Рішення

від 28.11.2024 по справі 199/1520/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 199/1520/22-ц

Пр. № 2-2662/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань: Колесник А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу №199/1520/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року адвокат Добринь Ярослав Олексійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що в грудні 2021року позивачу стало відомо про те, що 24.04.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A.A. вчинено виконавчий напис № 2907, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №DN1RR308010308 від 25.12.2007р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 03.04.2017р., грошових коштів в сумі 26 266,14 грн. Зазначено, що стягнення здійснюється за період з 25.12.2007р. по 03.04.2017р. На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Амур- Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Волошин О.В. 18.07.2017 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, в ході якого прийнято постанову про арешт майна боржника від 18.07.2017р. в межах суми стягнення у розмірі 29 143,75 грн. Постановою від 20.12.2017р. виконавчий документ повернуто стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Вказане вище стало відомо коли на адвокатський запит від 07.12.2021року, була отримана відповідь від Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 16.12.2021р.разом із копіями зазначених постанов, у зв`язку із чим, вважаємо, що позивач не знала та не могла знати про наявність оскаржуваного виконавчого напису та ВП НОМЕР_3 раніше.

Наголошуємо на тому, що позивач про оскаржуваний виконавчий напис нічого не знала, будь- яких листів чи повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» та/або приватного нотаріуса не отримувала, а сума заявлена до стягнення є безпідставною та необгрунтованою, у зв`язку із чим, вважаємо, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2022 року цивільну справу № 199/1520/22, передано за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2022 року заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без руху.

29.08.2022 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2022 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін відкрито провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2022 року занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. завірену належним чином копію нотаріальної справи на підставі якої було вчинено виконавчий напис № 2907 від 24.04.2017 року.

11.05.2022 року на адресу суду від Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. надійшов лист, з якого вбачається, що надати документи на виконання ухвали суду не є можливим, оскільки згідно акту № 8 від 26.02.2021 року про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, справи 02-20 було знищено шляхом спалення у зв`язку з закінченням трирічного терміну зберігання їх у конторі приватного нотаріуса.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2023 року занесеною до протоколу судового засідання ухвалено витребувати завірені належним чином копії виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17.07.2017 року, яке було відкрито на вконання виконавчого напису № 2907 від 24.04.2017 року у Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Станом на дату розгляду справи, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) не надав суду запитуванні документи.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, проте в матеріалах справи міститься заява представника позивача, в якій останній позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа 1 до судового засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа 2 до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.07.2017 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 2907 від 24.04.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 26 266,14 грн.

З вказаної постанови вбачається, що вищезазначене виконавче провадження було відкрите на виконання виконавчого напису вчиненого Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович від 24.04.2017 року за реєстровим № 2907 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 26 266,14 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», в п. 6 зазначено, що відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.

Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ №566, Постанови правління НБУ №174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана про звернення стягнення на предмет застави з підписом боржника про його отримання.

Аналізуючи все вищевказане можна прийти до висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Таким чином, нотаріусу для вчинення виконавчого напису не було подано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконним та нечинним зазначений вище розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а відтак Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття», а тому суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому не підлягає виконанню.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу договір позичальника не посвідчений нотаріально, отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зокрема, пунктами 284, 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов`язань.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вказує наступне.

Так, за змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано лише ордер на надання правничої (правової допомоги) від 18.03.2022 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, відтак, стягнення витрат не підлягає задоволенню, оскільки не є належним чином підтвердженими.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп., за подання позову підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 87,88 ЗУ «Про нотаріат» ст.ст.12,13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Виконавчий напис, вчинений 24.04.2017 року Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем за реєстровим № 2907, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 26 266 грн 14 коп. - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.

У задоволені решти вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, адреса: АДРЕСА_2.

Третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), адреса: 49051, м. Дніпро, пр.. Слобожанський, буд. 42, код ЄДРПОУ: 34984493.

Повний текст рішення складено 28.11.2024 року.

Суддя О.М.Соколов