Постанова

від 19.12.2024 по справі 380/8616/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8616/24 пров. № А/857/26588/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Коваля Р.Й., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерфін-Транс на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Кухар Н.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерфін-Транс до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мінерфін-Транс (далі - ТзОВ Мінерфін-Транс, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000112/1 від 11.03.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Мінерфін-Транс подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації (далі - МД). На підтвердження заявленої митної вартості товару було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України, МКУ), які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача Бурбило Г.Б. просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/000112/1 від 11.03.2024, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ, здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено, що у поданій МД країни відправлення №24CZ5700000AM9IDA6 від 23.02.2024 зазначено статистичну вартість товару - 31542559 CZK. Також, у графі 31 МД зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000280U8 (49178,20 Євро), враховуючи крос-xypc GZK до EURO (24,785), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у МД країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3269,92 євро. Таким чином, митницею встановлено відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТзОВ Мінерфін-Транс є AT Мінерфін (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості, (гр.9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - так). У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних) імпортованих за контрактами, укладеними між не пов`язаними суб`єктами ЗЕД є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч.18 ст.58 МКУ, при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нище зазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням ст.62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням ст.63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до ч.18 ст.58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.

Відповідно до ч.3-4 ст.53 МКУ, декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана : Відповідно до ст.53 МКУ прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме : зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи; що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію МД країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,- підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем впливає на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Відповідно до ч.4 ст.53 МКУ, необхідно, крім документів, зазначених у ч.2, 3 ст.53 МКУ, надати такі документи : 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову Інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) На запит митного органу декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ, а також відповідно до ч.6 ст.54 МКУ у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст.60 МКУ Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023, за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s. за митною вартістю 1,54 Євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

Вважаючи оспорюване рішення митного органу протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки подані ним документи для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати на розвантаження-навантаження, митне оформлення вантажу у країні відправлення, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі розбіжності не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).

Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу Товариством були подані такі документи, а саме : контракт №R2023083/1 від 25.07.2023 на придбання матеріально-технічних ресурсів (з додатковими угодами та специфікаціями) зовнішньоекономічний договір (контракт), за яким поставлялась Партія рейок; Специфікація №6 від 15.01.2024 специфікація до контракту №R2023083/1 від 25.07.2023, відповідно до якої позивач здійснив передплату 1000 тон рейок за ціною 1300 Євро (без ПДВ) на умовах поставки FCA Тржинець, Чеська Республіка; Специфікація №7 від 25.01.2024 специфікація до контракту №R2023083/1 від 25.07.2023, відповідно до якої позивач здійснив передплату 1000 тон рейок за ціною 1300 Євро (без ПДВ) на умовах поставки FCA Тржинець, Чеська Республіка; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №17 від 24.01.2024 на оплату рейок по Специфікації №6 від 15.01.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №18 від 02.02.2024 на оплату рейок по Специфікації №7 від 25.01.2024; рахунок (Invoice) №22249051 від 23.02.2024, у якому вказано, що відповідно до контракту №R2023083/1, Специфікації №6 та Специфікації №7 позивачу поставляється 976,444 тон рейок за ціною 1300 Євро, загальна (фактурна) вартість яких становить 1269377,20 Євро; замовлення №01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023 договір на залізничні перевезення вантажів позивача; прайс-лист Додаток №1 до замовлення №01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023, прайс-лист, у якому визначені вартість перевезення вантажів позивача по території Чеської Республіки, Польщі на територію України (від станції Тржинець (Чеська Республіка) до станції Мостицька ІІ (Україна); пакувальний лист від 23.02.2024, у якому зазначені обсяг (вага) партії рейок 976,444 тон (нетто) та вага партії рейок з урахуванням пакування та кріплення (брутто) 987,514 тон; рахунок (Invoice) №2415115006 від 04.03.2024 на суму 49178,20 Євро, рахунок на оплату вартості доставки партії рейок за вагою (брутто) з урахуванням ваги пакування та кріплення (987,514 тон) від станції Тржинець (Чеська Республіка) до станції Мостиська ІІ (Україна); Довідка про транспортні витрати (для надання в митні органи) №06/2023 від 04.03.2024, у якій зазначені станція відправлення Тржинець (Чеська Республіка), станція отримання Мостиська ІІ (Україна), номери вагонів, якими здійснювались перевезення та вартість перевезення у сумі 49 178,20 Євро; міжнародні транспортні накладні ЦІМ/УМВС №568550, №568568, №568576, №568584, №568592, №568600, №568618, №568626, №568634, відповідно до яких оформлене міжнародне перевезення партії рейок від станції Тржинець (Чеська Республіка) до станції Мостиська ІІ (Україна); експортна МД №24CZ5700000AM9IDA6 від 23.02.2024 з додатками, відповідно до якої фактурна вартість партії рейок становить 1269377,20 Євро (роз`яснення щодо інформації, яка міститься у цій накладній наведена нижче); брокерський договір про надання митних послуг №11/12-2023 від 11.12.2023.

Таким чином, позивач під час митного оформлення імпортованих товарів надав митному органу наявні у нього документи, що визначені ч.2 ст.53 МК України.

Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625.

Колегія суддів зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 по справі №804/6243/14, від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 по справі №380/842/20.

Верховний суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів зазначає, що в оспорюваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Вказані розбіжності, на думку колегії суддів, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

При цьому, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) разом із МД подано документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.

На думку колегії суддів, подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Колегія суддів зазначає, що при митному оформлені встановлено, що у поданій МД країни відправлення №24CZ5700000AM9IDA6 від 23.02.2024 вказано статистичну вартість товару - 31542559 CZK. Також, у графі 31 МД зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81045 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає із сумою транспортних витрат, задекларованої за МД №24UA209050000280U8 (49178,20 Євро), враховуючи крос-кypc GZK до EURO (24,785), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у МД країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3269,92 євро.

Таким чином, митницею встановлено відсутність у поданих документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивачем були наведені докази про те, що транспортні витрати, вказані в МД країни відправлення №24CZ5700000AM9IDA6 від 23.02.2024 (Чеської Республіки) не може співпадати із сумою загальних транспортних витрат на залізничне перевезення партії рейок, задекларованої за МД №24UA209050000280U8.

Колегія суддів зазначає, що експортна декларація це загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару.

Відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 02.07.1993 (CCIP), графа 46 Статистична вартість ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності.

Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін статистична вартість означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни члена ЄС, де оформлюється експорт. Керівництво із заповнення ЄАД вимагає, що статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів, до неї також можуть включати лише допоміжні витрати, такі як витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт.

Отже, статистична вартість у МД країни відправлення (Чеської республіки) базується на фактурній вартості партії рейок, яка відповідно до всіх наданих позивачем документах складає 1269377,20 Євро та витрат на транспортування по території Чеської Республіки статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт від станції Тржинець (Чеська Республіка) до кордону Чеської Республіки з Польщею у сумі 3269,92 Євро.

У той же час статистична вартість партії рейок, у МД №24UA209050000280U8 від 08.03.2024, яка була оформлена позивачем при ввезенні в Україну, відповідно до Порядку заповнення МД на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, збігається з митною вартістю партії рейок, яка становить 1318555,4 Євро та складається з фактурної вартості партії рейок у сумі 1269377,20 Євро та транспортних витрат по доставці партії рейок з Чеської Республіки через Польщу в Україну (від станції Тржинець, Чеська Республіка до станції Мостиська ІІ, Україна) у сумі 49178,20 Євро. Тобто, вартість транспортних витрат по доставці партії рейок з Чеської Республіки через Польщу в Україну (від станції Тржинець, Чеська Республіка до станції Мостиська ІІ, Україна) у сумі 49178,20 Євро включає в себе витрати на транспортування партії рейок по території Чеської Республіки (від станції Тржинець, Чеська Республіка до кордону Чеської Республіки з Польщею) у сумі 3269,92 Євро. Фактурна вартість у обох деклараціях становить 1269377,20 Євро, що ще раз спростовує доводи відповідача про розбіжності у товаросупровідних документах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що статистична вартість партії рейок, яка вказана у деклараціях не може бути однаковою і це не дає підстави стверджувати про надання неповної інформації або про наявність у поданих документах різної інформації про митну вартість партії рейок.

З приводу того, що у наданому інвойсі №22249051 від 23.02.2024 наведена вартість товару у євро, а в інвойсі на оплату транспортних витрат №2415115006 від 04.03.2024 наведена вартість товару у чеських кронах та євро, а вартість товару не співпадає зі статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації, яка надана позивачем митному органу, що викликає обгрунтований сумнів щодо заявленої митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що інвойс №22249051 від 23.02.2024 містить фактурну вартість партії рейок у Євро, яка становить 1269377,20 Євро, інвойс на оплату транспортних витрат №2415115006 від 04.03.2024 не містить вартості товару ні у чеських кронах ні у Євро. У вказаному документі визначена вартість доставки партії рейок за вагою (брутто) з урахуванням ваги пакування та кріплення (987,514 тон) від станції Тржинець (Чеська Республіка) до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 49178,20 Євро. При цьому, фактурна вартість партії рейок не може співпадати із статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації.

Як зазначалось вище, відповідно до Керівництва із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4) статистична вартість, зазначена в експортній декларації базується на фактурній вартості товарів і до неї включені витрати на транспортування, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувається експорт.

Тобто, не співпадіння фактурної вартості партії рейок, вказаній в інвойсі №22249051 від 23.02.2024 зі статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації, яка надана позивачем митному органу, повністю відповідає умовам поставки партії рейок (FCA Тржинець, Чеська Республіка) і не може бути підставою для сумнів щодо заявленої митної вартості товару.

Позивач не заперечує свою пов`язаність з постачальником партії рейок, про що повідомив відповідача поставивши позначку так в графі 9 МД, а той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи в контексті положень ч.12 ст.58 МКУ, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.13, 14 ст. 58 МКУ, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

На думку колегії суддів, позивачем була надана вся наявна у нього інформація щодо формування митної вартості партії рейок та подальшої їх реалізації, при цьому, відповідачем не було надано жодних письмових обґрунтувань щодо впливу пов`язаності з постачальником партії рейок на заниження позивачем митної вартості партії рейок, що в контексті положень ч.14 ст. 58 МКУ такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу усі документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Колегія суддів зазначає, що вимога митного органу про надання додаткових документів, перелік яких визначено у ч.3 ст.53 МКУ та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Колегія зазначає, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартостіразом із МД та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

На переконання колегії суддів, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. МД країни відправлення може лише підтверджувати походження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Колегія суддів також зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (див.постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не вертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 23162,17 грн (платіжна інструкція №23731 від 16.04.2024) та при поданні апеляційної скарги у розмірі 34743,25 грн (платіжна інструкція №25018 від 01.10.2024).

Таким чином, оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи прийнято судове рішення на користь Товариства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства сплачений судовий збір у розмірі 57905,42 грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ч.1, 2, 4ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерфін-Транс задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі №380/8616/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерфін-Транс до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000112/1 від 11 березня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ - 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мінерфін-Транс (код ЄДРПОУ - 38218128) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 57905 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 42 копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль С. П. Нос