Рішення

від 10.12.2024 по справі 916/3165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3165/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Чуйко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Клеймьонов Д.О.;

від відповідача: Болгарчук Д.О.;

Розглянувши у закритому судовому засіданні справу за позовом Військової академії м. Одеса (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення 4 709,60грн

ВСТАНОВИВ:

Військова академія м. Одеса звернулася до Господарського суду одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 4 709,60грн.

В обґрунтування позовних вимог Військова академія АДРЕСА_2 посилається на неналежне виконання Військовою частиною НОМЕР_1 зобов`язання щодо сплати вартості харчування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 які відбувають покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 відкрито провадження у справі №916/3165/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 08.08.2024 о 12:20.

06.08.2024 за вх.суду№29445/24 відповідач надав до суду відзив на позов.

В судовому засіданні від 08.08.2024 було оголошено перерву на 12.09.2024 о 12:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

22.08.2024 за вх.суду№30950/24 позивач надав до суду відповідь на відзив.

06.09.2024 за вх.суду№32480/24 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні від 12.09.2024 було оголошено перерву на 17.10.2024 о 10:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.10.2024, підготовче засідання 17.10.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.10.2024 призначено судове засідання на 21.11.2024 о 12:10 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 21.11.2024 було оголошено перерву на 10.12.2024 о 11:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

В судовому засіданні від 10.12.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3165/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує позивач, протягом 2023 року між Військовою академією (м. Одеса) (позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Державна погранична служба України) (відповідач) виникли правовідносини пов`язані з забезпеченням харчування військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 , а саме забезпечення харчуванням військовослужбовців, які відбувають покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У зв`язку з тим, що відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально технічного забезпечення від 26.07.2012 року №116/10/173 до Військової академії (м. Одеса) на продовольче забезпечення зараховані (прикріплені) військові частини, які перебували раніше на продовольчому забезпеченні у військової частині НОМЕР_5 у тому числі військова частини НОМЕР_3 . На підставі зазначеного розпорядження послуги з надання харчування військовослужбовцям, які відбувають покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 (інших військових формувань) надавалися Військовою академією ( АДРЕСА_2 ) на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про прибуття військовослужбовців для відбування покарання на гауптвахті та припинялися на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про закінчення строку відбування покарання на гауптвахті. Що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_3 (по стройової частині) від 30.12.2022 №284, 06.01.2023 №7, 25.02.2023 №58, 06.03.2023 №66, 01.05.2023 №118 та 11.05.2023 №126, крім того постановку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на харчове забезпечення підтверджується витягами з наказів начальника Військової академії (м. Одеса) (по стройової частині) від 31.12.2022 №400, від 06.01.2023 №7, від 28.02.2023 №78, від 03.03.2023 №81 та від 02.05.2023 №155, а також добовими відомостями зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та заарештованих військовослужбовців з продовольчого забезпечення.

Позивач зазначає, що у відповідності до підпункту д пункту 1 приміток до норми № 1 Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2002 №426 військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони). За змістом п. 9 Розділу VIІІ Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 (в редакції, чинній на момент проходження покарання військовослужбовцями на гауптвахті та на час отримання відповідачем акту та рахунку), забезпечення харчуванням (гарячою їжею) засуджених офіцерів, військовослужбовців старшинського, сержантського та рядового складу військової служби за контрактом, військовослужбовців строкової військової служби, які відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється за нормою №1 - загальновійськова, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації через військову частину, до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта. Добова відомість зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців з продовольчого забезпечення (додаток 27) щодня подається начальником гауптвахти у військову частину, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. При цьому у цих відомостях окремим рядком зазначається кількість військовослужбовців, які харчуються за плату. На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира військової частини (на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта) встановленим порядком. Крім того військовою частиною для відшкодування витрат за харчування та утримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на утримання військовослужбовців, військовозобов`язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України) на підставі розрахунків відповідних служб. Ці рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (2 примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта). Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта.

Позивач вказує, що Військовою академією (м. Одеса) до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку 22.08.2023 з описом вкладеного було направлено лист (претензія) вих. №14/1/50, договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/49 та довідка - розрахунок №14/1/48 (в двох примірниках), щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 . Зазначені документи Військовою частиною НОМЕР_1 були отримані 30.08.2023 про, що свідчить роздруківка трекінгу Укрпошти від 01.11.2024 по поштовому відправленню №650090752244, але станом на 22.05.2024 примирник вище зазначених документів на адресу Військової академії (м. Одеса) не надходив. З метою досудового врегулювання спору відповідно до ст. 222 ГК України, Військовою академію (м. Одеса) 23.05.2024, з описом вкладеного командиру Військової частини НОМЕР_1 було направлено лист - претензія вих. №26/5/418, договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/6 та довідка - рахунок №14/1/7 (в двох примірниках), щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 . Зазначені документи представник Військової частини НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) отримав 12.06.2024 у відділені Укрпошта про що свідчить розписка про одержання у рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу форми Ф. 119 та роздруківка трекінгу Укрпошти від 01.11.2024 по поштовому відправленню №0503868354803.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду відповідачем заборгованість не сплачено та не компенсовано витрати пов`язані з харчуванням військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 під час відбування покарання у військовій частині НОМЕР_3 .

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі а стягнути з відповідача 4 709,60грн заборгованості.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач у своєму позові посилається на наказ МОУ від 26.09.2013 №656, який втратив свою чинність 26.01.2021 на підставі наказу МОУ від 03.11.2020 №394 «Про затвердження порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців». Проте, як стверджує позивач, військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 перебували на гауптвахті в період з грудня 2022 по травень 2023, тобто за період спірних правовідносин, позивач використовує в якості нормативної бази захисту недіючий підзаконний нормативно-правовий акт. Також, щодо думки позивача, що Військова частина НОМЕР_1 у відповідності до підпункту «д» пункту 1 приміток до норми № 1 постанови КМУ від 29.03.2002 №426, повинна сплатити заборгованість у сумі 4 709,60грн, є таким, який вводить суд в оману, адже трактування цього підпункту не вказує на те, що саме військова частина іншого військового формування повинна сплачувати витрати, які пов`язані з харчуванням військовослужбовців, які відбували покарання у відповідній установі. Також, відповідач, проаналізувавши зміст позовної заяви, в якій викладені ті ж самі обставини і факти як і у листі-претензії та додатково зазначено інша доказова база та факти, на які хотілось би зазначити наступне. Щодо постанови КМУ від 29.03.2002 №426 та наказу МОУ від 26.09.2013 №656 відповідач чітко обґрунтував вище свою позицію щодо даних нормативно-правового та підзаконного актів. Під час деталізованого вивчення додатків, стало відомо, що відповідно до Довідок-розрахунків, позивач зазначає, що харчування особовому складу Військової частини НОМЕР_1 здійснювалось наступним військовослужбовцям: солдату ОСОБА_2 за період з 31.12.2022 по 05.01.2023; солдату ОСОБА_3 за період з 31.12.2022 по 05.01.2023; солдату ОСОБА_4 за період з 28.02.2023 по 05.03.2023; солдату ОСОБА_5 за період з 02.05.2023 по 11.05.2023. На 2 сторінці позовної заяви, позивач зазначає, що Військова академія (м. Одеса) на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про прибуття військовослужбовців для відбування покарання на гауптвахті та припинялись на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про закінчення строку відбування покарання на гауптвахті. Проте, позивач не надав витяг з наказу щодо зняття військовослужбовця солдата ОСОБА_6 з продовольчого забезпечення. Дану ситуацію було трактовано для того, що Військовій частині НОМЕР_1 як суб`єкту владних повноважень стає не зрозумілим, в якому проміжку часу солдат ОСОБА_5 перебував на продовольчому забезпеченні у позивача.

Відповідач зазначає, що військовослужбовці, щодо яких виникли на думку позивача спірні правовідносини, відбували покарання на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_3 в період з грудня 2022 по травень 2023, тобто в період, за який наказ МОУ від 26.09.2013 №656 не розповсюджувався, адже втратив свою чинність 26.01.2021 на підставі наказу МОУ від 03.11.2020 №394. Беручи до уваги договір про відшкодування вартості послуг з харчування, який був наданий позивачем, а саме абзац перший, в якому зазначено, що Сторона 1 та Сторона 2, керуючись Інструкцією про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 №394 (Військова частина НОМЕР_1 вказує на те, що насправді цей наказ затверджує Порядок тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, але точно що не Інструкцію, як те зазначає позивач в договорі про відшкодування вартості послуг з харчування), уклали цей договір про відшкодування вартості послуг з харчування. Тобто Військовій частині НОМЕР_1 стає не зрозумілим, чому в позовній заяві, позивач зазначає недіючий наказ МОУ від 26.09.2013 №656, а в договорі про відшкодування вартості послуг з харчування, хоч і з неправильною назвою, але все ж таки наказ МОУ від 03.11.2020 №394.

Як вказує відповідач зміст даного наказу МОУ від 03.11.2020 № 394 вказує на те, що там відсутні трактування щодо компенсації/відшкодування витрат вартості послуг за харчування військовослужбовців інших військових формувань.

Також відповідач стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 як суб`єкт владних повноважень та розпорядних бюджетних коштів діє лише в рамках Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України», наказу Міністерство Фінансів України від 02.03.2012 №309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України». Відповідно до бюджетних асигнувань розподілу видатків Держаного бюджету України, затверджених Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», видатки на оплату (відшкодування) витрат за харчування в Державні прикордонній службі та зокрема військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті, не передбачені.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що стосується ствердження відповідача про застосування у позиві норми п. 9 Розділу VIІІ Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 року №656, яка втратило свою чинність 26.01.2021 року та необхідно зазначити, що таж сама норма передбачена п. 3 Розділу ХХ Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394. Також необхідно зазначити, що відповідачу 22.08.2023 року та 23.05.2024 року направлялися договори б/н про відшкодування вартості послуг з харчування керуючись Порядком тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394. Що до проміжку часу перебування на продовольчому забезпечені у Військової академії (м. Одеса) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 то необхідно зазначити, що зазначений військовослужбовець перебував на продовольчому забезпеченні у період з 01.05.2023 року по 12.05.2023 року про що свідчать витяги з наказів начальника Військової академії (по стройової частині) від 02.05.2023 року №155 та від 12.05.2023 року (витяги з наказів додаються). Щодо твердження відповідача, що у наказі Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394 відсутні трактування щодо компенсації/відшкодування витрат вартості послуг за харчування військовослужбовців інших військових формувань то зазначена норма визначена підпунктом «д» пункту 1 приміток до норми № 1 постанови КМУ від 29.03.2002 року №426.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як видно з матеріалів справи, протягом 2023 року між Військовою академією (м. Одеса) (позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Державна погранична служба України) (відповідач) виникли правовідносини пов`язані з забезпеченням харчування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме забезпечення харчуванням військовослужбовців, які відбувають покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У зв`язку з тим, що відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально технічного забезпечення від 26.07.2012 року № 116/10/173 до Військової академії (м. Одеса) на продовольче забезпечення зараховані (прикріплені) військові частини, які перебували раніше на продовольчому забезпеченні у військової частині НОМЕР_5 у тому числі військова частини НОМЕР_3 . На підставі зазначеного розпорядження послуги з надання харчування військовослужбовцям, які відбувають покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 (інших військових формувань) надавалися Військовою академією ( АДРЕСА_2 ) на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про прибуття військовослужбовців для відбування покарання на гауптвахті та припинялися на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про закінчення строку відбування покарання на гауптвахті. Що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_3 (по стройової частині) від 30.12.2022 №284, 06.01.2023 №7, 25.02.2023 №58, 06.03.2023 №66, 01.05.2023 №118 та 11.05.2023 №126, крім того постановку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на харчове забезпечення підтверджується витягами з наказів начальника Військової академії (м. Одеса) (по стройової частині) від 31.12.2022 №400, від 06.01.2023 №7, від 28.02.2023 №78, від 03.03.2023 №81 та від 02.05.2023 №155, а також добовими відомостями зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та заарештованих військовослужбовців з продовольчого забезпечення.

Військовою академією (м. Одеса) до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку 22.08.2023 з описом вкладеного було направлено лист (претензія) вих. №14/1/50, договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/49 та довідка - розрахунок №14/1/48 (в двох примірниках), щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 . Зазначені документи Військовою частиною НОМЕР_1 були отримані 30.08.2023 про, що свідчить роздруківка трекінгу Укрпошти від 01.11.2024 по поштовому відправленню №650090752244, але станом на 22.05.2024 примирник вище зазначених документів на адресу Військової академії (м. Одеса) не надходив. З метою досудового врегулювання спору відповідно до ст. 222 ГК України, Військовою академію (м. Одеса) 23.05.2024, з описом вкладеного командиру Військової частини НОМЕР_1 було направлено лист - претензія вих. №26/5/418, договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/6 та довідка - рахунок №14/1/7 (в двох примірниках), щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 . Зазначені документи представник Військової частини НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) отримав 12.06.2024 у відділені Укрпошта про що свідчить розписка про одержання у рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу форми Ф. 119 та роздруківка трекінгу Укрпошти від 01.11.2024 по поштовому відправленню №0503868354803.

Проте, після отримання вказаних листів, а також додатків до них відповідачем не було надано жодної відповіді на звернення позивача.

Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України № 394 від 03.11.2020, яким було затверджено Порядок тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців.

У наказі №394 від 03.11.2020 визначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Згідно даних веб-сайту Верховної Ради України вказаний наказ був опублікований в Офіційному віснику України від 26.01.2021. Таким чином, Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців втратила чинність 26.01.2021.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми коштів у розмірі витрат позивача, пов`язаних з наданням послуг з харчування військовослужбовців відповідача під час відбування ними покарання на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_3 .

Отже, оскільки позивачем доведена надання послуг відповідачу з харчування військовослужбовців, а відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що Військова частина НОМЕР_1 як суб`єкт владних повноважень та розпорядних бюджетних коштів діє лише в рамках Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України», наказу Міністерство Фінансів України від 02.03.2012 №309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України». Відповідно до бюджетних асигнувань розподілу видатків Держаного бюджету України, затверджених Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», видатки на оплату (відшкодування) витрат за харчування в Державні прикордонній службі та зокрема військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті, не передбачені, судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

У постанові Об`єднаної Палати від 03.12.2021 у справі № 915/634/20 Верховний Суд вказав, що відсутність у позивача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, оскільки за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Військової академії м. Одеса до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 4 709,60грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової академії м. Одеса (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення 4 709,60грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Військової академії м. Одеса (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) 4 709,60грн заборгованості, 2 422,40грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 20 грудня 2024 р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.12.2024.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова