Рішення
від 20.12.2024 по справі 560/18450/24
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

іменем України

20 грудня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.12.2024 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до якої, просить:

- визнати протиправним рішення Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оформлене відповіддю за вих. № 83460/09 від 09 грудня 2024 року, про відмову у знятті арешту з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

а) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:056:0028 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55986923);

б) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0223 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55986669);

в) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:052:0303 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985724);

г) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:052:0304 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985477);

ґ) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:052:0309 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985243);

д) земельну ділянку з кадастровим номером 6825582600:06:042:0054 площею 2 га, яка розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55986236);

е) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:052:0311 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55984760);

є) земельну ділянку з кадастровим номером 6825582600:06:042:0014 площею 2 га, яка розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985661);

ж) земельну ділянку з кадастровим номером 6825582600:06:042:0013 площею 2 га, яка розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985469);

з) земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0225 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985267), шляхом вчинення необхідних дій щодо реєстрації припинення обтяження вказаного вище нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на таке.

Позивач вказує, що ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2018 у справі № 688/564/18 (в рамках кримінального провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України) накладено арешт на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Зазначає, що на виконання вказаного вище судового рішення відповідачем відкрито виконавчі провадження, в рамках яких ОСОБА_1 перебував у статусі боржника (№ 55986923, № 55986669, № 55985724, № 55985477, № 55985243, № 55986236, № 55984760, № 55985661, № 55985469, № 55985267).

Як вказує позивач, наразі з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що зазначені вище виконавчі провадження завершено. Відомості щодо ОСОБА_1 виключено з Єдиного реєстру боржників.

Позивач посилається на те, що ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі № 688/564/18 йому відмовлено у задоволенні клопотання про вирішення долі речових доказів шляхом зняття арешту з майна, поданого в межах кримінального провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема, з тих підстав, що: закінчено виконавчі провадження, в рамках яких ОСОБА_1 перебував у статусі боржника; закрито кримінальне провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 року; арешт земельних ділянок, накладеним ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2018 у справі № 688/564/18, втратив чинність.

Позивач зазначає, що звернувся до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна, проте рішенням відповідача, оформленим відповіддю за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 року, відмовлено у припиненні обтяження шляхом зняття арешту з земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.12.2024 року: відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 20.12.2024 р. о 14:30 год.; зобов`язано Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати до суду до 18.12.2024 включно завірені належним чином копії матеріалів виконавчих проваджень, а саме: № 55986923, № 55986669, № 55985724, № 55985477, № 55985243, № 55986236, № 55984760, № 55985661, № 55985469, № 55985267.

18.12.24 від відповідача до суду надійшов відзив від 18.12.2024 вих. № 85503/09, згідно із яким, Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказує таке.

Відповідач посилається на те, що з метою можливості надання суду відповідних копій матеріалів виконавчих проваджень/документів, отримання запитуваної інформації, проведено перевірку відомостей що містяться у Автоматизованій Системі Виконавчих Проваджень (далі Система) під час якої встановлено, що станом на 18.12.2024 на примусовому виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження, де боржником виступає ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Зазначає, що, згідно із отриманих відомостей Системи Пошук ВД/ВП (Архів), встановлено, що на примусовому виконанні в період з 14.03.2018 по 29.03.2018 перебувало десять виконавчих проваджень, а саме: ВП №№55985243, 55985469, 55986236, 55984760, 55985267, 55985661, 55986923, 55985477, 55986669, 55985724, у межах яких накладено арешт на земельні ділянки боржника, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Як вказує відповідач, дані виконавчі провадження зареєстровано за категорією забезпечення позову до негайного виконання на підставі ухвал суду загальної юрисдикції, резолютивна частина яких передбачала накласти арешт на земельну ділянку належну ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 та були пред`явлені до примусового виконання Шепетівською місцевою прокуратурою, тобто виконавчі документи передбачали заходи примусового виконання в накладені арешту на визначено у виконавчому документі майно боржника.

Відповідач наголошує на тому, що ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження передбачає єдину підставу для зняття арешту з майна за вказаними вище виконавчими провадженнями - отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Вказує, що станом на 18.12.2024 будь-яких рішень, ухвал, постанов судів щодо скасування заходів забезпечення позову з примусового виконання ухвал судів загальної юрисдикції в межах виконавчих проваджень №№ 55985243, 55985469, 55986236, 55984760, 55985267, 55985661, 55986923, 55985477, 55986669, 55985724 застосованих до ОСОБА_1 до відділу не надходило.

З огляду на зазначене вище, відповідач посилається на те, що припинити чинність вказаних обтяжень/арештів земельних ділянок у нього відсутні законні підстави.

Окремо відповідач зазначає, що вказані виконавчі провадження знищено, згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення та Акту знищення від 01.02.2022 року, ув`язку з чим, надати завірені належним чином їх копії матеріалів до суду відділ не має можливості.

Рішення по справі Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить прийняти на розсуд суду.

У судове засідання 20.12.2024 сторони не з`явилися.

Вальчук О.О. просив справу розглядати за його відсутності та відсутності свого представника.

Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

У відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

У провадженні СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області перебувало кримінальне провадження за №42018241270000005 від 13.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2018 у справі № 688/564/18 накладено арешт на земельні ділянки, кожна площею 2 га, які розташовані на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області із кадастровими номерами 6825584600:07:056:0028; 6825584600:07:051:0223; 6825584600:07:052:0303; 6825584600:07:052:0304; 6825584600:07:052:0309; 6825584600:07:052:0311; 6825584600:07:051:0225, та на земельні ділянки, кожна площею 2 га, які розташовані на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області з кадастровими номерами 6825582600:06:042:0054; 6825582600:06:042:0014; 6825582600:06:042:0013.

Право власності ОСОБА_1 на вказані вище земельні ділянки підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389081944 від 31.07.2024 року.

На виконання вимог ухвали слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2018 у справі № 688/564/18, Шепетівським відділом державної виконавчої служби у Шепетівському району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавчі провадження (№№ 55985243, 55985469, 55986236, 55984760, 55985267, 55985661, 55986923, 55985477, 55986669, 55985724) щодо забезпечення накладення арешту на вказані вище земельні ділянки.

02.04.2024 кримінальне провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, закрито на підставі п. 2 сч. 1 ст. 284 КПК України.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 06.12.2024 до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з належних позивачеві земельних ділянок із кадастровими номерами 6825584600:07:056:0028; 6825584600:07:051:0223; 6825584600:07:052:0303; 6825584600:07:052:0304; 6825584600:07:052:0309; 6825584600:07:052:0311; 6825584600:07:051:0225.

Листом Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.12.2024 № 83460/09 позивача повідомлено, що:

- на примусовому виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження, де боржником виступає ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

- на примусовому виконанні в період з 14.03.2018 по 29.03.2018 перебувало десять виконавчих проваджень, а саме: ВП №№55985243, 55985469, 55986236, 55984760, 55985267, 55985661, 55986923, 55985477, 55986669, 55985724 в межах яких було накладено арешт на земельні ділянки боржника, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ;

- ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження передбачає єдину підставу для зняття арешту з майна за вказаними вище виконавчими провадженнями - отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

- станом на 09.12.2024 будь-яких рішень, ухвал, постанов судів щодо скасування заходів забезпечення позову з примусового виконання ухвал судів загальної юрисдикції в межах виконавчих проваджень №№ 55985243, 55985469, 55986236, 55984760, 55985267, 55985661, 55986923, 55985477, 55986669, 55985724 застосованих до ОСОБА_1 до відділу не надходило;

- припинити чинність вказаних обтяжень/арештів земельних ділянок у відділу відсутні законні підстави.

Не погоджуючись з рішенням Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у знятті арешту з належних позивачеві земельних ділянок, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд, серед іншого, визнати протиправним рішення Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оформлене відповіддю за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 року, про відмову у знятті арешту з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що, за змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення ().

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене вище, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Із цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач вважає, що рішення Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оформлене відповіддю за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 року, про відмову у знятті арешту з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , порушує його права та інтереси.

Проте суд вважає такі міркування позивача помилковими з огляду на таке.

Суд вказує на те, що лист відповідача за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 не створює конкретних правових наслідків для позивача, а носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків ОСОБА_1 , а містить виключно позицію відповідача на поставлене питання, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.

Так, за змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

При цьому, суд виходить з того, що листи суб`єктів владних повноважень - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, лист Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 містить правову позицію суб`єкта владних повноважень, але не зобов`язує позивача дотримуватися певної моделі поведінки.

З огляду на зазначене вище, суд доходить висновку про те, що оскаржуваний лист Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 не приймався з метою реалізації положень нормативного акта, не містить обов`язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов`язковий для виконання.

Суд виходить з того, що лист Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. № 83460/09 від 09.12.2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить правову позицію відповідача з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.

Водночас, оцінюючи поведінку відповідача в частині розгляду заяви позивача про зняття арешту з належних ОСОБА_1 земельних ділянок, суд зазначає про таке.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

За ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 56 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 та 2 вказаної статті, визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як встановлено судом, на примусовому виконанні у відповідача у період з 14.03.2018 по 29.03.2018 перебувало десять виконавчих проваджень, а саме: ВП №№55985243, 55985469, 55986236, 55984760, 55985267, 55985661, 55986923, 55985477, 55986669, 55985724, у межах яких накладено арешт на земельні ділянки боржника, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 (кадастрові номери: 6825584600:07:056:0028; 6825584600:07:051:0223; 6825584600:07:052:0303; 6825584600:07:052:0304; 6825584600:07:052:0309; 6825584600:07:052:0311; 6825584600:07:051:0225).

Підставою для внесення відомостей про арешт майна (земельних ділянок) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є постанови державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, які винесені в рамках примусового виконання ухвали слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2018 у справі № 688/564/18 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, закрито на підставі п. 2 сч. 1 ст. 284 КПК України.

Згідно із статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до статті 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22 (провадження № 51-4350кмо23), визначено, що, у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки частини четвертої статті 132 КПК України.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Надаючи оцінку правомірності бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в кримінальному провадженні, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (далі - КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 535 КПК України у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, чинний КПК України передбачає можливість виконання судових рішень органами ДВС, однак не встановлює порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

Натомість, частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, з урахуванням того, що в КПК України не передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при у виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.01.2020 у справі №823/564/17, від 19.06.2019 у справі № 383/493/18, від 27.03.2019 у справі № 586/77/17, від 12.12.2018 у справі № 757/61236/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема і ухвали слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі № 688/564/18, оскільки кримінальне провадження є закритим, на підставі п. 2 сч.1 ст. 284 КПК України, то з цього часу припинила дію ухвала слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2018 про арешт майна, в межах кримінального провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 наслідком чого є скасування арешту майна.

Отже, оскільки арешт майна, враховуючи викладене вище, скасовується після закриття кримінального провадження, а відтак підстав для арешту на майно нема, то позовна вимога щодо зобов`язання відповідача зняти арешт на майно позивача задоволенню не підлягає, оскільки, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 248 КПК України, після закриття провадження по кримінальній справі скасовується і арешт, як захід забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин і правових підстав, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, оскільки, як зазначено в ухвалі слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі № 688/564/18 кримінальне провадження є закритим, наслідком чого є скасування арешту на майно.

Оскільки арешт на вказане майно є скасованим після закриття кримінального провадження, а тому скасувати неіснуючий арешт неможливо.

З огляду на викладене вище, щодо способу захисту обраного позивачем, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав ОСОБА_1 , шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не вжиття заходів вилучення записів про обтяження:

а) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:056:0028 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55986923);

б) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0223 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55986669);

в) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0303 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985724);

г) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0304 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985477);

ґ) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0309 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985243);

д) земельної ділянки з кадастровим номером 6825582600:06:042:0054 площею 2 га, яка розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55986236);

е) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0311 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55984760);

є) земельної ділянки з кадастровим номером 6825582600:06:042:0014 площею 2 га, яка розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985661);

ж) земельної ділянки з кадастровим номером 6825582600:06:042:0013 площею 2 га, яка розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985469);

з) земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0225 площею 2 га, яка розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (в рамках виконавчого провадження № 55985267), щодо арешту таких земельних ділянок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із закриттям кримінального провадження № 42018241270000005 від 13.02.2018 року;

- зобов`язання Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії по вилученню відповідних записів про обтяження: