Постанова

від 20.12.2024 по справі 140/7238/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7238/24 пров. № А/857/26133/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Валюх В.М. у м. Луцьк) у справі № 140/7238/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000017/2 від 19.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач оскаржуване рішення прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Мотиви рішення про неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 Митного кодексу України, або відсутності у поданих документах всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості чи відомостей про ціну товару є необґрунтованими. Відповідач відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000017/2 від 19.01.2024.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам Митного кодексу України.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 18.01.2023 декларант ПП «СІА-БРОК» в інтересах ТзОВ «Автодімсервіс» подав МД 24№UA205140003499U0 з метою митного оформлення партії товару (38 товарних позицій) торгівельної марки ERA, придбаних у компанії «ERA S.r.l. Socio Unico» (м. Хелм, Польща), за якою задекларовано, зокрема, ввезення товариством товару № 15 «запасні частини до легкових автомобілів: гальмівні диски», товару № 25 «запасні частини до легкових автомобілів, нові: гальмівні колодки», товару № 30 «запасні частини до легкових автомобілів, нові: ричаг підвіски», товару № 81 «запасні частини до легкових автомобілів, нові: гальмівні диски» (т. 1, а. с. 195-219). Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: контракт №22/06/18 від 22.06.2018 (т.1 а.с. 13-17); додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020 (т. 1 а.с. 18), №2 від 11.07.2022 (т.1 а.с. 19); декларацію про походження товару VENDEX23001423 від 14.12.2023; автотранспортну накладну (CMR) 440242 від 17.01.2024 (т.1 а.с. 94); рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX_23001423 від 14.12.2023 (т.1 а.с. 47-93); прайс-лист виробника товару від 14.12.2023 (т. 1 а.с. 116-123); довідку про транспортні витрати б/н від 17.01.2024 (т.1 а.с. 96); рахунок на оплату №1 від 17.01.2024 (т.1 а.с. 100); договір №1/03042023 на перевезення вантажу від 03.04.2023 (т.1 а.с. 97-99); заявку на перевезення вантажу №13/01/24 від 11.01.2024 (т.1 а.с. 95); договір про надання послуг митного брокера №75 від 27.10.2022 (т.1 а.с. 10-12), копію митної декларації країни відправлення №23ITQYG1T0316357E3 від 18.12.2023 (т. 1 а.с. 101).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2024/000017/2 від 19.01.2024 вбачається, що митна вартість товару за МД 24№UA205140003499U0 від 18.01.2024 не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

згідно графи 15 МД країною відправлення є Польща, проте декларація країни відправлення №23ITQYG1T0316357E3 від 18.12.2024 видана в країні Італія;

згідно декларації країни відправлення №23ITQYG1T0316357E3 від 18.12.2024 відправником, відповідно гр. 2 є ERA S.r.l. - Socio Unico (Італія), що суперечить відправнику, вказаному в СMR № 440242 від 17.01.2024 POL-CEL Sp.z o.o.(Польща). Тобто, виникає питання, чи включені до митної вартості товару транспортні витрати, страхування, витрати на навантаження, перевантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаного з його транспортуванням на шляху: Італія- Польща-кордон України;

відповідно до пункту 4.1 контракту №22/06/18 від 22.06.2018 покупець оплачує повну вартість виставленого рахунку-фактури, однак, декларантом не подано банківського платіжного документу (т.1 а.с. 149 зворот).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаному випадку митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; 3) декларація країни відправлення Польща; 4) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано документи, де з позиції митного органу також були встановлені розбіжності:

видаткові накладні, зокрема №137080 від 17.06.2023, №176833 від 02.08.2023, №219331 від 20.09.2023, №212964 від 13.09.2023, №243368 від 18.10.2023 не підтверджені електронними підписами одержувачів товару (т.1 а.с. 124-128, 143-147);

картки рахунку ТзОВ «АВТОДІМСЕРВІС» №281 (т.1 а.с. 129-133).

У заяві № 1 від 18.01.2024, додатком до якої були подані зазначені вище документи, декларант повідомив про відсутність інших документів, які підтверджують митну вартість товару (т. 1, а. с. 115).

19.01.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2024/000017/2 (т. 1, а. с. 148-149).

З графи № 33 рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2024/000017/2 від 19.01.2024 вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: товар № 15 4,26 дол.США/кг, за МД №UA100320/2023/40944 від 07.12.2023; товар 25 5,64 дол.США/кг за МД №UA100320/2023/41378 від 11.12.2023; товар № 30 7,27 дол.США/кг за МД №UA100320/2023/37915 від 13.11.2023; товар № 81 4,26 дол.США/кг за МД №UA100320/2023/40944 від 07.12.2023 (а. с. 149 зворот).

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033942, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товару (т. 1, а. с. 150).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140003915U4 від 19.01.2024 (т. 1, а. с. 151-179).

Позивач, вважаючи протиправним спірне рішення, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до положень пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Разом з цим, згідно матеріалів справи, відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із ч. 2 ст. 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, а також додатково подані документи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачем, до митного оформлення надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, а саме: контракт №22/06/18 від 22.06.2018 (т.1 а.с. 13-17); додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020 (т. 1 а.с. 18), №2 від 11.07.2022 (т.1 а.с. 19); автотранспортну накладну (CMR) 440242 від 17.01.2024 (т.1 а.с. 94); рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX_23001423 від 14.12.2023 (т.1 а.с. 47-93); прайс-лист виробника товару від 14.12.2023 (т. 1 а.с. 116-123); довідку про транспортні витрати б/н від 17.01.2024 (т.1 а.с. 96); рахунок на оплату №1 від 17.01.2024 (т.1 а.с. 100); договір №1/03042023 на перевезення вантажу від 03.04.2023 (т.1 а.с. 97-99); заявку на перевезення вантажу №13/01/24 від 11.01.2024 (т.1 а.с. 95); договір про надання послуг митного брокера №75 від 27.10.2022 (т.1 а.с. 10-12), копію митної декларації країни відправлення №23ITQYG1T0316357E3 від 18.12.2023 (т. 1 а.с. 101).

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні № UA205140/2024/000017/2 від 19.01.2024 (т. 1, а. с. 148-149) вказано, що згідно графи 15 МД країною відправлення є Польща, проте декларація країни відправлення №23ITQYG1T0316357E3 від 18.12.2024 видана в країні Італія. Згідно декларації країни відправлення №23ITQYG1T0316357E3 від 18.12.2024 відправником, відповідно гр. 2 є ERA S.r.l. - Socio Unico (Італія), що суперечить відправнику, вказаному в СMR № 440242 від 17.01.2024 POL-CEL Sp.z o.o.(Польща). Тобто, виникає питання, чи включені до митної вартості товару транспортні витрати, страхування, витрати на навантаження, перевантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаного з його транспортуванням на шляху: Італія- Польща-кордон України.

Однак, колегія суддів погоджується із зауваженням суду першої інстанції, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Відповідно до пункту 3.5 контракту №22/06/18 від 22.06.2018 (т.1 а.с. 13-17) вантажотранспортна накладна міжнародного зразка (CMR) є товаросупровідним документом.

З огляду на вказані вище умови контракту, зазначення в автотранспортній накладній (CMR) №440242 від 17.01.2024 та в рахунку-фактурі (інвойс) VENDJEX_23001423 від 14.12.2023 адреси поставки товару та його відправника - POL- CEL Sp.z.o.o., м.Хелм, Польща - є достатнім підтвердженням належності виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару, повністю відповідає умовам контракту та є підтвердженням відсутності вказаних відповідачем документах розбіжностей щодо країни відправки товару і щодо його відправника.

Відтак, зазначення в автотранспортній накладній перевізника POL-CEL Sp.z.o.o. не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару, оскільки позивачем для митного оформлення товару було надано усі документи, які підтверджують витрати на перевезення товару у сумі 29560 грн (зокрема, довідка про транспортні витрати від 17.01.2024 (т.1 а.с. 96).

Ба більше слід зазаначити, що транспортна накладна (CMR) використовується при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом та виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. Така накладна не містить даних, які могли вплинути на митну вартість товару, а вартість транспортування, яка враховується у складі митної вартості товару, підтверджена попередньо вказаними документами, наданими позивачем до митного оформлення.

Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до пункту 4.1 контракту №22/06/18 від 22.06.2018 покупець оплачує повну вартість виставленого рахунку-фактури, однак, декларантом не подано банківського платіжного документу, то суд зазначає, що дійсно пунктом 4.1 контракту №22/06/18 від 22.06.2018 передбачено, що покупець оплачує повну вартість виставленого рахунку-фактури. Водночас, пунктом 4.2 контракту №22/06/18 від 22.06.2018 передбачено, що платежі за цим Контрактом здійснюються Покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених у рахунках- фактурах, наданих Продавцем (т.1 а.с. 14).

В рахунку-фактурі від 14.12.2023 року №VEND_EX_23001423 встановлені умови оплати: відстрочка 60 днів від дати інвойсу (т.1 а.с. 93), що не було взято до уваги митним органом, при цьому вказане пояснює відсутність банківських платіжних документів, оскільки на момент митного оформлення товару строк оплати товару не завершився.

Крім цього, відповідач, не дивлячись на те, що за однією митною декларацією оформлялися й інші товари, спірне рішення прийняв тільки стосовно коригування митної вартості товарів, зокрема №15, №25, №30, №81, тобто, стосовно 4 товарних позицій із 98-ми, хоч їх оформлення здійснювалося позивачем за тими ж самими документами.

Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість товару без наведення обґрунтування такого коригування, не довів наявності правових та фактичних підстав для вчинення таких дій.

Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

А тому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 140/7238/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар