Ухвала

від 18.12.2024 по справі 420/20049/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/20049/23

адміністративне провадження № К/990/44057/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/20049/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР»</a>, до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР»</a>, до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №9222836/40512864 від 20.07.2023, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР» датою подання 20.06.2023. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/20049/23.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа, доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи.

На виконання вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про продовження процесуального строку, уточнено підстави касаційного оскарження, зауважено, що позивач станом на 13.12.2024 все ще не зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІСТ за для обміну документами, при тому що згідно норм чинного законодавства він мав це зробити в обов`язковому порядку, відтак скаржник просить вважати усунутими недоліки в частині обґрунтування касаційного оскарження та направлення позивачу копії касаційної скарги.

В обґрунтування клопотання про продовження строку для усунення недоліків в частині сплати судового збору контролюючим органом зазначено, що станом на даний час залишок коштів на реєстраційному рахунку по КЕКВ 2800 становить 0 грн. Відповідна обставина є незалежною від волі Головного управління ДПС в Одеській області та реально перешкоджає доступу до правосуддя й здійснення належного оскарження ухвали апеляційного суду за умов незгоди з даними висновками суду. У зв`язку з зазначеним, контролюючий орган позбавлений на даний час можливості виконати вимоги пункту 1 частини 4 статті 296 КАС України, що полягають у сплаті судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду по справі №420/20049/23. Скаржником додатково зазначено, що 02.03.2022 Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до пункту 6 яких рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Розглянувши заявлене клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Контролюючим органом не надано доказів щодо підтвердження його майнового стану, вчинення дій, спрямованих на виділення коштів для сплати судового збору. Крім того, скаржник не зазначає, коли саме він буде в змозі сплатити судовий збір у разі продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Колегія суддів зауважує, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку у всіх абсолютно випадках.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до відомостей з системи «Електронний суд» у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР»</a> (40512864) наявний електронний кабінет з 09.07.2024. Відтак, Головним управлінням ДПС в Одеській області не дотримано вимог частини 4 статті 330 КАС України щодо надіслання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, не усунуто недоліки касаційної скарги в цій частині.

Щодо викладення підстав касаційного оскарження, Головним управлінням ДПС в Одеській області з посиланням на пункти 1, 2 частини 4 статті 328 КАС України зазначено, що в оскаржуваній постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду було проігноровано практику Верховного Суду, викладену у постановах від 06.03.2018 по справі №804/5444/16, від 21.10.2019 по справі №640/4480/19, від 14.05.2019 по справі №825/3990/14 щодо реальності господарських операцій.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.06.2021 у справі №2040/7098/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, від 04.12.2018 у справі №821/1173/17 та від 09.07.2019 у справі №140/2093/18. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.

Контролюючим органом не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від яких саме правових висновків Верховного Суду, врахованих судом апеляційної інстанції, належить відступити та в чому полягає такий відступ, як мають застосовуватись відповідні норми права та який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/20049/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк