Рішення

від 05.12.2024 по справі 914/1733/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 Справа № 914/1733/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пакт Компані"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького

про стягнення 149815,96 грн

за участю представників:

від позивача Коваленко В.Ю.

від відповідача Харченюк І.С.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пакт Компані" до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення 149815,96 грн, з яких 130780,80 грн основний борг, 15765,90 грн пеня, 1660,00 грн 3% річних та 1609,26 грн інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.

14.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пакт Компані" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (покупець) укладено договір поставки №14/12-23, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити га передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктами 3.1.-3.4. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем в день фактичного надходження товару, до моменту вигрузки автотранспорту, або на умовах визначених у специфікації. Оплата партії товару здійснюється покупцем в національній валюті України гривні, шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в договорі. Ціна кожної окремої партії, або партій товару визначається у специфікаціях та/або зазначається у видаткових накладних. Ціна товару може змінюватися виключно за згодою сторін. Загальна ціна договору складає суму всіх цін товару, що поставлено на умовах та в порядку до даного договору та відповідних видаткових накладних.

Згідно з пунктом 8.2. договору сторони в договорі домовилися, що останні несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору. За невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) документально підтверджені збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції. У разі прострочення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника неустойку розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується неустойка, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 589917,40 грн відповідно до таких видаткових накладних: №763 від 15.12.2023 на суму 119077,20 грн, №787 від 21.12.2023 на суму 115059,60 грн, №790 від 23.12.2023 на суму 125326,80 грн, №797 від 27.12.2023 на суму 113943,60 грн та №802 від 28.12.2023 на суму 116510,20 грн.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач виконав свої зобов`язання за договором лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар, розмір якої становить 130780,80 грн.

Керуючись пунктом 8.2. договору позивач нарахував відповідачу 15765,90 грн пені.

Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 1660,00 грн 3% річних та 1609,26 грн інфляційних втрат.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 130780,80 грн основного боргу, 15765,90 грн пені, 1660,00 грн 3% річних та 1609,26 грн інфляційних втрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розмір заборгованості відповідача складає 120454,00 грн, а не 130780,80 грн як зазначено позивачем.

Також у відзиві вказано, що в договорі сторонами не встановлено такий вид штрафних санкцій як стягнення пені, а тому на думку відповідача позивачем безпідставно нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 15765,90 грн.

Крім того відповідач стверджує, що розмір 3% річних становить 1507,56 грн, а не 1660,00 грн як зазначив позивач

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020, в якій зазначено, що суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем.

Враховуючи наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 14.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пакт Компані" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (покупець) укладено договір поставки №14/12-23, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити га передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Факт поставки відповідачу товару на загальну суму 589917,40 грн підтверджується такими видатковими накладними: №763 від 15.12.2023 на суму 119077,20 грн, №787 від 21.12.2023 на суму 115059,60 грн, №790 від 23.12.2023 на суму 125326,80 грн, №797 від 27.12.2023 на суму 113943,60 грн та №802 від 28.12.2023 на суму 116510,20 грн.

При цьому в матеріалах справи містяться такі докази часткових оплат: платіжна інструкція №13 від 09.01.2024 на суму 50000,00 грн, платіжна інструкція №19 від 10.01.2024 на суму 15 000,00 грн, платіжна інструкція №31 від 12.01.2024 на суму 10000,00 грн, платіжна інструкція №63 від 25.01.2024 на суму 15000,00 грн, платіжна інструкція №120 від 26.01.2024 на суму 10000,00 грн та платіжна інструкція №744 від 19.04.2024 на суму 10000,00 грн.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, доводи позивача про те, що заборгованість відповідача становить 130780,80 грн є обгрунтовані. Доказів, які б могли свідчити про інше в матеріалах справи відсутні.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 8.2. договору у разі прострочення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується неустойка, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 15765,90 грн пені є обгрунтована.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3%, суд дійшов висновку, що позовна вимоги про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1653,59 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 1609,26 грн інфляційних втрат.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020, на яку посилається відповідач, йдеться про зменшення розміру процентів річних у тому випадку, якщо договором передбачено більше ніж 3% річних згідно із статтею 625 ЦК України.

В даному випадку в укладеному між сторонами договорі сторони не передбачили більшого розміру процентів річних, ніж той який встановлений статтею 625 ЦК України, а тому підстави для зменшення його розміру відсутні.

Щодо зменшення штрафних санкцій необхідно зазначити, що відповідач посилається лише на те, що позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань, у зв`язку з чим позивач не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у повному розмірі, що заявлені до стягнення.

З цього приводу суд зазначає, що аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (Постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів, відповідно до яких суд міг би зробити висновок про існування в даному випадку виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, суд дійшов висновку відмовити відповідачу у зменшенні їх розміру. При цьому суд зазначає, що саме лише посилання на те, що позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань без доведення наявності виняткових обставин, не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того суд зазначає, що розмір штрафних санкцій не є неспіврозмірним у порівнянні із сумою основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 130780,80 грн основного боргу, 15765,90 грн пені, 1653,59 грн 3% річних та 1609,26 грн інфляційних втрат.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжною інструкцією №2709 від 26.06.2024 на суму 3028,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3027,87 грн, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пакт Компані" (81067, Львівська область, Яворівський район, село Віжомля, ідентифікаційний код 03763282) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 44-Б, офіс 217, ідентифікаційний код 44553364) 130780,80 грн основного боргу, 15765,90 грн пені, 1653,59 грн 3% річних, 1609,26 грн інфляційних втрат та 3027,87 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2024.

Суддя Петрашко М.М.