Рішення

від 19.12.2024 по справі 380/10521/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Львівсправа № 380/10521/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (Позивач/ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (Відповідач/Львівська митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2024/000151/1 від 27 березня 2024 року;

- стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» судовий збір у розмірі 26534,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з Контрактом № R2023083/1 на придбання матеріально-технічних ресурсів від 25 липня 2023 року (далі також Контракт) поставив в Україну восьму партію залізничних рейок типу R-65 із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 1089,984 тонн (далі також Партія рейок) за ціною 1300,00 євро за 1 тонну. Для митного оформлення Партії рейок до Львівської митниці була надана митна декларація № 24UA209050000348U0 від 27 березня 2024 року. Митна вартість Партії рейок становила 1471390,08 євро, що включає вартість Партії рейок у сумі 1416979,20 євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 54410,88 євро. Згідно з карткою відмови № UA209050/2024/000014 від 27 березня 2024 року відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з прийняттям Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000151/1 від 27 березня 2024 року (далі також спірне/оскаржуване рішення). Відповідно до вказаного рішення митна вартість Партії рейок була збільшена з 1471390,08 євро до 1678575,36 євро.

Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки під час митного оформлення він надав митному органу всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі також МК України), документи, які містили відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за Партію рейок, а також всі, передбачені чинним законодавством України документи, для підтвердження задекларованих транспортних витрат.

Позивач вказує, що відповідач не надав жодних письмових обґрунтувань можливого впливу пов`язаності продавця і покупця на ціну Партії рейок, а натомість, посилаючись на пов`язаність між продавцем та покупцем, надіслав позивачу вимогу про додаткове надання документів. Проте митний орган не вказав жодних обґрунтованих підстав щодо впливу пов`язаності на заявлену позивачем митну вартість Партії рейок.

Позивач наполягає на тому, що відповідач не тільки у належний спосіб не обґрунтував метод визначення митної вартості, а й некоректно його застосував.

Позивач стверджує, що подані позивачем документи для митного оформлення Партії рейок дають змогу встановити митну вартість цього товару. Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товару, перелік яких наведено у частині другій статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відповідач не надав.

Позивач відзначає, що відповідачем не надано належного обґрунтування причин неврахування документів, наданих позивачем під час митного оформлення товару, для встановлення його митної вартості та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товару. Також відповідач не навів обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товару та неможливості застосування кожного попереднього методу.

Також, позивач звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не вказано обсягів партії подібного (аналогічного) товару, його характеристик, умов поставки, комерційних умов, тощо та не зазначено докладної інформації, яка використовувалися відповідачем під час визначення митної вартості оцінюваного товару, що дає підстави вважати, що таке рішення не є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів другого та четвертого частини другої статті 55 МК України.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за результатами розгляду наданих позивачем для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім цього, вказана інформація знайшла своє відображення у надісланих декларанту повідомленнях. Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості (графа 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець зазначено «так»). У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вищою, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.

Відповідач зазначає, що на запит митного органу декларант додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару не надав, правом на консультацію з митним органом відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України не скористався, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості не спростував, у зв`язку з чим митний орган прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Відповідач вказує, що під час розгляду обставин продажу з`ясовано, що ідентичний товар виробництва компанії Trinecke Zelezarny, a.s. (Чехія) продано експортером для компаній, що є резидентами України, за вищою вартістю. Зокрема, за змістом МД № 23UA305030001542U8 (графа 42) ціна товару становить 194834,6400 євро за 126516 кг. Відповідно до МД № 24UA209050000348U0 (графа 42) ціна імпортованого товару для ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» становить 1416979,2000 Євро за 1089984 кг. Отже, у первинно поданій митній декларації товар завозився за ціною 1,3 євро/кг, в той час, як аналогічний товар від виробника поставлявся згідно з МД № 23UA305030001542U8 за ціною 1,54 євро/кг. Проте зі змісту документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару, вбачається, що збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток компанії ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») не виправдана економічно.

Також відповідач відзначає, що під час декларування товару позивач не надав митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу, це суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, також звертає увагу на те, що мало місце ненадання всіх документів, які б підтверджували митну вартість імпортованого товару.

Відповідач підсумовує, що виконав всі необхідні, належні і передбачені законодавством процедури, обґрунтував вимогу щодо витребування додаткових документів, проте заявлену вартість зовнішньоекономічної операції прийняти під час митного оформлення не міг з огляду на те, що сумніву митного органу, який обґрунтовується, в тому числі, у даних додаткових поясненнях, щодо впливу пов`язаності сторін контракту на ціну товару, декларантом (позивачем) не усунуто.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

На спростування доводів відповідача позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодних аргументів, які спростовують твердження позивача про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 17 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання; запропоновано позивачу подати до суду переклад долучених до позовної заяви товаросупровідних документів державною мовою; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Ухвалою суду від 07 червня 2024 року постановлено судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» за участю представника позивача поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні, яке відбулося 11 червня 2024 року, суд заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив у повному обсязі, просив в його задоволенні відмовити.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25 липня 2023 року між ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» (Україна) (Покупець) та Компанією «MINERFIN a.s.» (Словацька Республіка) укладено Контракт № R2023083/1 на придбання матеріально-технічних ресурсів, предметом якого є матеріально-технічні ресурси, кількість, номенклатура яких вказуються у Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» згідно з Контрактом № R2023083/1 на придбання матеріально-технічних ресурсів від 25 липня 2023 року поставило в Україну восьму партію залізничних рейок типу R-65 із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої становила 1089,984 тонн за ціною 1300,00 євро за 1 тонну.

Для митного оформлення Партії рейок позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209050000348U0 від 27 березня 2024 року.

Митна вартість Партії рейок становила 1471390,08 євро, що включає вартість Партії рейок у сумі 1416979,20 євро (рахунок-фактура № 22249053 від 14 березня 2024 року) та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 54410,88 євро.

Згідно з карткою відмови № UA209050/2024/000014 від 27 березня 2024 року Львівська митниця відмовила позивачу у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000151/1 від 27 березня 2024 року. Відповідно до вказаного рішення митна вартість Партії рейок була збільшена з 1471390,08 євро до 1678575,36 євро.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000151/1 від 27 березня 2024 року «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено таке: «(…) у поданій митній декларації країни відправлення № 24CZ57000001NJ7IA4 від 14.03.2024 зазначено статистичну вартість товару 36053619 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 90685 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД № 24UA209050000348U0 (54410,88 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (25,380), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 2143,85 євро. Таким чином, митницею встановлено відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості (гр. 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено «так»). У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно з ч. 18 ст. 58 МКУ при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно до статті 53 Митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Відповідно до п. 4 ст. 53 МКУ Вам необхідно, крім документів, зазначених у частинах другій та третій ст. 53 МКУ, надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію)». На запит митного органу декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МКУ, а також відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів)). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 23UA305030001542U8 від 21.12.2023, за якою на митну територію України імпортовано подібний (аналогічний) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.» за митною вартістю 1,54 Євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000151/1 від 27 березня 2024 року.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі № 22249053 від 14 березня 2024 року, а саме 1416979,20 євро, крім цього, вартість витрат на транспортування становить 54410,88 євро, а всього 1471390,08 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією № 24UA209050000348U0 від 27 березня 2024 року такі документи (зазначені у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209050/2024/000014 від 27 березня 2024 року):

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 14 березня 2024 року;

- Рахунок-проформу (Proforma invoice) № R2023083/1 від 01 лютого 2024 року;

- Рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № 22249053 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588707 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588715 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588723 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588731 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588749 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588756 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588913 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588921 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588939 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588947 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588954 від 14 березня 2024 року;

- Накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 588962 від 14 березня 2024 року;

- Декларацiю про походження товару (Declaration of origin) № 22249053 від 14 березня 2024 року;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 19 від 02 лютого 2024 року;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 20 від 14 березня 2024 року;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 38218128 від 19 березня 2024 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № R2023083/1 25 липня 2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 08 грудня 2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 01 лютого 2024 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 14 березня 2024 року;

- Договір про надання послуг митного брокера № 11/12-2023 від 11 грудня 2023 року;

- Договір (контракт) про перевезення № 01/2023 від 20 грудня 2023 року;

- Інші некласифіковані документи (акт приймання) № 8 від 14 березня 2024 року;

- Інші некласифіковані документи (прайс-лист № 2, додаток № 1) від 14 лютого 2024 року;

- Копію митної декларації країни відправлення № 24CZ57000001NJ7IA4 від 14 березня 2024 року.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган, зокрема, звернув увагу на наявність розбіжностей у сумі транспортних витрат позивача.

Суд погоджується із твердженням митного органу про наявність розбіжностей у сумі транспортних витрат, оскільки у графі 31 декларації країни відправлення № 24CZ57000001NJ7IA4 від 14 березня 2024 року зазначено вартість внутрішньої доставки 90685,00 CZK. Однак вказана сума транспортних витрат не збігається із сумою транспортних витрат, що задекларована за митною декларацією № 24UA209050000348U0 від 27 березня 2024 року (54410,88 євро). Ураховуючи крос-курс CZK до EURO (25,380), що застосовувався під час заповнення декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 2143,85 євро.

Тож з урахуванням наведеного, беручи до уваги наявність розбіжностей у сумі транспортних витрат, суд уважає, що митний орган мав достатньо підстав для сумніву в правильності визначення позивачем митної вартості імпортованих товарів.

За цих обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Суд також відзначає, що з огляду на зміст оскаржуваного рішення відповідача, до предмета судового контролю у цій справі, окрім загальних питань підтвердження визначеної декларантом митної вартості імпортованих товарів як такої, входить й з`ясування обставин дотримання позивачем як пов`язаною особою у значенні пункту четвертого статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вимог статті 58 МК України щодо подання підтверджувальних заявлену митну вартість документів, а також чи вплинула така пов`язаність на заявлену митну вартість.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13 січня 2023 року у справі № 813/713/18.

Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом частини дванадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з частинами тринадцятою - сімнадцятою статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для визначення пов`язаності осіб, до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 МК України, особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

В оскаржуваному рішенні відповідач відзначив, що за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є АТ «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості (гр. 9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено «так»).

Факту пов`язаності між собою продавця та покупця у спірних правовідносинах позивач не заперечує, однак заперечує можливий вплив такої пов`язаності сторін Контракту на ціну Партії рейок.

Суд встановив, що ідентичний товар виробництва компанії Trinecke Zelezarny a.s. (Чехія) продано експортером для компаній, що є резидентами України, за вищою вартістю.

Зокрема, за змістом митної декларації № 23UA305030001542U8 (графа 42), посилання на яку є в спірному рішенні, ціна товару становить 194834,6400 євро за 126516,00 кг. Відповідно до митної декларації № 24UA209050000348U0 (графа 42) ціна імпортованого товару для ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» становить 1416979,2000 євро за 1089984,00 кг.

Отже, у первинно поданій митній декларації товар завозився за ціною 1,3 євро/кг, в той час як аналогічний товар від виробника поставлявся згідно з митною декларацією № 23UA305030001542U8 за ціною 1,54 євро/кг.

Із документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару, слідує, що збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток компанії ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») не виправдана економічно.

Суд встановив у досліджених доказах розбіжності, які вплинули на правильність визначення митної вартості та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо осіб, пов`язаних між собою.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Отже, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), декларант мав би з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Тому позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною четвертою статті 53 МК України.

Такі висновки щодо правозастосування норм статті 58 МК України зроблено Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 20 жовтня 2021 року у справі № 460/637/19 та від 26 квітня 2023 року у справі № 813/1024/18.

У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вищою, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.

Частиною другою статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до частини першої пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України митний орган надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Доказів того, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України, не було надано на вимогу митного органу під час заявлення останнім вимоги про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

У зв`язку з викладеним, оскільки декларант відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог пункту четвертого частини першої статті 58 МК України Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларантом неправильно обрано основний метод визначення митної вартості (відповідно до статті 58 МК України), що відповідно до пункту третього частини шостої статті 54 МК України є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Отже, декларант не довів право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи, за основним методом належними і допустимими доказами, тому суд не знаходить протиправності дій відповідача під час коригування митної вартості з вказаних підстав.

Відповідно до графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митний орган застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (2б, стаття 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № 23UA305030001542U8 від 21 грудня 2023 року.

За змістом приписів статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Окрім цього, статтею 61 МК України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема:

- товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються;

- товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються;

- товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

З огляду на вищевказане, можна виокремити основні критерії, які лягають в основу під час визначення методу митної вартості 2б (стаття 60 МК України), а також з урахуванням яких характеристик обирались митні декларації, що слугували джерелом інформації для коригування митної вартості:

- схожість характеристик: схожі компоненти, однакові функції, комерційна взаємозамінність;

- якість товару;

- наявність торгівельної марки;

- репутація на ринку;

- приблизна однакова кількість, однаковий комерційний рівень;

- країна виробництва;

- збіг часу експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів.

Як слідує зі змісту спірного рішення, контролю правильності визначення митної вартості підлягав товар: « 1. Рейки залізничні широкої колії типу R-65 з загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, із сталі марки R350LHT, згідно стандарти EN 13674-1:2011 + A1:2017 довжина 25000 мм+4/-4, без отворів 1089,984 тн», торгівельної марки TRINECKE ZELEZARNY та виробником якого є TRINECKE ZELEZARNY a.s. Чеська Республіка».

Водночас зі змісту митної декларації № 23UA305030001542U8 від 21 грудня 2023 року, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості, видно, що за такою імпортувався товар: « 1. Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, що виготовлені згідно стандарту EN 13674-1:2011+A1:2017, без отворів, довжиною 12,5 м - 156 шт. Маса метра погонного 64,88 кг. Виробник: TRINECKE ZELEZARNY a.s. Країна виробництва: Чеська Республіка».

Здійснюючи порівняльний аналіз із урахуванням умов, необхідних для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (2б, стаття 60 МК України), а також застережень, визначених статтею 61 МК України, простежується схожість характеристик, зокрема, схожість компонентів їх призначення (Рейки залізничні широкої колії типу Р65/R-65, що виготовлені з марки сталі R350LHT), однаковість функцій, комерційна взаємозамінність; наявність аналогічної торгівельної марки (TRINECKE ZELEZARNY); аналогічного виробника товару (TRINECKE ZELEZARNY a.s.) та країни виробництва (CZ - Чеська Республіка), що підтверджує однакову репутацію на ринку; збіг у часі експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів.

Одночасно з цим митний орган вказав на неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, водночас сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару документально підтверджені, натомість позивач не довів подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами МК України для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини розглядуваної справи свідчать про те, що оскаржуване рішення відповідач прийняв з дотриманням вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, а отже воно є законним та обґрунтованим, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявленого позову належить відмовити повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (вул. Старокиївська, 10-Г, корпус С, м. Київ, 04116) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна