Рішення

від 20.12.2024 по справі 520/2486/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 грудня 2024 року справа №520/2486/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія

«Партнер Плюс»

до Львівської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (далі по тексту позивач, ТОВ "ТК "Партнер Плюс") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (далі по тексту відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100737/2 від 27.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003018 від 27.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте рішення про коригування митної вартості від 27.11.2023 № UA209000/2023/100737/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2023 № UA209230/2023/003018 є протиправними, містить лише формальні посилання на те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Позивачем під час митного оформлення наданий вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах він діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а також у них відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, а на вимоги митного органу додаткові документи не надано, а відтак прийняті рішення та картка є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому не погодившись з доводами представника відповідача, просив позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2017 (індивідуальний номер 41185028). Основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та компанією Spуіdzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 30.12.2022 № UM/22/001404.

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець здійснює продаж, а покупець здійснює покупку товару, з урахуванням асортименту, кількості та цін, визначених у специфікаціях, які становлять невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що валютою договору є євро або польські злоті.

Згідно пункту 2.3. Договору оплата товару виконується шляхом повної передоплати на підставі проформи-інвойсу продавця.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA - Білосток Польща (ІНКОТЕРМС-2010) із вказуванням місця доставки в підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару. Митне, ветеринарне та інше оформлення товару в країні відправлення здійснює своїми силами і за свій рахунок продавець. Цим же пунктом визначено, що порядок несення сторонами витрат визначається відповідно до порядку несення витрат відповідно до умов поставки FCA (ІНКОТЕРМС-2010). Ризик за збереження товару переходить від продавця до покупця відповідно до умов поставки.

Пунктом 3.4. Договору встановлено обов`язок продавця здійснити поставку товару у строк до 7 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати покупця за дану партію товару.

Відповідно до пункту 3.5. Договору покупець надає продавцю заявку на поставку товару. На підставі отриманої продавцем заявки покупця на поставку партії товару сторони погоджують дату навантаження, асортимент, ціни і кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання специфікацій. На підставі заявки покупця та підписаної сторонами специфікації продавець зобов`язується надати рахунок-проформу з метою здійснення покупцем попередньої оплати відповідної партії товару.

16.11.2023 сторонами було укладено специфікацію №UA-27/2023 до Договору на загальну суму 86 057,48 Євро. Також у специфікації зазначено про переплату у розмірі 3 110,43 Євро. Загальна вага товару складає 17 562,494 кг. Умови поставки товару FCA Bialystok.

Того ж дня на підставі специфікації Продавцем було виставлено рахунок-проформу №UA-27/2023 від 16.11.2023. Строк оплати попередня оплата. Умови поставки товару - FCA Bialystok. Місце завантаження товару 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4.

Відповідно до умов Договору і на підставі рахунку-проформи UA-27/2023 від 16.11.2023 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 86 057,48 Євро, що підтверджується платіжними інструкціями №71 від 20.11.2023 та №72 від 21.11.2023.

21.11.2023 сторонами було укладено специфікацію №UA-27/2023 від 21.11.2023 до Договору на загальну суму 89 167,90 Євро. Загальна вага товару була визначена в розмірі 17 562,494 кг. Умови поставки товару FCA Bialystok.

Того ж дня на підставі зазначеної специфікації Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №PL/000437228/23/0288 від 21.11.2023 на загальну суму 89 167,90 Євро. Умови поставки товару FCA Bialystok. Транспортний засіб, яким здійснюється перевезення товар ВО 1857 СО / НОМЕР_1 .

Для доставки товарів між позивачем і ТОВ "Скалат-Транс" було укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №07/09/21 від 07.09.2023.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання здійснювати перевезення вантажу, визначеного товару-супровідними документами та транспортними накладними (CMR та/або ТТН) за заявками замовника, з місця відправлення до відповідного пункту призначення автомобільним транспортом і видати вантаж замовнику, а замовник бере на себе зобов`язання сплачувати перевізнику плату за перевезення вантажу.

Згідно пункту 1.2. цього Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору замовник зобов`язаний надавати заявки на перевезення вантажу із зазначенням місця завантаження, часу прибуття транспортного засобу до місця завантаження, а також іншої інформації, необхідної перевізнику для організації перевезення вантажу.

Умови розрахунків визначені пунктом 4.1. Договору, зокрема розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR), акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.3. Договору вартість перевезення вантажу, строки подання транспорту під навантаження, термін доставки вантажу у кожному випадку визначаються у заявці замовника, погодженій перевізником перед кожним перевезенням (групою однотипних перевезень).

17.11.2023 позивач подав перевізнику замовлення №17/11/2023 від 17.11.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Адреса завантаження товару 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4, номер автомобіля НОМЕР_2 / НОМЕР_1 . Ставка 1 а/м 130 000,00 грн. на день розвантаження.

Аналогічний транспортний засіб та перевізник зазначені у графах 16 та 23 автотранспортної накладної (CMR) №957048 від 21.11.2023.

22.11.2023 ТОВ "Скалат-Транс" виставило позивачу рахунок на оплату № 142 від 22.11.2023 на загальну суму 130 000,00 грн., яка складається з транспортних послуг за маршрутом м. Білосток (Польща) м/п Краківець автомобіль ВО 1857 СО / НОМЕР_1 на суму 80 000,00 грн. та транспортних послуг за маршрутом м/п Краківець м.Харків (Україна) автомобіль ВО 1857 СО / НОМЕР_1 на суму 50 000,00 грн.

Цього ж дня ТОВ "Скалат-Транс" видало позивачу довідку про транспортні витрати №27 від 22.11.2023, відповідно до якої вартість транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем ВО 1857 СО / НОМЕР_1 за маршрутом м. Білосток (Польща) м/п Краківець складає 80 000,00 грн., а за маршрутом м/п Краківець м. Харків (Україна) складає 50 000,00 грн. Також у довідці зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

Позивач в особі декларанта (ТОВ "ДМ Адванс") звернувся до Львівської митниці з електронною митною декларацією №23UA209230124850U2 від 27.11.2023 з метою ввезення в Україну молочних продуктів. Відповідно до граф 12, 43 МД вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) у розмірі 3 589 470,21 грн. (89 167,90 євро за курсом НБУ).

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, відповідно до оскаржуваної картки відмови №UA209230/2023/003018 від 27.11.2023, разом із декларацією було подано наступні документи: пакувальний лист №/000437228/23/0288 від 21.11.2023; рахунок-проформу №UA-27/2023 від 16.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №PL/000437228/23/0288 від 21.11.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №957048 від 21.11.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) 2002/00250/23/04/UA від 21.11.2023; книжку МДП (TIR Carnet) YX.85497589 від 21.11.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) № PL/MF/AT 0215070 від 21.11.2023; замовлення № 17/11/2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.11.2023; платіжну інструкцію №71 від 20.11.2023; платіжну інструкцію №72 від 21.11.2023; рахунок на оплату №142 від 22.11.2023 (транспортні послуги); довідку про транспортні витрати №27 від 22.11.2023; прайс-лист №б/н від 16.11.2023; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022; специфікацію №UA-27/2023 від 16.11.2023; специфікацію №UA-27/2023 від 21.11.2023; договір про надання послуг митного брокера №Б-0701/20 від 01.07.2020; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №07/09/21 від 07.09.2021; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 27.11.2023; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10772506 від 27.11.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 27.11.2023; копію митної декларація країни відправлення №23PL311010E0567301 від 21.11.2023.

Відповідач 27.11.2023 надіслав позивачу запит (повідомлення) №31309bd5-6ab1-4e6d-aa3f-e07e8a782527 про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунку-фактури (інвойсу) або рахунку-проформи (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 Митного Кодексу України (далі по тексту - МК України); власним бажанням - додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларант у відповідь 27.11.2023 надав лист №27/01, у якому повідомив, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: договір купівлі-продажу; інвойс та специфікацію на відвантажену продукцію; рахунок-проформу та специфікацію на попередню оплату товару; банківській платіжній документ з відмітками банку, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, а саме: договір перевезення, заявку на перевезення, довідку транспортних витрат, рахунок на оплату транспортних послуг; копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист від постачальника. Також у листі було зазначено, що протягом 10 днів додаткові документи надаватися не будуть.

Після цього відповідач 27.11.2023 надіслав електронне повідомлення №f365d72c-243b-4d5d-8cf1-74784677b769, яким повідомив про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №5 слугувала МД від 13.11.2023 №23UA209140031705U4, де вартість подібного товару становить 8,02 дол. США/кг.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100737/2 від 27.11.2023. Відповідно до графи 31 рішення про коригування відповідач здійснив митну оцінку товару №1 за №2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом визначення митної вартості, а товару №5 за №6 (резервним) методом визначення митної вартості. Це коригування вартості вчинено на підставі наявної цінової інформації за наступними фактами митних оформлень, а саме: для товару №1 слугувала митна декларація від 13.11.2023 №23UA100320037895U3, де фактурна вартість такого товару за прямим контрактом складає 1,06 Євро/шт, що у перерахунку з врахуванням транспортних витрат становить 4,41 дол. США/кг.; для товару №5 слугувала митна декларація від 13.11.2023 №23UA209140031705U4, де вартість подібного товару становить 8,02 дол. США/кг. Зі змісту рішенні про коригування виходить, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

Також відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003018 від 27.11.2023, видання якої було обґрунтовано невірно заповненими графами гр.45, 46, 47, В товару №1 МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 27.11.2023 №UA209000/2023/100737/2.

З урахуванням корегувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №/2023/100737/2 від 27.11.2023 позивач подав скореговану митну декларацію №23UA209230125053U5 від 27.11.2023, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України.

Не погоджуючись з вказаними рішенням про коригування та карткою відмови митного органу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частини першої статті 257 МК України).

Статтею 264 МК України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із частиною третьою статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою, п`ятою статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частинами першою та другою статті 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Положеннями частинами першою, другою статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із частинами першої-третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частини третя, четверта статті 64 МК України).

Аналіз вказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України) суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що перед прийняттям оскаржуваних рішень, після отримання ЕМД, поданих позивачем в особі декларанта (ТОВ "ДМ Адванс") до митного органу, управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД направлено декларанту ряд повідомлень щодо надання пояснень та додаткової інформації у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів.

Листом декларанта, в якому викладено додаткові пояснення, повідомлено Львівську митницю, що декларантом були направлені до митного органу усі можливі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару по ЕМД. Інші документи надавати не будуть.

Суд звертає увагу, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Суд звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, відповідач отримав від позивача вичерпну інформацію щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.

Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною шостою статті 54 МК України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.77 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем митної декларації, документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості товару.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100737/2 від 27.11.2023 Львівською митницею зазначено наступні підстави для проведення коригування:

- відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №/22/001404 зазначено, що митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак зазначені витрати не вказані у рахунку фактурі від 21.11.2023 № PL/000437228/23/0288;

- відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 р. за №UM/22/001404 передбачено надання Заявки на поставку товару, в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного оформлення.

Щодо відсутності витрат позивача на оформлення товару у країні експорту та отримання ветеринарного сертифікату у країні експорту продавцем у рахунку-фактурі від від 21.11.2023 №PL/000437228/23/0288, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток. Польща (ІНКОТЕРМС-2010) з зазначенням місця доставки у підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару. Митне, ветеринарне та інше оформлення товару у країні відправлення здійснюється своїми силами та за власні кошти продавцем. Оплату витрат на митне, ветеринарне та інше оформлення товару в країні отримання здійснює покупець. При поставці товару на умовах FCA, Білосток, Польща порядок несення сторонами витрат здійснюється у відповідності із загальним порядком несення витрат при поставці на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010). Ризик за схоронність товару переходить від продавця до покупця у відповідності до умов поставки.

Так, для доставки товарів до місця ведення своєї господарської діяльності з Республіки Польщі, позивач надав перевізнику ТОВ "Скалат-Транс" замовлення № 17/11/2023 від 17.11.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №07/09/21 від 07.09.2021.

Відповідно до п. 3.3. договору купівлі-продажу, продавець зобов`язується поставити разом із товарами повний пакет наступної документації: ветеринарний сертифікат для експорту; сертифікат EUR 1; ксерокопію експортної декларації; пакувальний лист - 3 екз.; специфікації; іnvoice (рахунок-фактуру); транспортні накладні CMR.

Як було встановлено судом місцем поставки товару є 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4, що підтверджується наступними документами: специфікацією №UA-27/2023 від 16.11.2023; специфікацією №UA-27/2023 від 21.11.2023; замовленням № 17/11/2023 від 17.11.2023 до договору №07/09/21 від 07.09.2021; автотранспортною накладною (CMR) №957048 від 21.11.2023; сертифікатом з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (№PL/MF/AT 0215070 від 21.11.2023.

Таким чином, місцем поставки товару є країна відправлення, а тому експортне оформлення товарів та ветеринарні витрати несе продавець, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Враховуючи вказані обставини суд доходить висновку, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів витрати вже включені до ціни товару і не повинні зазначатися окремо у рахунку-фактурі №PL/000437228/23/0288 від 21.11.2023.

Щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що покупець надає продавцю заявку на поставку товару. На основі отриманої продавцем заявки покупця на поставку партії товару сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання специфікації. На підставі заявки покупця та укладеної сторонами специфікації продавець зобов`язується виставити інвойс-проформу для здійснення попередньої оплати покупцем за цю партію товару.

Так, між ТОВ "ТК "Партнер Плюс" та продавцем укладено специфікацію №UA-27/2023 від 16.11.2023 до договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, в якій зазначено дані про покупця та продавця, асортимент, ціну та кількість товару, його загальна вартість та зауважено, що асортимент та загальна вартість поставленого товару може відрізнятися від передбаченої цією специфікацією залежно від фактичної наявності товару на складі продавця на момент відвантаження.

Продавцем виставлено проформу-інвойс №UA-27/2023 від 16.11.2023 аналогічного змісту, що і специфікація. Крім того, у проформі-інвойсі зазначено, що датою завантаження є 22.11.2023.

Згідно платіжних інструкцій №71 від 20.11.2023 та №72 від 21.11.2023, уся вартість придбаного товару з урахуванням переплати сплачена ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" на банківський рахунок Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego.

Сторони 21.11.2023 уклали специфікацію №UA-27/2023 до договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022. Продавець виставив комерційний інвойс №PL/000437228/23/0261.

Суд зазначає, що усі вищезазначені документи надані позивачем відповідачу разом із МД №PL/000437228/23/0288 від 21.11.2023.

Крім того, позивач у МД №23UA209230124850U2 від 27.11.2023 у графі 12 зазначив, що митна вартість імпортованих товарів станом на момент подачі МД складає 3 589 470,21 грн. У графі 22 зазначено, що вартість товару у євро становить 89 167,90 євро. У графі 23 зазначено встановлений Національним банком України курс валюти євро до гривні станом на 27.11.2023 39,358.

Для підтвердження понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано наступні документи: договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №07/09/21 від 07.09.2021, укладений між ТОВ «ТК «Партнер Плюс» та ТОВ «Скалат-Транс»; замовлення №17/11/2023 від 17.11.2023 за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом №07/09/21 від 07.09.2021; рахунок на оплату транспортних послуг №142 від 22.11.2023; довідку про транспортні витрати №27 від 22.11.2023.

У замовленні №17/11/2023 від 17.11.2023 зазначена загальна вартість транспортних послуг 130 000,00 грн. У рахунку на оплату та довідці про транспортні витрати вказується, що вартість послуг транспортування товару від м. Білосток до м/п Краківець становить 80000,00 грн, а з м/п Краківець до м. Харків 50 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

При визначенні митної вартості до неї включаються витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже, згідно довідки про транспортні витрати №27 від 22.11.2023 до складу митної вартості товарів позивачем обґрунтовано включено 80 000,00 грн.

Таким чином, відповідач безпідставно вказав про неможливість перевірки правильності нарахування митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що позиція за предметом оскарження має бути обґрунтована в межах предмету спору, та не має підтверджуватись додатковими обґрунтуваннями, що не були покладені в основу спірного рішення.

Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування АСУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд вважає, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки, в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Обов`язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що електронне повідомлення відповідача про необхідність надання додаткових документів містить перелік документів, який повністю відтворює положення частини третьої статті 53 МК України.

У вказаному повідомленні відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені статті 53 МК України, повинен надати позивач для підтвердження заявленої митної вартості за поданими до митного оформлення митними деклараціями.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 (далі - Правила №598), у графі 33 Рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності.

Крім того, митний орган не зазначив, які саме документи, на думку митниці, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості та які саме документи має подати позивач для підтвердження заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Підсумовуючи наведене, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №/2023/100737/2 від 27.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003018 від 27.11.2023 складена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100737/2 від 27.11.2023, яке є протиправним, слід дійти висновку про протиправність вказаної картки.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" та наявність підстав для його задоволення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється в порядку статті 139 КАС України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Представником позивача у позовній заяві вказано клопотання про стягнення на його користь судових витрат у розмірі 10 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката.

Представником відповідача у відзиві на позов подано до суду заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких вказано на необґрунтованість заяви та не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з ціною позову.

Згідно з частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження надання правових послуг до матеріалів справи представником позивача було надано копію договору №2021/03/06 про надання правової допомоги від 25.03.2021, додаткової угоди №18 від 17.01.2024 до договору №2021/03/06 про надання правової допомоги від 25.03.2021, рахунку на оплату №5 від 18.01.2024 на суму 10000 грн, платіжної інструкції 2338 від 25.01.2023 на суму 10000 грн, ордера серії 1169170 від 25.01.2024.

Відповідно до пункту 5.1 Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 10?000,00 грн. яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Отже, надаючи оцінку заявленому представником позивача клопотанню, суд зазначає, що положеннями частини першої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.

Враховуючи положення статті 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 10000,00 грн є обґрунтованою, а отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 10000,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (вулиця Барикадна, 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 411185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 25030, код ЄДРПОУ 443971343) про скасування рішення та картки відмови задовільними повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100737/2 від 27.11.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003018 від 27.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч пятдесят шість гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2024.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА