Постанова

від 19.12.2024 по справі 160/9754/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9754/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в адміністративній справі №160/9754/24 (головуючий суддя першої інстанції - Калугіна Н.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ПРО МОТОРС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.04.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про від 06.12.2023 року №38559, прийняте комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» відповідає критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.12.2023 року №10244394/45068650, прийняте комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 30.11.2023 року №200;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 30.11.2023 року №200 датою фактичного її подання на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.01.2024 року №10309105/45068650, прийняте комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 30.11.2023 року №201;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 30.11.2023 року №201 датою фактичного її подання на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до контролюючого органу були подані достатні первинні документи та пояснення, які підтверджували та розкривали суть і зміст господарських операцій, на виконання яких складена податкова накладна, однак без належних на те підстав не були враховані при винесенні рішення про відмову у реєстрації ПН. Рішення комісії про зупинення реєстрації та про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідають положенню статті 2 КАС України щодо обґрунтованості та повноти. Позивач зазначає, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 06 грудня 2023 року №38559, є таким, що підлягає скасуванню, оскільки є безпідставним, та таким, що прийнято не за наслідками зупинення реєстрації податкових накладних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки Комісія відповідача відмовила у реєстрації ПН/РК у зв`язку наявністю ризикових операцій, а позивач дані обставини жодним чином не спростував. Вважає, що комісією у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Законом надано оцінку тим документам, які подано платником податку, але у зв`язку з тими підставами, на яких ґрунтується спірне рішення, йому відмовлено у такій реєстрації у зв`язку з недоведеністю реальності господарської операції. Посилається на дискреційність повноважень.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Крім того, у відзиві просив стягнути на його користь судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі 13000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ПРО МОТОРС» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №45068650), основним видом діяльності є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, є платником податку на додану вартість (ІПН 450686504662), на підтвердження чого в матеріалах справи наявний Витяг №2304664500068 з реєстру платників податку на додану вартість (а.с.25-28).

Відповідачі - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Державна податкова служба України є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 листопада 2023 року позивачем складено податкові накладні: №200 на загальну суму коштів, які підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 99871,20 гривень та №201 на загальну суму коштів, які підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 217754,40 гривень.

Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.12.2023 року №38559 Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ПРО МОТОРС» встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Вказано наступні коди податкової інформації, яка є підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

12-постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку;

18-керівник та/або особа, яка має право підпису (посадова особа платника податку), є особою, яка займає аналогічну посаду більше ніж у п`яти (включно) платників податку;

13-придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості:

- постачання з 10.06.2023 року по 29.08.2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП Маркет» (податковий номер 40509170), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 17.03.2023 року;

- постачання з 29.06.2023 року по 16.08.2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецімпекс Україна» (податковий номер 43792459), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 23.10.2023 року;

- придбання з 22.08.2023 року по 30.08.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Комплект» (податковий номер 44966800), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 06.10.2023 року;

- придбання з 21.06.2023 року по 22.06.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агроліга» (податковий номер 40104840), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 08.09.2023 року;

- придбання з 30.06.2023 року по 30.09.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (податковий номер 39821153), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 31.08.2023 року;

- придбання 22.08.2023 року по 22.08.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промторг» (податковий номер 44590045), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 17.10.2023 року;

- придбання 21.08.2023 року по 22.08.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліснича Фабрика» (податковий номер 44883173), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 06.10.2023 року;

- придбання 22.08.2023 року по 22.08.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний Асортимент» (податковий номер 44919043), дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 06.10.2023 року.

15.12.2023 року позивачем було подано на реєстрацію податкові накладні №200 та №201 від 30.11.2023 року, реєстрація яких була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (зі змінами) у зв`язку з тим, що податкові накладні складені та подані платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку).

22.12.2023 року платником податків подано пояснення №22/12/23 та копії документів стосовно зупиненої податкової накладної №200.

У цих поясненнях позивач посилався на те, що 30 травня 2023 року ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» уклала договір поставки з ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ». 30 листопада 2023 року був виставлений рахунок №105, на суму 99 871,20 грн. Товар - господарські рукавички в асортименті, в той же день товар був відвантажений покупцю з орендованого складу, видаткова накладна № ФМ231130 від 30.11.2023 року, покупець розрахувався повністю за товар (платіжна інструкція №12572 від 30.11.2023 року). На орендованому у ФОП ОСОБА_1 автомобілі КІА (згідно договору оренди №24/04/2-2023 від 24.04.2023 року), водій ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» їздив 30.11.2023 року за маршрутом м. Дніпро - м. Луцьк для передачі товару покупцю в ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ».

Так, за наслідками поставки товару на підставі видаткової накладної № ФМ231130 від 30.11.2023 року, позивачем того ж дня складена податкова накладна №200.

У зв`язку з зупиненням реєстрації податкової накладної № 200 від 29.06.2023 року (реєстраційний номер 9343566724) позивач повідомив, що відвантажений товар був придбаний у ТОВ «ПРОДРЕСУРС» декількома партіями: накладні №1105064 від 11 травня 2023 року; № 0206036 від 02 червня 2023 року; № 0808017 від 08 серпня 2023 року; № 2109007 від 21 вересня 2023 року; № 2111014 від 21 листопада 2023 року.

Поставка товару здійснювалася за рахунок постачальника ТОВ «ТК ПРОДРЕСУРС», або за рахунок покупця, ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС», або їх власним транспортом, або орендованим в залежності від логістики на орендований склад ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» у м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 70.

Також 29.12.2023 року позивачем подано пояснення №29/12/23 та копій документів стосовно зупиненої податкової накладної №201 від 30.11.2023 року.

У цих поясненнях позивач зазначив, що 30.05.2023 року ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» склала договір поставки з ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ». 24.11.2023 року виставлений рахунок №102, на суму 217754,40 грн.. Товар - господарські рукавички в асортименті, 30.11.2023 року товар відвантажений покупцю з орендованого складу, видаткова накладна №ФМ2311301 від 30.11.2023 року, покупець розрахувався повністю за товар (платіжна інструкція №12573 від 30.11.2023 року). На орендованому у ФОП ОСОБА_1 автомобілі КІА (згідно договору оренди №24/04/2-2023 від 24.04.2023 року), водій ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» їздив 30.11.2023 року за маршрутом м.Дніпро - м.Луцьк для передачі товару покупцю в ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ».

Так, за наслідками поставки товару на підставі видаткової накладної №ФМ2311301 від 30.11.2023 року позивачем 30.11.2023 року складена податкова накладна № 201.

У зв`язку з зупиненням реєстрації податкової накладної №201 від 30.11.2023 року (реєстраційний номер 9343472795) позивач повідомив, що відвантажений товар придбаний у ТОВ «ПРОДРЕСУРС» декількома партіями: накладні №1105064 від 11.05.2023 року; №0206036 від 02.06.2023 року; №0808017 від 08.08.2023 року; №2109007 від 21.09.2023 року; №2111014 від 21.11.2023 року; і у ТОВ «РОЯЛТІ ПРОДАКС» - видаткова накладна №476 від 20.09.2023 року.

Поставка товару здійснювалася за рахунок постачальників, ТОВ «ТК ПРОДРЕСУРС», ТОВ «РОЯЛТІ ПРОДАКС», або за рахунок покупця, ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС», або їх власним транспортом, або орендованим в залежності від логістики на орендований склад ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» у м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 70.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.12.2023 року №10244394/45068650, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 30.11.2023 року №200 у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): наявність ризикових операцій.

Також вказаною Комісією прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.01.2024 року №10309105/45068650, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 30.11.2023 року №201 у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): наявність ризикових операцій, неповний пакет первинних документів.

Позивачем 05.01.2024 року до ДПС України подано скаргу на рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.12.2023 року №10244394/45068650.

Рішенням ДПС України від 12.01.2024 року №2427/45068650/2 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін.

Позивачем 16.01.2024 року до ДПС України подано скаргу на рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.01.2024 року №10309105/45068650.

Рішенням від 22.01.2024 року №4141/45068650/2 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня змін.

Не погодившись із рішеннями ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належної мотивації підстав та причин віднесення ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, та віднесення поданих позивачем податкових накладних до категорії ризиковості здійснення операцій, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не наведено у прийнятих рішеннях та не доведено відповідачами суду належними засобами доказування.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165 та Порядок розгляду скарги, відповідно).

За положеннями пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі по тексту - Порядок №1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема і наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно із пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно із пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції.

При цьому, отримавши рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, платник податку має право подати на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом дев`ятим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

У рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (додаток 4) за результатами розгляду інформації та копій документів, надісланих відповідно до абзацу восьмого цього пункту, комісія регіонального рівня у відповідних полях рішення зазначає детальну інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, зазначає/обирає з переліку документ/документи, не наданий/не надані платником податку, який може/які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Згідно положень додатку 1 Порядку №1165 «Критерії ризиковості платника податку на додану вартість»:

1. Платника податку на додану вартість (далі платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку юридична особа не має відкритих рахунків у банку/небанківського надавача платіжних послуг, крім рахунків у Казначействі (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Наказом Державної податкової служби України від 11.01.2023 року №17 затверджений довідник кодів податкової інформації (далі по тексту - Наказ № 17), який містить 18 кодів: від придбання і постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання, до керівника та/або особи, яка має право підпису (посадова особа платника податку), є особою, яка займає аналогічну посаду більше ніж у п`яти (включно) платників податку.

Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку включає, зокрема придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Так, спірні рішення прийняті з огляду на відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Отже, жодних доказів проведення перевірки, аналізу баз даних, аналізу актів перевірки контрагентів позивача тощо, ані витяги з протоколів, ані документи, подані до відзиву, не містили.

Рішення не містять посилання на податкові накладні/розрахунки коригування, тобто конкретні господарські операції, обмежуючись загальною вказівкою на здійснення операцій у певний період.

Пунктом 8 Критеріїв передбачено розгляд питання про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку на додану вартість саме під час визначення ризиковості здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Разом з тим, відповідач не надав доказів, які досліджувалися в ході засідання комісії, і які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, зокрема відповідачем не подано доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, а зміст оскаржуваних рішення та зміст апеляційної скарги не містять ані юридичних мотивів, ані фактичних мотивів кваліфікації заявника як ризикового платника податків.

Рішення містить у вигляді таблиці виключно перелік із описом кодів податкової інформації, яка стала підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Однак, такий опис є узагальненим, без посилання на конкретні господарські операції. Крім, того, вказані в переліку контрагенти позивача як ризикові, не мають відношення то господарської операції, по якій подано спірні податкові накладні.

Оскаржувані рішення прийнято у зв`язку із операціями за вже зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, при цьому перелік таких накладних та відповідні господарські операції відповідач не визначає. Відсутні й відомості щодо чинності рішень щодо віднесення до ризикових платників податків контрагентів позивача.

Верховний Суд в постанові від 07.04.2023 року у справі №280/3639/20 зазначав, що незважаючи на те, що Порядком №1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 Критеріїв ризиковості платника податку, невиконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності підстав, визначених Порядком №1165), є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 року по справі №140/17441/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року по справі №340/1098/20.

Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому, відповідач не надав жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений в основу їх прийняття.

Як встановлено судом першої інстанції, податкова інформація, яка наявна у контролюючого органу є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Віднесення позивача до ризикових платників з тих підстав, що підприємство мало господарські відносини з платниками податків, по відношенню до яких податковим органом прийнято рішення про відповідність останніх критеріям ризиковості, є необґрунтованим, адже поширення на позивача «ризиковості» через відносини з іншими «ризиковими» платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства, зокрема, принципу індивідуальної відповідальності, що проголошено статтею 61 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії.

Зміст даної концепції полягає в тому, що платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, зокрема, настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків.

Відтак, віднесення позивача до ризикових платників з тих підстав, що підприємство мало господарські відносини із платниками податків, по відношенню до яких податковим органом прийняті рішення про відповідність критеріям ризиковості, потрібно оцінювати критично.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19.

Термін «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносинах, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення має бути мотивованим.

Водночас, документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій, відповідач не надав. Жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено існування підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим рішення комісії про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.12.2023 року №38559, є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішення податкового органу про визнання ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, підлягали скасуванню, то зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача. Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Тому позовні вимоги у зазначеній частині також підлягали задоволенню.

Стосовно наданих позивачем податковому органу документів і пояснень на підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, апеляційний суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр, ЄРПН), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК Українизупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють Комісії головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку;

-та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, за змістом наведених положень Порядку №520 платник податку фактично зобов`язаний у разі зупинення реєстрації податкової накладної подати відповідні пояснення та документи, оскільки в протилежному випадку Комісія імперативно зобов`язана прийняти рішення про відмову в реєстрації такої податкової накладної. У зв`язку з цим позивачем, незважаючи на відсутність підстав у податкового органу для прийняття рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, були виконані вимоги відповідача і надані відповідні пояснення та документи, перелік яких судом викладений вище.

Враховуюче викладене, апеляційний суд зауважує, що на стадії реєстрації податкової накладної в ЄРПН платник податку повинен лише підтвердити інформацію, яка зазначена в ній, а питання реальності чи нереальності господарських відносин між контрагентами може предметом документальної перевірки платників податків і податковий орган в межах Порядків №1165 та №520 не має повноважень на фактичне проведення документальної перевірки з метою дослідження факту реальності здійснення господарської операції. Натомість, податковий орган всупереч приписам Порядку №520 намагається штучно підмінити його положення і фактично на стадії реєстрації податкової накладної здійснити не перевірку інформації, зазначеної в податковій накладній, а позапланову документальну перевірку з висновками про реальність або нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що суперечить приписам зазначених Порядків №1165 та №520.

Таким чином, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області як суб`єктом владних повноважень не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Зважаючи на недоведеність податковим органом наявності підстав для зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних, наявність в останнього первинних документів, які підтверджують інформацію, викладену в поданих для реєстрації податкових накладних, а також, що такі документи та відповідні пояснення надавались контролюючому органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія неправомірно та необґрунтовано відмовила в реєстрації вказаних податкових накладних.

Відповідно до пп. 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

При цьому, згідно з нормами п. 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію якої зупинено, реєструється у разі, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Стосовно посилань апелянта на дискреційність його повноважень колегія суддів зауважує, що дискреція повноважень означає можливість прийняття рішення з певної кількості можливих, кожне з яких є правильним, тобто можливість органу діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Однак у спірних правовідносинах відсутня дискреція повноважень відповідача, оскільки за наявності встановлення факту надання податкової накладної, яка відповідає вимогам чинного законодавства, і стосовно якої відсутні підстави для її зупинення та/або відмови в реєстрації, податковий орган зобов`язаний зареєструвати зазначену податкову накладну.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо заяви представника позивача, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу та якою він просить стягнути на користь ТОВ «ФІРМА ПРО МОТОРС» судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі 13000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, апеляційний суд зазначає наступне.

Норми статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюють питання, пов`язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

В обгрунтування заяви зазначено лише про те, що позивачем очікується понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 гривень в суді апеляційної інстанції. Будь-якого іншого обгрунтування вказана заява не містить.

До відзиву додано, зокрема: копію ордера на надання правничої допомоги від12.04.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката, акт надання послуг від 09.09.2024 року, специфікація від 04.09.2024 року, договір про надання правової допомоги від 08.02.2024 року.

Згідно п.1 специфікації від 04.09.2024 року до договору від 08.02.2024 року перелік юридичних послуг містить: представництво в апеляційному провадженні в Третьому апеляційному адміністративному суді.

Згідно п.2 специфікації вартість послуг, зазначених в п.1 специфікації, складає 13000,00 грн..

Пунктом 3 специфікації визначено порядок оплати: 6500,00 грн. сплачується в момент підписання специфікації; 6500,00 сплачується до 04.10.2024 року.

Крім того, в специфікації зазначено, що вартість послуг, зазначених в п.2 специфікації, визначена із розрахунку, що судова справа, в якій надаються послуги за цим договором, складається з 3 (трьох) судових засідань.

Апеляційний суд зазначає, що справа №160/9754/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року розглянута судом в порядку письмового провадження, будь-яких додаткових доказів або пояснень у сторін судом апеляційної інстанції не витребовувалось та сторонами не надавалось. Справа не є складною, а спірні правовідносини є поширеними та типовими.

Також суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів будь-якої сплати послуг за договором, хоча, як зазначалось вище, згідно пункту 3 специфікації 6500,00 грн. повинно бути сплачено в момент підписання специфікації - тобто 04.09.2024 року; а інші 6500,00 грн. повинні бути сплачені до 04.10.2024 року.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми законодавства, за відсутності доказів понесених витрат на правничу допомогу, а також необгрунтованості заяви про стягнення витрат за представництво позивача в судових засіданнях апеляційного суду при фактичному розгляді справи в порядку письмового провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в адміністративній справі №160/9754/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року в адміністративній справі №160/9754/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко