Рішення

від 19.12.2024 по справі 520/26475/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р. справа № 520/26475/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" (далі - ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024р.

Обґрунтовуючи ці вимоги, зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту партії товару: силові пневмоциліндри лінійної дії, багатоцільового призначення, які використовуються для виробництва меблів, за основним методом (ціною договору). Стверджував, що усі документи складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідач, Харківська митниця (далі за текстом - владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.

Надав відзив на позов, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару обчислений Митницею правильно.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.

Між ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» (Покупець) та ANHUI LAITE GAS SPRING CO. (Продавець), країна виробництва: Китай, укладено Контракт №150822-LANT від 15.08.2022.

Умовами Контракту визначено наступне:

- Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступну продукцію: пневмоциліндри лінійної дії (далі - Товар) на умовах, викладених у цьому Контракті (п. 1.1. Контракту);

- конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки узгоджується сторонами в замовленні та визначаються в специфікаціях та інвойсах, які додаються до Контракту та складають його невід`ємну частину (п. 1.3. Контракту);

- Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах (з урахуванням Додаткової угоди до контракту від 10.10.2022): FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай; FCA Шанхай, Китай; FOB Нингбо, Китай; FCA Нингбо, Китай; EXW Нингбо, Китай (п. 3.1. Контракту);

- ціна товару за окремою партією товару визначається в специфікаціях та інвойсах на окрему партію товару (п. 4.1. Контракту).

Як вказує позивача, комерційним інвойсом NOWY27/2023 від 10.11.2023 р. погоджені умови постачання товару на умовах FOB Шанхай, Додатком № 17 від 10.11.2023 р. (специфікація) погоджені умови оплати товару - на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю.

Товар ввезений окремою партією.

22.01.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація (далі ЕМД) №24UA807200001083U4 від 22.01.2024 на товар: №1 «Силові пневмоциліндри лінійної дії, багатоцільового призначення, модель:SKQ-A-140-9000 шт.;… код товару 8412310098», що надійшов на адресу ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" за зовнішньоекономічним контрактом з ANHUI LAITE GAS SPRING CO., LTD, No.88 BOWANG EAST INDUSTRY PARK IN DANGTU TOWN, MA'ANSHAN CITY, ANHUI PROVINCE, CHINA.

На підтвердження митної вартості товару Позивачем подані документи, в тому числі обов`язкові документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України:

- Контракт N 150822-LANT від 15.08.2022 р.,

- специфікація N 17 від 10.11.2023 р.,

- Комерційний інвойс N NOWY27/2023 від 10.11.2023 р. (з перекладом),

- Договір на транспортно - експедиторські послуги N 01042020 від 01.04.2020 р.,

- Рахунок № СФ-35679 від 10.01.2024 р.,

- Рахунок № СФ-35680 від 10.01.2024 р.,

- Довідка про вартість перевезення N 10/01/18490-2-2 від 10.01.2024 р.,

- Довідка про вартість НРР б/н від 10.01.2024 р.,

- Коносамент 233219850F від 22.11.2023 р.,

- Коносамент TMCNDRNI76/28 від 06.01.2024 р.,

- Транспортна накладна (цмр) б/н від 11.01.2024 р.,

- Пакувальний лист,

- копія експортної декларації країни відправлення від 19.11.2023 №223120230004107360,

- прайс-лист виробника б/н від 23.10.2023 р.,

- інші некласифіковані документи.

Під час контролю митної вартості товару за МД №24UA807200001083U4 Відповідач оформив запит від 22.01.2024р. № 25974 з посиланням на недостатність та надання недостовірних документів щодо складової митної вартості та спрацювання системи АСАУР Позивачу запропоновано надати достовірні відомості, а саме документи за визначеному в запиті переліку.

У відповідь на запит Відповідача Позивач надав лист № 22/01/2024-01 від 22.01.2024 на запит № 25974 у якому зазначив, що надано всі наявні документи, що є у наявності та просив на підставі статті 55 Митного кодексу України надати рішення коригування митної вартості по декларації №№24UA807200001083U4.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024.

Також, на підставі прийнятого рішення про коригування Відповідачем оформлена картки відмови в прийнятті митної декларації, номер картки № UA 807200/2024/000073.

Щоб уникнути простою транспорту декларантом подано митну декларацію 23.01.2024 МД № 24UA807200001141U5, у якій зазначено митну вартість згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024, та сплачено митні платежі за скоригованою ціною та випущено Товар у обіг під гарантію.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024 у графі 33 зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- наданий до митного оформлення прайс-лист від 23.11.2023 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо АТ "Новий Стиль" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

- наданий прайс-лист від виробника не містить терміну дії, відсутні каталоги від виробника товару;

- відсутній переклад митної декларації країни відправлення, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ;

- відсутній договір з перевізником, що зазначений в CMR;

- відсутня Заявка, передбачена умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.2020 №01042020;

- декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданих рахунках №C-35679, C-35680 від 10.01.2024 на оплату (товар їхав в складі консолідованого вантажу), відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- в транспортному документі CMR б/н від 11.01.2024 в графі 23 відсутній підпис перевізника;

- рахунки на оплату №C-35679, №C-35680 від 10.01.2024 та довідка про транспортні витрати №10/01/18490-2-5 від 10.01.2024 надано від ТОВ «ТГЛ Україна», який не є перевізником згідно CMR, наданого до митного оформлення;

- декларантом не надано заявку на перевезення, що зазначено в пункті 2.1 договору на транспортно-експедиційне перевезення №01042020.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару є: МД №UA 807200/2024/000005 від 01.01.2023. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 3,77 дол. США/кг.

09.04.2024 позивачем до митниці поданий лист № вих. № 09.04.2024/13, в якому позивач із посиланням на частину 9 ст. 55 МК України просив врахувати додаткові документи та додаткові пояснення, винести письмове рішення щодо визначення заявленої митної вартості товарів за поданою первинною МД, скасувати відповідне рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, до митниці з листом були подані документи: 1. Звіт про оцінку майна №08/04/2024/01 від 08.04.2024 р.; 2. Переклад митної експортної декларації; 3. Акт виконаних послуг ОУ-0000423; 4. Акт виконаних послуг ОУ-0000424; 5. Акт виконаних послуг ОУ-0000453; 6. Платіжна інструкція № 1502 про сплату за транспортно-експедиторські послуги від 19.02.2024 р.; 7. Платіжну інструкцію 82 від 05.03.2024 р. про сплату товару.

Також, в цьому листі роз`яснено, щодо зауважень в Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024:

Також, позивачем надано митниці Звіт про оцінку майна № 08/04/2024/01 від 08.04.2024 р., відповідно до якого підтверджено митну вартість товару, яка була визначена первинно Декларантом та повідомлено митницю, що вартість товару за даною поставкою сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією 82 від 05.03.2024 р. про сплату товару.

Листом №7.14-1/15-02/13/2625 від 11.04.2024 відповідач повідомив позивача, що подані документи не спростовують в повній мірі сумнівів щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого рішення про коригування.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше;

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та/або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; наданий до митного оформлення прайс-лист від 23.11.2023 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо АТ "Новий Стиль" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; наданий прайс-лист від виробника не містить терміну дії, відсутні каталоги від виробника товару; відсутній переклад митної декларації країни відправлення, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ; відсутній договір з перевізником, що зазначений в CMR; відсутня Заявка, передбачена умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.2020 №01042020; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданих рахунках №C-35679, C-35680 від 10.01.2024 на оплату (товар їхав в складі консолідованого вантажу), відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; в транспортному документі CMR б/н від 11.01.2024 в графі 23 відсутній підпис перевізника; рахунки на оплату №C-35679, №C-35680 від 10.01.2024 та довідка про транспортні витрати №10/01/18490-2-5 від 10.01.2024 надано від ТОВ «ТГЛ Україна», який не є перевізником згідно CMR, наданого до митного оформлення; декларантом не надано заявку на перевезення, що зазначено в пункті 2.1 договору на транспортно-експедиційне перевезення №01042020.

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, на думку сторони Відповідача у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо наданого прайс-листа від 23.11.2023, суд зазначає, що відомості, зазначені у прайс-листі компанії-виробника жодним чином не можуть вплинути на складові вартості товарів, що постачаються на територію України. Також законодавством не встановлено обов`язкової умови для прайс-листа.

Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може зважаться первинним документом. Прайс-лист не є обов`язковим документом, який повинен надаватися декларантом до митного органу, такий прайс-лист має інформаційне обґрунтування при поданні митної декларації.

Отже, вказаний документ не є основним документом, який підтверджує митну вартість, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, тому відповідач не може посилатися на неповноту відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Також, відсутність у прайс-листі терміну дії пропозиції не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

До того ж, позивачем надано митному органу специфікацію підписану виробником №17 від 10.11.2023.

Щодо відсутності перекладу митної декларації країни відправлення, суд зазначає, вказаний переклад позивачем надано митному органу листом від 09.04.2024 вих. №09.04.2024/13.

Щодо відсутності договору з перевізником, що зазначений в CMR, а також того, що рахунки на оплату №C-35679, №C-35680 від 10.01.2024 та довідка про транспортні витрати №10/01/18490-2-5 від 10.01.2024 надано від ТОВ «ТГЛ Україна», який не є перевізником згідно CMR, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТГЛ Україна» є ЕКСПЕДИТОРОМ згідно наданих до розмитнення документів, а саме: Договір на транспортно експедиторські послуги № 01042020 від 01.04.2020 р., Рахунку фактури -35679, Акту виконаних послуг ОУ-0000423 (додаємо), Рахунку фактури -35680, Акту виконаних послуг ОУ-0000424 (додаємо), Рахунку фактури -35681, Акту виконаних послуг ОУ-0000453, які також надані митному органу листом від 09.04.2024 вих. №09.04.2024/13.

Згідно умов наданого Договору на транспортно експедиторські послуги: 1.1. ЕКСПЕДИТОР від свого імені та за дорученням КЛІЄНТА надає транспортно-експедиторські послуги із забезпечення та організації перевезення вантажів КЛІЄНТА морським, залізничним, авіа чи автомобільним транспортом у прямому або змішаному сполученні за маршрутом, зазначеним у транспортній Заявці на передбачених цим договором умовах; 1.2. З метою виконання зобов`язань за цим договором ЕКСПЕДИТОР має право від свого імені залучати інших осіб, у тому числі від свого імені укладати договори з перевізниками, залишаючись безпосередньо відповідальним перед КЛІЄНТОМ за виконання таких зобов`язань; 1.3. Усі права та обов`язки за угодами, укладеними ЕКСПЕДИТОРОМ з перевізниками та іншими особами, набуває сам ЕКСПЕДИТОР, хоча б КЛІЄНТ був названий в угоді або вступив з ним у безпосередні відносини щодо виконання цієї угоди.

Тобто, ТОВ «ТГЛ Україна», а не позивач, укладає договір з перевізником.

Так, відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування зазначено: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Отже, відносини між позивачем та ТОВ «ТГЛ Україна» укладені в рамках чинного законодавства.

Крім того, надання транспортно - експедиторських послуг підтверджено: Актом виконаних послуг ОУ-0000423, Актом виконаних послуг ОУ-0000424, Актом виконаних послуг ОУ-0000453 та платіжною інструкцією № 1502 про сплату за транспортно-експедиторських послуг від 19.02.2024.

Щодо відсутності Заявки, передбаченої умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.2020 №01042020, суд зазначає, що вказана Заявка не є обов`язковим документом, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, не містить числових значень та не доводить правильність визначення митної вартості, тому відповідач не може посилатися на неповноту відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо не доведення позивачем правильності розподілу транспортних витрат, суд зазначає, що до розрахунку митної вартості включені всі складові, що підтверджують Акт виконаних послуг ОУ-0000423, Акт виконаних послуг ОУ-0000424, Акт виконаних послуг ОУ-0000453 та платіжна інструкція № 1502 про сплату за транспортно-експедиторські послуги від 19.02.2024 р.

Надані документи при розмитненні у повній мірі підтверджують вартість перевезення Товару, тоді як заявка не підтверджує її вартість.

А отже, матеріали справи не містять жодних доказів того, що вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару.

Щодо відсутності в транспортному документі CMR б/н від 11.01.2024 в графі 23 підпису перевізника, суд зазначає, що в наданій митному органу CMR, окрім печатки Перевізника, стоять також печатки митного органу, Експедитора та Вантажоодержувача, та вказане не може впливати на визначення митної вартості.

Крім цього позивачем додатково надано підтвердження сплати за товар та транспортних витрат: Звіт про оцінку майна № 08/04/2024/01 від 08.04.2024 р., відповідно до якого підтверджено митну вартість товару, яка була визначена первинно Декларантом; платіжну інструкцію №82 від 05.03.2024 про сплату товару.

Щодо ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналізуючи вказані норми суд приходить до висновку, що позивач не має обов`язку надавати інформацію щодо угод на ідентичні товари.

Посилання митниці на те, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, суд визнає необґрунтованим, адже даний факт не є самостійною підставою для підтвердження недостовірності задекларованих платником даних.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 21.01.2020 у справі №812/2336/14 та від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якими закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Разом з тим, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. рант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає перелік додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наявність у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи митного контролю мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митних декларацій, які стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості в цій частині.

Стосовно доводів відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні щодо непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт.53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024, прийняте Харківською митницею, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ».

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000059/2 від 22.01.2024.

Стягнути з Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61003, ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61020) судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 19.12.2024, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко