Постанова

від 09.12.2024 по справі 520/22816/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 р.Справа № 520/22816/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/22816/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФУДЗ»

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФУДЗ» (далі по тексту позивач, ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2024 № UA 100060/2024/000042/2 ;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100360/2024/000537 від 16.07.2024 Київської митниці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позов ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2024 № UA 100060/2024/000042/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100360/2024/000537 від 16.07.2024 Київської митниці.

Стягнуто на користь ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці сплачену суму судового збору у розмірі 14204,47 грн.

Київська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів Митного кодексу України (надалі - МК України). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що подані документи до митного оформлення не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності. Не підтвердженими були такі складові митної вартості, як транспортування та обробка оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Експортну декларацію країни відправлення №306341945510 датовано 12.04.2024. В зазначеній декларації у наявності посилання на інвойс №24176.01. Але зазначений інвойс складений 15.04.2024, тобто після оформлення експортної декларації. В зв`язку з чим неможливо встановити, на підставі якого комерційного документу оформлено експортну декларацію країни відправлення.

У висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 11.07.2024 №1338 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мереж інтернет, а саме: сайти vietnam.tradekey.com, commodity3.com, ycharts.com, fao.org, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту №1 затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2023 №2-SF, а саме п.4.4 продавець передає покупцю документи, в тому числі сертифікати якості. Відповідно до п.5.2 контракту відповідність якості товару умовам контракту повинні підтверджуватися паспортом якості. Зазначені документи можуть містити характеристики товару, які мають вплив на їх митну вартість (якість, сорт, клас та інше). Зазначені документи до митного оформлення не надано.

Фітосанітарний сертифікат №050060/24/0201 складено 14.04.2024. В графі 6 цього сертифікату зазначено коносамент №VGDN24040391, але зазначений коносамент складено 15.04.2024. Таким чином неможливо ідентифікувати, на яку саме партію товару оформлено зазначений фітосанітарний сертифікат країни відправлення та на підставі якого транспортного документу.

Апелянт вважає, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Вказує, що у митниці були підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

У зв`язку з наведеним митний орган, відповідно до статті 53 МК України, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: - документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прайс-лист (виробника товару); - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Оскільки декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст. 52, ч.3 ст. 53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

У зв`язку з неможливістю застосування другорядних методів 2а-2г, митним органом застосовано другорядний метод 2 ґ-резервний метод. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості була митна декларація №23UA408050002827U4.

Посилаючись на висновки, викладені в ухвалах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №460/10401/21 та 28 вересня 2023 року у справі № 560/11/23, стверджує, що суд першої інстанції мав повернути позовну заяву позивача, оскільки остання подана з порушенням вимог статті 44 КАС України.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав, що доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки ним були надані достатні документи для розмитнення за першим методом за ціною договору. Вказує на відсутність розбіжностей у наданих ним для розмитнення товарів документах. Стверджує на безпідставність доводів про неналежне виконання договорів між позивачем та його контрагентами, зокрема в частині не страхування товарів не стосується компетенції митних органів. Вказує на хибність доводів про надання позову з порушенням ст.. 44 КАС України, з огляду на те, що позов було подано саме засобами підсистеми «Електронний Суд», у силу особливості роботи якого на кожний документ та додаток накладається цифровий підпис особи, яка працює у своєму кабінеті у цій підсистемі..

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та компанією «SUNRISE FOODSTUFF.,JSC» укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 2SF від 14.08.2023.

Митне оформлення вищевказаного товару загальною вагою нетто 390000 кг (брутто 391404 кг), здійснювалося Позивачем ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» шляхом подання до відділу митного оформлення №1 митного поста "Вишневе" Київської митниці Державної митної служби України митної декларації №24UA100060219939U9 від 15.07.2024. Перелік контейнерів вказаний у графі 31 митної декларації (доповненні до МД №1 (форма МД-6)).

У митній декларації №24UA100060219939U9 від 15.07.2024 Позивач ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» зазначив розраховану ним митну вартість товару в розмірі 328685,24 доларів США (тобто 0,84 доларів США за 1 кг; 328685,24 $ : 390000 кг = 0,84 $), що за офіційним валютним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на 15.07.2024 у розмірі 41,0434 грн за 1 долар США, складає 13490359,78 грн (графа 45 МД).

Митна вартість, розрахована Позивачем за основним методом ціною (договору) контракту, у розмірі 13490359,78 грн, включає:

- ціну товару (на умовах FOB Хошимін, В`єтнам), встановлену згідно з контрактом купівлі-продажу №2-SF від 14.08.2023, специфікації - додатку №2 від 22.03.2024 до контракту, комерційного інвойсу №24176.01 від 15.04.2024 в розмірі 262080,00 доларів США (графа 42 МД), що складає 10756654,27 грн. Розрахунок у національній валюті України: 262080,00 $ * 41,0434 грн. = 10756654,27 грн.

- транспортні витрати за межами України (до пункту пропуску на кордоні України - "Мостиська - Пшемисль") у розмірі 2733705,51 грн за договором транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023 між Позивачем та експедитором, ТОВ «ТАНІТ ГРУП», та заявкою №22 від 08.04.2024 на надання транспортно-експедиторських послуг за даним договором (рахунок на оплату №TG120624003 від 12.06.2024, рахунок на оплату №TG210624017 від 21.06.2024).

Розрахунок митної вартості: 10756654,27 грн. + 2733705,51 грн. = 13490359,78 грн, відображений у декларації митної вартості №UA100060/2024/219939 від 15.07.2024, доданої до вищевказаної митної декларації.

Згідно з відомостями, вказаними у графі 44 митної декларації №24UA100060219939U9 від 15.07.2024, доповненні до МД №1 (форма МД-6), декларації митної вартості (графа 4) на підтвердження задекларованої митної вартості товару, Позивач надав Відповідачу електронні копії таких документів: - зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу №2-SF від 14.08.2023 між ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» та компанією «SUNRISE FOODSTUFF., JSC» (В`єтнам) (код 4104); - додатку №2 від 22.03.2024 (специфікації) до контракту №2-SF від 14.08.2023 (код 4103); - прайс-листа від 20.03.2024 (код 3014); - комерційного інвойсу №24176.01 від 15.04.2024 (код 0380); - платіжних інструкцій №250 від 26.03.2024, №251 від 28.03.2024, №307 від 29.05.2024, №310 від 03.06.2024 про повну оплату Позивачем товару за контрактом купівлі-продажу №2-SF від 14.08.2023, специфікацією - додатком №2 від 22.03.2024 (код 3001); - пакувального листа б/н від 15.04.2024 (код 0271); - коносаменту №VGDN24040391 від 15.04.2024 (код 0705); - лінійного коносаменту №237831866 від 14.04.2024 (код 0705); - сертифікату про походження товару з В`єтнаму №2401027892 від 24.04.2024 (код 0861); - сертифікату про відсутність ГМО від 15.04.2024 (код 5141); - декларації виробника №1 від 15.04.2024 (код 9000); - фіто-санітарного сертифікату №050060/24/0201 від 14.04.2024 (код 0851); - експортної митної декларації №306341945510 від 12.04.2024 з перекладом на українську мову (код 9610); - висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією - Державним підприємством «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» (код ЄДРПОУ 21523475) №1338 від 11.07.2024 (код 3016); - інформація про позитивні результати державних видів контролю (огляд товару) при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11632075(код 5509); - договору транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023 між експедитором - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» та клієнтом - ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» (код 4301); - заявки №22 від 08.04.2024 за договором транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1ОД від 19.08.2023 між експедитором - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» та клієнтом - ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» (код 4301); - рахунку на оплату №TG120624003 від 12.06.2024 експедитора - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» за договором транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023 (код 3004); - рахунку на оплату №TG210624017 від 21.06.2024 експедитора - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» за договором транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023 (код 3004); - платіжної інструкції №3034 від 18.06.2024 про оплату рахунку №TG120624003 від 12.06.2024 експедитора - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код 3005); - платіжної інструкції №3253 від 28.06.2024 про оплату рахунку №TG210624017 від 21.06.2024 експедитора - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код 3005); - довідки про транспортні витрати №14751 від 02.07.2024, наданої експедитором ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код 3007); - листа №14751 від 05.07.2024 експедитора - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» з поясненнями щодо залізничних перевезень на території Польщі (код 9000); - залізничних накладних СМГС: №№ 31508363, 31508360, 31508354, 31508371, 31508373, 31508353, 31508356, 31508372, 31508355, 31508359, 31508357, 31508365, 31508344, 31508364, 31508361 від 30.06.2024 (код 0722); - транзитних митних декларацій Т1, оформлених на території Польщі: №№ 24PL322080NU6SJFB0, 24PL322080NU6SJFF3, 24PL322080NU6SJFD7, 24PL322080NU6SJFA4, 24PL322080NU6SJFC9, 24PL322080NU6SJF96, 24PL322080NU6SJFG1, 24PL322080NU6SJFE5, 24PL322080NU6SJFI8, 24PL322080NU6SJFL0, 24PL322080NU6SJFN7, 24PL322080NU6SJFJ6, 24PL322080NU6SJFK4, 24PL322080NU6SJFH0, 24PL322080NU6SJFM9 від 27.06.2024 (код 0821); - договору доручення №ОФСТ 14/09/23 від 14.09.2023 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів між ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» та ФО-П ОСОБА_1 (код 4207).

У відповідь на подану товариство МД №24UA100060219939U9 від 15.07.2024 та документів на підтвердження митної вартості товару, Позивач отримав повідомлення від митниці декларанту №227013 від 16.07.2024, у якому декларанту запропоновано надати до митного органу документи:

1) транспортні (перевізні) документи від місця завантаження товару до місця призначення та документи, що містять відомості про вартість перевезення на всьому маршруті прямування, враховуючи такі транспортні пункти як порту GDANSK та Глівіце, навантаження оцінюваних товарів у повному обсязі, передбачені положеннями наказу №599 та договори на транспортування, зокрема і документи від безпосередніх перевізників, передбачені статтею 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації виробника товару;

4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа відповідно до положень частини 6 статті 53 Кодексу за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Листом №16/07/2024-1 від 16.07.2024 ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ» надав митному органу пояснення та додаткові документи на вимоги та зауваження Відповідача, викладені в повідомленні від митниці декларанту №227013 від 16.07.2024. Також повідомив про те, що на запит митниці щодо надання додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості товару на цей час декларантом надані всі наявні документи. З метою запобігання простоїв вантажу Позивач просив Відповідача здійснити митне оформлення товару за МД №24UA100060219939U9 від 15.07.2024, без врахування терміну, передбаченого ч. 3 ст. 53 МК України, за наявними документами за ціною договору.

До свого листа №16/07/2024-1 від 16.07.2024 на адресу Відповідача Позивач додав лист №14751 від 05.07.2024 та лист №14751-2 від 16.07.2024 експедитора ТОВ «ТАНІТ ГРУП», в яких експедитор надав відповідні пояснення щодо залізничних перевезень на території Польщі.

Позивачу було надіслане повторне повідомлення від митниці декларанту №227281, в якому фактично повідомлено, що методи визначення митної вартості 2а 2д не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відповідної інформації.

Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівня митної вартості товару були:

митна декларація від 16.02.2024 №UA403070/2024/1532, товар - JAPONICA RICE /Японський Рис/, повністю обрушений, білий, не пропарений, короткозерний , вага нетто 270000 кг, країна виробництва В`єтнам, країна відправлення В`єтнам. Комерційні умови: контракт укладено з виробником, виробник - SUNRISE FOODSTUFF JSC; згідно джерела інформації 1,02 дол.США/кг);

митна декларація від 13.06.2024 №UA100060/2024/216858 товар - Рис повністю обрушений, сорту Oryza Sativa, не пропарений, шлифований, короткозерний, вага нетто 270000 кг, країна виробництва В`єтнам, країна відправлення В`єтнам. Комерційні умови: контракт укладено з виробником; згідно джерела інформації 1,02 дол.США/кг).

Позивачу надіслано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100060/2024/000042/2 від 16.07.2024.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100060/2024/000042/2 від 16.07.2024 було здійснено наступне коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості згідно підпункту ґ пункту 2 частини 1 ст. 57 МК України: відкоригована митна вартість за одиницю товару (1 кг) 1,02 доларів США, відкоригована загальна митна вартість товару 397800,00 доларів США, кількість товару 390000 кг (нетто).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. (ч. 1 ст. 52 МК України)

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ( ч. 2 ст. 52 МК України)

Приписами ст. 53 МК України визначений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналіз приписів ч. 1 та 2 ст. 53 МК України дає підстави для висновку, що МК України передбачений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. ( ч. 2 ст. 54 МК України)

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право :1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. (ч. 5 ст. 54 МК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).

Відповідно до приписів ст.. 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про покладення законодавцем на декларанта обов`язку доведення заявленої митної вартості товару. Разом з цим, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Подібна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів ухвалено спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості від 16.07.2024 № UA 100060/2024/000042/2.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

«Враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України (далі МКУ, Кодекс), статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 15.07.2024 № UA100060/2024/219939 (24UA100060219939U9) встановлено:

1) Поставка товару здійснюється згідно положень зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2023 № 2-SF на умовах поставки FOB HO CHI MINH (В`єтнам). Згідно положень Інкотермс - 2010, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення.

Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Перелік таких документів встановлений положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, зокрема, відносяться:

- рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг;

- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FOB HO CHI MINH (В`єтнам) декларантом надано: коносамент; залізничні накладні УМВС; договір транспортного експедирування від 19.08.2023 № 19.08.2023/1202-1 ОД, укладений між ТОВ «ТАНІТ ГРУП» та ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ»; довідку про транспортні витрати; рахунки щодо транспортно-експедиційних послуг; заявку на надання транспортно-експедиційних послуг; платіжні інструкції в національній валюті щодо оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка.

Зазначені транспортні документи видані ТОВ «ТАНІТ ГРУП», проте, згідно з даними, зазначеними в накладних УМВС, перевізником товарів виступає інша особа («ПЦЦ Інтермодаль А.О» за договором №16/2024 - ЦЮ від 02.01.2024). Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Зазначені документи декларантом до митного оформлення не надано. Таким чином, ідентифікувати надані транспортні документи з поставкою товарів за вказаною МД, неможливо.

Також, заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 08.04.2024 № 22 не містить маршруту перевезення. Зазначені у заявці ставки не піддаються обчисленню. Згідно з наданим до митного оформлення коносаментом від 15.04.2024 № VGDN24040391 вантаж прибув в порт Гданськ, разом з тим, відправка до України здійснювалася залізничним транспортом з Глівіце. За даними залізничного відправника відбулося перевантаження на інші вагони. При цьому, відсутні відомості щодо включення до митної вартості витрат, понесених за межами митного кордону України та пов`язаних з перевантаженням, зберіганням та витратами на транспортуванням товарів від Гданська до Глівіце. Таким чином, з наданих документів неможливо встановити повноту включення вищезазначених витрат до митної вартості товару.

Отже, залишаються не підтвердженими такі складові митної вартості, як транспортування та обробка оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

2) Експортну декларацію країни відправлення №306341945510 датовано 12.04.2024. В зазначеній декларації у наявності посилання на інвойс №24176.01. Але зазначений інвойс складений 15.04.2024, тобто після оформлення експортної декларації. Таким чином неможливо встановити, на підставі якого комерційного документу оформлено експортну декларацію країни відправлення.

3) У висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 11.07.2024 №1338 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мереж інтернет, а саме: сайти vietnam.tradekey.com, commodity3.com, ycharts.com, fao.org, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту №1 затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

4) Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2023 №2-SF, а саме п.4.4 продавець передає покупцю документи, в тому числі сертифікати якості. Відповідно до п.5.2 контракту відповідність якості товару умовам контракту повинні підтверджуватися паспортом якості. Зазначені документи можуть містити характеристики товару, які мають вплив на їх митну вартість (якість, сорт, клас та інше). Зазначені документи до митного оформлення не надано.

5) Фітосанітарний сертифікат №050060/24/0201 складено 14.04.2024. В графі 6 цього сертифікату зазначено коносамент №VGDN24040391, але зазначений коносамент складено 15.04.2024. Таким чином неможливо ідентифікувати, на яку саме партію товару оформлено зазначений фітосанітарний сертифікат країни відправлення та на підставі якого транспортного документу..

На думку митниці, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому відповідно до ч.2 ст. 58 Кодексу з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Зазначаємо, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Кодексу).

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2,3 та 4 ст.53, ст. 57 Кодексу додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Згідно коносаменту від 15.04.2024 № VGDN24040391 товар доставлено з В`єтнаму в порт Гданськ (Польща). В той же час, згідно із залізничними накладними залізничне перевезення здійснюється з порту Глівіце (Польща) до м. Вишневе. Відповідальним за залізничне перевезення, що здійснює оплату залізничних послуг у накладній зазначено компанію ПЦЦ Інтермодаль А.О, від якої не надано ані договорів, ані документів, які містять відомості про вартість залізничного перевезення (рахунки, накладні тощо). Також не надано розрахунок вартості транспортних витрат між портом Гданськ та портом Глівіце, який зазначений у залізничних накладних.

Згідно наданих до митного оформлення накладних УМВС товар було перевантажено на інші вагони. Відправником товару по колії зазначено ПЦЦ Интермодаль А.О. Таким чином, вбачаються додатково понесені витрати на перевантаження, зберігання товару в порту призначення та порту відправлення, на складі третьої особи, оплата інших можливих послуг третіх осіб. Однак, вищевказані витрати, не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. Водночас, до митного оформлення не надано договір (контракт) та первинні бухгалтерські документи з компаніями, залученими до перевезення («ПЦЦ Интермодаль А. О»). Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Зазначені документи декларантом до митного оформлення не надано.

Таким чином, за результатами контролю митної вартості відповідно до ч.2 ст.54 Кодексу у наданих до митного оформлення документах відсутні обґрунтовані, документально підтверджені відомості щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, перелік яких встановлений положеннями ч. 10 ст. 58 Кодексу, отже не виконані умови ч. 2, 4, 10, 21 ст. 58 Кодексу.

У зв`язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 Кодексу. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Кодексу від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадання таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами ст.ст.62, 63 Кодексу така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч.8 ст.57 та ч.1 ст.55 Кодексу, можливо застосувати другорядний методу 2 ґ резервний відповідно до ст.64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

У відповідності до Методичних рекомендацій, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взято вартість операції зі схожими за описом товарами, умовами поставки та країною походження, приблизно в тій же кількості, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв`язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації:

митна декларація від 16.02.2024 №UA403070/2024/1532, товар - JAPONICA RICE /Японський Рис/, повністю обрушений, білий, не пропарений, короткозерний , вага нетто 270000 кг, країна виробництва В`єтнам, країна відправлення В`єтнам. Комерційні умови: контракт укладено з виробником, виробник - SUNRISE FOODSTUFF JSC; згідно джерела інформації 1,02 дол.США/кг);

митна декларація від 13.06.2024 №UA100060/2024/216858 товар - Рис повністю обрушений, сорту Oryza Sativa, не пропарений, шлифований, короткозерний, вага нетто 270000 кг, країна виробництва В`єтнам, країна відправлення В`єтнам. Комерційні умови: контракт укладено з виробником; згідно джерела інформації 1,02 дол.США/кг).

Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 Кодексу, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (лист від 16.07.2024 № 16/07/2024-1, надісланий 16.07.2024). Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду.»

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач, в межах здійснення консультацій, не зазначив які конкретно документи слід додаткового надати митному органу, а лише послався в запиті на ст. 53 МК України.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу ухваленого спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає.

Згідно зі ст. 8 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів.

Так, між Позивачем ТОВ «ОУШЕН ФУДЗ», як клієнтом, та ТОВ «ТАНІТ ГРУП», як експедитором, укладений договір транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023.

Згідно з п. 1.1. розділу 1 вказаного договору, експедитор зобов`язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів клієнта та документів на них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до п. 1.3. розділу 1 вказаного договору, умови надання послуг за цим договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджуються сторонами у відповідній заявці на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка є невід`ємною частиною договору. Сторони можуть укладати заявки у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти.

Згідно з п.п. 2.1.1., п.п. 2.1.2. та п.п. 2.1.3. п. 2.1. розділу 2 вказаного договору експедитор має право: укладати договори з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями / її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим договором; представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями; залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та особи.

Також п.п. 2.4.13. п. 2.4. розділу 2 вказаного договору передбачає, що клієнт зобов`язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати додаткові витрати, у тому числі, але не виключно витрати з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, зважування, навантаження, розвантаження, які виникли у експедитора при виконання цього договору, якщо такі витрати не виникли з вини експедитора.

П. 6.1. розділу 6 вказаного договору передбачає, що він набирає чинності з дати його підписання і діє до кінця календарного року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.

Матеріалами справи підтверджено, що у заявці №22 від 08.04.2024 про надання транспортно-експедиторських послуг (додатку до договору транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023) визначено маршрут перевезення товару на умовах FOB: порт завантаження - Хошимін, В`єтнам; порт розвантаження Гданськ, Польща; пункт доставки м.Київ; місце митного оформлення ст. Вишневе.

Також у заявці №22 від 08.04.2024 визначено ставку за маршрутом: «2185 USD / 20 фрахт; 300 USD / 20 ВРР; 300 USD / 20 ТЕО в Польщі + Т1; 2800 USD / 20 залізничне перевезення (ст. Вишневе). Курс погоджений сторонами. Експедиторську винагороду включено в ставку».

Позивач пояснив Відповідачу, що ставка включає: вартість морського фрахту, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи з судна в порту призначення, транспортно-експедиторське обслуговування на території Польщі, відкриття транзитної декларації Т1 та залізничний тариф по маршруту Гданськ, Польща - ст. Вишневе, Україна.

Крім того, Позивач надав Відповідачу рахунки №TG120624003 від 12.06.2024, №TG210624017 від 21.06.2024 експедитора ТОВ «ТАНІТ ГРУП», у яких конкретизовано перелік наданих транспортно-експедиторських послуг за межами території України та їх вартість.

Суми, вказані у рахунках експедитора - ТОВ «ТАНІТ ГРУП», додатково підтверджені виданою ним довідкою про транспортні витрати №14751 від 02.07.2024.

Здійснення Позивачем повних розрахунків безпосередньо з експедитором ТОВ «ТАНІТ ГРУП» підтверджено платіжними інструкціями №3034 від 18.06.2024, №3253 від 28.06.2024.

Зміст заявки №22 від 08.04.2024 про надання транспортно-експедиторських послуг (додатку до договору транспортного експедирування №19.08.2023/1202-1 ОД від 19.08.2023), рахунків №TG120624003 від 12.06.2024, №TG210624017 від 21.06.2024, довідки про транспортні витрати №14751 від 02.07.2024 підтверджують, що експедитор ТОВ «ТАНІТ ГРУП» надав Позивачу транспортноекспедиторскі послуги з організації перевезення товару від порту Хошимін на умовах FOB до міста Києва, що включає: морський фрахт до порту Гданськ, Польща та залізничне перевезення від Гданська до Києва.

Експедитор - ТОВ «ТАНІТ ГРУП» у вказаних документах конкретизував вартість послуг за межами України, які включаються до митної вартості товару. Дані документи не містять розбіжностей.

У наданих до митного оформлення листі №14751 від 05.07.2024 та листі №14751-2 від 16.07.2024 експедитор ТОВ «ТАНІТ ГРУП» пояснив залучення до залізничного перевезення третіх осіб: компанії MAERSK та ПЦЦ Интермодаль Терминал (залізничного перевізника), а також надав пояснення щодо формування залізничного складу в Глівіце. Також ТОВ «ТАНІТ ГРУП» підтвердило надання ним послуг за маршрутом від порту Гданськ до станції Глівіце, а також підтвердило суми витрат за рахунком №TG210624017 від 21.06.2024 та довідкою про транспортні витрати як такі, що включають: вивантаження з борту судна, оформлення супровідної документації, залізничне перевезення на весь маршрут від порту Гданськ, Польща, транспортування до станції Глівіце, перевантаження на інші платформи, зберігання на станціях тощо.

Надані Позивачем документи є первинними бухгалтерськими документами згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та відповідають вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, та положенням графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296.

Досліджені під час судового розгляду документи підтверджують у повному обсязі витрати позивача від місця завантаження товару до місця призначення, у тому числі від Гданська до Глівіце.

Позивач надав Відповідачу до митного оформлення копії транспортних документів, наданих експедитором, які передбачені ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-ІV, а саме: коносамента №237831866 від 14.04.2024 (лінійного коносамента), коносамента №VGDN24040391 від 15.04.2024 (домашнього коносамента), залізничних накладних СМR №№ 31508363, 31508360, 31508354, 31508371, 31508373, 31508353, 31508356, 31508372, 31508355, 31508359, 31508357, 31508365, 31508344, 31508364, 31508361 від 30.06.2024.

Отже, у гр. 12 митної декларації митна вартість товару визначена правильно, адже до загальної суми товару за рахунком в грн включено вартість міжнародного перевезення, зокрема, по території Польщі, а саме: транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України (навантаження-розвантажувальні роботи, документальне оформлення) у розмірі 665992,80 грн та відшкодування витрат на міжнародне транспортно-експедиторське обслуговування вантажу за маршрутом: Гданськ, Польща,м/п Мостиська-Пшемишль у розмірі 735408,96 грн відповідно.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надавав митному органу документів про залучення до морського перевезення морської судноплавної лінії «MAERSK», проте вказані обставини не зумовили висновків Київської митниці про не підтвердження морського перевезення розмитнюваних товарів, хоча залучення як «MAERSK» так і «ПЦЦ Інтермодаль А.О» відбувалося з боку ТОВ «ТАНІТ ГРУП», тобто без участі позивача, проте зумовило протилежні за змістом висновки митного органу.

Додатково в довідці про транспортні витрати № 22 від 22.12.2022 зазначено, що страхування вантажу не проводилось, а завантаження входить у вартість перевезення.

Як вбачається з наведеного будь-які розбіжності в документах, наданих до митного оформлення відсутні, а виявлені зауваження до документів носять формальний характер і жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно посилань апелянта на те, що Експортну декларацію країни відправлення №306341945510 датовано 12.04.2024, а в зазначеній декларації наявне посилання на інвойс №24176.01 від 15.04.2024, та на те, що Фітосанітарний сертифікат №050060/24/0201 складено 14.04.2024, а у зазначеному сертифікаті наявне посилання на коносамент №VGDN24040391 від 15.04.2024 унеможливлює встановлення підстав для складання таких декларації та сертифікату, колегія суддів зазначає таке.

Правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Відповідно до приписів ст.. 53 МК України вказані документи не є тим документами, яким підтверджується митна вартість товарів.

По-друге, ці документи містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару, зокрема, вказані реквізити контракту «Договір № 2-SF від 14.08.23».

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач вказав на те, що наданий Позивачем висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 11.07.2024р. №1338 не відповідає вимогам Національного стандарту №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Відповідач зазначив, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

З цього приводу колегія суддів вважає достатнім звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.02.2021 у справі №805/5039/16-а, відповідно до якої: «… висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 706 від 24.02.2016 не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, а відтак, в разі надання митному органу повного переліку документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, посилання на невідповідність, висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 706 від 24.02.2016 вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і в зв`язку з цим винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару і застосування другорядного методу визначення митної вартості товарі є неправомірним.».

Стосовно не надання позивачем до митного оформлення паспорту якості товару, яким підтверджується відповідність якості товару умовам контракту, та надання якого продавцем покупцю передбачено п. 4.4. зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2023 №2-SF, колегія суддів звертає увагу митного органу на те, що ст. 53 МК України, якою визначено перелік документів, якими підтверджується митна вартість товарів, не містить документу, який має назву «паспорт якості» або «сертифікат якості», або будь який інший подібний документ, а приписи ч. 5 ст. 53 МК України забороняють митному органу вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Також паспорту якості товару не містить жодних відомостей про вартісні показники товару.

Отже, ухвалюючи рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2024 № UA 100060/2024/000042/2 митний орган не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларації, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Окремо, колегія суддів звертає увагу апелянта на безпідставність його твердження про те, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: митна декларація №23UA408050002827U4, оскільки воно спростовується змістом спірного рішення в якому як джерела інформації вказані дві інші митні декларації: від 16.02.2024 №UA403070/2024/1532 та від 13.06.2024 №UA100060/2024/216858.

Більш того, колегія суддів зауважує, що митна вартість у деклараціях №UA403070/2024/1532 та від 13.06.2024 №UA100060/2024/216858 (т. 2 а.с. 220, 222) була визначена за 6 методом, що виключає можливість митного органу визначати позивачеві суму податку, виходячи з відомостей, які у ній містяться.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, вказане у сукупності дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про нечіткість та безпідставність витребування додаткових документів митним органом, яке призвело до порушення прав позивача при проведенні консультацій з митним органом, що, у свою чергу, призвело до ухвалення спірного рішення без урахування документів, наявних у позивача та належним чином підтверджуючих заявлену позивачем митну вартість, які містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, та відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, підтверджують повноту та правильність її визначення декларантом.

З таких підстав колегія суддів визнає необґрунтованим як застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, так і зроблений розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність відповідачем належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Стосовно посилання апелянта на висновків, викладені у постановах Верховний Суд від 22.12.2020 по справі №810/2463/17, від 22.12.2020 по справі №810/2463/17, від 20.09.2023 у справі №815/5783/17 та від 22.08.2019 у справі №826/25704/15, від 22.12.2020 по справі №810/2463/17, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.

Проаналізувавши вказані висновки Верховного Суду колегія суддів констатує, що вони є висновками за результатом оцінки наданих учасниками справ доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.

Колегія суддів звертає також увагу на хибність посилань апелянта на висновки, викладені в ухвалах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №460/10401/21 та 28 вересня 2023 року у справі № 560/11/23, та твердження про те, що суд першої інстанції мав повернути позовну заяву позивача, оскільки остання подана з порушенням вимог статті 44 КАС України, з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права, та які викладені виключно у постановах Верховного Суду.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для врахування висновків, викладених в одноособових ухвалах Верховного Суду.

Також колегія суддів вважає безпідставним твердження про подання позову не у спосіб визначений ст. 44 КАС України, оскільки текст позовної заяви надісланий саме за допомогою підсистеми «Електронний Суд», надсилання якої без накладення електронного підпису є неможливим.

Окрім того, колегія суддів зазначає,, що 22.08.2024 позивачем через канцелярію суду надано клопотання про приєднання до матеріалів справи позовної заяви та додатків до неї у паперовій формі, у тому числі з особисто підписаним представником позивача, Малиною М.О., позовом та належним чином засвідченими додатками до нього.

З урахуванням вище зазначених обставин справи, правових норм, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в зв`язку з необгрунтованість.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року по справі №520/22816/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 19.12.2024.