Постанова

від 17.12.2024 по справі 420/34498/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34498/23

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 29.07.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі Пальоній І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Головного управління ДМС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Головного управління ДМС України в Одеській області, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області, про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до УДМС України в Івано-Франківській області, ГУ ДМС України в Одеській області, третя особа: ГУ СБУ у м.Києві та Київській області, в якому просила:

- скасувати рішення УДМС України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 12.08.2023 року №31, виданого громадянці Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- скасувати рішення ГУДМС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання від 15.09.2023 року № НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення УДМС України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 12.08.2023 року №31, виданого громадянці Республіка Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУДМС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання від 15.09.2023 року № НОМЕР_1 .

Зобов`язано ГУДМС України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову посвідку на постійне місце проживання, з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Республіки Молдова, що підтверджено паспортом Республіки Молдова НОМЕР_2 (т.1 а.с.6).

Відповідно до особової справи гр.Молдови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , суд встановив, що рішенням ВГІРФО УМВС України в Івано-Франківській області від 06.06.2011 року №20/3994 надано дозвіл на імміграцію ОСОБА_5 , разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до наявного у особовій справі висновку щодо видачі посвідки на постійне проживання в Україні від 19.12.2008 року ВГІРФО УМВС України в Івано-Франківській області установлено, що гр. Молдови ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прибув на Україну в 2008 році на етнічну батьківщину і вирішив залишитися на постійне проживання в Україні та зареєструватися за адресою: с.Тисів, Болехівської міськради.

У зв`язку з тим, що на момент отримання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 виповнилось 8 років, вона була вписана в посвідку мами - ОСОБА_2 .

Також, згідно матеріалів справи за заявою від 08.08.2019 року ОСОБА_1 ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення від 12.08.2019 року про оформлення посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 16-річного віку.

27.09.2019 року позивачці видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 , строком дії до 12.08.2029 року (т.1 а.с.7).

Відповідно до наявної інформації в особовій справі, суд встановив, що був зареєстрований актовий запис про шлюб №330 від 30 березня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином Ісламської Республіки Іран ОСОБА_8 (т.1 а.с.95).

28.08.2023 року до УДМС в Івано-Франківській надійшло подання Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області (лист №51/1/3-5958 від 22.08.2023 року) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_9 , як такій, діяльність якої становить загрозу національній безпеці України та може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян.

Подання обґрунтовано тим, що ГУ СБУ за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за наявними даними причетна до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції вихідців з країн т. зв. «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Наявні дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національної безпеки України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим ГУ СБУ планується прийняти рішення про заборону вказаній іноземці в`їзду на територію України (т.1 а.с.114).

На підставі подання ГУ СБУ в Києві та Київській області УДМС України в Івано-Франківській області прийнято рішення №31 від 12.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_1 на підставі п.3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якого скасовано рішення щодо видачі дозволу на імміграцію в Україну від 06.06.2011 року в частині позивачки (т.1 а.с.113).

Матеріалами справи підтверджено, що до ГУ ДМС в Одеській області надійшов лист УДМС в Івано-Франківській області від 12.09.2023 року Лд 2601.5.3/12560/23 «Про надання інформації щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_10 » (т.1 а.с.97-98).

На підставі отриманої інформації, ГУ ДМС в Одеській області 15.09.2023 року прийнято рішення №51012500080541 про скасування посвідки на постійне проживання громадянці Республіка Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 року №321 у зв`язку з тим, що встановлено факт скасування наданого їй дозволу на імміграцію (т.1 а.с.100).

Відповідно до протоколу про вилучення (тимчасове затримання) посвідки на постійне проживання від 21.11.2023 року, посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 вилучено і направлено до відділу прикордонного контролю штабу НОМЕР_4 прикордонного загону (т.1 а.с.8).

Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що у пункті 23 Порядку №1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Тобто, Порядок №1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення, який не був дотриманий відповідачем. З метою з`ясування обставин у справі до участі у справі було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ГУ СБУ в Києві та Київській області та двічі зобов`язано третю особу надати суду документи, на підставі яких подано подання. Але третя особа не виконала вимоги суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI) визначено, що іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Статтею 3 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону №2491-ІІІ іммігрувати в Україну на постійне проживання.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про імміграцію» №2491-ІІІ (далі, - Закон №2491-ІІІ) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 3 Закону №2491-ІІІ визначено, що правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно матеріалів справи, рішенням ВГІРФО УМВС України в Івано-Франківській області від 06.06.2011 року №20/3994 надано дозвіл на імміграцію ОСОБА_5 , разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був реалізований та видано посвідку на постійне проживання на території України гр. Молдови ОСОБА_2 , в якій були зазначені діти, у тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Постановою КМУ від 26 грудня 2002 року №1983 «Деякі питання у сфері імміграції» затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі, - Порядок №1983).

Відповідно до п.1 Порядку №1983, цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Пунктом 21 Порядку №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-ІІІ, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-ІІІ, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2023 року до Управління ДМС в Івано-Франківській області надійшло подання ГУ СБУ у м.Києві та Київській області (лист №51/1/3-5958 від 22.08.2023 року) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_9 , як такій, діяльність якої становить загрозу національній безпеці України та може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян.

Подання обґрунтовано тим, що Головним управлінням за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за наявними даними причетна до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції вихідців з країн т. зв. «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України. Наявні дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національної безпеки України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим Головним управлінням планується прийняти рішення про заборону вказаній іноземці в`їзду на територію України (т.1 а.с.114).

На підставі вказаного подання ГУ СБУ в Києві та Київській області УДМС України в Івано-Франківській області прийнято рішення №31 від 12.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_1 на підставі п.3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якого скасовано рішення щодо видачі дозволу на імміграцію в Україну від 06.06.2011 року в частині позивачки (т.1 а.с.13).

В ході розгляду справи УДМС України в Івано-Франківській області посилалося на те, що рішення №31 від 12.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 було прийнято на підставі подання ГУ СБУ в Києві та Київській області, при цьому органи і підрозділи ДМС України не наділені повноваженнями перевірки наданої правоохоронними органами інформації, отриманої в результаті завдань у сфері забезпечення державної безпеки.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України» №2229-XII (далі - Закон №2229-XII) на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 24 Закону №2229-XII СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Отже, діючим законодавством СБУ наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, яке відбулося 05 листопада 2024 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом була визнана явка представника третьої особи ГУ СБУ у м.Києві та Київській області по даній справі обов`язковою у зв`язку необхідністю отримання відповідних пояснень.

10.12.2024 року від ГУ СБУ у м.Києві та Київській області до суду надійшли пояснення по справі, з яких вбачається, що впродовж 2021-2023 років за обставин, викладених у довідці №13059 від 27.11.2024 року, позивачка фактично сприяла в отриманні двома іноземцями дозволів на їх імміграцію в Україну шляхом укладення шлюбів без намірів створення сім`ї, спільного сімейного проживання і спільного побуту, тобто сприяла нелегальній (незаконній) міграції, що кваліфікується положеннями п.п.10, 30 «Стратегії національної безпеки України», затвердженої Указом Президента України від 14.09.2020 року №392/2020 на підставі Закону України «Про національну безпеку України», як загроза національній безпеці.

На підтвердження своєї позиції надано копію довідки начальника 3 відділу УКР ГУ СБУ №13059 від 27.11.2024 та копію змісту подання ГУ СБУ №51/1/3-5958 від 22.08.2023 року.

Відповідно до ст.4-1 Закону України «Про імміграцію», неспроможність формально укладених позивачкою з іноземцями шлюбів, спрямованих виключно на засвідчення фактів їх (шлюбів) державної реєстрації, утворювати правомірні підстави для одержання дозволів на імміграцію в Україну вже не потребує обов`язкового встановлення фіктивності цих шлюбів у судовому порядку згідно з нормами Сімейного кодексу України.

Обставини, передбачені п.2 ч.1 ст.4-1 Закону України «Про імміграцію», тривають за участю позивачки ще навіть дотепер, оскільки позивачка перебуває у чинному шлюбі із чоловіком-іноземцем, якому надано дозвіл па імміграцію в Україну саме на підставі даного шлюбу та який надалі виїхав за межі України, не проживає, не пов`язаний з ОСОБА_10 спільним побутом.

На думку СБУ, реально можливий розвиток такої діяльності позивачки був і залишається здатним призвести до зростання загрози національній безпеці України у сфері нелегальної (незаконної) міграції, протидію чому має здійснювати держава згідно із п.33 Стратегії національної безпеки України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

За змістом ст.5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України.

Відповідно до пунктів 1,13 ст.24 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана: здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України. Брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Згідно п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок суду 1-ї інстанції обґрунтований виключно неможливістю перевірки міграційним органом та судом підстав подання ГУ СБУ в Києві та Київській області.

Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства при отриманні обґрунтованого подання спеціального правоохоронного органу, орган ДМС не наділений повноваженнями проведення перевірок зазначеної у листі оперативної інформації, оскільки не має доступу до належних ГУ СБУ матеріалів справ і не є відповідним учасником відносно сфери забезпечення державної безпеки.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 року у справі №826/9102/18 зазначив, що СБУ, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їхньому виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Крім того, відмова у наданні дозволу на імміграцію носить превентивний характер, не має доводитися лише вчинення особою протиправних діянь, а може обґрунтовуватися в тому числі посиланням на можливість протиправної поведінки.

У постанові від 31.05.2023 року у справі №600/6944/21-а, Верховний Суд, аналізуючи законність постанови СБУ про заборону в`їзду в Україну іноземцю, зробив висновок, що СБУ як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Отже, повноваження СБУ щодо встановлення загрози національній безпеці України з боку іноземців є виключними та дискреційними, а суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена СБУ.

На переконання судової колегії, вказані висновки Верховного Суду щодо повноважень СБУ, зокрема, вживати заходи превентивного характеру з метою запобігання виникненню загроз національній безпеці України, є релевантними до спірних правовідносин.

Як вже зазначалось вище, в обґрунтування свого подання органом СБУ було надано до суду копію довідки начальника 3 відділу УКР ГУ СБУ № 13059 від 27.11.2024 та копію змісту подання ГУ СБУ №51/1/3-5958 від 22.08.2023.

Вказані докази одержано від функціонального підрозділу ГУ СБУ, уповноваженого на здійснення контррозвідувальної діяльності, в обсязі, доступному для учасників справи з урахуванням вимог передбачених ст.9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність».

Більш того, 17.12.2024 грудня ГУ СБУ у м.Києві та Київській області надано інформацію щодо наявності актових записів цивільного стану про шлюби відносно позивачки, а також громадян Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та Ісламської Республіки Іран ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також відомості щодо перетину кордону України зазначеними особами.

Таким чином, ГУ СБУ у м.Києві та Київській області, як регіональний орган в системі СБУ, у межах наданих повноважень та завдань, визначила дії позивачки як такі, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, та під час надходження подання від органу СБУ, органи ДМС діяли в межах передбачених законом функцій і завдань з метою забезпечення національної безпеки та охорони громадського порядку.

Отже, подання ГУ СБУ №51/1/3-5958 від 22.08.2023 із пропозицією з питань національної безпеки (пропозицією щодо скасування дозволу на імміграцію позивачки в Україну з метою запобігання й усунення загрози безпеці України) внесено на розгляд і вирішення Управління ДМС України в Івано-Франківській області у межах повноважень, на підставах та у спосіб, передбачені законом, тобто з неухильним дотриманням вимог ч.2 ст.19 Конституції України, та ґрунтується на фактичних обставинах.

Стосовно рішення ГУДМС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання від 15.09.2023 року № НОМЕР_1 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Постанови КМУ від 25 квітня 2018 р. №322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі, - Порядок №322).

Пунктом 1 Порядку №322 передбачено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно з підпунктом 4 пункту 63 Порядку №322, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Відповідно до пунктів 64-66 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Згідно з підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 року №321 (далі - Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону №2491-ІІІ.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття рішення УДМС України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 12.08.2023 року №31, виданого громадянці Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то посвідка на постійне проживання також підлягає скасуванню, що прямо передбачено вищевказаними правовими нормами.

Тобто, приймаючи рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 15.09.2023 року № НОМЕР_1 ГУДМС України в Одеській області діяло згідно закону та в межах своїх повноважень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішень УДМС України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 12.08.2023 №31, виданого громадянці Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ГУДМС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання від 15.09.2023 року № НОМЕР_1 , а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Івано- Франківській області, Головного управління ДМС України в Одеській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Головного управління ДМС України в Одеській області, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук