Рішення

від 19.12.2024 по справі 620/11069/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/11069/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТкаченкоО.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Т.Р.А.С.Т." до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Т.Р.А.С.Т» звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати у повному обсязі Рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000050/2 від 26.07.2024 та Картку відмови Чернігівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102210/2024/000122.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження вартості задекларованого товару йому було відмовлено у прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості. Оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Чернігівської митниці про перехід до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено розбіжності в документах, які можуть свідчити про викривлення дійсної вартості товару, та у зв`язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також неподання документів відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією. У зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 і 3 статті 53 МКУ, враховуючи недекларування складових митної вартості в повному обсязі, а також беручи до уваги наявні цінові пропозиції країни експорту щодо вартості «сідельних тягачів DAF FT XF 410 2013 року випуску» та наявні митні оформлення «сідельних тягачів DAF FT XF 410 2013 року випуску», здійснені в попередній період, а також враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54, п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 2 ст. 58 МКУ, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару самостійно. Враховуючи неможливість застосування основного методу відповідно частини 5 статті 55 МК України та частини 4 статті 57 МК України з декларантом проведено процедуру консультації. Крім того, моніторингом комерційних пропозицій щодо вживаних транспортних засобів, ідентичних та подібних оцінюваному, з використанням відкритих зовнішніх джерел, а саме інтернет-ресурсів mobile.de та truck1.eu, встановлено, що мінімальна вартість «сідельного тягача DAF FT XF 410, 2013 року випуску, з дизельним двигуном робочим об`ємом 12902 см3 та потужністю 303 кВт» на ринку країн-експортера Нідерланди становить від 10 750 EUR (ціна нетто), що, в свою чергу, не відповідає вартості товару, вказаній в товаросупровідних документах. Митну вартість товару за митною декларацією від 26.07.2024 №24UA102210004034U1 скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом шляхом прийняття Рішення про коригування митної вартості від 26.07.2024 №UA102000/2024/000050/2 з урахуванням наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби. У процесі опрацювання наданих до митної декларації документів виявлено недоліки, які свідчать про намір позивача ввезти товар за заниженою ціною, здійснити менше нарахувань до бюджету, а отже, уникнути сплати митних платежів у повному обсязі, тому рішення про коригування митної вартості є правомірним та аргументованим.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Приватне підприємство «Т.Р.А.С.Т» (код ЄДРПОУ 36931815) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

18.06.2024 між ПП «Т.Р.А.С.Т», в особі директора Клановця В.В., що діє на підставі Статуту (далі - Покупець, позивач, декларант, підприємство) та L.B. Gerrits trucks B.V. (KvK 55422845, Zilverwerf2, 6641 TD Beuningen, Nederland) (Продавець) укладено Контракт №2024120 (далі - Контракт) (а.с. 1820).

Відповідно до пункту 1 Контракту Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність транспортні засоби згідно з рахунками, що надалі іменуються «Товар». Покупець зобов`язується прийняти ці товари та сплатити за них Продавцю визначену цим контрактом грошову суму (ціну) для кожної партії товару, а саме: сідловий тягач DAF FT XF 105-410 4X2 EURO 5 TREKKER CHASSISNR: XLRTE47MS0G010589 KENTEKEN: 42-BDG-6 BOUWJAAR : 27-11-2013. Країна походження - Нідерланди 6000 EUR.

Згідно з пунктом 2 Контракту загальна вартість цього Контракту: 6000 EUR.

Продавцем надано рахунок-фактуру (інвойс) №2024120 від 18.06.2024 на суму 6000 EUR (а.с. 2122, 5156).

Покупець оплатив придбаний товар банківським платіжним документом SWIFT №б/н від 21.06.2024 (UETR: 5919cd81-8d34-49fb-8ad6-f8f82fe448d7) (а.с. 23, 5759).

Доставлявся транспортний засіб в Україну своїм ходом власними силами позивача без залучення сторонніх перевізників, що підтверджується довідкою про витрати на доставку транспортного засобу від 24.07.2024 №24/07-1 (а.с. 24).

З метою здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості уповноваженою позивачем особою (ФОП ОСОБА_1 ) 26.07.2024 подано митну декларацію 24UA102210004034U1 (номер документу декларанта № 13892), та надано наступні документи: контракт №2024120 від 18.06.2024; рахунок-фактура (інвойс) №2024120 від 18.06.2024 на суму 6000 EUR; банківський платіжний документ SWIFT №б/н від 21.06.2024 (UETR: 5919cd81- 8d34-49fb-8ad6-f8f82fe448d7) на оплату товару; довідка про транспортні витрати №24/07-1 від 24.07.2024; копія митної декларації країни відправлення №24NL7TYRC6MQP16DA1 від 16.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 ; ексклюзивна пропозицію від 01.06.2024 (а.с. 1516).

У поданій митній декларації митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту (основний метод).

Дана митна декларація була прийнята до БД митниці, про що свідчить електронне повідомлення контролюючого органу від 26.07.2024 08:44:03 (а.с. 17).

Під час перевірки достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах на підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу було надіслано електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно із частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме документи (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують митну вартість товару, у т.ч. висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством про вартість товару (а.с. 30).

Листом представника декларанта від 26.07.2024 митному органу надано ексклюзивну пропозицію від 01.06.2024 та повідомлено, що висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надати немає можливості через його відсутності (а.с. 2829, 31, 6668).

26.07.2024 Чернігівською митницею прийнято рішення №UA102000/2024/000050/2 про коригування митної вартості товарів. В даному рішенні було зазначено, що митна вартість буде визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, виходячи з митної вартості, що складає 10 700,00 EUR (а.с. 3233).

Так, у графі 33 рішення №UA102000/2024/000050/2 про коригування митної вартості товарів зазначено причини здійснення коригування митної вартості, а саме:

1. Відповідно до п.5 «Умови платежу» контракту від 18.06.2024 №2024120 сплата коштів за товар здійснюється на умовах передоплати. До митного оформлення було надано банківський SWIFT від 21.06.2024 на суму 6000 EUR. Але, цей документ не має жодної відмітки банку (штамп/печатка, підписи або ЕЦП), яка підтверджувала б факт здійсненої фінансової операції (сплати коштів за придбаний товар).

2. Відповідно до банківського SWIFT від 21.06.2024 комісійні витрати за переказ коштів за сідельний тягач здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка (OUR) в графі 71А цього документа. Але до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п.1а ч.10 ст.58 МКУ. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався.

3. В митній декларації країни відправлення (Нідерланди) від 16.07.2024 №24NL7TYRC6MQP16DA1 не вказано жодного документа (контракт, інвойс тощо), відповідно до якого здійснюється поставка оцінюваного товару. До того ж товарна позиція 8704 згідно з УКТЗЕД, вказана в цій експортній митній декларації, відповідає вантажним автомобілям. У той час, як за митною декларацією від 26.07.2024 №24UA102210004034U1 до митного оформлення заявлено товар «сідельний тягач», якому відповідає товарна позиція 8701 згідно з УКТЗЕД.

4. Моніторингом комерційних пропозицій щодо вживаних транспортних засобів, ідентичних та подібних оцінюваному, з використанням відкритих зовнішніх джерел, а саме інтернет-ресурсів mobile.de та truckl.eu, встановлено, що мінімальна вартість «сідельного тягача DAF FT XF 410, 2013 року випуску, з дизельним двигуном робочим об`ємом 12902 см3 та потужністю 303 кВт» на ринку країн-експортера Нідерланди становить від 10750 EUR (ціна нетто), що в свою чергу, не відповідає вартості товару, вказаній в товаросупровідних документах.

Проаналізувавши митні оформлення сідельних тягачів, було встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за: - митною декларацією від 02.05.2024 №24UA205170013308U3 митне оформлення товару «сідельний тягач DAF FTXF 105.410, VIN-код НОМЕР_2 , 2013 року випуску, дата першої реєстрації 18.12.2013 року, має дизельний двигун робочим об`ємом 12902 см3 та потужністю 300 кВт, власна маса 7984 кг, повна маса 20500 кг, колісна формула 4x2, відповідає екологічним, нормам не нижче EURO 5» здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 10700 EUR (поставка з Польщі) на умовах DAP, що вище за рівень митної вартості оцінюваного товару згідно з товаросупровідними документами.

А тому митну вартість товару було скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - митна декларація від 02.05.2024 №24UA205170013308U3. Митну оцінку товару здійснено із застосуванням резервного методу на рівні 10700 EUR.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102210/2024/000122. У картці відмови вказані ті ж самі причини, що і в рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с. 3437).

Не погоджуючись із проведеним митним органом коригуванням митної вартості товару, ПП "Т.Р.А.С.Т." звернулось до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно із частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

За змістом частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України).

У частинах 2, 3, 5 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується із зазначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі та заохочення доброчесності.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм висновується, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено устатті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення надано: митну декларацію 24UA102210004034U1 (номер документу декларанта №13892); контракт №2024120 від 18.06.2024; рахунок-фактура (інвойс) №2024120 від 18.06.2024 на суму 6000 EUR; банківський платіжний документ SWIFT №б/н від 21.06.2024 (UETR: 5919cd81-8d34- 49fb-8ad6-f8f82fe448d7) на оплату товару; довідку про транспортні витрати вих.№24/07-1 від 24.07.2024; копію митної декларації країни відправлення №24NL7TYRC6MQP16DA1 від 16.07.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 ; ексклюзивну пропозицію від 01.06.2024.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини 3, 4 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.07.2024 UA102000/2024/000050/2 зазначено, що до митного оформлення надано банківський SWIFT від 21.06.2024 на суму 6000 EUR, але документ не має жодної відмітки банку (штамп/печатка, підписи або ЕЦП), яка підтверджувала б факт здійсненої фінансової операції (сплати коштів за придбаний товар).

Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258. Згідно із цими стандартами мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення. У наданому позивачем електронному повідомленні SWIFT від 21.06.2024 міститься посилання на контракт («CNTR №2024120 DD 18.06.2024»), зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift-повідомленні. Тобто, надане платіжне доручення SWIFT, сформовано банком та містить усі необхідні реквізити (а.с. 5759).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №826/9719/16.

Суд звертає увагу, що кожне повідомлення системи SWIFT має свій унікальний код UETR (Unique End-to-End Transaction Identifier, https://www.swift.com/your- needs/banking/what-unique-end-end-transaction-reference-uetr). У даному випадку 5919cd81- 8d34-49fb-8ad6-f8f82fe448d7.

Таким чином, позивачем надано належним чином оформлений платіжний документ системи SWIFT, наданий банком, який містить всі законодавчо встановлені реквізити.

Як наслідок, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містить в цій частині обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Щодо посилання відповідача на включення до митної вартості товару комісійних витрат за переказ коштів суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Таким чином, вказана норма не містить обов`язкової вимоги щодо включення до складу митної вартості товару комісійних витрат покупця, сплачених банку за переказ коштів, оскільки в ній йде мова про комісійні та винагороду брокеру.

Суд зауважує, що комісійні витрати за переказ коштів (комісія банку) не є складовою митної вартості відповідно до положень статті 58 Митного кодексу України. Оплата комісії банку є розрахунково-касовими взаємовідносинами позивача з банком та не має відношення до формування ціни товару (митної вартості). Відповідно до частини 11 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. Тож доводи відповідача про включення комісії банку до митної вартості є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.11.2018 по справі №820/140/18.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Своєю чергою умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.

Щодо твердження відповідача, що в митній декларації країни відправлення (Нідерланди) від 16.07.2024 №24NL7TYRC6MQP16DA1 на вказано жодного документа, відповідно до якого здійснюється поставка оцінюваного товару, варто зазначити, що дана митна декларація оформлювалась відповідно до митних правил країни відправлення (Нідерланди), а не України і містить в собі інформацію, яка дає можливість ідентифікувати товар (транспортний засіб), який вивозився за межі митної території Нідерландів. Зокрема, в ній вказано бренд, тип, VIN номер та рік випуску транспортного засобу, що дає можливість ідентифікувати його з тим, який вказаний в укладеному Контракті. Аналогічно, щодо посилання відповідача на зазначення у експортній митній декларації країни відправлення (Нідерланди) коду товарної позиції 8704 (відповідає вантажним автомобілям) та коду 8701 (трактори) у поданій митній декларації від 26.07.2024 №24UA102210004034U1, то згідно із українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) сідловий тягач належить до товарної позиції «трактори колісні для напівпричепів» у той час як в країні відправлення (Нідерланди) сідловий тягач може відноситись до вантажних автомобілів, цим і пояснюється відповідна розбіжність. Невідповідність між кодом товарної позиції в експортній декларації (8704) та в імпортній декларації (8701) не може вважатись розбіжністю, що впливає на визначення митної вартості.

Варто зауважити, що зазначена контролюючим органом дана причина жодним чином не впливає ні на ціну товару, ні на інші складові митної вартості товару.

Тим більше, як вже було вказано вище, Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме наявність обґрунтованих сумнівів правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльностіМитним кодексом Українине передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. Водночас митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушеннястатті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

При цьому, суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини про те, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), пункт 74).

Аналізуючи доводи обох сторін, суд також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі Гарсія Руїз проти Іспанії, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000050/2 від 26.07.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA102210/2024/000122 є протиправними та такими, що належить скасувати.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Приватного підприємства «Т.Р.А.С.Т.» належить повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009 та від 11.07. 2013 №6-рп/2013.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань; безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн.

Відповідач зазначив про неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу з реальною складністю справи та реальним часом, необхідним для підготовки позовної заяви адвокатом, тому, вважає, що сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню. Також зазначив, що позивач не надав таких доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу як доказ обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена та або підлягає сплаті (детальний опис наданих послуг), тому вимога про стягнення витрат на правничу допомогу має бути залишена без розгляду.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію ордеру на надання правничої допомоги від 09.08.2024 серії СВ 1096812, копію договору про надання правової (правничої) допомоги №06/08-1 від 06.08.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024, із зазначенням вартості послуги, складання позовної заяви, що становить 8000,00 грн, копію платіжної інструкції від 09.08.2024 №890, якою підтверджується оплата позивачем 8000,00 грн за договором про надання правової допомоги №06/08-1 від 06.08.2024 (а.с.38, 39, 40, 41).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на спірні правовідносини, посилання на надані адвокатом послуги (складання позову), які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що надані представником позивача документи доводять факт понесення позивачем витрат за складання та подання позову до суду саме в адміністративній справі №620/11069/24 на загальну суму 8000,00 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною.

За таких обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, пропорційним предмету спору і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Т.Р.А.С.Т." до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000050/2 від 26.07.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102210/2024/000122.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Приватного підприємства "Т.Р.А.С.Т." судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Приватне підприємство "Т.Р.А.С.Т." (вул.Інструментальна, 24Б, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14037, код ЄДРПОУ 36931815).

Відповідач: Чернігівська митниця (просп.Перемоги, 6, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14017, код ЄДРПОУ 43985581).

Повний текст рішення суду складено 19 грудня 2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО