Постанова

від 18.12.2024 по справі 816/208/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 816/208/17

адміністративне провадження № К/9901/29036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року (Суддя Удовіченко С.О.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року (Судді: Русанова В.Б., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.),

у справі № 816/208/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області,

третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 27.10.2016 №0038051305/1751 (а.с. 4-8).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 57-62, 95-100).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено до сплати суму податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 27 633,66 грн, оскільки позивачем в порушення абзацу "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України не задекларований дохід у вигляді анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором в розмірі 163 983,89 грн (основна сума боргу в розмірі 147 848,15 грн, та відсотки за користування кредитом в розмірі 16 135, 74 грн). Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позову (а.с. 6-7).

В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.06.2008 р. між ОСОБА_1 (позичальник) та Філією "Придніпровське регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) укладено кредитний договір №6/PVN14-06-08 відповідно до якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 59 000,00 доларів США строком до 02.06.2028 р. з оплатою по процентній ставці 10,8 % процентів річних для придбання 3-х кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м. (а.с. 19-21). В забезпечення виконання кредитного договору, 02.06.2008р. між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" укладено іпотечний договір №6/PVN14-06-08-Z (а.с. 24-27).

23.05.2014 між ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору від 02.06.2008 №6/PVN14-06-08, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якої позичальник зобов`язується повернути Банку у строк до 23.05.2014 отримані ним у фактичне користування кредитні ресурси у сумі 10 000,00 доларів США; за умови своєчасного та у повному обсязі виконання позичальником своїх зобов`язань, визначених пунктом 2.1 цієї додаткової угоди, Банком здійснюється прощення боргу, а саме прощення: - заборгованості за залишком кредитних коштів, що залишиться у фактичному користуванні позичальника в сумі 12 620,26 доларів США; заборгованості за несплаченими процентами на дату укладання цієї додаткової угоди (на 23.05.2014) у сумі процентів, зазначеній у пункті 1 цієї додаткової угоди (1377,34 доларів США) (а.с. 28).

У зв`язку із своєчасним та у повному обсязі виконанням позичальником своїх зобов`язань, визначених пунктом 2.1 додаткової угоди від 23.05.2014р. №4 до кредитного договору від 02.06.2008 №6/PVN14-06-08, Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" здійснило прощення боргу за кредитним договором в розмірі 13997,60 доларів США, що складає в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2014 - 163983,89 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом в розмірі 12620,26 доларів США, що складає в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2014р. - 147842,15 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1377,34 доларів США, що складає в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2014р. - 16135,74 грн., про що ОСОБА_1 проінформовано відповідним повідомленням від 23.05.2014р. вих. №9-244000/502 (а.с. 29).

За наслідками проведеної відповідачем на підставі пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за 2014 рік, складено акт перевірки від 11.10.2016 №541/16-03-17-01-10/ НОМЕР_1 , з висновками про порушення ОСОБА_1 абзацу "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у зв`язку з тим, що останнім не задекларований дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) за кредитним договором в розмірі 163 983,89 грн та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 27633,66 грн (а.с. 11-13).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 27.10.2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0038051305/1751, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 34 542,08 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 27 633,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 908,42 грн (а.с. 14-15).

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, послідовно враховуючи зміни, внесені до ПК України (пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), які за висновками судів пом`якшують фінансову відповідальність платників податків дійшли висновку, що відповідачем під час перевірки не враховано правовий статус всієї суми заборгованості, що була прощена банком позичальнику та її складових, тоді, як анульована сума процентів за користування кредитом в розмірі 16 135,74 грн не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню, що в сукупності слугувало підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с. 57-62, 95-100).

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права колегія суддів виходить з того, що основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Так, підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Зокрема, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 826/15158/16 (касаційне провадження № К/9901/5044/19), від 16 травня 2023 року у справі № 820/880/16 (касаційне провадження № К/9901/36510/18), але не виключно.

Крім цього, 7 травня 2015 набув чинності Закон України від 9 квітня 2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Із системного аналізу правових норм Верховний Суд в постанові від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17 дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Отже для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та послідовно враховуючи зміни, внесені до ПК України (пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України), які за висновками судів пом`якшують фінансову відповідальність платників податків дійшли висновку, що відповідачем під час перевірки не враховано правовий статус всієї суми заборгованості, що була прощена банком позичальнику та її складових, а також не з`ясовувалось питання щодо розміру фактично отриманої та повернутої суми кредиту, тоді, як анульована сума процентів за користування кредитом в розмірі 16 135,74 грн не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню. При цьому суд апеляційної інстанції, погодившись з таким висновком суду першої інстанції, посилався на те, що сума боргу включає в себе як тіло кредиту так і відсотки, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносинах, що безпідставно не враховано відповідачем (повідомлення АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 23.05.2014р. № 9-244000/502).

Однак, суди попередніх інстанцій, дійшовши вказаних висновків все ж таки не з`ясували складових анульованої (прощеної) суми боргу позивача, не витребували додаткові докази, в разі недостатності таких в матеріалах справи, що є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин.

До того ж, застосовуючи до даних правовідносин вимоги пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, суди попередніх інстанцій не встановили, що в межах даних правовідносин у справі відбулась зміна валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню і визначена відповідачем сума складає саме різницю, розраховану кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, та як наслідок, дійшли передчасного висновку про можливість поширення застосування цих положень податкового законодавства до даних правовідносин. Тоді, як норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, а дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача вважає висновки суду як першої так і апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим, за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року у справі № 816/208/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду