Постанова

від 20.12.2024 по справі 300/5338/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5338/24 пров. № А/857/28253/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року, головуючий суддя Главач І.А., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Надвірнянської МР, в якому просила визнати протиправними дії Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка; зобов`язати відповідача видати позивачу посвідчення особи, який проживає на території гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що постійно проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2022 №2609-5001418035, у зв`язку із чим має право на отримання статусу особи, яка проживає на території населеного пункту, якому присвоєно статус гірського. Водночас, відповіддю Надвірнянської міської ради Івано-франківської області від 25.06.20024 року №Б/245 у наданні ОСОБА_1 , статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, та видачі посвідчення встановленого зразка було відмовлено. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка; зобов`язано Надвірнянську міську раду Івано-Франківської області видати ОСОБА_1 посвідчення особи, який проживає на території гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Надвірнянська МР оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не надала витягу з реєстру територіальної громади, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , та фактичним місцем проживання за адресою - АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 28.04.2022 року №2609-5001418035 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо встановлення статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка.

Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області відповіддю від 25.06.2024 року №М/245 повідомила позивача про відсутність підстав для надання позивачу статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території гірського населеного пункту на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є доказом постійного проживання особи на території гірського населеного пункту.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 15.02.1995 року №56/95-ВР Про статус гірських населених пунктів в Україні (далі - Закон №56/95-ВР) та Законом України від 20.10.2014 року №1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закону №1706-VII).

Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються, встановлено Законом №56/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Згідно з ст.2 Закону №56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об`єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.

Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені статтею 6 Закону №56/95-ВР.

Відповідно до Закону №56/95-ВР Кабінет Міністрів України постановою №345 від 19.03.1996 року затвердив Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі Положення №345).

Відповідно до п.4 Положення №345 посвідчення видаються громадянам відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевої ради.

Відповідно до пункту 7 Положення № 345 посвідчення видаються таким категоріям громадян:

а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських;

б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського);

в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських;

г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об`єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.

Відповідно до п.8 Положення №345 посвідчення видаються на підставі паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 16 років), посвідки на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства), і таких документів:

а) громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), - витягу з реєстру територіальної громади;

б) громадянам, які постійно працюють у гірському населеному пункті, - довідки з місця роботи;

в) громадянам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у гірському населеному пункті, - довідки навчального закладу.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом №1706-VII.

Згідно з ст.1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

З матеріалів справи видно, що підставою відмови позивачу у видачі посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту стало те, що внутрішньо переміщені особи відсутні у переліку осіб, які мають право на отримання посвідчення. До Положення № 345 не внесено змін, які врегульовували можливість надання статусу осіб, які проживають, працюють (навчаються) на території населеного пункту на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт її внутрішнього переміщення та містить відомості про фактичне місце проживання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у п.8 Положення №345 чітко визначено, що посвідчення громадянам, які постійно проживають, працюють (навчаються) у гірському населеному пункті, видається на підставі, зокрема, витягу з реєстру територіальної громади / довідки з місця роботи / довідки навчального закладу.

Таку довідку позивач відповідачу не надав, а тому у відповідача були відсутні підстави для надання позивачу спірного статусу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, а отже не може підтверджувати постійне проживання у гірському населеному пункті, носить тимчасовий характер (видається на період наявності певних обставин).

Апелянтом не надано доказів про наявність у нього і подання відповідачу витягу з реєстру територіальної громади, як і інших документів, визначених у п.8 Положення №345.

Колегія суддів наголошує, що Положенням №345 визначено підстави для відмови у видачі посвідчення, серед яких відсутність документів або відомостей, зазначених у пункті 8 Положення №345.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі позивачу відповідного посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №300/5338/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич