Рішення

від 19.12.2024 по справі 480/1018/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року Справа № 480/1018/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1018/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними і скасувати Рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 №UA100380/2024/000004/2;

- стягнути сплачений судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Державної митної служби України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від01.03.2021 34-SB, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» і компанією «XINHUA ELEKTRICAL CO.LTD OF GUANGDONG», (Китай), декларантом позивача до Київської митниці 09.01.2024 було подано електронну митну декларацію № 24UA100380300782U4, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача стверджує, що незважаючи на те, що подання передбачених Митним кодексом України документів дозволяло посадовій особі підрозділу митного оформлення відповідача виконати необхідні процедури митного контролю та митного оформлення товарів позивача і відповідно завершити їх митне оформлення, 09.01.2024 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА100380/2024/00000/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товару скориговано «за резервним методом».

Позивач не погоджується зі вказаним рішенням та зазначає, що на виконання вимог Митного кодексу України, уповноваженою особою позивача до митного оформлення загалом були надані відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, які за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі свідчать про вагу та ціну товару, про проведення оплати за товар у розмірах, визначених укладеним контрактом, про транспортування товару, про складові заявленої позивачем митної вартості товару, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Зазначає, що посилання митниці на обов`язкову наявність в інвойсі дати відвантаження є необґрунтованими, оскільки для підтвердження дати відправки є інші документи (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки. Крім цього, дата поставки в інвойсі жодним чином не впливає на числові складові митної вартості поставленого товару.

Також, вказує, що здійснення ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON» позивач не здійснює, оскільки йому належить такий знак, про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 28.09.2018 № 247619, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. За таких обставин, підстави для здійснення ліцензійних платежів відсутні.

Щодо прайс-листа та його ідентичності з поставкою товарів, вказує, що то такий лист не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості товарів, а є нормативно-виробничим практичним (або) довідковим виданням, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.

З приводу тверджень відповідача про ненадання всіх перевізних (транспортних) документів позивач зазначає, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, отже, у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат із доставки товару для підтвердження складової митної вартості товару.

Щодо перекладу митної декларації країни відправлення, вказує, що в силу ст. 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Але, в свою чергу, в митній декларації країни постачальника, арабськими (зрозумілими для пересічених громадян) цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується. Крім цього, англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких умов, на думку представника товариства, відсутня необхідність в перекладі митної декларації країни відправлення українською мовою.

Щодо наявності в інвойсі від 25.09.2023 № XHUKR2307017 відомостей стосовно номеру контейнеру, до виставлення коносаменту, то вказав, що постачальник при проведенні митних процедур, станом на 28.09.2023 мав інформацію про номер контейнеру, про що свідчить наявність номеру контейнеру в митній декларації постачальника від 28.09.2023 №516620230663749235, при цьому, вказана обставина зовсім не впливає на митну вартість товару.

Також, представник зазначає про помилковість доводів відповідача з приводу посилань у платіжному дорученні від 31.07.2023 № 230731/000584684 на проформу-інвойс від 25.09.2023 № XHUKR230717, яка до митного оформлення не надавалася, оскільки в зазначеному банківському платіжному документі вказано підстави для перерахування інвойс-проформи від 12.07.2023 XHUKR2307177, а не від 25.09.2023.

Крім того, на переконання представника, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товар.

Однак, у оскаржуваному рішенні зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, на думку представника, прямо суперечить положенням законодавства, та може бути самостійною підставою для його скасування.

З урахуванням наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 16.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-SB-PR зазначається, що дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження;

- заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron», надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;

- у прайс-листі виробника від 01.07.2023 по 01.09.2023 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців;

- при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB Nansha», як це зазначено у МД від 09.01.2024 № 24UA100380300782U4, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.12.2023 № 21/12/2023FK/4 від Компанії ДП «Формаг-Київ» та № 398 від 07.09.2023 від ПП «Транскарго». Згідно з відомостями, наведеними в СМR від 06.01.2024 № 00014656 перевезення товарів здійснює ТОВ «ІМТРЕКС». Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, що підтверджує сумніви митного органу щодо не включення складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Документів від безпосереднього перевізника не надано. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням: п. 2 ч.2 ст.52 МК України, ч.2, 9, 10 та 21 ст.58 МК України;

- копія митної декларації країни відправлення надана без урахування статті 254 Митного кодексу України.

- в інвойсі від 25.09.2023 № XHURK2307017 зазначено номер контейнеру, хоча Коносамент №GS123091132 був виставлений 05.10.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви;

- у платіжному дорученні від 31.07.2023 № 230731/000584684 міститься посилання на проформу-інвойс від 25.09.2023 № XHUKR230717, яка до митного оформлення не надавалася.

Враховуючи вказані розбіжності, згідно ст. 53-54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, втім декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість.

Отже, як зазначає представник, зважаючи на те, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари контролючий орган дійшов до правильного висновку про неможливість використання інформації щодо ціни, яка була заявлена декларантом під час митного оформлення товару, відтак відповідачем правомірно винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 року № UА1000380/2024/000004/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товару скориговано «за резервним методом».

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій висловив незгоду з доводами, викладеними відповідачем у відзиві. Також, представник наголосив, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.03.2021 34-SB, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» і компанією «XINHUA ELEKTRICAL CO.LTD OF GUANGDONG», (Китай), декларантом позивача до Київської митниці 09.01.2024 було подано електронну митну декларацію (далі - МД) 24UA100380300782U4 (а.с. 15), відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: пакувальний лист від 25.09.2023; рахунок-фактура (інвойс) від 25.09.2023 XHUKR230717; коносамент від 05.10.2023 GS123091132; автотранспортна накладна від 06.01.2023 № 00014656;декларація про походження товару від 25.09.2023 XHUKR230717; банківський платіжний документ від 31.07.2023 №230731/000584684; банківський платіжний документ від 12.12.2023 № 231212/000597908; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2023 № 64975; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2023 № 1130; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.12.2023 №21/12/2023FК/4; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.11.2023 №513; прайс-лист виробника від 01.07.2023 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.03.2021 № 34-8В; договір транспортного експедируванням від 15.06.2017 № 06/17-2017; договір (контракт) про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01; копія митної декларації країни відправлення від 28.09.2023 № 516620230663749235.

У подальшому, 09.01.2024 відповідачем було надіслано електронне повідомлення (а.с. 16), в якому було зазначено, що документи містять розбіжності які мають вплив на визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів); копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст.254 МКУ; виписку з бухгалтерської документацїї (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); каталоги, специфікацїї, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом від 09.01.2024 № 09/01 (а.с. 17) повідомлено митний орган щодо неможливості надання додаткових документів у зв`язку з їх необов`язковістю та необгрунтованістю для митного оформлення в силу ст. 53 МК України та/або відсутністю у позивача.

У подальшому, 09.01.2024 було прийнято рішення про коригування митної вартості № UА100380/2024/000004/2 (а.с. 11), відповідно до якого відповідачем застосовано резервний метод згідно із статтею 64 Митного Кодексу України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар 1-митна декларація від 19.10.2023 № 23UА1003806876201U2 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,64 USD/кг.)

У прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 року №UА100380/2024/000004/2 вказано, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-SB-PR зазначається, що дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження;

- заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron», надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;

- у прайс-листі виробника від 01.07.2023 по 01.09.2023 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців;

- при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB Nansha», як це зазначено у МД від 09.01.2024 № 24UA100380300782U4, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунокфактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортноекспедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Договорами про надання транспортно-експедиційних послуг передбачено подання заявок клієнта. Заявки клієнта до митного оформлення не надавались. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.12.2023 № 21/12/2023FK/4 від Компанії ДП «Формаг-Київ» та № 398 від 07.09.2023 від ПП «Транскарго». Згідно з відомостями, наведеними в СМR від 06.01.2024 № 00014656 перевезення товарів здійснює ТОВ «ІМТРЕКС». Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, що підтверджує сумніви митного органу щодо не включення складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Документів від безпосереднього перевізника не надано. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням: п. 2 ч.2 ст.52 МК України, ч.2, 9, 10 та 21 ст.58 МК України;

- копія митної декларації країни відправлення надана без урахування статті 254 Митного кодексу України.

- в інвойсі від 25.09.2023 № XHURK2307017 зазначено номер контейнеру, хоча Коносамент № GS123091132 був виставлений 05.10.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви;

- у платіжному дорученні від 31.07.2023 № 230731/000584684 міститься посилання на проформу-інвойс від 25.09.2023 № XHUKR230717, яка до митного оформлення не надавалася.

Також, відповідачем на подану митну декларацію винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2024/000027, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення (а.с. 13).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів UA100380/2024/000004/2 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, суд враховує наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За прриписами положень статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другоюстатті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.03.2021 34-SB, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» і компанією «XINHUA ELEKTRICAL CO.LTD OF GUANGDONG», (Китай), декларантом позивача до Київської митниці 09.01.2024 було подано електронну митну декларацію № 24UA100380300782U4, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявлення митної вартості декларантом позивача надано до митного органу документи, а саме: пакувальний лист від 25.09.2023; рахунок-фактура (інвойс) від 25.09.2023 XHUKR230717; коносамент від 05.10.2023 GS123091132; автотранспортна накладна від 06.01.2023 № 00014656;декларація про походження товару від 25.09.2023 XHUKR230717; банківський платіжний документ від 31.07.2023 № 230731/000584684; банківський платіжний документ від 12.12.2023 № 231212/000597908; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2023 № 64975; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2023 № 1130; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.12.2023 №21/12/2023FК/4; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.11.2023 №513; прайс-лист виробника від 01.07.2023 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.03.2021 № 34-8В; договір транспортного експедируванням від 15.06.2017 № 06/17-2017; договір (контракт) про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01; копія митної декларації країни відправлення від 28.09.2023 № 516620230663749235.

На переконання суду, надані позивачем до митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, та у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Так, у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 року № UА100380/2024/000004/2 вказано, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, зокрема в оскаржуваному рішенні митний орган посилається на неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Так, пунктом 4.2 контракту № 34-SB-PR від 01.03.2021 (а.с.19-21) визначено, що умови поставки за цим Контрактом вказуються в Інвойсі відповідно до «Інкотермс 2010», відповідно до якого умовами постачання є «FOB Nansha» (Китай) (а.с.24).

Умови постачання «FOB» згідно з «Інкотермс 2010» передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки «FОВ», відповідно до положень ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10 ст.58 МК України).

Як встановлено судом, перевезення товарів позивача здійснювалось ТОВ «ТРАНСКАРГО» на підставі укладеного 15.06.2017 договору транспортного експедирування № 06/17-2017, який подавався до митного оформлення товару з додатковою угодою від 01.07.2017 (а.с.31-34).

Крім того, відповідачу було надано :

- довідку про транспортні витрати від 06.08.2023 № 361, відповідно до якої вартість доставки вантажу по коносаменту GS123091132 від 05.10.2023 контейнер FFAU2277018, вага брутто 9051.25 кг на адресу ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» від місця завантаження на умовах FОВ NANSHA до порту прибуття GDANSK складає 33000,00 грн. (а.с. 35);

- рахунок на оплату № 1130 від 16.11.2023 за міжнародне перевезення за маршрутом NANSHA CN GDANSK, PL конт. FFAU2277018 (а.с. 36);

- коносамент (товаророзпорядчий морський документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) від 05.10.2023 GS123091132 (а.с. 30);

- довідку з транспортних витрат від 21.12.2023 №21/12/2023FК/4, відповідно до якої компанія ДП «Формаг Київ» ТОВ «Формаг» підтверджує, що вартість міжнародної доставки вантажу по коносаменту № 123091132 (контейнер: FFAU2277018, вага брутто 9051.25 кг) на адресу ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» від місця завантаження (порт м. Гданськ, Польща до м/п Ізов Україна) складає: Invoice XHUKR2307017 - 82693,13 грн.; транспортні послуги від кордону м/п Ізов до м. Київ, Україна 52196,72 грн. Зазначено, що страхування вантажу не проводилось (а.с. 48);

- рахунок на оплату ДП «Формаг Київ» № 64975 від 21.12.2023 на загальну суму 134889,85 грн. (а.с. 49);

- договір транспортного експедирування № 3008/22-01 від 30.08.2022 ( а.с. 38-41);

- СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 06.01.2023 №00014656, в якій зазначено: FFAU2277018, вага брутто 9051.25 кг, постачальник та отримувач товару, маршрут слідування (а.с. 48).

Так, із поданих позивачем до митного оформлення документів, зокрема договору транспортного експедирування № 3008/22-01 від 30.08.2022, укладеного між позивачем та ДП ДП «Формаг-Київ», вбачається, що товариство повинно оплатити послуги експедитора на підставі виставленого експедитором рахунку (п. 3.1 договору від 30.08.2022), в яких узгоджується вартість договору, який є невід`ємною частиною договору (п. 3.3) (а.с. 39).

Згідно з рахунком № 64975 від 21.12.2023 (а.с. 49) про транспортно-експедиційних послуг платником є ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД», перевізником ДП «Формаг-Київ», сума платежу за послуги перевезення:

- навантажувально -розвантажувальні роботи, документація у порт м. Гданськ, Польща : сума без ПДВ 12847,15 грн.;

- міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом за єдиним міжнародним транспортним документом за маршрутом м. Гданськ, Польща м. Київ, Україна : автоперевезення за маршрутом м. Гданськ, Польща,-м/п Ізов, Україна (сума без ПДВ 69845,98 грн.); автоперевезення за маршрутом м/п Ізов, Україна м. Київ, Україна (сума без ПДВ 46563,98 грн.); траспортно-експедиторське обслуговування (сума без ПДВ 4693,95 грн., ПДВ 938,79 грн.).

Всього до сплати 134889,85 грн., із них сума без ПДВ 133951,06 грн. та ПДВ у сумі 938,79 грн.

Також, у рахунку вказані банківські реквізити ДП «Формаг-Київ» (IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК» м. Чорноморськ, МФО 328168 та умови платежу вказано як «рахунок підлягає сплаті у передбачений договором строк. По закінченню даного договору нараховується пеня, інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми».

Рахунок містить відомості, відповідно до яких можливо встановити належність послуг до товарів, а саме у графі «відносно» значиться: B/L GS123091132, FFAU2277018, тобто номер коносамента та контейнера, в якому містився товар, що перевозився.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 1368 від 19.01.2024 про сплату декларантом ДП «Формаг-Київ» 134889,85 грн., як оплата за міжнародне перевезення № 64975 від 21.12.2023 (а.с. 50).

Отже, позивач відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подав документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, і це були не лише довідки про транспортні витрати, до яких мав зауваження відповідач.

З приводу посилання представників митниці на подання декларантом транспортного документу СМR від 06.01.2024 № 00014656, в якому міститься відмітка перевізника ТОВ «ІМТРЕКС», водночас не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.1.2, п. 2.1.3, 2.1.5 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 ДП «Формаг-Київ» має право як експедитор представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, терміналами, портами, аеропортами та іншими організаціями; залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та треті особи, вибирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання траснпортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта (а.с. 38-41).

При цьому, договором не передбачено обов`язку експедитора надавати клієнту (позивачу) документи щодо залучення третіх осіб (зокрема, ТОВ «ІМТРЕКС») до перевезення вантажів.

Натомість, п. 2.3.2 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 передбачено право, а не обов`язок клієнта вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу.

Пунктом 2.4.15 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 встановлено обов`язок клієнта оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта.

Водночас, згідно з п. 3.1 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2. цього договору. У разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений п. 3.2 цього договору.

Відтак, експедитор має право виставити позивачу додатковий рахунок щодо оплати послуг ТОВ «ІМТРЕКС» як перевізника, залученого до перевезення товару, або вказати такі витрати в основному рахунку№ 64975 від 21.12.2023, однак не зробив цього, що вбачається зі змісту цього рахунку.

Тобто у позивача як у клієнта може і не бути документів, що підтверджують взаємовідносини між експедитором за договором від 30.08.2022 № 3008/22-01 (ДП «Формаг-Київ») із залучення третіх осіб до перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки право залучати таких осіб та право виставляти ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» рахунки за такі перевезення належить виключно експедитору.

Стосовно тверджень відповідача про те, що у наданому прайс-листі відсутня інформація щодо всього асортименту продукції, який виробник пропонує для продажу, суд зазначає, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару належать до додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових вимог щодо складення та заповнення вищевказаних документів.

Крім того, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно зі ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Статтею 190 Господарського кодексу України визначено, що вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Таким чином, відсутність всього асортименту продукції, який виробник пропонує для продажу, у прайс-листі, складання прайс-листа для певного контрагента, не є ціноутворюючим фактором, не змінює і не впливає на визначення митної вартості товару.

З приводу тверджень митниці про те, що надані позивачем документи на товари не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 1109 ЦК України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Таким чином, контракт постачання товарів може містити інформацію про наявність такої складової митної вартості товару, як ліцензійні платежі, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, визначено, що сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Разом з тим, жодних висновків про наявність вказаних умов оскаржуване рішення відповідача не містить.

Здійснення ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON» позивач не здійснює, оскільки йому належить такий знак, про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 28.09.2018 № 247619, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України ( а.с.18).

За таких обставин, суд погоджується із доводами представника позивача, що підстави для здійснення ліцензійних платежів відсутні.

Щодо надання декларації відправника без урахування статті 254 МК України, тобто без перекладу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

При цьому, суд звертає увагу, що з декларації країни відправлення (а.с. 29) можливо встановити одержувача товару «SVIT-BUD LTD», а також сам товар, що постачався, його кількість та ціну, оскільки у декларації вказано номер інвойсу № ХНUKR2307017.

Також суд відхиляє доводи представника митниці про те, що у платіжному дорученні від 31.07.2023 № 230731/000584684 міститься посилання на проформу-інвойс від 25.09.2023 № XHUKR230717, яка до митного оформлення не надавалася, оскільки в зазначеному банківському платіжному документі (а.с. 26) зазначено підстави для перерахування інвойс-проформи від 12.07.2023 XHUKR2307177, а не від 25.09.2023.

Суд вважає слушними доводи представника позивача, що такий порядок складання попередніх рахунків і фактичних рахунків, пов`язаний з порядком здійснення підприємницької діяльності та виконання договірних відносин стосовно здійснення оплати поставленого товару. Так, спочатку замовник (позивач) замовляє партію товару у виробника, який виставляє попередній рахунок (інвойс-проформу), на підставі якого здійснюється передплата за поставлений товар, що і було зроблено позивачем 31.07.2023 в сумі 5542,00 доларів США на підставі рахунку-проформи від 12.07.2023 № XHUKR230717. У подальшому, після виготовлення партії товару, розуміння кількості і дати поставки, виробник сплпчує залишок вартості товару в сумі 221678,00 доларів США вже 25.09.2023 на підставі наявного інвойс-фактури від 25.09.2023 № XHUKR230717.

Щодо тверджень відповідача про те, що «в інвойсі від 25.09.2023 № XHURK2307017 зазначено номер контейнеру, хоча Коносамент №GS123091132 був виставлений 05.10.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

У матеріалах справи наявні проформа-рахунок від 12.07.2023 № ХНUKR2307017 (а.с. 24) та інвойс від 25.09.2023 № ХНUKR2307017 (а.с. 25) з номером контейнера FFAU2277018, за якими вартість товару складає 27710 доларів США та який містить відомості щодо кількості, ваги та вартості товару, поданого до розмитнення.

Інвойс це - розрахунковий документ, який видається продавцем покупцеві з повною інформацією про поставлений товар. Документ містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару (колір, вага), умови поставки, відомості про відправника і одержувача, їхні банківські реквізити тощо.

При цьому, відповідач не повідомив, як саме вплинуло на митну вартість розмитнюваного товару надання інвойсу з усіма відомостями про поставлений товар із номером контейнера.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання митного органу на обов`язкову наявність в інвойсі дати відвантаження, оскільки зазначення дати поставки товарів в інвойсі не є обов`язковою вимогою такого документу, а для підтвердження дати відправки є інші документи (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки. Крім цього, дата поставки в інвойсі жодним чином не впливає на числові складові митної вартості поставленого товару.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, а зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Разом з тим, як встановлено судом, спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларацій (митна декларація від 19.10.2023 № 23UА1003806876201U2), яка були взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки, не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування такої інформації у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1) різницею параметрів оцінюваного товару та товару, взятого за основу для коригування та (2) розбіжностями цін оцінюваних товарів та товару, взятого за основу для коригування.

Водночас, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Разом з тим, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 № UА100380/2024/000004/2.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. відповідно до платіжної інстукції від 12.01.2024 року № 19471 (а.с. 60).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.01.2024 № UА100380/2024/000004/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (вул. Привокзальна, 1-А, м. Шостка, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 41089394) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко