Ухвала

від 19.12.2024 по справі 300/784/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 300/784/24

адміністративне провадження № К/990/48339/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №300/784/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» за допомогою підсистеми «Електронний суд» 16.12.2024 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №300/784/24 та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» задоволено в повному обсязі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що касаційна скарга не містить належного викладення передбачених цим Кодексом підстав для оскарження спірного в цій справі судового рішення у касаційному порядку.

Як убачається зі змісту поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» касаційної скарги, останнє, як на підставу касаційного оскарження спірної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судом норм права, зокрема, частини другої та третьої статті 53, частини шостої статті 54 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16 в частині обґрунтованості сумніву у правильності визначення митної вартості та витребування додаткових документів; частини другої статті 55 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18, від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 08.02.2019 у справі №825/648/17 в частині незазначення у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначення докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів; частини четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 58 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625, від 02.03.2021 у справі №380/842/20, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 в частині відповідності умов оплати, які не впливають на ціну товару та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості; частини першої-шостої статті 53, частини першої статті 54, частини першої-третьої статті 57, частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.11.2023 у справі №826/13190/17 в частині наявності технічних помилок, які не впливають на чисельні показники для визначення митної вартості та можливості визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод); частини першої-шостої статті 53, частини першої статті 54, частини першої-третьої статті 57, частини першої-другої статті 58 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №803/776/17 в частині обсягу документів, достатнього для визначення митної вартості товару за основним методом; частини першої, пункту 2, частини другої статті 52, частини другої-третьої статті 53, частини першої-шостої статті 54, частини першої, пунктів 1-4 частини другої статті 55, частини першої-третьої статті 57, частини першої та другої, пункту 5 частини десятої статті 58, статті 60, частини другої статті 71 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №809/1838/15, від 15.04.2021 у справі №804/7757/16, від 27.01.2022 у справі №804/6358/15 та від 13.10.2021 у справі №804/15600/15, від 21.04.2021 у справі №820/263/17, від 21.05.2021 у справі №820/307/17, від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а, від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 29.04.2021 у справі №810/1822/16, від 26.03.2019 у справі №814/921/17, від 04.09.2018 у справі №814/2659/16, від 26.08.2018 у справі №814/1996/15, від 27.08.2020 у справі №814/2840/16, від 21.08.2020 у справі №814/1521/16, від 06.08.2020 у справі №814/694/16, від 15.04.2020 у справі №814/1439/15, від26.03.2020 у справі №814/1047/16, від 23.01.2020 у справі №814/4204/15 в частині пріоритету застосування основного методу визначення митної вартості товару, обсягу документів, які для цього необхідні та заборони митним органам ґрунтувати рішення про вибір альтернативного способу визначення митної вартості на ненаданні декларантом додаткових документів, що не є обов`язковими відповідно до закону.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач наводить мотиви незгоди з постановою суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи та вказує, що судом при ухваленні спірної постанови було неправильно застосовано норми матеріального права, що, як на переконання скаржника, вплинуло на правильний результат вирішення спору.

Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Як заначено вище, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судового рішення у касаційному порядку на цій підставі, скаржником не наведено.

Так, нормою абзацу другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Натомість, посилаючись на постанови Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) скаржником не зазначено взаємозв`язку із посиланням: 1) на норми матеріального права (абзац, підпункт, пункт, частина, стаття), яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Так, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень/рішення у взаємозв`язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Натомість, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не наводить належного правового обґрунтування неправильного застосування судом норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» та не вказує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом (до того ж, подібність правовідносин має наводитись з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а не з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин).

Обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться виключно до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм законодавства з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції постанова у цій справі ухвалена з порушенням норм матеріального права, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Крім того, як убачається зі змісту оскаржуваної позивачем постанови, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову та вказуючи на правомірність прийняття контролюючим органом спірних рішень про коригування митної вартості товару №UA206020/2023/000059/2 від 06.10.2023, №UA206020/2023/000060/2 від 06.10.2023, №UA206020/2023/000061/2 від 06.10.2023, №UA206020/2023/000062/2 від 06.10.2023, №UA206020/2023/000063/2 від 10.10.2023, №UA206020/2023/000066/2 від 16.10.2023, №UA206020/2023/000069/2 від 31.10.2023, №UA206020/2023/000071/2 від 06.11.2023, №UA206020/2023/000072/2 від 07.11.2023, №UA206020/2023/000084/2 від 22.11.2023, №UA206020/2023/000085/2 від 22.11.2023, №UA206020/2023/000086/2 від 22.11.2023, №UA206020/2023/000087/2 від 22.11.2023, №UA206020/2023/000088/2 від 22.11.2023, №UA206020/2023/000090/2 від 30.11.2023, №UA206020/2023/000091/2 від 30.11.2023, ураховував правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 09.07.2020 у справі №804/5445/17, від 31.03.2020 у справі №809/1858/16, від 15.02.2022 у справі №826/12901/17, натомість скаржником не аргументовано у чому, на його думку, полягає помилковість застосування Восьмим апеляційним адміністративним судом кожної з цих позицій.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 цього Кодексу, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України підтверджується положеннями частини першої статті 328 цього Кодексу щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд наголошує, що переважна більшість доводів касаційної скарги зводиться до недослідження судом наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної, як на думку скаржника, їм оцінки, що у свою чергу пов`язано з порушенням норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд.

Невстановлення судом обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

В контексті наведеного суд наголошує, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №300/784/24.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №300/784/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер