасників справи в письмовому провадженні.

Частиною 2 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Указом Президента України "Про призначення суддів" №458/2009 від 18.06.2009 призначено строком на п`ять років у місцевих адміністративних судах на посади, зокрема, судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 №04-03/114 зараховано суддю ОСОБА_1 до штату Харківського окружного адміністративного суду на посаду судді на підставі Указу Президента України від 18.06.2009 №458/2009 "Про призначення суддів", з 03.09.2009, з посадовим окладом згідно штатного розпису /а.с. 13/.

Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 №04-04/260 встановлено ОСОБА_1 , судді Харківського окружного адміністративного суду, щомісячну доплату за вислугу років за наявності стажу роботи більше 15 років в розмірі 40% посадового окладу, з 04.09.2021 /а.с. 67/.

Харківський окружний адміністративний суд звернувся з листом від 28.03.2024 №06-64/14449/24 до Державної судової адміністрації України з питання нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді /а.с. 65/, у відповідь на який отримав лист Державної судової адміністрації України від 24.04.2024 вих. №10-10096/24, у якому наведено норми частини 2 статті 19 та статті 130 Конституції України, частин 1, 2, 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" /а.с. 66/.

Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 №04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 " скасовано щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1 у розмірі 40% посадового окладу з 25.04.2024 /а.с. 68/.

Позивач не погодилася з наказом Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 №04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 " та звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 №04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ", суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016) держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Таким чином, частиною другою статті 130 Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016) встановлено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України № 1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом першим частини третьої статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною четвертою статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною десятою статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Таким чином, з 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів", які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів", який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. А частиною десятою статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Положення частини десятої статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" є чіткими до сприйняття і розуміння, текстуально викладені у спосіб, котрий виключає множинне тлумачення, не створюють розумних підстав для виникнення будь-яких очікувань чи сподівань.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 1-7/2018 (4062/15) вирішено:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

3. Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Предметом конституційного провадження у справі № 1-7/2018(4062/15) була частини третя, десята статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII.

На час ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 1-7/2018 (4062/15) вже був прийнятий та набрав чинності 30 вересня 2016 року Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частина десята статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" у редакції "Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу" набрала чинності 30 вересня 2016 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 1-7/2018 (4062/15).

Зважаючи на викладене вище, у даному випадку не можна стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним.

Положення частини десятої статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" не були визнані неконституційними ні Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 1-7/2018 (4062/15), ні іншим Рішенням Конституційного Суду України та є чинними починаючи з 30 вересня 2016 року.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а, на яку посилається позивач, викладено такий правовий висновок: "22. Отож, з уваги на написане, можна виснувати, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.".

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 1-7/2018 (4062/15) вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

У своєму Рішенні від 04.12.2018 року № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України чітко вказав норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами: частини першої статті 55, частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89, частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147, для цілей застосування яких визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу".

Тобто до випадків, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою Конституційний Суд України відніс: нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

У спірному випадку немає жодного з наведених вище випадків, що передбачені частиною першою статті 55, частиною восьмою статті 56, частиною першою, другою статті 89, частиною третьою статті 82, частиною шостою, сьомою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, для цілей застосування яких Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу" (пункт 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №1-7/2018 (4062/15)).

Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 №04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 " прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені статтею 130 Конституції України та Законом України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів", підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні.

Отже, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування з дня його прийняття наказу голови Харківського окружного адміністративного суду "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 " №04-07/21 від 29.04.2024 та похідної від неї вимоги про зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 25.04.2024, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді у зв`язку з наявністю стажу понад 15 років, - слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 77, 139, 205, 229, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського окружного адміністративного суду (ідентифікаційний код 34390710, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич