Рішення

від 20.12.2024 по справі 905/1116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2024Справа № 905/1116/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА"

(84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1;

ідентифікаційний код: 00153488)

до Приватного підприємства "Академія оцінки і права"

(04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 16, кв. 239;

ідентифікаційний код: 31810977)

третя особу без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (01032, м.Київ, вул. С.Петлюри, буд.30; ідентифікаційний код: 09806443)

про стягнення 318 057, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство "ГРЕТА" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Академія оцінки і права" про відшкодування шкоди (у порядку ч.2 ст.216 ГК України, ст.1166 ЦК України).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" до Приватного підприємства "Академія оцінки і права" про відшкодування шкоди, з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

25.09.2024 матеріали справи №905/1116/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024, справу №905/1116/24 було передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

10.10.2024 від Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" надійшла заява про залучення заявника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 до участі у справі залучено третя особу без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК".

18.10.2024 до суду подано відповідь на відзив.

20.11.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи по суті справи.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Академія оцінки і права» (надалі - Відповідач), як суб`єкт оціночної діяльності, якій діє згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (надалі - Закон) здійснив оцінку наступного нерухомого майна (надалі - Майно) Приватного Акціонерного Товариства «Грета» (надалі - Позивач): - земельної ділянки, загальною площею 2.2317 га, кадастровий номер: 1422481500:01:000:0015, цільове призначення: для обслуговування допоміжного цеху за адреса: Донецька обл., Костянтинівський район, Білокузьминівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1129657814224 - земельної ділянки, кадастровий номер: 1411700000:00:002:0495, площею (га): 7.7345, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:204245114392, цільове призначення: землі промисловості, для обслуговування території заводу за адреса: Донецька обл., м. Дружківка, вулиця Чайковського, будинок 1. - об`єкта житлової нерухомості загальною площею (кв.м): 51820 за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вулиця Чайковського, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта майна: 204438514392, номер об`єкта в РПВН: 19366353. - нежитлового приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул.Чайковського, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 192078914392. - нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5 196,40 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул.Хмельницького Б., буд. 32, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1129347214117.

Оцінка Майна буда здійснена Відповідачем на підставі договору про оцінку майна № 12/16/01-H від 16.12.2022р. з Акціонерне Товариство «Таскомбанк» та викладена у «Звіті про оцінку майна: нежитлових приміщень, загальною площею 169,5 кв/м/, розташованого за адресою: Донецька область, м.Дружкивка, вул.Чайковського, 10; нежитлових будівель та споруд: загальною площею 5 196,40 кв.м., за адресою Донецька область, місто Дружківка, вул. Хмельницького Б., буд. 32, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільовим призначенням якої є - для обслуговування допоміжного цеху за адреса: Донецька обл., Костянтинівський район, Білокузьминівська сільська рада; нежитлових будівель та споруд: загальною площею 51820 кв.м., розташованих на земельній ділянці, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, цільовим призначенням якої є обслуговування території заводу за адреса: Донецька обл., м. Дружківка, вулиця Чайковського, будинок 1, що належить на праві приватної власності ПрАТ «Грета», код ЄДРПОУ 001533488» від 19.12.2022р. (надалі - Звіт, Додаток № 1).

Позивач вказує, що Звіт був використаний АТ «Таскомбанк» у наступних обставинах. АТ «Таскомбанк» звернулося до Господарського суду Донецької області (надалі - Суд) з позовною заявою до ПрАТ «Грета» про стягнення заборгованості у розмірі 89 620 915,26 грн. та 1 037 837,52 Євро за Генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018р. (в редакції Договору № 9 від 23.10.2021р) (надалі - Договір, Додаток № 2).

Позивач вказує, що суд порушив провадження по справі № 905/781/22 ухвалою від 10.10.2022р. У процесі розгляду справи АТ «Таскомбанк» надав до Суду заяву про уточнення та зменшення позовних вимог №1410/70.1 від 25.01.2023р. (Додаток № 3), згідно з якою сума позовних вимог зменшилася до 52 152 429,84грн.

Підставою для зменшення позовних вимог стало прийняття АТ «Таскомбанк» у власність всього рухомого та нерухомого майна Позивача, яке знаходилось у заставі та іпотеці. АТ «Таскомбанк» прийняв у власність Майно Позивача по вартості 44 446 560,00грн. (з ПДВ), яка була визначена у Звіті.

Звертаючись до суду із позовом, Позивач зазначає, що він не погоджувався з вказаною експертною вартістю майна та висновками оцінювача ПП «Академія оцінки і права».

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «ГРЕТА» посилається та надає суду висновок Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №25207 від 21.03.2024 за результатами комісійної судово-оціночної земельної експертизи, а також висновок Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №25209 від 21.03.2024 за результатами комісійної судово-оціночної будівельної експертизи, який він замовив та отримав з метою долучення у справу №905/781/23, що розглядалась Господарським судом Донецької області.

Так, згідно вказаних висновків ринкова вартість земельних ділянок була визначена ННЦ у розмірі 7 732 479,00 грн. у т.ч. ПДВ, та ринкова вартість будівель та споруд була визначена ННЦ у розмірі 132 154 682,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Натомість вартість нерухомого майна, за якою АТ «ТАСКОМБАНК» набув його власність у позасудовому порядку згідно Звіту ПП «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» про оцінку нерухомого майна від 16.12.2022 становила земельних ділянок 6 637 000,00 грн. без ПДВ, та нежитлових приміщень, будівель та споруд 32 858 400,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Позивач вважає, що оскільки вартість майна визначена ПП «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» майже в три рази менша, аніж вартість цього ж майна, що визначена Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», в результаті чого Банк погасив заборгованість за Кредитним договором в меншому розмірі, відповідно ПП «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» нібито завдало майнових збитків Позивачу у розмірі, які останній поніс на виготовлення висновку Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», тобто 318 057,60 грн.

Щодо вимог про стягнення майнової шкоди позивач посилається на те, що дії відповідача були неправомірними, адже вони підготували неякісну оцінку майна, що призвело до неправильного розрахунку його вартості. Майнова шкода є реальною (адже з позивача стягнули і продовжують стягувати кошти, розрахунок розміру яких відбувався, відштовхуючись від оціночної вартості приміщення, підготовленого відповідачем). Причинний зв`язок: позивач не зазнав би майнової шкоди та збитків, якщо відповідачем було б підготовлено якісний Звіт про оцінку. Відповідач відповідає за якість, достовірність підготовлених Звітів та оцінок майна, та об`єктивність під час підготовки оцінки. Порушення зазначених вимог є підтвердження наявності вини відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що неякісна (недостовірна) оцінка доводиться виключно шляхом рецензування. Саме рецензія, за висновком якої оцінка визначається неякісною (недостовірною) є підставою для анулювання сертифікатів суб?єктів оціночної діяльності та позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання).

За доводами відповідача в Реєстрі суб`єктів оціночної діяльності наявна інформація про діючі сертифікати оцінювачів Приватного підприємства «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА». Рішення щодо Приватного підприємства «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача чи будь-яке інше рішення за порушення вимог законодавства з оцінки майна не приймались, дисциплінарні рішення контролюючими органами щодо оцінювачів, які здійснювали оцінку майна та перебували з Приватним підприємством «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» у трудових відносинах не застосовувались.

Будь-які правові підстави для стягнення майнової шкоди відсутні, оскільки Звіт про оцінку майна від 16.12.20222 складено у відповідності до чинного законодавства; відсутні причинний зв`язок між діями відповідача і матеріальною шкодою, якої нібито зазнав позивач; відсутня шкода у позивача, що виражена у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права; відсутня вина відповідача, оскільки оцінка майна, здійснена якісно, з дотриманням під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ст. 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Оцінка майна, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч.1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Виходячи з положень ст. 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані: дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають; забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб; забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством.

У відповідності до п.1 Національного стандарту №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (зі змінами) Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки (ч.2 ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Положеннями п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", визначено наступні поняття:

необ`єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки;

неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться, шляхом рецензування;

Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).

Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна.

Виходячи з пунктів 15,16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна бо на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення (пункт 36 Національного стандарту №1).

Згідно з п. 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 визначено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна складається в електронній та паперовій формі, якщо складання звіту про оцінку майна в паперовій формі передбачено нормативно-правовими актами з оцінки майна або договором на проведення оцінки майна, та може складатися в повній або стислій формі.

Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Згідно п. 50 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка. Пунктом 51 Національного стандарту № 2 визначено послідовність незалежної оцінки майна.

Однією зі складових якої є ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Виходячи з приписів ст. 31,32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані: дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами.

Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26,11.2019 у справі №910/20261/16 викладено таку правову позицію. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).

Постановою Верховного суду від 22 червня 2023 року у Справі № 910/6090/22 зроблено наступні висновки: У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Вина заподіювача збитків є суб' єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Позивачем не доведено суду наявність протиправної поведінки відповідача при складанні оскаржуваного Звіту про оцінку майна, отже відсутній один з елементів складу цивільного правопорушення про відшкодування майнової шкоди.

Окремо суд зазначає, що зобов`язання зі сплати коштів Позивачем третій особі - АТ «ТАСКОМБАНК» виникли не через неправомірні дії Відповідача, а є наслідком господарської діяльності Позивача, виникли з договірних правовідносин сторін кредитного договору та стягнуті з Позивача за Рішенням суду, внаслідок наявності заборгованості по Кредитному договору та недостатності вартості майна на яке Банк звернув стягнення в позасудовому порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Верховний Суд наголошував, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Суд приходить до висновку, що заявлений ПрАТ «ГРЕТА» позов до ПП «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» з позовною вимогою про відшкодування майнової шкоди в наслідок складання незаконного Звіту з визначення ринкової вартості майна, що знаходилось в іпотеці у АТ «ТАСКОМБАНК» спрямований на переоцінку обставин, що вже встановлені судовими рішеннями у справах №905/1116/24 та №905/1116/24.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20) зробила наступні висновки: «Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) так і в негативному значенні визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної визначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку. Спосіб захисту порушеного або інтересу права має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності.

Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу.

Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту».

Разом з цим, у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (визначеного п. 58 постанови Великої Палати Верховного суду від 28.01.2020 у справі №50/311-6, провадження №12-143гс19; п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.3020 у справі №910/3009/18, провадження №12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, завданої неякісною оцінкою на підставі Звіту про оцінку майна, є безпідставною та необґрунтованою, не доведеною матеріалами справи, а тому не може бути задоволена судом.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов