Постанова

від 18.12.2024 по справі 820/1507/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 820/1507/17

адміністративне провадження № К/9901/39317/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 (суддя: Шляхова О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (судді: Бершов Г.Є., Ральченко І.М., Катунов В.В.)

у справі № 820/1507/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина»

до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (далі - позивач, ТОВ «Украгрозапчастина») звернулося до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Харківське управління ОВПП ДФС), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.03.2017 № 0000085015.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що винесене податкове повідомлення -рішення суперечить діючому податковому законодавству, оскільки в основу акту перевірки, на думку позивача, покладено висновок податкового органу про те, що господарські операції, які були вчинені між ТОВ «Украгрозапчастина» та ТОВ НВП «ТБ ПРАМ», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ИННАН», ТОВ «МЕРИДИАН» ЛОГИСТИК», ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ», ТОВ «ФРГ ЛТД», ТОВ «ДЕРЕКС ГРУП», ТОВ «ТД «АГРОАЛЬЯНС» не спричиняли реального настання правових наслідків та були нікчемними по своїй суті. Разом з тим, позивач наголошує, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. Додає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, з огляду на що податковим органом було зроблено необґрунтований висновок щодо нікчемності правочинів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про правомірність висновків відповідача щодо порушення ТОВ «Украгрозапчастина» вимог податкового законодавства, а саме занижено податок на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ НВП «ТБ ПРАМ», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ИННАН», ТОВ «МЕРИДИАН» ЛОГИСТИК», ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ», ТОВ «ФРГ ЛТД», ТОВ «ДЕРЕКС ГРУП», ТОВ «ТД«АГРОАЛЬЯНС», оскільки позивачем не надані документи, які б підтверджували реальне виконання робіт (послуг), мету та сенс таких послуг, а також їх вплив на господарську діяльність підприємства позивача.

Суди також зазначили, що 03.05.2017 через канцелярію суду представником позивача були надані письмові пояснення з додатками: документи, щодо укладених правочинів з кінцевими покупцями продукції; документи щодо взаємовідносин із ТОВ «Дерекс Груп»; документи щодо взаємовідносин із ТОВ «ІННАН»; платіжні доручення. В контексті наданих документів суди встановили, що представником позивача надані вибіркові копії первинних документів, які були не прошиті та не пронумеровані; кількість аркушів представником позивача не підрахована; відсутній детальний опис наданих документів; не надано пояснень щодо відношення більшості копій цих документів до прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, а отже - не можливо встановити взаємозв`язок та відношення переважної більшості цих документів до предмету саме цього позову, а відтак надані копії первинних документів не спростовують висновків, зроблених податковим органом під час проведення перевірки, щодо правомірності формування витрат, якими встановлені порушення з питань податку на прибуток: п. 5, п. 6, п.7, п. 9.5, п.10, п. 18, п.19 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 9 П(с)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, п.44.1, ст. 44, п/п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, п/п. 34.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2015) в результаті чого ТОВ «Украгрозапчастина» занижено податок на прибуток на загальну суму 1151150 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Додає, що під час апеляційного перегляду даної справ, за результатами додаткового дослідження змісту деяких фінансово-господарських операцій, суд апеляційної інстанції безпідставно і необґрунтовано вийшов за межі доводів апеляційної скарги додаткового встановивши порушення порядку сплати ПДВ та формування податкового кредиту з ПДВ під час господарських взаємовідносин з ТОВ НВП «ТБ ПРАМ», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ІННАН», ТОВ «МЕРИДИАН - ЛОГИСТИК», ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ», ТОВ «ФРГ ЛТД», ТОВ «ДЕРЕКС ГРУП», ПП «ТД «АГРОАЛЬЯНС», що призвело до прийняття неправильного і помилкового судового рішення.

Зазначає, що питання сплати, адміністрування ПДВ, а також формування позивачем податкового кредиту з ПДВ не відноситься до предмету оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зауважує, що в договірних фінансового-господарських операціях з вказаними вище контрагентами взагалі не передбачалася сплата ПДВ, ані в ціні товарів, ані в ціні наданих (отриманих) послуг.

При цьому, позивач наголошує, що на підтвердження товарності (реальності та дійсності) господарських операцій з поставки запасних частин у власність позивача від ТОВ НВП «ТБ ПРАМ», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ДЕРЕКС ГРУП», ПП «ТД «АГРОАЛЬЯНС» підтверджується належними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Тоді як зв`язок з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Украгрозапчастина» понесених витрат по взаємовідносинам з пошуку клієнтів ТОВ «ІННАН» за 2014 рік за договором № 248 від 03.01.2014 та ТОВ «ФРГ ЛТД» у 2015 році за договором № 318 від 31.08.2015, підтверджується належними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зв`язок з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Украгрозапчастина» понесених витрат по взаємовідносинам з надання ТОВ «МЕРИДИАН - ЛОГИСТИК» послуг з інвентаризації складів за 2014 рік за договором № 157 від 12.05.2014 та послуг надання ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» послуг з інвентаризації складів за 2015 рік за договором № 101 від 01.04.2015 підтверджується належними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, як стверджує позивач, суди попередніх інстанцій протиправно і безпідставно, а також в порушення норм матеріального та процесуального права проігнорували саме фактичні дані і відомості та відповідні первинні документи з вказаними контрагентам, які підтверджують реальність та дійсність господарських операцій та безпосередню пов`язаність цих господарських операцій з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання прибутку, тоді як позитивний результат від цих господарських операцій підтверджується звітами про фінансові результати за відповідні звітні періоди.

На думку позивача, судові рішення судів попередніх інстанцій засновані на суб`єктивних припущеннях та обставинах, які не мають жодного відношення до реальних господарських правовідносин позивача з контрагентами.

При цьому, позивач наголошує, що отримані в ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган на обґрунтування своїх доводів, не може слугувати належним підтвердженням фактів зафіксованих в акті перевірки, оскільки лише вирок суду у кримінальній справі є підставою для здійснення посадовими особами контролюючого органу відповідних висновків в акті перевірки, а не проміжні ухвали слідчих суддів в межах досудового розслідування тієї чи іншої кримінальної справи. Однак, відповідачем не надано жодного судового рішення в оригіналі або належним чином засвідченій копії, що безпосередньо стосується господарської операції позивача з його контрагентами.

Щодо вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 02.09.2014 у справі № 1-кп/760/757/81, то позивач зауважив, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між обвинувальним вироком та господарськими операціями з купівлі-продажу позивачем у ТОВ «Дерекс Груп» ТМЦ у другому півріччі 2015 року.

У запереченнях на касаційну скаргу податковий орган просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, наголосивши на їх правомірності.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку ТОВ «Украгрозапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 17.07.2017 № 10/28-1050-15-06/25188223 (т. 1 а.с. 127-193), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 5, п. 6, п.7, п. 9.5, п.10, п. 18, п.19 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 9 П(с)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, п. 44.1, ст. 44, п/п. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2015), в результаті чого, на думку контролюючого органу, ТОВ «Украгрозапчастина» занижено податок на прибуток на загальну суму 1151150 грн., в т.ч. по періодах: за 2014 рік - у сумі 516785 грн.; за 2015 рік - у сумі 550788 грн.; за ІІІ квартал 2016 року - у сумі 83577 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000085015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1451331,00 грн. (т. 1 а.с. 5, а.с. 194).

Підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ НВП «ТБ ПРАМ», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ІННАН», ТОВ «МЕРИДИАН - ЛОГИСТИК», ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ», ТОВ «ФРГ ЛТД», ТОВ «ДЕРЕКС ГРУП», ПП «ТД «АГРОАЛЬЯНС», що не спричинили реального настання правових наслідків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України передбачено ,що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР».

Суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ «Украгрозапчастина» в 2014 році мало взаємовідносини з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР». Між зазначеними суб`єктами господарювання укладено договір № ТОВ-000105 від 13.05.2014, який, як зазначає відповідач, до перевірки не надано. На отриманий товар (запасні частини) ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» за травень 2014 року виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 18199,84 грн., у т.ч. ПДВ3033,31 грн. (сума без ПДВ 15166,53 грн.).

Однак, як зазначили суди податковий орган під час перевірки дійшов висновків, що підприємством не надані документи, підтверджуючі факт транспортування товарів від постачальника - ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» до покупця - ТОВ «Украгрозапчастина», а саме: не надано товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт перевезення зазначеного товару. Також податковий орган зазначив, що ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» знаходиться на обліку в ДПI у Шевченківському районі м. Днiпра. Стан платника - « 16» - припинено (ліквідовано, закрито). Дата державної реєстрації - 26.02.2008.

Відтак, за висновком податкового органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, вказані обставини свідчать про нереальність господарських операцій між ТОВ «Украгрозапчастина» та ТОВ «АГРОС-ДНЕПР».

Однак, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи суди залишили поза увагою той факт, що відсутність доказів транспортування товару, не є свідченням не здійснення господарської операції з поставки товару, адже за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання таких документів, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 400/988/20 Верховний Суд зазначив, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а.

Щодо висновків податкового органу в акті перевірки про припинення ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» на яких, у тому числі, також ґрунтуються доводи судів про нереальність господарських операцій, то Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не надано оцінку, коли саме ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» припинило свою діяльність, до вчинення господарських операцій позивача з вказаним підприємством, чи після закінчення таких господарських відносин, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» на суму 12 875 грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ІННАН».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Украгрозапчастина» (Замовник) та ТОВ «ІННАН» (Виконавець) укладено договір № 248 від 03.01.2014, відповідно до якого Виконавець зобов`язується надавати за плату послуги по пошуку клієнтів, а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ІННАН» у 2014 році виписано на адресу ТОВ «Украгрозапчастина» акти здачі-приймання робіт на загальну суму 842550,0 грн. (без ПДВ), в яких зазначено перелік покупців, з якими ТОВ «ІННАН» проведено переддоговірну роботу та з якими в подальшому ТОВ «Украгрозапчастина» укладено договори поставки.

В контексті виконання вказаного договору, на підставі аналізу зібраної в ході перевірки відповідачем податкової інформації, яка відображена в акті перевірки, суди зазначили наступне.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 25.01.2017 № 4222/10/28-10-50-15-12 на адресу ПАТ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 15.02.2017 № 66 (вх. №14706/10 від 21.02.2017) ПАТ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» повідомило, що з ТОВ «Украгрозапчастина» укладені договори №297 від 05.11.2014 на технічне обслуговування сільськогосподарської техніки, №42 від 14.01.20151 на купівлю-продаж техніки, обладнання, запасних частин, № 114 від 30.01.2015 на поставку сільськогосподарських машин. З підприємством ТОВ «ІННАН» взаємовідносин не було.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 20.01.2017 №3521/10/28-10-50-15-12 на адресу Селянського (Фермерського) господарства «Обрій» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 06.02.2017 року №3 (вх. №9063/10 від 07.02.2017) СФГ «Обрій» повідомило, що треті особи не були задіяні при заключні договорів з ТОВ «Украгрозапчастина». Переддоговірна робота з ТОВ «ІННАН» не проводилась.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлявся запит від 25.01.2017 №4197/10/28-10-50-15-12 на адресу Сільськогосподарського підприємства «Кристал» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 09.02.2017 № 14 (вх. №14699/10 від 21.02.2017) Сільськогосподарське підприємство «Кристал» повідомило, що з ТОВ «ІННАН» підприємство взаємовідносин не мало.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 20.01.2017 № 3508/10/28-10-50-15-12 на адресу Приватної агрофірми «Петрівка» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 03.02.2017 № 9 Приватної агрофірми «Петрівка» повідомила, що договори по купівлі-продажу складалися в офісах з ТОВ «Украгрозапчастина», усі умови договорів попередньо узгоджувались з представниками даного підприємства. Щодо ТОВ «ІННАН» інформацію надати неможливо, оскільки з ними не приходилось працювати.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 24.01.2017 №3986/10/28-10-50-15-12 на адресу ПАТ «Агрофірма «Вербівське» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 31.01.2017 № 35 (вх. №9202/10 від 07.02.2017) ПАТ «Агрофірма «Вербівське» повідомило, що співпрацювало з ТОВ «Украгрозапчастина» за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 за договорами № 138 від 13.03.2013 (на поставку запчастин, витратних матеріалів), № 277 від 20.04.2015 (на роботи з комерційного ремонту та ТО сільськогосподарських машин), № 132 від 10.02.2015 (на поставку запчастин). При підписанні договорів треті особи не були задіяні. Переддоговірна робота з підприємством ТОВ «ІННАН» не проводилась.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 25.01.2017 № 4355/10/28-10-50-15-12 на адресу Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 07.02.2017 № 39 (вх. №9702/10 від 08.02.2017) Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма «Агро» повідомило, що укладання договорів здійснювалося безпосередньо генеральним директором ТОВ «Украгрозапчастина» Корчмар О.І. та генеральним директором ПП СВФ «Агро» Лапта Т.М. Що стосується переддоговірної роботи ПП СВФ «Агро» з ТОВ «ІННАН», із вказаною юридичною особою ПП СВФ «Агро» не мало жодних господарських відносин.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 20.01.2017 № 3473/10/28-10-50-15-12 на адресу ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 9» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 10.02.2017 № 22/139 (вх. №13081/10 від 16.02.2017) ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 9» повідомило, що договори взаємовідносин з ТОВ «ІННАН» не заключали.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 25.01.2017 №4214/10/28-10-50-15-12 на адресу ТОВ «Куп`янськ-Агроінвест» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 17.02.2017 №23 (вх. № 15967/10 від 23.02.2017) ТОВ «Куп`янськ-Агроінвест» повідомило, що інформація щодо проведення переддоговірної роботи ТОВ «Куп`янськ-Агроінвест» з ТОВ «ІННАН» відсутня.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 24.01.2017 №4000/10/28-10-50-15-12 на адресу ПАТ «Браїлівське» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 20.02.2017 № 1 (вх. №17168/10 від 28.02.2017) ПАТ «Браїлівське» повідомило, що при укладанні договору із ТОВ «Украгрозапчастина» не було задіяно підприємство ТОВ «ІННАН». ПАТ «Браїлівське» не обізнано про суб`єкт господарювання ТОВ «Иннан». Взаємовідносини між ПАТ «Браїлівське» та ТОВ «ИННАН» відсутні.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 02.02.2017 № 6158/10/28-10-50-15-12 на адресу СГ ТОВ «Маяк» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 22.02.2017 № 25 (вх. №18838/10 від 07.03.2017) СГ ТОВ «Маяк» повідомило, що зі сторони ТОВ «Украгрозапчастина» не були задіяні треті особи, які сприяли укладанню договору.

Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 15.02.2017 № 8835/10/28-10-50-15-12 на адресу ДП «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» (покупець ТОВ «Украгрозапчастина»). Листом від 06.03.2017 № 67 (вх. №19397/10 від 10.03.2017) ДП «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» повідомило, що під час укладання договорів з ТОВ «Украгрозапчастина» не були присутні треті особи, які б сприяли укладанню договору. Договірні відносини з ТОВ «Украгрозапчастина» тривають більше 10 років. Наше підприємство не мало договірних чи позадоговірних відносин з ТОВ «ІННАН».

Суди також зазначили, що відповідач під час розгляду справи зазначив, що згідно податкової інформації, що наявна в базах даних ДФС України ТОВ «ІННАН» має стан « 8» - до ЄРД внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Тоді як перевіркою встановлено, що в Єдиному реєстрі судових рішень по ТОВ «ІННАН» наявна інформація щодо кримінальної справи №200/16549/15-к за провадженням №1-кс/200/36724/15. Згідно зі встановленою слідством в рамках кримінального провадження інформацією ТОВ «ІННАН» входить до міжрегіонального «конвертаційного центру», який з метою ухилення від сплати податків проводив лише документальне оформлення операцій протягом 2013-2014 років.

Також зазначили, що перевіркою встановлено, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявна ухвала Орджонікідзевського суду міста Маріуполя Донецької області від 16.10.2015 по справі №265/6779/15-к, в якій зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що у період 2014 року підприємства ТОВ «ІННАН», (ЄДРПОУ 38520415), використовувались у схемах ухилення від сплати податків та були зареєстровані на фіктивних директорів, в подальшому дані підприємства були перереєстровані на інших фіктивних директорів, які мешкають в АР Крим.

Відтак, Суди зазначили, що в ході перевірки не підтверджено факт отримання послуг з пошуку клієнтів ТОВ «Украгрозапчастина» від ТОВ «ІННАН» на суму 842550 грн.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не було проаналізовано господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ІННАН» на предмет надання останнім послуг з пошуку клієнтів позивачу, не з`ясовано, яким чином виконавцем - ТОВ «ІННАН» проводилась переддоговірна робота з пошуку клієнтів для замовника, а також не з`ясовано, які саме дії вчинялись ТОВ «ІННАН» для досягнення останнім мети виконання вимог договору № 248 від 03.01.2014, не з`ясовано, як здійснювався пошук покупців та чи взагалі здійснювалось спілкування між Виконавцем - ТОВ «ІННАН» з покупцями, перелік яких наведено в акті приймання-передачі наданих послуг.

Також, суди попередніх інстанцій роблячи висновок про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ІННАН» не перевірили зазначену у листах, адресованих на запити податкового органу, інформацію про те, що такі покупці не мали договірних чи позадоговірних відносин з ТОВ «ІННАН», зважаючи на те, що суди зауважили, що з покупцями, перелік яких наведено в актах здачі-приймання наданих послуг від ТОВ «ІННАН», в подальшому позивачем були укладені договори купівлі-продажу товарів.

Крім того, покладаючи в основу нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ІННАН», суди попередніх інстанцій, керуючись висновками акту перевірки та посиланнями в ньому на наявність кримінальної справи та ухвалу районного суду, винесену під час досудового розслідування не звернули увагу на те, що лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов`язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 400/988/20 зауважив, що факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція також викладені, зокрема, і у постанові Верховного Суду, від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про завищення позивачем витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ІННАН», які враховуються для визначення об`єкта оподаткування на загальну 842550 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 842550 грн., є передчасними, а відтак такими, що зроблені без повного з`ясування обставин справи.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Меридиан Логистик» та ТОВ «Лараш Лараш торг».

ТОВ «Украгрозапчастина» в 2014 році мало взаємовідносини з ТОВ «Меридиан Логистик» в частині придбання послуг з проведення інвентаризації. Так, ТОВ «Украгрозапчастина» укладено договір про надання послуг з інвентаризації складів № 157 від 12.05.2014, відповідно до якого ТОВ «Меридиан Логистик» (Виконавець) зобов`язується надавати Замовнику послуги з проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків Замовника, а Замовник (ТОВ «Украгрозапчастина») зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Меридиан Логистик» у 2014 році виписано на адресу ТОВ «Украгрозапчастина» акти виконаних робіт на загальну суму 1900000,0 грн.

ТОВ «Украгрозапчастина» в 2015 році мало взаємовідносини з ТОВ «Лараш торг» (код 39417176) в частині придбання послуг з проведення інвентаризації. Так, ТОВ «Украгрозапчастина» укладено договір про надання послуг з інвентаризації складів №101 від 01.04.2015 року, відповідно до якого ТОВ «Лараш торг» (Виконавець) зобов`язується надавати Замовнику послуги з проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків Замовника, а Замовник (ТОВ «Украгрозапчастина») зобов`язується прийняти») зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Лараш торг» виписано на адресу ТОВ «Украгрозапчастина» акти виконаних робіт.

В податковому обліку вартість послуг з пошуку покупців включено підприємством до складу адміністративних витрат в 2015 році у сумі 300000,00 грн. та до складу витрат на збут в 2015 році у сумі 650000,00 грн.

Суди також встановили, що ТОВ «Украгрозапчастина» листом від 09.02.2017 № 41 (вх. від 09.02.2017 року №10396/10) на виконання вимог листа Харківського управління Офісу великих платників податків від 31.01.2017 № 5547/10/28-10-50-15-12 повідомило, що до перевірки надані лише накази на відрядження членів комісії ТОВ «Украгрозапчастина». Інших документів, окрім наказів на відрядження членів інвентаризаційної комісії, до перевірки надано не було.

Однак, суди зауважили, що склади ТОВ «Украгрозапчастини» знаходяться у містах Одеса, Умань, Суми, Херсон, Нова Каховка, Вінниця, Кіровоград, Полтава, але ані під час перевірки, ані у судове засідання не надано жодного документу про проживання та проїзд членів інвентаризаційної комісії, як за період з 01.08.2014 по 31.12.2014, так і у період з 01.05.2015 по 31.12.2015, які б свідчили про перебування членів комісії у відрядженнях та на складах ТОВ «Украгрозапчастина».

В контексті наведено, Суд зазначає, що наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, зареєстрованого в Мінюсті від 31.03.1998 за № 218/2658 затверджено Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, (далі - Інструкція № 59), відповідно до пункту 1 якої розділу 1 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно з пунктом 2 розділу 1 Інструкції № 59 у випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Відповідно до пунктом 4 розділу 1 вказаної інстанції підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком до цієї Інструкції.

Пунктами 7-8 розділу 1 Інструкції № 59 передбачено, що підприємство, що відряджає працівника, зобов`язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов`язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98) та цією Інструкцією.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем до перевірки по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Меридиан Логистик» в частині придбання послуг з проведення інвентаризації в 2014 році та контрагентом - ТОВ «Лараш торг» в частині придбання послуг з проведення інвентаризації в 2015 році складів ТОВ «Украгрозапчастини», які знаходяться у містах Одеса, Умань, Суми, Херсон, Нова Каховка, Вінниця, Кіровоград, Полтава надано лише накази на відрядження членів комісії ТОВ «Украгрозапчастина», без надання будь-яких інших документів, які б засвідчували факт відрядження таких працівників на склади, їх проживання, харчування та проведення останніми інвентаризації таких складів, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення ТОВ «Украгрозапчастина» вимог п.44.1, ст. 44, п/п. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п/п.138.10.2 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, чим завищено витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування на загальну 1900000 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 1900000 грн. та вимог п. 5, п. 6, п. 9.5, п. 18, п.19 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, чим занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток всього у сумі 950000 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 950000 грн.

При цьому, Суд зауважує, що ознайомившись зі штатним розписом ТОВ «Украгрозапчастина» за 2014 та 2015 роки (т. 4 а.с. 106-111), на якому у вказаних роках працювало майже 100 осіб, позивачем не наведено обґрунтованих підстав необхідності залучення контрагентів ТОВ «Меридиан Логистик» та ТОВ «Лараш торг» для проведення інвентаризації складів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000085015 в частині на суму 641250,00 грн., в т.ч. за основним платежем 513000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 128250,00 грн.

Щодо надання позивачем до суду апеляційної інстанції на підтвердження реальності проведення у 2014 та 2015 роках інвентаризації складів ТОВ «Украгрозапчастина» інвентаризаційних відомостей товарів на складах (т. 4 а.с. 7-37, а.с. 59-67), наказів «Про роз`їзний характер робіт працівників при проведенні повної інвентаризації на головному підприємстві та на філіях підприємства» (т. 4 а.с. 38-40, 68-69), наказів про нарахування надбавки за роз`їзний характер» (т. 4 а.с. 41-44, а.с. 70-71), наказу про закріплення транспортного засобу (т. 4 а.с. 45), подорожніх листів службового легкового автомобіля (т. 4 а.с. 46-53, а.с. 72-73), фіскальних чеків на придбання палива (т. 4 а.с. 54-58, а.с. 74), то Суд, виходячи з положень вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України, а також беручи до уваги те, що позивачем не надано жодних доказів неможливості надання таких документів під час перевірки або до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а відтак не можуть братися до уваги під час розгляду даної справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ФРГ ЛТД».

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ТОВ «Украгрозапчастина», як Замовником та ТОВ «ФРГ ЛТД», як Виконавцем укладено договір № 139 від 01.09.2015 про надання послуг з пошуку покупців (т. 1 а.с. 231-234), відповідно до якого Виконавець зобов`язується, згідно з завданням Замовника, надавати за плату послуги з пошуку покупців на українському ринку на реалізований Замовником товар, а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги.

В наданих до перевірки ТОВ «Украгрозапчастина» актах здачі-приймання робіт, отриманих від ТОВ «ФРГ ЛТД», зазначено покупця, з яким ТОВ «ФРГ ЛТД» проведено переддоговірну роботу та з яким в подальшому ТОВ «Украгрозапчастина» укладено договір поставки.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ФРГ ЛТД» у 2015 році виписано на адресу ТОВ «Украгрозапчастина» акти здачі-приймання робіт на загальну суму 199998,63 грн. (без ПДВ).

Так, суди зазначили, що до матеріалів справи, представником позивача надані вибіркові акти про надання послуг № 1490 від 30.12.2015 та № 1491 від 09.11.2015 (т. 1 а.с. 235-236); видаткові накладні № 1022 від 18.11.2015 та № 1025 від 16.11.2015, (т. 1 а.с. 242, 244), № 1021 від 13 .11.2015 ; № 1015 від 06.11.2015 (т. 1 а.с. 246, 248); № 1013 від 04.11.2015, № 1011 від 30.10.2015, № 978 від 26.10.2015, № 245 від 24.09.2015, № КР 00000420 від 02.10.2015, № КР 000000429 від 09.10.2015, № 856 від 19.10.2015, № 895 від 19.10.2015, № 914 від 23.10.2015 № 1035 від 20.11.2015, № 1098 від 30.11.2015, № 1045 від 25.11.2015, № 1090 від 02.12.2015 та товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 1-25).

Однак, суди розкритикували вказані первинні документи, наголосивши на їх якості, оскільки як вбачається, наприклад, з актів про надання послуг, то акт за № 1491, виписаний у листопаді, має більший номер, ніж акт № 1490, виписаний у грудні. Те ж саме стосується і видаткових накладних, зокрема: видаткової накладної № 1022 від 18.11.2015 та накладної за № 1025, яка виписана раніше, а саме: 16 листопада.

Суди також зазначили, що Харківським управлінням ОВПП ДФС направлено запит від 18.01.2017 №2801/10/28-10-50-15-12 на адресу покупця ТОВ «Дубовичі», код 34135441, який зазначений в актах здачі-приймання робіт. В листі-запиті Харківське управління ОВПП ДФС попросило надати інформацію, зокрема: щодо обставин укладання договорів; які саме працівники (посадові особи) підприємств були присутні при укладанні договорів; яким чином підприємство отримувало інформацію щодо можливості укладання договору з ТОВ «Украгрозапчастина»; чи були задіяні зі сторони ТОВ «Украгрозапчастина» треті особи, які сприяли укладанню договорів та інші.

Однак, листом від 07.03.2017 №б/н (вх. №20204/10 від 13.03.2017) ТОВ «Дубовичі» повідомило, що з ТОВ «Украгрозапчастина» співпрацювали з 14.07.2015 по 31.01.2017. Таким чином, ТОВ «Дубовичі» укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Украгрозапчастина» ще в липні 2015 року, в той час як договір про пошук покупців з ТОВ «ФРГ ЛТД» ТОВ «Украгрозапчастина» укладено 01.09.2015.

Суди також зазначили, що згідно податкової інформації, що наявна в базах даних ДФС України, на дату складання акту перевірки ТОВ «ФРГ ЛТД» має стан « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Крім того, суди встановили, що за даними податкового органу, перевіркою встановлено, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявна ухвала суду м. Житомира від 05.01.2016 по справі №295/43/16-к, в якій зазначено, що у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області знаходиться кримінальне провадження №32015060000000030, що зареєстроване в ЄДР 18.05.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, яка використовуючи реквізити вказаних СГД, здійснює протиправну діяльність, спрямовану на надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту, підробку документів, створення транзитних підприємств для прикриття власної незаконної діяльності. За адресою проживання учасника зазначеної групи осіб, а саме особи, яка фактично виконувала функції бухгалтера «конвертаційного центру» на виконання ухвали Богунського районного суду від 17.12.2015 проведено обшук, в результаті якого, виявлено 116 печаток СГД, реквізити яких використовувались з метою формування податкового кредиту з ПДВ та надання послуг по ухиленню від сплати податків для підприємств-вигодонабувачів, серед яких вилучені печатки ТОВ «ФРГ ЛТД» (код ЄДР 39417066).

На підставі чого, податковим органом зроблено висновок, з висновками якого погодилися суди попередніх інстанцій, про не підтвердження фактів отримання послуг з пошуку клієнтів ТОВ «Украгрозапчастина» від ТОВ «ФРГ ЛТД» на суму 199999 грн. в 2015 році, чим ТОВ «Украгрозапчастина» порушено вимоги п. 5, п. 6, п. 9.5, п. 19 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, чим занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток всього у сумі 199999 грн, у т.ч. за 2015 рік у сумі 199999 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Украгрозапчастина», як Покупцем та ТОВ «ФРГ ЛТД», як Продавцем укладено договір купівлі-продажу № 318 від 31.08.2015, відповідно до умов якого Продавець керуючись рішенням Покупця зобов`язується передати у власність Покупця техніку і обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні Продавця, які рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити повну ціну кожної окремої партії товару в порядку, визначеному цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ФРГ ЛТД» у 2015 році виписано на адресу ТОВ «Украгрозапчастина» видаткові накладні на загальну суму 1596370,0 (без ПДВ). В бухгалтерському та податковому обліку вартість отриманих ТМЦ підприємством включено до складу собівартості реалізованих товарів в момент продажу таких товарів всього у сумі 1530107 грн., в т.ч. в 2015 році у сумі 1201827 грн., в 3 кварталі 2016 року у сумі 328280 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 30.09.2016 року на балансі підприємства по бухгалтерському рахунку №28 «Товари» обліковується залишок ТМЦ, отриманих від ТОВ «ФРГ ЛТД», у сумі 66263,50 грн.

Суди встановили, що до перевірки підприємством позивача надавались товарно-транспортні накладні на перевезення товару, в яких компанією перевізником є ТОВ «Украгрозапчастина».

Однак, у зв`язку з тим, що на підприємстві працює охоронна організація, яка здійснює на територію підприємства пропуск відвідувачів та автомобільного транспорту, на вимогу листа Харківського управління Офісу великих платників податків від 18.01.2017 № 2937/10/28-10-50-15-12 щодо надання до перевірки журнали реєстрації відвідувачів та журнали реєстрації подорожніх листів ТОВ «Украгрозапчастина» не надала журнали реєстрації подорожніх листів та журнали відвідувачів на підприємстві, які не ведуться, про що було податковий орган повідомлено листом ТОВ «Украгрозапчастина» від 30.01.2017 №36 (вх. №7370/10 від 31.01.2017), податковий орган дійшов висновків, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, про не підтвердження фактів отримання в 2015 році ТМЦ ТОВ «Украгрозапчастина» від ТОВ «ФРГ ЛТД» на суму 1596370,00 грн., чим порушено позивачем вимог п. 7, п. 10 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 9 П(с)БО 9 «Запаси», п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, чим занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на всього у сумі 1530107 грн., в т.ч. в 2015 році у сумі 1201827 грн., в 3 кварталі 2016 року у сумі 328280 грн.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій Суд вважає передчасними, оскільки, по-перше, роблячи висновок про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ФРГ ЛТД» щодо пошуку покупців суди не з`ясували, яким саме чином ТОВ «ФРГ ЛТД» здійснювало пошук та переддоговірну роботу з вказаним контрагентом - покупцем ТОВ «Дубовичі», зважаючи на те, що з останнім позивачем було укладено договір купівлі-продажу товарів.

По-друге, як вже була звернута увага колегією суддів, покладаючи в основу нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ФРГ ЛТД», суди, керуючись висновками акту перевірки та посиланнями в ньому на наявність кримінального провадження, не звернули увагу на те, що лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов`язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Не з`ясували також і наявності відносно посадових осіб ТОВ «ФРГ ЛТД» вироку який би свідчить про фіктивність правочинів між ТОВ «ФРГ ЛТД» та ТОВ «Украгрозапчастина».

Більш того, Суд звертає увагу на те, що ненадання позивачем до перевірки журналів реєстрації відвідувачів та журналів реєстрації подорожніх листів не є свідченням не здійснення господарської операції з поставки товару, оскільки такі документи не є первинними у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не можуть підтвердити або спростувати факт вчинення правочинів без дослідження та аналізу первинних документів, створених в процесі господарської діяльності з вказаним контрагентом.

Щодо посилання судів на те, що акт про надання послуг № 1491, який виписаний у листопаді, має більший номер, ніж акт № 1490, який виписаний у грудні, а також видаткова накладна № 1022 від 18.11.2015 та накладна за № 1025, які виписані раніше, а саме: 16 листопада, то Суд вважає вказані висновки передчасними, оскільки допущення недоліків в оформлені первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФРГ ЛТД».

Відтак, висновки судів про заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток з ТОВ «ФРГ ЛТД» за 2015 рік у сумі 199999 грн та у сумі 1201827 грн., а також в 3 кварталі 2016 року у сумі 328280 грн., є передчасними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Дерекс груп».

Судами встановлено, що ТОВ «Украгрозапчастина» в 2015 році мало взаємовідносини з ТОВ «Дерекс груп» в частині придбання ТМЦ на підставі договору купівлі-продажу № 89 від 01.04.2015, відповідно до якого ТОВ «Дерекс груп», як Продавець керуючись рішенням Покупця, зобов`язується передати у власність Покупця техніку і обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні Продавця, які рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити повну ціну кожної окремої партії товару в порядку, визначеному цим договором (т. 1 а.с. 103).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Дерекс груп» виписано на адресу ТОВ «Украгрозапчастина» видаткові накладні на загальну суму 844360,0 грн. (без ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с.104,106,108,110, 112, 115,117,119,121, 123, 125).

Однак, перевіркою встановлено, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявний обвинувальний вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 по справі №1-кп/760/757/14, яким, зокрема, зазначено, що ТОВ «Дерекс Груп» створено із порушенням вимог законодавства під час здійснення державної реєстрації цього підприємства. Вироком суду визнано, що ТОВ «Дерекс груп» створено фіктивно та за винагороду, без мети здійснення нею фінансово-господарської діяльності.

У зв`язку з чим, суди дійшли висновку про порушення ТОВ «Украгрозапчастина» вимог п.7, п. 10 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 9 П(с)БО 9 «Запаси», п/п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, чим занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на всього у сумі 799117 грн, в т.ч. в 2015 році у сумі 667029 грн. в 3 кварталі 2016 року у сумі 132088 грн.

В контексті наведеного, колегія судів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

У цій постанові Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Більш того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 25.09.2019 набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 КК України. Так, з пояснювальної записки до проекту Закону № 101-IX від 29.08.2019 можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Однак, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не було досліджено вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 по справі №1-кп/760/757/14 на предмет встановлення таким вироком фіктивності взаємовідносин між ТОВ «Дерекс груп» та ТОВ «Украгрозапчастина».

Більш того, суди не звернули увагу на те, що вирок Солом`янського районного суду м. Києва по справі №1-кп/760/757/14, яким визнано винним саме ОСОБА_1 у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України прийнятий 12.09.2014, тоді як договір купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «Дерекс груп» був укладений 01.04.2015 та підписаний зі сторони ТОВ «Дерекс груп» іншою особою - ОСОБА_2 .

Вказані обставини свідчать про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про заниження ТОВ «Украгрозапчастина» фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму 799117 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НВП «ТД ПРАМ».

Суди також встановили, що ТОВ «Украгрозапчастина» мало взаємовідносини з ТОВ «НВП «ТД ПРАМ» за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 на підставі договору №0402 від 04.02.2014.

Згідно даних податкового органу ТОВ «НВП «ТД ПРАМ» (код 38835647) знаходиться на обліку ДПI у Соборному районi м. Днiпра. Стан платника - 21 - Ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду. Дата державної реєстрації - 18.07.2013.

Відвантаження товару здійснювалось відповідно ТТН, автоперевізник - ТОВ «Украгрозапчастина», замовник - ТОВ «Украгрозапчастина», вантажовідправник ТОВ «НВП «ТД ПРАМ», вантажоодержувач - ТОВ «Украгрозапчастина», пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А.

Суди, з урахуванням доводів відповідача, викладених в акті перевірки зазначили, що на підприємстві працює охоронна організація, яка здійснює пропуск відвідувачів та автомобільного транспорту на територію підприємства. Харківське управління Офісу великих платників податків звернулось листом від 18.01.2017 № 2937/10/28-10-50-15-12 до ТОВ «Украгрозапчастина» з проханням надати до перевірки журнали реєстрації відвідувачів та журнали реєстрації подорожніх листів.

Листом від 30.01.2017 № 36 (вх. №7370/10 від 31.01.2017) ТОВ «Украгрозапчастина» повідомило, що журнали реєстрації подорожніх листів та журнали відвідувачів на підприємстві не ведуться.

Також, суди встановили, що на адресу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області надійшов акт від 02.07.2014 №292/04-63-22-03/38835647 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «ТД Прам» (код ЄДРПОУ 38835647) з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Валтіком» за лютий 2014 року».

Відтак, враховуючи ненадання позивачем відповідачу під час перевірки журналів реєстрації подорожніх листів та журналів відвідувачів, а також враховуючи акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «ТД Прам», дійшли висновків про нереальність господарських операцій між ТОВ «Украгрозапчастина» та ТОВ «НВП «ТД Прам».

Однак, вказані висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, оскільки посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, зважаючи на те, що такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності. Роблячи висновок про здійснення чи нездійснення господарської операції має здійснюватися аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Більш того, як вже було зазначено вище ненадання позивачем до перевірки журналів реєстрації відвідувачів та журналів реєстрації подорожніх листів не є свідченням не здійснення господарської операції з поставки товару, оскільки такі документи не є первинними у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не можуть підтвердити або спростувати факт вчинення правочинів без дослідження та аналізу первинних документів, створених в процесі господарської діяльності з вказаним контрагентом.

Відтак, суди дійшли передчасних висновків по заниженню позивачем податку на прибуток з ТОВ «НВП «ТД ПРАМ» на суму 115602,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «ТД «Агроальянс».

Судами також з`ясовано, що ТОВ «Украгрозапчастина» мало взаємовідносини з ПП «ТД «Агроальянс» (код 32391707) за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 на підставі договору № 1 від 01.01.2014.

Як зазначили суди, за даними податкового органу, ПП «ТД «Агроальянс» знаходиться на обліку в Херсонській ОДПI ГУ ДФС у Херсонській області. Дата державної реєстрації - 07.04.2003. Контрагентом позивача ПП «ТД «Агроальянс» (код 32391707) у 2015 році на отриманий товар виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 36011,20 грн., у т.ч. ПДВ 6001,86 грн. (сума без ПДВ 30009,34 грн.). В податковому обліку вартість отриманих ТМЦ включено підприємством до складу собівартості реалізованих товарів в момент продажу таких товарів в 2015 році у сумі 30009,00 грн.

Відвантаження товару здійснювалось відповідно ТТН, автоперевізник - ТОВ «Украгрозапчастина», вантажовідправник ПП «ТД «Агроальянс», вантажоодержувач - ТОВ «Украгрозапчастина», пункт навантаження - м. Херсон, вул. Комкова буд. 92, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А.

Суди зазначили, що у зв`язку з цим та враховуючи, що на підприємстві працює охоронна організація, яка здійснює на територію підприємства пропуск відвідувачів та автомобільного транспорту, Харківське управління Офісу великих платників податків звернулось листом від 18.01.2017 № 2937/10/28-10-50-15-12 до ТОВ «Украгрозапчастина» з проханням надати до перевірки журнали реєстрації відвідувачів та журнали реєстрації подорожніх листів.

Однак, ТОВ «Украгрозапчастина» листом від 30.01.2017 № 36 (вх. №7370/10 від 31.01.2017) повідомило, що журнали реєстрації подорожніх листів та журнали відвідувачів на підприємстві не ведуться.

Крім того, суди також враховуючи інформацію, викладену в акті перевірки, щодо наявності в АС «Податковий блок» розбіжностей у сумі ПДВ 6001,86 грн. між податковим кредитом ТОВ «Украгрозапчастина» та податковими зобов`язаннями ПП «ТД «Агроальянс», а також зважаючи на ненадання до перевірки журналів реєстрації подорожніх листів та журналів відвідувачів дійшли висновку про нереальність господарських операцій.

Однак, вказані висновки судів попередніх інстанцій щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «ТД «Агроальянс», Суд вважає передчасними, оскільки наявність розбіжностей між податковим кредитом ТОВ «Украгрозапчастина» та податковими зобов`язаннями ПП «ТД «Агроальянс», а також не ненадання позивачем до перевірки журналів реєстрації відвідувачів та журналів реєстрації подорожніх листів, без дослідження та аналізу первинних документів, створених в процесі господарської діяльності з вказаним контрагентом, не можуть свідчити про нереальність взаємовідносин позивача з ПП «ТД «Агроальянс».

При цьому, суд першої інстанції також дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам, зокрема, з ТОВ «АФОС ДНЕПР», однак ні в акті перевірки, ні за результатами ознайомлення з матеріалами справи, колегією суддів не встановлено наявності взаємовідносин позивача з вказаним товариством.

Більш того, Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги наявні в матеріалах справи первинні документи, які засвідчують факт подальшої реалізації позивачем ТМЦ по ланцюгу постачання від контрагентів-продавців до позивача та від позивача до контрагентів-покупців, що спростовують сумніви судів попередніх інстанцій про недосягнення позивачем конкретної мети господарської діяльності із наявністю відповідних результатів замовлених робіт, послуг.

Безпідставними також є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що під час вивчення первинної документації надані вибіркові копії первинних документів, які були не прошиті та не пронумеровані; кількість аркушів представником позивача не підрахована; відсутній детальний опис наданих документів; не надано пояснень щодо відношення більшості копій цих документів до прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, а отже - не можливо встановити взаємозв`язок та відношення переважної більшості цих документів до предмету саме цього позову, з огляду на те, що суди не обґрунтували, які саме первинні документи надані позивачем вибірково, а також не зазначили, яким чином не прошиті та не пронумеровані представником позивача документи із не підрахуванням кількості аркушів таких документів, а також відсутністю детального опису наданих документів, у відповідності до вимог податкового законодавства, можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами та порушення податкового законодавства.

При цьому, Суд зауважує, що лише після ретельного аналізу первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи та відображення кожної конкретної операції з кожним контрагентом по кожному укладеному договору та документами, виписаних на виконання таких договорів, що судами попередніх інстанцій зроблено не було, можна дійти висновку про причетність та взаємозв`язок таких документів з господарською операцією позивача, але ніяк не взаємозв`язок таких документів до податкового повідомлення-рішення.

Суд також зауважує, що не надання судами оцінки господарським операціям відповідно до їх реального змісту в контексті їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства та первинним документам не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 86 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень).

Безтоварність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Задля визначення правомірності формування витрат необхідно здійснювати дослідження всіх наявних у справі доказів, реальність виконання господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшої реалізації і використання у господарській діяльності платника податку.

Задля встановлення обставин, які саме заходи з пошуку покупців вживались контрагентами позивача та як велась переддоговірна робота, суди повинні були витребувати у сторін додаткові докази та/або пояснення, у тому числі допитати в якості свідків директорів контрагентів позивача задля з`ясування вказаних обставин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний суд наділений достатніми процесуальними інструментами для безпосередньої перевірки та/або достеменного з`ясування обставин, у разі, якщо такі обставини входять до предмета доказування у справі та мають правове значення для правильного вирішення адміністративного спору шляхом витребування необхідної інформації.

Відтак, зважаючи на те, що загальна сума податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000085015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств складає 1451331,00 грн., тоді як Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000085015 в частині застосування до позивача штрафу на загальну суму 641250,00 грн. (513000,00 грн. - за основним платежем та 128250,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями щодо недоведеності господарських операцій з ТОВ «Лараш торг» та ТОВ «Меридіан Логістика», податкове повідомлення-рішення в цій частині не підлягає скасуванню.

Разом з тим, Суд, розглядаючи касаційну скаргу скаржника, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000085015 в частині на суму 810081,00 грн. (607560,75 грн. - за основним платежем, 202520,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Встановлені вище порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі № 820/1507/17 скасувати щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 № 0000085015 в частині на суму 810081,00 грн. (607560,75 грн. - за основним платежем, 202520,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі № 820/1507/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк