Рішення

від 19.12.2024 по справі 380/22629/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 рокусправа № 380/22629/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з врахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 17.12.2024, у якій просить суд:

- визнати протиправною та неправомірною відмову відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладену у формі рішення Вінницького Головного управління Пенсійного фонду України від 11 жовтня 2024 року № 134450000847 щодо відмови в перерахунку, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 10 вересня 2024 року №63 та довідки №64 від 10 вересня 2024 року, виданої Восьмим апеляційним адміністративним судом;

- скасувати рішення від 11 жовтня 2024 року № 134450000847;

- зобов`язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 10 вересня 2024 року № 63 та довідки від 10 вересня 2024 року №64, виданої Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Восьмим апеляційним адміністративним судом на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №380/9095/24 складено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023 та 01.01.2024. Позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок. Однак, йому було відмовлено у такому перерахунку. Вважаючи рішення Головного управління протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Від Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.10.2024 про перерахунок з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 11.10.2024 № 134450000847. Зазначає, що суддям у відставці, яким за їх зверненнями до 18.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Крім того, питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а саме після 18.02.2020. Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося, у зв`язку з чим судом вирішено проводити розгляд справи в силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою судді від 7 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 25 листопада 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Суд зазначає, що при розгляді цієї справи суд врахував всі заяви подані ОСОБА_1 в порядку статті 47 КАС України.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №380/9095/24 з врахуванням ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про виправлення описки: зобов`язано Восьмий апеляційний адміністративний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 , з розрахунку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023рік», з 01 січня 2023року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00гривні, з 01 січня 2024року 3028,00гривень, беручи до уваги стаж судді 28 років.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №380/9095/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд склав довідки від 10 вересня 2024 року №63 станом на 01.01.2023 та 10 вересня 2024 року №64 станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

2.10.2024 позивач звернувся через територіальний орган Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок від 10 вересня 2024 року №63 та 10 вересня 2024 року №64.

За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду було прийнято рішення від 11.10.2024 № 134450000847, яким Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило у здійсненні перерахунку. В зазначеному рішенні вказано, що починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про державний бюджет на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. За таких обставин прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус судді».

Не погоджуючись із таким рішенням про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом про судоустрій.

Аналогічні положення закріплені частиною 1 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII, згідно з якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У частинах 2, 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону України від 15.07.1999 №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 2270 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Згідно з статті 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про державний бюджет на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 2684 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Аналогічні висновки щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) сформовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Більш того, суд враховує, що правові норми Порядку № 7-2 та Порядку № 22-1 не наділяють повноваженнями територіальні органи Пенсійного фонду України на ревізування складових довідки про розмір суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 визнано неконституційним положення п. 3 ч. 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ.

Положення п. 3 ч. 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.

Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18.02.2020 №2-р/2020 та від 11.03.2020 №11-р/2020 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відтак, з 12.03.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII.

Отже, з урахуванням викладеного, суд робить висновок, що довідки видані Восьмим апеляційним адміністративним судом від 10 вересня 2024 року №63 та 10 вересня 2024 року №64 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти розмір суддівської винагороди, зазначений у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 134450000847 від 11.10.2024 щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 10 вересня 2024 року №63 та 10 вересня 2024 року №64 Восьмого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 10 вересня 2024 року №63 та 10 вересня 2024 року №64 Восьмого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що у цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого відмовлено позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку грошового утримання судді у відставці має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу грошового утримання судді у відставці за заявою від 2.10.2024, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

За правилами ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами ст.382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.

При цьому, встановлення зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Таким чином, позовна вимога щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №134450000847 від 11.10.2024 про відмову у перерахунку грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці починаючи з 01.01.2023 на підставі довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року №63 станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці починаючи з 01.01.2024 на підставі довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року №64 станом на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403) 1211 грн 20 коп сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович